Постанова

від 31.05.2023 по справі 363/5159/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 363/5159/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6547/2023

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Чіркова Г.Є. в м. Вишгород у справі за позовом прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В грудні 2019 року прокуратура Київської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради, правонаступником якої є Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області, просила витребувати на користь територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку пл. 2 га. з кадастровим номером 32221886400:35:117:6004, ОСОБА_1 земельні ділянки пл. 0,2499 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6005 та пл. 0,25 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6006, ОСОБА_2 земельну ділянку пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119, стягнути з відповідачів на користь прокуратури судовий збір.

Позов мотивований тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року в справі № 363/431/14-ц, залишеним без змін касаційним судом, частково задоволено позов прокуратури, зокрема визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2009 року № 2440 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок загальною площею 8,5913 га. для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та передачі їх у власність, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119 від 28 серпня 2013 року № 798, скасовано рішення реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказаним рішенням встановлено незаконність розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2009 року № 2440 та неправомірне набуття на підставі нього громадянами права власності на земельні ділянки резервного фонду, та як наслідок їх витребувано з незаконного володіння кінцевих власників (на момент розгляду справи судом). Однак, під час розгляду судами вказаного позову прокуратури, кінцевими власниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснено відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб.

В зв`язку з цим, прокуратурою області 30 травня 2017 року подано позов в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Позов було задоволено постановою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в справі № 363/2296/17, зокрема витребувано на користь територіальної громади з незаконного володіння ОСОБА_10 земельну ділянку пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119, ОСОБА_8 - земельну ділянку пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6004, ОСОБА_9 - земельні ділянки пл. 0,25 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6006 та пл. 0,2499 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6005. Судом встановлено, що оскільки спірні земельні ділянки вибули від власника поза його волею відповідно до рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року в справі № 363/431/14-ц, яке набрало законної сили, згідно якого судом встановлено факт незаконної передачі земельних ділянок у власність первинним набувачам, то право власності держави на земельні ділянки не припинялося, оскільки їх було передано незаконно, а тому обраний спосіб захисту порушеного права, а саме витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідає ст. 387, 388 ЦК України, земельні ділянки передані в приватну власність з комунальної власності з порушенням вимог ст. 25 ЗК України та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Проте під час виконання вищевказаного рішення в справі № 363/2296/17 встановлено, що відповідачами здійснено відчуження спірних земельних ділянок на користь інших осіб, а саме відповідачів у даній справі.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року в позові відмовлено.

Заступник прокурора Київської області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що ухвалою суду від 16 грудня 2019 року позов в даній справі було залишено без руху в зв`язку з тим, що подані позивачем копії додатків до позовної заяви для відповідачів по справі належним чином не завірені. Після цього ухвалою від 31 січня 2020 року встановлено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, що є підставою для відкриття загального позовного провадження.

Справа перебувала в провадженні суду понад 3 роки, після чого в задоволенні позову відмовлено з підстав недопустимості доказів. Протягом вказаного періоду ні судом, ні відповідачами не ставилися під сумнів докази, які долучалися до позову. Водночас, судом першої інстанції не ставилось питання щодо залишення без руху позовної заяви з підстав неналежного оформлення як позовної заяви, так і додатків до неї, що направлялися для суду. Судом зазначено, що копія рішення Вишгородського районного суду від 23 червня 2014 року відмітки про набрання ним законної сили та всіх необхідних реквізитів не містить, імена відповідачів знеособлені та зашифровані, в зв`язку з чим використати викладені в ньому обставини під час розгляду справи неможливо. В копії ухвали касаційного суду від 24 грудня 2014 року відсутній єдиний унікальний номер судової справи, що позбавляє суд можливості встановити, що саме вказаною ухвалою залишено без змін рішення Вишгородського районного суду від 23 червня 2014 року, крім того, копія постанови Київського апеляційного суду від 21 серпня 2018 року подана не в повному обсязі, а саме відсутня сторінка з викладом усієї резолютивної частини вказаної постанови.

Зазначав, що при долученні до позовної заяви рішень судів з Єдиного державного реєстру судових рішень прокурор реалізував своє право, передбачене Законом України «Про доступ до судових рішень».

Звертав увагу, що порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), згідно яких відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. На виконання вказаного всі судові рішення, які долучалися до позову, завірені відповідно до вимог національного стандарту. Крім того, відповідно до вимог цивільного законодавства в додатках, які вказані в позовній заяві, зазначено, що оригінали судових рішень знаходяться в матеріалах судових справ. Враховуючи наведене, судові рішення, долучені до позовної заяви, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень, завірені відповідно до вимог національного стандарту, а тому є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Вказував, що судом першої інстанції вирішено справу всупереч положенням матеріального права та з порушенням норм процесуального права, в зв`язку з чим прийнято незаконне рішення та безпідставно позбавлено позивача гарантованого Конституцією України права на судовий захист.

Поза межами встановленого строку від представника відповідачів ОСОБА_11 надійшов відзив на апеляційну скаргу, клопотання про продовження встановленого судом строку для подання відзиву заявлено не було.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що на а. с. 20 - 29 знаходиться роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень знеособлена копія рішення Вишгородського районного суду Київської області в справі № 363/431/14-ц від 23 червня 2014 року за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним державного акту на права власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельних ділянок.

На а. с. 30 - 36 знаходиться копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-36412св14 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним державного акту на права власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельних ділянок, якою рішення Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року скасовано, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року залишено в силі.

На а. с. 37 - 43 знаходиться копія постанови Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в справі № 363/2296/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, якою позов задоволено, витребувано на користь територіальної громади в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119, ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3221886400:35:117:6004, ОСОБА_9 земельні ділянки, площею 0,25 га, з кадастровим номером 3221886400:35:117:6006, та площею 0,2499 га, з кадастровим номером 3221886400:35:117:6005, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, загальна вартість яких складає 27814,00 грн.

На а. с. 44 - 47 знаходиться копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119, згідно якої 25 червня 2019 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2019 року, серія та номер 421; попередній власник - ОСОБА_10 .

На а. с. 48 - 50 знаходиться копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки пл. 0,25 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6006, згідно якої 03 вересня 2019 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2019 року, серія та номер 8776, попередній власник - ОСОБА_9 .

На а. с. 51 - 53 знаходиться копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки пл. 0,2499 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6005, згідно якої 03 вересня 2019 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2019 року, серія та номер 8776, попередній власник - ОСОБА_9 .

На а. с. 54 - 56 знаходиться копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6004, згідно якої 22 березня 2019 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2019 року, серія та номер 1769, попередній власник - ОСОБА_8 .

На а. с. 57 знаходиться копія листа Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 10 жовтня 2019 року № 265/02-22, якою розглянуто звернення прокуратури щодо вжиття заходів представницького характеру, за наслідками розгляду повідомлено, що радою не вживалися заходи, спрямовані на витребування з володіння громадян земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:35:117:6005, 3221886400:35:117:6006, 3221886400:35:117:6004, 3221886400:35:117:0119 внаслідок відсутності інформації щодо порушення особами прав та інтересів територіальної громади села, крім того, в сільській раді посади юриста не передбачена і сільська рада позбавлена можливості самостійно звернутися до суду до прийняття рішення про виділення бюджетних асигнувань на покриття витрат, пов`язаних з судовим розглядом.

Згідно листа Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 05 серпня 2021 року, залученої до участі в справі як правонаступника Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, орган місцевого самоврядування повністю підтримує позовні вимоги прокуратури і просить задовольнити позов в повному обсязі (а. с. 155).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в позові прокуратури Київської області в інтересах держави, суд першої інстанції виходив із неможливості встановлення обставин, викладених в позові, і покладення в основу рішення суду про задоволення позову подані позивачем докази, які є недопустимими.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов в зв`язку з тим, що подані прокурором на обґрунтування позовних вимог копії рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року та постанови Київського апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2019 року в порядку передбаченому Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, не завірені, зокрема не прошиті, не пронумеровані, відмітки про набрання ними законної сили, відмітки «Копія», підпису особи, яка їх засвідчила, її ініціалів і прізвища та дати засвідчення копії не містять, відповідною печаткою суду не скріплені. Копія рішення Вишгородського районного суду від 23 червня 2014 року відмітки про набрання ним законної сили та всіх необхідних реквізитів не містять, імена відповідачів у вказаному рішенні знеособлені та зашифровані, в зв`язку з чим використати викладені в ньому обставини під час розгляду вказаної справи не можливо. В копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року відсутній єдиний унікальний номер судової справи, що позбавляє суд можливості встановити, що саме вказаною ухвалою залишено без змін рішенням Вишгородського районного суду від 23 червня 2014 року в цивільній справі № 363/431/14-ц за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради до Вишгородської районної державної адміністрації, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про скасування розпорядження та рішення про державну реєстрацію, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того, копія постанови Київського апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2019 року подана суду не в повному обсязі, в якій відсутня сторінка з викладом усієї резолютивної частини вказаної постанови.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Апеляційний суд враховує, що за приписами ч. 6 ст. 95 ЦПК України суд може не брати письмовий доказ до уваги лише в тому випадку, якщо оригінал такого доказу було витребувано судом, проте не надано відповідною стороною.

Так, при вирішенні питання про відкриття провадження в справі судом першої інстанції ухвалою від 16 грудня 2019 року було залишено без руху позовну заяву і надано строк для усунення недоліків, а саме завірення належним чином копій додатків до позову для відповідачів по справі (а. с. 60).

При цьому зауважень щодо додатків до позову, наданих для суду, зазначена ухвала не містила, в подальшому провадження в справі було відкрите ухвалою Вишгородського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року і зазначено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Дійсно, копії рішень, ухвалених судами в справах № 363/431/14-ц, № 6-36412св14 та № 363/2296/17, на обставини, встановлені в яких, прокуратура посилалася на підтвердження своїх вимог, в матеріалах справи наявні у непідшитому вигляді, а копія рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року є знеособленою і виготовлена шляхом роздруковування з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом із тим, кожна сторінка письмових доказів, наданих прокурором до позову, завірена відтиском печатки "Згідно з оригіналом", містить підпис і дату завірення, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 95 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до ч. 1 , 5 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

За таких обставин ніщо не перешкоджало суду першої інстанції ознайомитися в електронній формі безпосередньо у Єдиному державному реєстрі судових рішень з судовими рішеннями, копії яких були надані позивачем, і які містили єдині унікальні номери справ, для перевірки вказаної прокурором інформації та з метою повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відтак, апеляційний суд вважає передчасними та помилковими висновки суду першої інстанції про неможливість встановлення обставин, викладених в позові, на підставі наданих прокурором письмових доказів.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно усунувся від встановлення обставин, на які прокуратура Київської області посилалася в позові, та відмовив в задоволенні заяви з вочевидь формальних підстав, залишивши спір невирішеним, при цьому загальний строк перебування даної справи в провадженні суду становив три роки - з 31 січня 2020 року по 12 січня 2023 року, що є невиправдано тривалим строком, який не відповідає принципу розумності строків розгляду.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті позов прокурора про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року у справi № 363/431/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 24 грудня 2014 року, частково задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особi Новосілківської сільської ради до Вишгородської районної державної адмiнiстрацiї, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_17 про скасування розпорядження та рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі продажу земельної ділянки. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2009 року № 2440 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельних ділянок загальною площею 8,5913 га. для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та передачі їх у власність; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203306 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 0,4999 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0136, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094200933; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203307 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,5918 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0124, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094200934; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203308 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,4999 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0137, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094200935; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203309 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,9999 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0120, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094200936; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203310 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 1,9999 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0118, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094200937; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203311 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1,0001 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0121, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094200938; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203312 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_15 на земельну ділянку площею 0,9999 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0122, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094200939; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 203313 від 28 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_16 на земельну ділянку площею 2,0000 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та 011094200940; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки , кадастровий номер 3221886400:35:117:0119 від 28 серпня 2013 року за № 798 укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Сорока В.О. Скасовано рішення Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_17 за № 5352477 від 28 серпня 2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119 для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

В справах № 363/431/14-ц та № 363/2296/17 судами встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Новосілки Вишгородського району Київської області, відносились на момент незаконного розпорядження ними до земель резервного фонду сільськогосподарського призначення та передані до приватної власності особам, які не були членами колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, не зайняті у соціальній сфері с. Новосілки та не проживали на території Новосілківської ради Вишгородського району. Відповідно до положень ч. 11 ст. 25 Земельного Кодексу України та п. 7 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року передбачено, що створюваний під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій резервний фонд призначається для подальшого перерозподілу та використання виключну за цільовим призначенням, а саме для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Крім того, встановлено, що земельні ділянки з резервного фонду Новосілківської сільської ради були передані безоплатно у власність відповідачів неправомірно, оскільки ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не являються членами СВК «Деснянський», не є працівниками соціальної сфери, не зайняті у соціальній сфері с.Новосілки, не проживають на території Новосілківської сільської ради та не переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, а тому не мають права на отримання таких земельних ділянок з резервного фонду Новосілківської сільської ради.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України , які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд повинен був встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Київським апеляційним судом в постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 363/2296/17 встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , достовірно знаючи про прийняття рішення Вишгородським районним судом Київської області від 23 червня 2014 року у справі № 363/431/14-ц, не маючи належного обсягу повноважень власників таких земель, на підставі договорів купівлі-продажу з метою уникнення від виконання рішення суду щодо повернення земельних ділянок державі, відчужено їх на користь ОСОБА_8 (договори купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року), ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року), ОСОБА_9 (договір купівлі-продажу від 23 грудня 2014 року)

За таких обставин, в силу вимог ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України не потребує доказування той факт, що у визначений законом спосіб право власності держави на спірні земельні ділянки не припинялось, а речове право перших набувачів набуте без достатніх правових підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)».

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 183/2535/16 (провадження № 61-9270св18) зазначено, що «необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки. Відсутність у цій справі такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого територіальна громада набула право власності на спірні земельні ділянки. Отже, оскаржене рішення не є первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України».

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зроблено правовий висновок, відповідно до якого відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов.

Таким чином, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок вбачається, що вони були відчужені попередніми власниками: земельна ділянка пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119 відчужена 25 червня 2019 року ОСОБА_10 на користь відповідача ОСОБА_2 , земельна ділянка пл. 0,25 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6006, відчужена 03 вересня 2019 року ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 , земельна ділянки пл. 0,2499 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6005, відчужена 03 вересня 2019 року ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 , земельна ділянки пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6004 відчужена 22 березня 2019 року ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , не маючи належного обсягу повноважень власників таких земель, поза волею власника на підставі рішення не уповноваженого органу, що свідчить про відсутність волі дійсного власника на її відчуження, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність захисту порушеного права держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області у вигляді витребування майна з незаконного володіння останнього власника оспорюваних земельних ділянок на користь територіальної громади в порядку ст. 388 ЦК України.

Апеляційний суд враховує положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Поняття «мирне володіння майном», крім законності його набуття, передбачає, що воно не порушує прав та законних інтересів інших осіб. Як встановлено рішенням суду у справі № 363/428/14-ц, спірна земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням вимог законодавства, а отже перебування спірного майна у володінні відповідачів наразі порушує права територіальної громади Новосілківської сільської ради, які підлягають захисту.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності (користування) відбулося в зв `язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності (користування) на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про задоволення позову шляхом витребування земельних ділянок у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки Київською обласною прокуратурою понесено судові витрати за подання позову в розмірі 1921 грн. та апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн., за результатами апеляційного перегляду позов задоволено, з відповідачів із кожного на користь прокуратури Київської області підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволення позову в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області земельну ділянку пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6004.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області земельні ділянки пл. 0,2499 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6005 та пл. 0,25 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:6006.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області земельну ділянку пл. 2 га. з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ б-р. Л.Українки 27/2 код ЄДРПОУ 02909996) судові витрати в розмірі 1600 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 31 травня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.