Ухвала

від 30.05.2023 по справі 757/17235/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3217/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 75717235/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ADVENTUS INTERNATIONAL S.R.L. («АДВЕНТУС ІНТЕРНЕШНЛ С.Р.Л.») - адвоката ОСОБА_6 , апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , апеляційну скаргу з доповненнями представника Приватного акціонерного товариства «ДКС України» - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року, -

за участі:

прокурора - ОСОБА_10 ,

представників власників майна - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

власника майна - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 12022000000001104 від 08.11.2022 року (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді представники власників майна - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали кожен окремо апеляційні скарги.

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ADVENTUS INTERNATIONAL S.R.L. («АДВЕНТУС ІНТЕРНЕШНЛ С.Р.Л.») посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року та істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді.

Як зазначає автор апеляційної скарги, адвокат ознайомився з матеріалами судового провадження та отримав засвідчену копію оскаржуваної ухвали 12.05.2023 року, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи. За таких обставин в розумінні вимог ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження ним не пропущено.

Апелянт звертає увагу суду, що під час звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, прокурор приховав від суду той факт, що він вже звертався в березні 2023 року до Печерського районного суду міста Києва з аналогічним клопотанням, повністю ідентичним за змістом та ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора. Прокурор подав апеляційну скаргу, яка станом на 01.05.2023 року ще не була вирішена по суті.

На думку захисника, повторно подавши повністю ідентичне клопотання про накладення арешту при наявності нескасованої станом на 01.05.2023 року ухвали слідчого судді від 17.04.2023 року, прокурор вдався до перегляду встановлених обставин у спосіб, що не передбачений вимогами КПК України. Вищевказані дії прокурора не можна визнати добросовісними, а навпаки є зловживанням процесуальними правами і таким, що порушують засади кримінального судочинства.

Крім того, розглянувши клопотання прокурора про накладення арешту у відсутності власника майна, слідчий суддя перебрав на себе функції сторони обвинувачення, оскільки прокурор не просив розглядати клопотання за відсутності сторони захисту.

Апелянт звертає увагу суду, що на сайті судової влади відсутній звіт про автоматизований розподіл даної справи, що позбавляє сторону захисту можливості пересвідчитися в дотриманні судом вимог ст. 35 КПК України.

Також наголошує, що від початку відкритої збройної агресії росії проти України громадяни Італії, які є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «ДКС України», намагаються знайти законний спосіб, відповідно до законодавства України, Італії та Європейського Союзу позбутися від опосередкованої участі російських громадян в українській компанії без шкоди для ПрАТ «ДКС України» та громадян Італії з однієї сторони та без шкоди національним інтересам та безпеці України з іншої сторони.

Апелянт зазначає структуру власності ПрАТ «ДКС України», відсутність бенефіціарних власників компанії у санкційних списках та своєчасну сплату податків та інших обов`язкових платежів до бюджету України протягом 2022-2023 років.

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Як зазначає сторона захисту, ОСОБА_7 є акціонером ПрАТ «ДКС України», якому належить 25 % статутного капіталу товариства, а відтак має право на оскарження вказаного судового рішення.

На думку представника, оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що слідча суддя розглянула клопотання про арешт майна без повідомлення власників такого майна, чим порушила вимоги ст. 170-172 КПК України.

Апелянт також звертає увагу суду на факт повторного звернення прокурором до слідчого судді з аналогічним за змістом клопотанням про арешт майна до вирішення по суті питання щодо законності попереднього судового рішення в апеляційному порядку.

Крім того автор апеляційної скарги зазначає, що наразі ГУ СБ України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42022000000480 від 20.04.2022 року, в рамках якого було накладено арешт на 75 % статутного капіталу ПрАТ «ДКС України». Тобто на сьогоднішній день одночасно здійснюється досудове розслідування в межах двох кримінальних проваджень одних і тих же обставин, що негативно впливає на розслідування та порушує права і законні інтереси третіх осіб.

В поданій апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_9 в інтересах ПрАТ «ДКС України» також просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Як стверджує апелянт, клопотання прокурора про накладення арешту на майно не містить належних підстав, які свідчать про необхідність накладення такого арешту. Та не наведено належного обґрунтування підстав необхідності накладення арешту на акції ПрАТ «ДКС України», адже наразі існує не скасована ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.11.2022 року, постановлена в межах цього ж кримінального провадження, якою було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на акції.

В доповненнях до апеляційної скарги посилається на існування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2023 року, якою відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання та порушення слідчим суддею вимог щодо повідомлення учасників щодо розгляду клопотання про арешт майна.

Представник власника майна зазначає, що корпоративні права компанії не відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, адже не є матеріальними об`єктами, а є сукупністю правомочностей і не зберігають на собі сліди злочину, а відтак на них не може бути накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власників майна, які підтримали доводи поданих апеляційних скарг та просили їх задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Адвокат ОСОБА_6 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року. Разом з тим як вбачається зі змісту наданих до суду матеріалів, ознайомився з матеріалами судового провадження та отримав засвідчену копію оскаржуваної ухвали 12.05.2023 року, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи. З апеляційною скаргою представник власника майна ОСОБА_6 звернувся 16.05.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні вимог ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року представником власника майна ADVENTUS INTERNATIONAL S.R.L. («АДВЕНТУС ІНТЕРНЕШНЛ С.Р.Л.») - адвокатом ОСОБА_6 , не пропущений, а отже такий строк не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000001104 від 08.11.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 110-2 КК України.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на всі акції ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України» (код ЄДРПОУ 31032472), яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 43, директором підприємства значиться ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме ISIN - НОМЕР_2 , що зберігаються на рахунках у ТОВ «НВП «Магісрт» (код ЄДРПОУ 34045290), зокрема: НОМЕР_3 , які належать компанії-нерезиденту ADVENTUS INTERNATIONAL S.R.L. («АДВЕНТУС ІНТЕРНЕШНЛ С.Р.Л.»), реєстраційний номер 12357441000, Італійська Республіка, адреса: Італія, 00134, м. Рим (провінція Риму), вул. Деі-Ранунколі, 60) - 510 акцій та 402982- UA10003929, які належать ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - 170 акцій, цінні папери ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України» (код ЄДРПОУ 31032472), із накладенням заборони ПАТ «Національний депозитарій України» (ЄДРПОУ 30370711) обслуговування обігу цінних паперів та вчинення всіх інших дій щодо цінних паперів та акцій ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України».

18.11.2022 року постановою Старшого слідчого - слідчого СГ ГСУ НП України ОСОБА_11 частки, які становлять собою 100% статутного капіталу ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України», акції, що становлять 100% загальної кількості та цінні папери ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України» та нерухоме майно ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000001104 від 08.11.2022 року.

01.05.2023 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.

Метою арешту вказаного майна прокурор зазначив унеможливлення в подальшому відчуження акцій, цінних паперів ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України» (код ЄДРПОУ 31032472) на користь громадян рф, зміни їх розміру або перерозподіли часток, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

01.05.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 12022000000001104 від 08.11.2022 року (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя врахував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001104 від 08.11.2022 року. Крім того встановив заборону вчиняти певні дії, оскільки таке майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України є об`єктом кримінального правопорушення та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що всі акції, цінні папери ПрАТ «Діалектичні Кабельні Системи України» є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання, вищевказане майно постановою слідчого від 18.11.2022 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

На даний час є достатньо підстав вважати, що перелічене майно зберегло на собі сліди вчиненого злочину, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто майно містить критерії речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представників власників майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Крім того колегія суддів не може залишити поза увагою доводи апелянтів стосовно зловживанням прокурором процесуальними правами, які виразились у повторному зверненні до слідчого судді з ідентичним за змістом клопотанням про арешт майна і вважає за необхідне зазначити наступне.

Як стверджує сторона захисту, слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2023 року було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні ідентичного за змістом клопотання прокурора про накладення арешту на майно у цьому ж кримінальному провадженні. Разом з тим як вбачається з пояснень прокурора та підтверджується оглянутими колегією суддів матеріалами судового провадження № 11-сс/824/2859/2023, сторона обвинувачення під час попереднього звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надавала інші за обсягом та змістом додатки, якими обґрунтовувала клопотання та викладену у ньому правову позицію.

За викладених обставин не можуть вважатися ідентичними клопотання, які хоча і схожі за змістом, однак в обґрунтування яких надано різні за змістом та обсягом матеріали, а відтак доводи апелянтів стосовно зловживання прокурором процесуальними правами за викладених обставин не знаходять свого підтвердження і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме спосіб накладення арешту на майно та буде співмірним обмеженню права власності завданням кримінального провадження, для виконання яких прокурор звернувся із клопотанням. А тому доводи авторів апеляційних скарг про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги представників власників майна - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 12022000000001104 від 08.11.2022 року (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), - залишити без змін, а апеляційні скарги представника власника майна ADVENTUS INTERNATIONAL S.R.L. («АДВЕНТУС ІНТЕРНЕШНЛ С.Р.Л.») - адвоката ОСОБА_6 , представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , представника Приватного акціонерного товариства «ДКС України» - адвоката ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4