Рішення

від 05.06.2023 по справі 473/2172/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2172/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"05" червня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування, в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли:

- частка житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- частка земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:12:023:0052;

- частка земельної ділянки площею 0,1225 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4810200000:12:023:0051.

Позивачка є спадкоємицею за правом представлення, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті бабусі шляхом подання відповідної заяви до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Н.М.

Окрім неї із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Н.М. звернувся син спадкодавиці - ОСОБА_3 .

Проте ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті бабусі, позбавлена можливості її оформити в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю документального підтвердження наявності між нею та спадкодавицею родинних відносин (відсутній документ про народження батька позивачки, який був сином спадкодавиці, помер до відкриття спадщини), а також спору між спадкоємцями з приводу часток кожного із них у спадщині.

При цьому, позивачка позбавлена можливості встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавицею в адміністративному порядку, оскільки батько позивачки народився на території Туркменістану, компетентні органи якого ігнорують звернення нотаріуса щодо надання копії свідоцтва про народження батька позивачки - ОСОБА_5 .

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_4 (як онукою та бабусею), а також визнати за нею право власності на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , частку земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за цією ж адресою, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та частку земельної ділянки площею 0,1225 га, розташованої за цією ж адресою, призначеної для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка та її представник не заперечували проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, частково оглянувши матеріали цивільної справи №473/2815/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Вознесенської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Кучерова Н.М., про визнання права власності на майно в порядку спадкування та внесення відомостей до реєстру, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_4 (а.с. 6).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли:

- частка житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 17-18, 21);

- частка земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:12:023:0052 (а.с. 22, 25-27);

- частка земельної ділянки площею 0,1225 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4810200000:12:023:0051 (а.с. 22, 28-30).

Позивачка є спадкоємицею за правом представлення, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті бабусі шляхом подання відповідної заяви до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Н.М. (справа №473/2815/22, т. 1, а.с. 166).

Окрім неї із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Н.М. звернувся син спадкодавиці - ОСОБА_3 (справа №473/2815/22, т. 1, а.с. 167).

Проте ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті бабусі, позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку. Однією з підстав відмови нотаріуса Кучерової Н.М. у посвідченні спадкових прав позивачки є відсутність документального підтвердження наявності між нею та спадкодавицею родинних відносин (відсутній документ про народження батька позивачки, який був сином спадкодавиці, помер до відкриття спадщини). Тому їй рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин між нею та спадкодавицею (а.с. 11, справа №473/2815/22, т. 1, а.с. 193-194).

При цьому, до компетенції суду належить розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

У разі наявності спору про право цивільне, такі факти підлягають розгляду в позовному провадженні разом з вимогою матеріального характеру.

Факт наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 родинних відносин знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні наступними доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_6 (в сукупності з копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , яким підтверджено, що її батьком є ОСОБА_5 ), яка підтвердила те, що ОСОБА_5 дійсно був рідним сином ОСОБА_4 , останні за життя називали один одного сином та матір`ю відповідно, часто навідували один одного, піклувалися один про одного;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що ОСОБА_4 називала позивачку онукою, за життя позивачка та ОСОБА_4 часто навідували одна одну;

- копією заяви ОСОБА_8 про прийняття спадщини від 10 липня 2020 року (справа №473/2815/22, т. 1, а.с. 167) та копії заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину від 05 серпня 2022 року (справа №473/2815/22, т. 1, а.с. 191), з яких вбачається, що відповідач у вказаних заявах визнавав той факт, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 ;

- копією рішення Вознесенського міськрайонного суду від 28 лютого 2023 року у справі №473/2815/22, яким побічно встановлено цю обставину;

- іншими доказами.

Позивачка позбавлена можливості встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавицею, оскільки батько позивачки народився на території Туркменістану, компетентні органи якого ігнорують звернення нотаріуса щодо надання копії свідоцтва про його народження (справа №473/2815/22, копії матеріалів спадкової справи).

Тому вказаний факт підлягає встановленню в судовому порядку.

Також судом встановлено, що іншою підставою для відмови позивачці у посвідченні її спадкових прав є розбіжність в документах щодо форми спільної власності відносно спадкових земельних ділянок (сумісна чи часткова) (справа №473/2815/22, т. 1, а.с. 193-194).

Однак факт належності спадкодавиці спадкового майна, зокрема її частка в праві спільної власності на земельні ділянки, знайшов своє повне підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами:

1) - копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 листопада 1990 року, реєстр. №1839 (а.с. 17-18), згідно якого ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_9 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- копією довідки КП «Вознесенське МБТІ» від 02 листопада 2020 року №349 (а.с. 21), згідно якої ОСОБА_4 є власником частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 1990 року, реєстр. №1839;

2) - копією Державного акту на право приватної власності на землю від 15 квітня 1993 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №703, виданого на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради від 16 березня 1993 року, №92 (а.с. 22), згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 0,2225 га., розташованої на території Вознесенської міської ради, призначеної для обслуговування житлового будинку та особистого підсобного господарства;

- копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 листопада 2020 року (а.с. 25-27), згідно якого земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:12:023:0052, належить на праві спільної власності в рівних частках (по частці кожному) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на це майно є Державний акт від 15 квітня 1993 року, виданий на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради від 16 березня 1993 року, №92;

3) - копією Державного акту на право приватної власності на землю від 15 квітня 1993 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №703, виданого на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради від 16 березня 1993 року, №92 (а.с. 22), згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 0,2225 га., розташованої на території Вознесенської міської ради, призначеної для обслуговування житлового будинку та особистого підсобного господарства;

- копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 листопада 2020 року (а.с. 28-30), згідно якого земельна ділянка площею 0,1225 га, розташована по АДРЕСА_1 , призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4810200000:12:023:0051, належить на праві спільної власності в рівних частках (по частці кожному) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на це майно є Державний акт від 15 квітня 1993 року, виданий на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради від 16 березня 1993 року, №92.

Таким чином, частка спадкодавиці у праві спільної власності щодо спірних земельних ділянок є визначеною та складає частку цього майна.

Вказане узгоджується з:

- ч. 1 ст. 1226 ЦК України, згідно якої частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах;

- роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 5 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», згідно яких розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст. 1217, 1223 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.. 1261 ЦК України).

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом, зокрема шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка, як спадкоємиця за правом представлення, належним чином прийняла спадщину після смерті бабусі.

Також подав відповідну заяву про прийняття спадщини в якості спадкоємця першої черги за законом відповідач по справі.

Таким чином, ОСОБА_1 на час розгляду справи має право на спадкування частки (половини) спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , тобто по частці спірних житлового будинку та земельних ділянок.

За встановленого, за позивачкою слід визнати право власності на спадщину у вигляді частки спірних земельних ділянок.

Однак, що стосується частки в будинку, то в цій частині суд вважає необхідним зазначити наступне.

Єдиною підставою для нотаріальної відмови в оформленні на користь позивачки спадщини у вигляді частки в спірному будинку є відсутність документального підтвердження наявності між нею та спадкодавицею родинних відносин (що усунуто шляхом встановлення судом цього факту).

В іншій частині нотаріальна відмова жодним чином не стосується вказаного майна.

Таким чином, в ОСОБА_1 зникли усі перешкоди для оформлення цієї частини спадщини в нотаріальному порядку.

Разом з тим, згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

За встановленого, вимоги у цій частині не можуть бути задоволені, оскільки позивачка не позбавлена можливості оформити цю частину спадщини у нотаріальному порядку.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню судові витрати.

Зокрема, підлягають до стягнення 536,80 грн. судового збору за вимогу про встановлення факту родинних відносин та 469,37 грн. судового збору за вимогу про визнання права власності на частку земельних ділянок (виходячи з вартості вказаної частини майна). В іншій частині позов залишений без задоволення, а тому сплачений судовий збір щодо цієї частини вимог не підлягає стягненню.

Аналогічно стягуються й витрати на професійну правничу допомогу (шляхом їх поділу на дві вимоги):

- 3 000 грн. щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин (яка задоволена повністю);

- 789 грн. щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування (яка задоволена частково та у грошовому вираженні складає 26,30 % від розміру заявлених вимог матеріального характеру).

Тому, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Алма-Ата, Казахстан, є рідною онукою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вознесенську Миколаївської області.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Алма-Ата, Казахстан (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), право власності на частку земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:12:023:0052, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вознесенську Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Алма-Ата, Казахстан (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), право власності на частку земельної ділянки площею 0,1225 га., розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4810200000:12:023:0051, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вознесенську Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 4 795 (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять) гривень 17 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв