Постанова

від 02.06.2023 по справі 501/2719/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/581/23

Справа № 501/2719/20

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Одеськогоапеляційного судуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 02 вересня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, заінтересована особа: приватне підприємство «Брокбізнесконсалт», про визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича (заінтересована особа: ПП «Брокбізнесконсалт») про визнання незаконними дій приватного виконавця, визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна, згідно якої просила суд:

- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича, пов`язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати звіт про незалежну оцінку майна від 29.07.2020 року, який був виготовлений ПП «Брокбізнесконсалт» про оцінку майна: нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

02 вересня 2020 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича (заінтересована особа: ПП «Брокбізнесконсалт»), пов`язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна від 29.07.2020 року, який був виготовлений ПП «Брокбізнесконсалт» про оцінку майна: нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено повністю (а.с.57-64).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд: зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2-2588/10, виданого 21.01.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області та виконавчого листа №501/582/13-ц, виданого 19.09.2013 року Іллічівьким міським судом Одеської області про стягнення заборгованості, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги; визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М.: - щодо неповідомлення боржника у виконавчому провадженні про відкриття виконавчого провадження, призначення оцінки майна, оцінювача, складання постанови та акту опису майна, а також щодо ненадання матеріалів для ознайомлення боржнику; - щодо визначення вартості майна АДРЕСА_1 , відповідно до Звіту про оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 29.07.2020 року, виконаного ПП «Брокбізнесконсалт» у виконавчому провадженні №62486451 та визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 29.07.2020 року виконаного ПП «Брокбізнесконсалт» у виконавчому провадженні №62486451 (а.с.66-72).

09 жовтня 2020 року Одеським апеляційним судом отримано уточнення до апеляційної скарги від ОСОБА_1 , які вона уточнила та доповнила їх наступними вимогами, а саме: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. щодо приховування наявного невід`ємного майна (обладнання АЗС) на об`єкті нерухомості, невнесення даних про це майно до постанови про опис та арешт майна та ненадання оцінювачу завдання щодо оцінки прихованого майна (обладнання АЗС); щодо дій з реалізації нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без встановлення ринкової вартості (а.с.94-96).

Дослідивши подані ОСОБА_1 уточнення до апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне залишити їх без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1статті 364ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Отже право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена судом 02 вересня 2020 року .

Однак,доповнення доапеляційної скарги ОСОБА_1 ,в порушення положень ст.ст. 354,364 ЦПК України, подала 09 жовтня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку для внесення доповнень до апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 статті 364 ЦПК України у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Враховуючи те, що уточнення до апеляційної скарги подані поза межами встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення, а процесуальний закон не передбачає процедури поновлення строку на подачу доповнень до апеляційної скарги, відсутні докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, відтак подані апелянтом уточнення до апеляційної скарги судом не враховуються.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 11 серпня 2021 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Цюрі Т.В. для подальшого розгляду, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1612/0/15-21.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 23 травня 2023 року об 13 год 00 хв,сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи та рекомендованими повідомленнями.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило, також не надходило клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не скористалась своїм правом на проведення рецензування звіту оцінки майна, та не надала альтернативний висновок експерта. При цьому, судом зазначено, що така обставина як оскарження звіту оцінки майна, не є підставою для визнання незаконними дій виконавця.

Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича знаходиться виконавче провадження №62485451 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-2588/10, виданого 21.01.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області на підставі заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь Вікритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 333 689,54 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.7-8).

Згідно копії постанови про опис та арешт майна АСВП №59443025 від 18.02.2020 року, описано об`єкт нерухомості автозаправна станція з офісом та станцією технічного обслуговування автомобілів площею 883,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та вказаний об`єкт нерухомості передано на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_4 (а.с.9-10).

Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , датою оцінки вказано 21.07.2020 року, дата складання 29.07.2020 року, ринкова вартість вищевказаного майна склала 1 817 201,00 грн (а.с.12-14), яка направлялась приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно копії постанови про опис та арешт майна АСВП №62518414 від 10.07.2020 року,за участюпонятих описано об`єкт нерухомості автозаправна станція з офісом та станцією технічного обслуговування автомобілів площею 883,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45-46).

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт наголошує на тому, що оцінювач майна мав змогу лише візуально оглянути об`єкт нерухомості, а тому, на думку апелянта, не міг визначити дійсну ринкову вартість майна. Апелянт вказує, що у звіті відсутні будь-які документи, які б підтвердили проведення огляду під час проведення оцінки, а також ОСОБА_5 повідомляє, що нею наразі оскаржуються судові рішення на підставі яких було видано виконавчі листи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно вказано про зведення всіх доводів заявника до незгоди із визначенням вартості майна і проігноровано той факт, що у виконавця були наявні відомості про місцезнаходження заявника та номер телефону ОСОБА_1 , які вона йому повідомила під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Апеляційний суд, встановлюючи фактичні обставини справи, вважає, що вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними та недоведеними.

Слід вказати, що звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт заявляє низку вимог, які не були заявлені ОСОБА_1 під час звернення із скаргою до районного суду, зокрема, такі вимоги як визнання незаконними дій приватного виконавця щодо неповідомлення боржника у виконавчому провадженні, ненадання матеріалів для ознайомлення боржнику.

Відповідно доч.6ст.367ЦПК України,в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави , що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч.9 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України «Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини(аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)».

З огляду на вказане, апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 , що колегією суддів оскаржувана ухвала не переглядається в частині вимог, які не були заявлені заявником при зверненні із скаргою до суду першої інстанції

Отже, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд керується наступним.

Згідно п.9 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Слід наголосити, що судом вірно вказано про те, що скаржником не зазначено в прохальній частині скарги такої вимоги як визнання незаконними дій на підставі неналежного повідомлення, заявником всі доводи зводяться до оскарження звіту з оцінки майна та вимоги про визнання незаконними дій приватного виконавця, пов`язані з оцінкою нерухомого майна.

За змістом ч.ч.1-3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

За приписами ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Відповідно до пункту 11 Національного стандарту №1 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 було поставлено питання щодо рецензування оцінки майна задля забезпечення справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника, однак заявниця, посилаючись на обґрунтування заниження оцінки вартості майна, надала роздруківки з інтернет - сайтів щодо пропозицій продажу нерухомості автозаправних станцій на території Одеської області,не подала мотивованих заперечень проти звіту, що саме по собі виключає оскарження дій виконавця.

Слід погодитись, що встановлення факту повноти та обґрунтованості проведеної оцінки, дійсної вартості об`єкту нерухомості дійсно знаходиться поза компетенцією суду та потребує спеціальних знань експерта або спеціаліста, тощо.

Крім того, у разі незгоди із результатами оцінки майна ОСОБА_1 мала право звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, однак заявник із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб визначений законом не зверталася.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Відповідно до пункту 57 Національного стандарту №1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Отже, можна зробити висновок, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 судом першої інстанції було в повному обсязі роз`яснено ОСОБА_1 право на подання альтернативної оцінки майна, здійснення дій, направлених на рецензування вже існуючого звіту про оцінку майно, проте скаржником вказаних дій здійснено не було.

До судуапеляційної інстанції ОСОБА_1 було поданорецензію на« Звітпро незалежнуоцінку нежитловоїбудівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 » від 06.10.2020 року, проведений рецензентами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Слід зазначити,що відповідновимог ст. ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази , які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості іх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього.

В порушення зазначений вимог процесуального закону, апелянт надала рецензію, яка виготовлена після оскаржуваного судового рішення та в порушення способу визначеного законом .

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника небуло порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі наявні відомості та подані докази і ґрунтуючись на засадах рівності та справедливості, прийняте законне та обґрунтоване судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Тому, так як апеляційний суд не вбачає порушень матеріальних та процесуальних норм права і з огляду на вказане, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 02 вересня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, заінтересована особа: приватне підприємство «Брокбізнесконсалт», про визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.06.2023 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сєвєрова Є.С.

Комлева О.С.