Ухвала

від 02.09.2020 по справі 501/2719/20

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 02.09.2020

Справа № 501/2719/20

4-с/501/24/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

скаргою ОСОБА_1

на

дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича

заінтересована особа: ПП Брокбізнесконсалт

предмет та підстави скарги: про визнання незаконними дій приватного виконавця, визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, постановив ухвалу про наступне та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.08.2020 року звернулася до суду із скаргою дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича (заінтересована особа: ПП Брокбізнесконсалт ) про визнання незаконними дій приватного виконавця, визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна, згідно якої просить суд:

- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича, пов`язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати звіт про незалежну оцінку майна від 29.07.2020 року, який був виготовлений ПП Брокбізнесконсалт про оцінку майна: нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Скарга мотивована тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича знаходиться виконавче провадження №62485451 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-2588/10, виданого 21.01.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області на підставі заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Вікритого акціонерного товариства державний ощадний банк України заборгованості за кредитним договором в сумі 333 689,54 грн.

Про існування вказаного виконавчого провадження та рішень суду заявниці стало відомо лише на початку червня 2020 року випадково, після чого вона ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, де наявна постанова про опис та арешт майна АСВП №59443025 від 18.02.2020 року. В даній постанові описаний належний заявниці на праві власності об`єкт нерухомості - автозаправна станція з офісом та станцією технічного обслуговування автомобілів площею 883,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Цією ж постановою вказаний об`єкт нерухомості передано на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_3 . При цьому Акт опису та арешту майна відсутній.

Заявниця вказує, що на підставі постанови виконавця від 03.03.2020 визначено суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні ПП Брокбізнесконсалт , якому доручено надати звіти про ринкову вартість вищевказаного майна.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , датою оцінки вказано 03.03.2020 року, дата складання 16.03.2020 року, ринкова вартість вищевказаного майна склала 2 578 119,00 грн.

Також, на підставі заявки виконавця №2483 від 26.03.2020 року зазначений об`єкт нерухомості був виставлений на електронні торги, які не відбулись у зв`язку з відсутністю учасників торгів.

Заявниця зазначає в скарзі, що після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження вона звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця, розгляд скарги призначено на 22.09.2020 року, але незважаючи на ці обставини, 11.08.2020 року вона отримала поштою лист про проведення виконавцем повторної оцінки вказаного об`єкту нерухомості.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , датою оцінки вказано 21.07.2020 року, дата складання 29.07.2020 року, ринкова вартість вищевказаного майна склала 1 817 201,00 грн.

Заявник вважає дії приватного виконавця, пов`язаними з оцінкою нерухомого майна незаконними з тих підстав, що:

- в матеріалах виконавчого провадження відстні будь-які відомості про сповіщення її, як боржника, належним чином про відкриття виконавчого провадження та всі подальші дії виконавця;

- опис та арешт спірного нерухомого майна проведений без участі боржника та понятих, не вказаний час проведення виконавчої дії;

- вона не давала згоди та доступу до належного їй майна, оцінювач мав змогу візуально оглянути об`єкт нерухомості, а тому не може визначати дійсну ринкову вартість, технічний стан об`єкту та навність дозвільних документів, тощо;

- визначена у звіті вартість є такою, що не відповідає дійсності.

На підставі викладеного заявник звернувся до суду з даною скаргою.

Представник приватного виконавця 25.08.2020 року надав до суду відзив на скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що скарга є неогрунтованою.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник просили суд задовольнити скаргу в повному обсязі, посилаючись на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про сповіщення ОСОБА_1 , як боржника, належним чином про відкриття виконавчого провадження та всі подальші дії виконавця, визначена у звіті вартість є такою, що не відповідає дійсності та є сумніви щодо повноважності особи, яка виготовила звіти про незалежну оцінку нежитлової будівлі, тощо.

Представник приватного виконавця в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у відзиві на скаргу та пояснив, що опис та арешт спірного нерухомого майна проведений за участю боржника та понятих, про що надав відповідну копію постанови.

В подальшому, за попередньої згоди сторін, розгляд справи продовжено судом без участі сторін по справі.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича знаходиться виконавче провадження №62485451 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-2588/10, виданого 21.01.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області на підставі заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Вікритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованості за кредитним договором в сумі 333 689,54 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.7-8).

Згідно копії постанови про опис та арешт майна АСВП №59443025 від 18.02.2020 року, описано об`єкт нерухомості - автозаправна станція з офісом та станцією технічного обслуговування автомобілів площею 883,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та вказаний об`єкт нерухомості передано на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_3 (а.с.9-10).

Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , датою оцінки вказано 21.07.2020 року, дата складання 29.07.2020 року, ринкова вартість вищевказаного майна склала 1 817 201,00 грн. (а.с.12-14), яка направлялась приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно копії постанови про опис та арешт майна АСВП №62518414 від 10.07.2020 року,за участю понятих описано об`єкт нерухомості - автозаправна станція з офісом та станцією технічного обслуговування автомобілів площею 883,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45-46).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено частиною першою статті 447 ЦПК України.

Згідно зі ст.11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.9 ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.31 Закону України Про виконавче провадження , копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи видно, що у постанові про відкриття виконавчого провадження вказано адресу проживання/реєстрації боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.7).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що за вказаною адресою вона не проживає, іншу адресу вона не повідомляла ні стягувачу, ні приватному виконавцю.

Доказів того, що приватний виконавець вчиняв інші можливі дії по належному повідомленню боржника, наприклад, направляв виконавчі документи, в тому числі за місцем знаходження нерухомого майна належного боржнику, суду не надано. Тому направлення приватним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документа, інших постанов за адресою: АДРЕСА_2 , за якою боржник не проживає є підставою вважати боржника не повідомленим про примусове виконання зазначеного рішення суду.

Суд вважає, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження допущено порушення (не вручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, не роз`яснення боржнику його прав та обов`язків, тощо).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що доводи заявника стосовно оскарження дій приватного виконавця в цілому зводяться до оскарження звіту оцінки майна, про який вона була обізнана.

За змістом ч.ч.1-3 ст.57 Закону України Про виконавче провадження , визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

За приписами ч.5 ст.57 Закону України Про виконавче провадження виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вважає, що визначена у звіті вартість є такою, що не відповідає дійсності, опис та арешт спірного нерухомого майна проведений без участі боржника та понятих, не вказаний час проведення виконавчої дії, вона не давала згоди та доступу до належного їй майна, оцінювач мав змогу візуально оглянути об`єкт нерухомості, а тому не може визначати дійсну ринкову вартість, технічний стан об`єкту та навність дозвільних документів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України Про виконавче провадження , для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України .

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України , і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст.3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Частиною 2 ст.11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Статтею 32 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 затверджено Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав .

Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Відповідно до пункту 11 Національного стандарту №1 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Згідно з пунктами 35, 38 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: - витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); - дохідний; - порівняльний.

Зі змісту долученої до скарги копії звіту про оцінку нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 21.07.2020 року вбачається, що звіт складено на підставі використання порівняльного підходу (а.с.13).

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Пункти 16, 47 Національного стандарту №1 визначають, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

Згідно з пунктом 56 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Відповідно до пункту 57 Національного стандарту №1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Відтак, у разі незгоди із результатами оцінки майна ОСОБА_1 мала право звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, однак заявник із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб визначений законом не зверталася.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб визначений законом не зверталася та надала до суду роздруківки з інтернет - сайтів щодо пропозицій продажу нерухомості автозаправних станцій.

Аналогічного висновку щодо права особи, яка не погоджується із звітом про оцінку майна, на звернення до виконавця із клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01.07.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 2-1160/11 (провадження № 61-36951св18), предметом спору у якій було визнання недійсним звіту про оцінку майна.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що доводи заявника стосовно оскарження дій приватного виконавця в цілому зводяться до оскарження звіту оцінки майна. Суд звертає увагу на те, що вказана обставина сама по собі не є підставою для визнання незаконними дій виконавця. Разом з тим, Верховний Суд в своїй постанові від 13.03.2018 року в справі № 914/881/17 висловив позицію, відповідно до якої згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III). Відповідно до статті 33 Закону № 2658-III спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. При цьому Велика палата Верховного суду зауважила, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Отже, за такої практики зацікавлена сторона, яка не погоджується з проведеною оцінкою має право мати фізичну змогу для проведення рецензування звіту оцінки майна, або ж надати альтернативний висновок експерта, який повинен бути врахований при вирішенні питання по суті спору.

В матеріалах справи наявний звіт про оцінку спірного майна з суттєвою різницею в визначенні вартості майна, виконаний ПП Брокбізнесконсалт , датою оцінки вказано 21.07.2020 року, дата складання 29.07.2020 року, ринкова вартість вищевказаного майна склала 1 817 201,00 грн. (а.с.12-14) та роздруківок з інтернет - сайтів щодо пропозицій продажу нерухомості автозаправних станцій на території Одеської області (а.с.47-51).

За обставинами даної справи суд поставив питання щодо рецензування оцінки майна задля забезпечення справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника, однак заявниця посилаючись на обґрунтування заниження оцінки вартості майна, надала роздруківки з інтернет - сайтів щодо пропозицій продажу нерухомості автозаправних станцій на території Одеської області, не подала мотивованих заперечень проти звіту, що саме по собі виклює оскарження дій виконавця.

У той же час, встановлення факту повноти та обґрунтованості проведеної оцінки, дійсної вартості об`єкту нерухомості знаходиться поза компетенцією суду та потребує спеціальних знань експерта або спеціаліста, тощо.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Дослідивши доводи заявника та докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги скарги задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.447- 451 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича (заінтересована особа: ПП Брокбізнесконсалт ), пов`язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку майна від 29.07.2020 року, який був виготовлений ПП Брокбізнесконсалт про оцінку майна: нежитлової будівлі загальною площею 883,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 02 вересня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко