Постанова

від 31.05.2023 по справі 916/2019/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2019/13(916/905/22)

Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Колоколова С.І., Таран С.В.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. особисто

від ПАТ Київстар адвокат Євтухов Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2023

по справі №916/2019/13(916/905/22)

за позовом Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром

до

1) Приватного акціонерного товариства Київстар

2) ОСОБА_1

про усунення перешкод у здійсненні права користування

в межах справи №916/2019/13 про банкрутство Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром

ВСТАНОВИВ

Дочірнє підприємство „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром в особі арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства Київстар в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати недійсним договір №44211 А12 від 01.11.2013 року на надання послуг з утримання обладнання, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ „Київстар,

- усунути перешкоди у здійсненні права користування та експлуатації дочірнім підприємством „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів ПАТ „Укрмедпром єдиним цілісним майновим комплексом за адресою: 65031, Україна, м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 6, зобов`язавши ПАТ „Київстар звільнити територію та майно підприємства в межах огорожі земельної ділянки загальною площею 76270,00 кв.м. за адресою:65031, Україна, м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 6 від усіх належних ПАТ „Київстар будівель, споруд, огорож, всього електро-радіотехнічного та іншого обладнання, інженерно-технічних і електротехнічних комунікацій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог боржник зазначає, що колишнім керівництвом банкрута без належного оформлення цивільно-правових відносин безоплатно в межах огородженої території цілісного майнового комплексу ДП "Завод "Біопром - Одеса" ПАТ "Укрмедпром" було допущено ПАТ "Київстар", яке безпідставно і незаконно без договору оренди майна і земельної ділянки, без будь - яких дозволів та будь - якого оформлення на території державного підприємства-банкрута встановило та змонтувало спеціальні будівлі та інше обладнання, які використовує в даний час для своєї власної виробничої діяльності по обслуговуванню мобільного зв`язку без згоди банкрута в особі ліквідатора.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що між ОСОБА_1 , який володіє та користується власним майном на законних підставах, укладено спірний договір на надання послуг з утримання обладнання з ПАТ „Київстар.

Разом з цим, пославшись на обставини встановлені рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, місцевий господарський суд зазначив про відсутність правовстановлюючих документів боржника на спірне майно, а тому дійшов висновку , що спірний договір не порушує права та законні інтереси ДП„Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром.

Також місцевим господарським судом зазначено, що ОСОБА_1 може розпоряджатись своїм майном у відповідності до закону, а тому спірний договір не суперечить законодавству, у зв`язку з чим вирішив, що позовні вимоги в частині визнання договору недійсним задоволенню не підлягають.

На переконання суду першої інстанції, ПАТ "Київстар" перебуває на території Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром на законних підставах, а тому позовні вимоги в частині визнання позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування також не підлягають задоволенню.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулось Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром з апеляційною скаргою в якій просить скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області від 31 січня 2023 року по справі №916/2019/13(916/905/22) та прийняти нове рішення, яким:

- визнати недійсним Договір №44211 А12 від 01.11.2013 року на надання послуг з утримання обладнання, який укладено між ОСОБА_1 та ПрАТ «Київстар»,

- усунути перешкоди у здійсненні права користування та експлуатації дочірнім підприємством «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів» Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» єдиним цілісним майновим комплексом за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши приватне акціонерне товариство «Київстар» звільнити територію та майно підприємства в межах огорожі земельної ділянки загальною площею 76 270,00 кв.м. за адресою: 65031, Україна, місто Одеса, вулиця Сергія Ядова, 6 від усіх належних ПрАТ «Київстар» будівель, споруд, огорож, всього електро-радіотехнічного та іншого обладнання, інженерно-технічних і електротехнічних комунікацій.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, судом було обов`язано КП «БТІ» ОМР надати правовстановлюючі документи на майно за адресою: місто Одеса, вул. С. Ядова, 6, однак, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, вимоги суду КП «БТІ» ОМР виконані не були, а тому рішення було прийнято передчасно без встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто без врахування документів технічної інвентаризації спірного майна, які могли б підтвердити статус спірного майна та його належність ДП «Завод «Біопром-Одеса» ПАТ «Укрмедпром».

Апелянт також наголошує на тому, що за результатами системного аналізу документів, які було складено та зібрано в межах справи за позовом ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів» ВАТ Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» про визнання недійсними прилюдних торгів, недійсним протоколу та акту проведення прилюдних торгів вбачається, що учасниками цієї справи, зокрема, Спеціалізованим державним підприємством «Укрспецюст» в особі Одеської філії, Другою державною виконавчою службою у Суворовському районі м. Одеси, ОСОБА_1 визнається той факт, що ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів» ВАТ ДАК «Укрмедпром» на підставі статутного фонду підприємства та його самостійного балансу належить цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, з огляду на те, що в межах справи про банкрутство ДП «Завод «Біопром-Одеса» ПАТ «Укрмедпром» таке право не визнається, скаржник вважає, що станом на даний час обов`язково необхідно дослідити зміст правовстановлюючих документів на таке майно, які можуть міститись в КП «БТІ» ОМР.

Втім, як зазначає скаржник, вказана необхідність дослідження доказів неодноразово була проігнорована судом першої інстанції.

Скаржник також вважає, що Господарський суд Одеської області всупереч вимогам законодавства в своєму рішенні вказав про наявність у ОСОБА_1 права власності на спірне майно, однак, ОСОБА_1 не довів на підставі належних доказів, що він є власником спірного майна, оскільки він, отримавши акт про перемогу на прилюдних торгах, не звернувся до нотаріуса та не отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстрував, тобто ОСОБА_1 не набув права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, як стверджує апелянт, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що об`єкти нерухомого майна, з приводу правового режиму яких виник спір, входять до складу єдиного майнового комплексу ДП «Завод «Біопром-Одеса» ПАТ «Укрмедпром» із 100% державної власності, органом управління якого є Міністерство охорони здоров`я України і яке знаходиться на земельній ділянці державної власності, окремі об`єкти власності якого не можуть відчужуватись без згоди органу управління.

З огляду на наведене скаржник вважає, що ОСОБА_1 не мав права укладати спірний договір, оскільки він не є та ніколи не був належним власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Як стверджує скаржник, спірний договір укладено після порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Завод «Біопром-Одеса» ПАТ «Укрмедпром», однак на момент укладення цього договору відсутня згода розпорядника майна ДП «Завод «Біопром-Одеса» ПАТ «Укрмедпром» на передачу нерухомого майна боржника, в тому числі тих об`єктів з приводу яких виник спір, в оренду третім особам. Отже, ОСОБА_1 самовільно, без належних на те правових підстав передав ПрАТ «Київстар» в оренду об`єкти нерухомого майна, які йому ніколи не належали.

Наголошує скаржник й на тому, що ані ОСОБА_1 , ані ПрАТ «Київстар» не надано будь-яких правовстановлюючих документів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 права володіння та користування земельною ділянкою державної форми власності на території цілісного майнового комплексу банкрута.

Враховуючи наведене апелянт вважає, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «Київстар» було укладено приховану угоду, метою укладання якої є безпідставне надання в оренду ПрАТ «Київстар» земельної ділянки для розміщення базової станції мобільного зв`язку, що є грубим порушенням земельного законодавства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 по справі №916/2019/13(916/905/22) та призначено справу до розгляду на 17.05.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ПрАТ «Київстар» в якому товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ПрАТ «Київстар» зазначає, що позивач не заявляв про те, що він не має документів, які підтверджують права на спірне майно, натомість у позові посилався на докази, які на думку позивача підтверджували його права на спірне майно, а також не заявляв про те, що він вичерпав можливості по збору доказів, а також не заявляв клопотання про витребування доказів.

Відповідач також зазначає, що в апеляційній скарзі позивач не ставить питання про необхідність дослідження нових доказів, які не були досліджені судом першої інстанції, а також не надає пояснень, з яких причин він такі докази не надав під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому, позивач не зазначає які саме доказі мали б бути взяті до уваги, а лише стверджує про гіпотетичне існування невизначеного кола доказів в розпорядженні третіх осіб.

На думку відповідача, посилання позивача на те, що в нього відсутні документи, які підтверджують права на спірне майно, вказує на передчасність звернення позивача із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки позивач спочатку мав би визнати в судовому порядку право власності, яке він не може підтвердити документально, а тільки потім як особа, яка може довести права на майно, звернутися із позовом про усунення перешкод у користуванні.

Як вважає відповідач, в даному випадку саме власник майна мав би пред`явити негаторний позов до відповідача, однак, в контексті спірних правовідносин позивач таким власником не є.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивач, якому достовірно відомі обставини щодо розміщення відповідачем телекомунікаційного обладнання, звернувся із позовом саме до відповідача, при цьому не заявляв про необхідність залучення до участі і справі ОСОБА_1 у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача або відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 розгляд справи було відкладено на 31.05.2023.

Під час судового засідання від 31.05.2023 арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ПАТ Київстар надав пояснення в відповідності до яких просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись із позовом, з урахуванням уточнень, по даній справі, позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що під час проведення інвентаризації майна банкрута за юридичною адресою: 65031, м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 6, на території земельної ділянки загальною площею 76270,00 кв.м. було виявлено цілісний майновий комплекс підприємства у вигляді належного державі рухомого та нерухомого майна, що розташоване на огородженій території.

Під час здійснення повноважень ліквідатора ДП "Завод "Біопром - Одеса" ПАТ "Укрмедпром" арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. було виявлено, що колишнім керівництвом банкрута без належного оформлення цивільно-правових відносин безоплатно в межах огородженої території цілісного майнового комплексу ДП "Завод "Біопром - Одеса" ПАТ "Укрмедпром" було допущено ПАТ "Київстар", яке безпідставно і незаконно без договору оренди майна і земельної ділянки, без будь - яких дозволів та будь - якого оформлення на території державного підприємства-банкрута встановило та змонтувало спеціальні будівлі, споруди, різні огорожі, електро-радіотехнічне та інше обладнання, інженерно-технічні і електротехнічні комунікації, які використовує в даний час для своєї власної виробничої діяльності по обслуговуванню мобільного зв`язку без згоди банкрута в особі ліквідатора.

На вимоги ліквідатора ДП "Завод "Біопром - Одеса" ПАТ "Укрмедпром" про усунення перешкод в користуванні та експлуатації цілісного майнового комплексу банкрута шляхом звільнення від чужого майна території ДП "Завод "Біопром - Одеса" ПАТ "Укрмедпром" від всіх належних ПАТ "Київстар" спеціальних будівель, обладнання та приладів посадові особи ПАТ "Київстар" не реагували.

Використання ПАТ "Київстар" території майна ДП "Завод "Біопром - Одеса" ПАТ "Укрмедпром" для власних виробничих потреб, на переконання позивача, порушує охоронювані законом права банкрута щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном та виділеною державою і огородженою земельною ділянкою державної форми власності.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

У постановах від 05.08.2020 у справі №906/282/16, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, від 12.06.2018 у справі №927/976/16, від 29.04.2020 у справі №906/557/19 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Так, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2013 року по справі №1527/9343/12 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано дочірнє підприємство Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів Державної акціонерної компанії Укрмедпром не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні нежитловими будівлями: виробничою котельнею загальною площею 772,4 кв. м, та компресорною (генераторної) загальною площею 197,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , тощо.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.10.2013 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 липня 2013 року - залишено без змін.

Судоми першої та апеляційної інстанції по справі №1527/9343/12, за участю тих самих сторін, що й у справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено преюдиційні обставини, що мають значення під час вирішення справи №916/2019/13(916/905/22).

Зокрема, судами встановлено, що 10 лютого 2006 року відбулися прилюдні торги з примусового продажу в порядку виконання судового рішення належних позивачеві незавершених будівництвом будівель:літ. «А» (виробнича котельня загальною площею 772,4 кв. м) та літ. «Б» (компресорна загальною площею 197,2 кв.м), за результати яких переможцем став відповідач ОСОБА_1 , про що було складено протокол проведення прилюдних торгів.

Під час проведення прилюдних торгів порушень, які б вплинули на результати торгів не було допущено, в тому числі і проведення виконавчих дій під час дії мораторію, так як дії мораторію не розповсюджуються під час виконання рішень суду в частині стягнення заробітної плати.

Судами також зазначено, що право власності ОСОБА_1 на вказане майно також підтверджене актом про проведення прилюдних торгів від 27.02.2006 року, складеним державним виконавцем Другої державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі Шобіковою В.В. про те, що 10.02.2006 року в приміщенні Одеської філії СДП «Укрспецюст» у м. Одесі на вул. Бугаївська, 21 в каб.№605 були проведені прилюдні торги з реалізації незавершеного будівництва нежитлових будівель, літ.А - виробнича котельна, загальною площею 772,4 кв. метри, літ. Б - компресорна загальною площею 197, 2 кв. метри, що розташовані у АДРЕСА_2 , які належать ДП «Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів» ДАК «Укрмедпром». Згідно протоколу проведення прилюдних торгів №6160010/1 від 10.02.2006 року, переможцем торгів став ОСОБА_1 .

Після проведення прилюдних торгів ОСОБА_1 виїхав на територію, де знаходилося придбане ним майно, а саме на територію ДП «Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів» ДАК «Укрмедпром», з метою з`ясування питання про виконання необхідного об`єму будівельних робіт з добудови придбаного майна. Але охорона підприємства його на територію підприємства не впустила, мотивуючи це вказівкою виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 , чим позбавила власника майна користуватися придбаним ним в установленому законом порядку майном. Після придбання майна відповідач демонтував вхідні двері компресорної, що підтверджено дослідчою перевіркою цього факту, проведеною Суворовським РОВ ГУ МВС у м. Одесі.

Оскільки відповідач ДП «ОЗБВП» перешкоджає ОСОБА_1 в користуванні майном, то на переконання судів першої та апеляційної інстанції по справі №1527/9343/12, він має право вимагати усунення перешкод у

здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України. Отже, вимоги ОСОБА_1 визнано судами обґрунтованими, законними, та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, судами по справі №1527/9343/12 встановлені обставини, зокрема належність ОСОБА_1 виробничої котельні, літ. "А", загальною площею 772,4 кв.м, та компресорної, літ "Б", загальною площею 197,2 кв.м. та зобов`язання дочірнє підприємство «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні нежитловими будівлями: виробничою котельнею загальною площею 772,4 кв.м, та компресорною (генераторної) загальною площею 197,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , яка мають преюдиційне значення під час розгляду справи №916/2019/13(916/905/22) та не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

01.11.2013р. між ОСОБА_1 та ПАТ "Київстар" укладено договір №44211А3 на надання послуг з утримання обладнання.

Відповідно до п.1 договору №44211А3 від 01.11.2013р. на надання послуг з утримання обладнання, на підставі взаємної згоди сторін замовник передає, а виконавець приймає на утримання і розміщує в погоджених сторонами місцях обладнання базової станції стільникового зв`язку комунікаційної мережі замовника та антенно-фідерні пристрої зазначеної станції, які надалі разом іменуються RBS.

Згідно з п.2.1.1 договору, виконавець зобов`язується не пізніше 01.11.2013р. виділити місце розташування і, після його обладнання, прийняти RBS на утримання в порядку визначеному договором.

У відповідності до п.2.1.2. договору, виконавець зобов`язується провести обладнання місця розташування і надати замовникові необхідний термін для розробки проекту зазначеного обладнання та розміщення антенно-фідерних пристроїв, який погоджується з виконавцем.

Відповідно до п.7.1. договору, строк дії договору - з дати укладення до 31.10.2014 року включно з можливістю подальшої пролонгації. За два місяці до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на наступний 3-річний строк.

У наявних матеріалах справи відсутні докази щодо розірвання договору або припинення його дії, отже спірний договір вважається пролонгованим.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п.1. ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 статті 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Так, у даному випадку встановлено, що ОСОБА_1 належать виробнича котельня літ. "А", загальною площею 772,4 кв.м. та компресорна літ. "Б", загальною площею 197,2 кв.м., а тому останній в силу вищевказаних приписів чинного законодавства має право розпоряджатися належним йому на праві власності майном на власний розсуд, зокрема й передавати в оренду третім особами.

Відтак, оспорюваний позивачем договір №44211А3 на надання послуг з утримання обладнання між ОСОБА_1 та ПАТ "Київстар" не суперечить вимогам чинного законодавства та жодним чином не порушує права позивача, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та експлуатації дочірнім підприємством „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів ПАТ „Укрмедпром єдиним цілісним майновим комплексом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Колегія суддів також зазначає, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2019/13(916/526/22) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром про скасування державної реєстрації та припинення права власності та за зустрічним позовом арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича до ОСОБА_1 про визнання права господарського відання в межах справи №916/2019/13 про банкрутство Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром.

В зустрічній позовній заяві арбітражний керуючий просив визнати право господарського відання Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 6 та складається із наступного майна : адміністративна будівля літ. А, лабораторний комплекс літ. Б, прохідна літ. В, прохідна літ. Г, хом`ячник літ. Д, підсобне літ. Е, механічна майстерня літ. Ж, спиртосховище літ. З, ТП літ. И,И1, прохідна літ. К, підсобне літ. Л,М, Н, підвал літ. О, лабораторний корпус літ. П, Р, генераторна літ. С, підсобне літ. Т, насосна літ. У, оборотний склад літ. Ф, елеваторна літ. Х, центральна котельна літ. Ц, парогенераторна літ. Ч, огорожа №1-3, вимощення літ. І, ємність літ. ІІ, ємність тех. води літ. ІІІ, водопровідний вузол літ. IV, артезіанська скважина літ. V, споруда літ. VI, очисні споруди літ. VIІ, колодязі літ. VIІІ, димососна труба.

Рішенням Господарського суду від 16.08.2022р., в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром про припинення права власності відмовлено, судові витрати покладено на позивача, в задоволенні зустрічної позовної заяви арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. до ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство юстиції України про визнання права господарського відання відмовлено, судові витрати з розгляду зустрічної позовної заяви покладено на позивача.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 по справі №916/2019/13(916/526/22) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову (п.п.3, 4 рішення) залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 (в оскарженій частині) у справі № 916/2019/13 (916/526/22) залишено без змін.

В межах названої справи №916/2019/13(916/526/22) судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій було встановлено наступні обставини.

Так, в 1958 році Одеський науково-дослідний інститут епідеміології і мікробіології ім. І.І. Мечникова звернувся до виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудовиків про виділення ділянки під будівництво Інституту по виробництву вакцини проти поліомієліту.

На підставі звернення виконавчий комітет Одеської міської ради депутатів трудящих прийняв рішення № 342 про виділення земельної ділянки по вул. Київській - Червона Слободка з усіма будовами та зеленими насадженнями, що знаходяться на ділянці під будівництво Інституту по виробництву вакцини проти поліомієліту.

В 1958 року представником Управління головного архітектора міста Одеси Коротченко Д. на підставі рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудовиків № 342 проведено виділ в натурі земельної ділянки, що розташована в м. Одесі, Червона Слободка по вул. Київській Ленінського району.

Постановою Ради Міністрів УССР № 28-2655/4 від 10.08.1977 року та наказом Мінохоронздоров`я СССР № 1033 від 21.11.1977 року виробнича база Одеського науково-дослідного інституту ідеміології і мікробіології ім. І.І. Мечникова була виділена в самостійне підприємство з правом юридичної особи - Одеське підприємство по виробництву бактерійних препаратів.

Згодом в 1997 році Одеською обласною санепідемстанцією було складено висновок для Підприємства по виробництву бактерійних препаратів Держкому медичної та мікробіологічної промисловості про можливість відводу земельної ділянки під будівництво за адресою вул. С. Ядова, 6 та про придатність по санітарно-гігієнічним умовам перереєстрації земельної ділянки за Одеським підприємством по виробництву бактерійних препаратів.

На підставі листа Одеського підприємства по виробництву бактерійних препаратів про проведення інвентаризації головним спеціалістом ОГЗКБ Петровою Я.І. у 1998 році було проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. С. Ядова, 6, Ленінський район, м. Одеса, що знаходиться в фактичному користуванні Одеського підприємства по виробництву бактерійних препаратів та складено акт яким було встановлено, що земельна ділянка, яка обстежується, знаходиться в кварталі вул. Проценко, Агрономічна, Ядова, Нежданової. Також, була встановлена наявність земельно-кадастрових документів, а саме рішення МВК № 342 від 04.05.1958 року та план відводу до нього, рішення МВК № 453 від 07.06.1974 року та план відводу до рішення. Згідно земельно-кадастрових документів земельна ділянка була відведена під будівництво Інституту по виробництву вакцини проти поліомієліту. Фактично використовується як експлуатація будівель та споруд Одеським підприємством по виробництву бактерійних препаратів. Згідно акту встановлена наявність будов та споруд на земельній ділянці за адресою вул. С. Ядова, 6.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 897 від 05.06.2000 року «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості» на базі Державного підприємства «Одеське підприємство по виробництву бактерійних препаратів» утворено дочірнє підприємство «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів» (завод "Біопром-Одеса") публічного акціонерного товариства «Укрмедпром».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 вересня 2014 року №621 було затверджено Статут Дочірнього підприємства «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів» (Завод «Біопром-Одеса») Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» в новій редакції.

Згідно з п. 1.1 Статуту ДП «ОЗБВП (завод „Біопром-Одеса) ПАТ «Укрмедпром» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Відповідно до п. 1.2. Уповноваженими органами управління є Міністерство охорони здоров`я України та Публічне акціонерне товариство «Укрмедпром».

Пунктом 1.4. Статуту визначено, що підприємство с правонаступником прав та обов`язків перетвореного державного підприємства Одеського підприємства по виробництву бактерійних препаратів - наказ Міністерства охорони здоров`я України від 08 вересня 2000 року № 213 «Про реорганізацію державних підприємств та передачу їх майна до статутного фонду ДАК «Укрмедпром».

Згідно з п. 2.5. Місцезнаходження Підприємства: 65031, Україна, місто Одеса, вулиця Сергія Ядова, 6.

У відповідності до п. 3.1. Підприємство утворено з метою здійснення підприємницької діяльності для забезпечення населення лікарськими засобами і продукцією медичного призначення, а також потреб держави на промисловій та комерційній основі.

За умовами п. 4.1. Підприємство є державним комерційним підприємством - юридичною особою публічного права та суб`єктом господарювання державного сектору економіки. Підприємство набуває прав та обов`язків юридичної особи з дати включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п. 4.7. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Відповідно до п. 5.1. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

22.05.2017 року між т.в.о. директора ДП «ОЗБВП (завод „Біопром-Одеса) ПАТ «Укрмедпром» та ліквідатором Підприємства - арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. було складено акт приймання-передачі майна, матеріальних цінностей та інших цінностей ДП «ОЗБВП (завод „Біопром-Одеса) ПАТ «Укрмедпром».

Під час інвентаризації майна банкрута за юридичною адресою ліквідатором було виявлене належне боржнику нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель та споруд, які знаходяться в непридатному для експлуатації стані та частково розібрані або самозруйновані під впливом атмосферних опадів і інших природних чинників, а також інше майно, яке уже не має остаточної вартості.

Технічною інвентаризацією шляхом виготовлення технічного паспорту від 11.11.2016 року підприємства та акту інвентаризації від 31.03.2017 року встановлено, що на даний час цілісний майновий комплекс підприємства за адресою: місто Одеса, вул. С. Ядова, 6 складається із нерухомого майна, яке розташовано на державній земельній ділянці, яка відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності становить 4,1149 га.

Відповідно до інформаційної довідки №302697195 від 14.06.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на виробничий будинок з допоміжними будівлями та спорудами за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 6 припинено та відповідні відомості внесені до реєстру 13.07.2021 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України , ОСОБА_3 , індентифікаційний номер рішення 59250377.

На підставі вищевказаних доказів по справі, судами встановлено факт відсутності правовстановлюючих документів ДП„Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром на спірне майно.

Колегія суддів зазначає, що негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.47 постанови від 15.10.2019 у справі №902/1003/17).

З огляду на наведене, саме власнику майна належить право на пред`явлення негаторного позову до осіб, які таке право порушують.

Однак, у даному випадку позивач не є власником спірного майна, а тому відповідно й відсутні підстави для витребування такого майна у відповідача.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами наявність у нього права власності на нерухоме майно, оскільки таке спростовується вищенаведеними обставинами встановленими судами по справі №1527/9343/12, а також у межах справи №916/2019/13(916/526/22), які свідчать про належність ОСОБА_1 виробничої котельні, літ. "А", загальною площею 772,4 кв.м, та компресорної, літ "Б", загальною площею 197,2 кв.м. та мають преюдиційне значення під час розгляду справи №916/2019/13(916/905/22).

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не було отримано згоду розпорядника майна боржника щодо передачі майна в оренду, оскільки у даному випадку ОСОБА_1 , користуючись своїм правом, як власник відповідного майна, передав таке майно в оренду іншій особі, а саме ПАТ «Київстар». При цьому, чинне законодавство України не передбачає отримання згоди будь-якої особи, яка не є власником такого майна, на вчинення відповідних дій.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги твердження апелянта з приводу відсутності доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, що підтверджуються наявність у нього права володіння та користування земельною ділянкою, оскільки у даному випадку місце розташування майна за договором оренди визначене Сторонами на території, яка належить Виконавцеві на підставі права власності підтвердженого актом проведення прилюдних торгів від 27.02.2006, рішенням Суворовського районного суду у М; Одеса від 01.07.2013 (справа № 1527/9343/13), що підтверджене апеляційним судом від 09.10.2013 (№ провадження 22-Ц/785/7770/13), знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Ядова, 6 і складається з місця для розміщення контейнеру з радіотехнічною-апаратурою біля будівлі «Котельна» та антено-фідерних пристроїв розташованих на трубі «Котельної».

При цьому, суд касаційної інстанції неодноразово розглядав спори щодо такого об`єкта як «димова труба» та робив висновок про те, що димова труба не може використовуватися самостійно і пов`язана з будівлею котельні спільним призначенням. Зокрема такий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у справі № 5019/1475/11 від 18.06.2019.

Отже, у даному випадку, земельна ділянку взагалі не є та не була предметом спірного договору оренди.

Не приймає колегія суддів до уваги й твердження апелянта з приводу того, що ухвалами від 19.05.2022 та 16.08.2022 суд першої інстанції зобов`язав КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» надати оригінали всіх реєстраційних справ спірне на нерухоме майно та викликано представника КП у судове засідання, оскільки ухвала суду першої інстанції від 19.05.2022 в матеріалах справи взагалі відсутня, та ухвала від 16.08.2022, яка містяться у наявних матеріалах справи, таких вимог не містить.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для зміни, скасування рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 по справі №916/2019/13(916/905/22) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Таран С.В.