Постанова

від 01.06.2023 по справі 521/11449/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/11449/23

Номер провадження 3/521/9185/23

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2023 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - Поліщук І.О.

при секретарі - Димитрової Н.І.

представника Одеської митниці Держмитслужби - Євдокимова Д.А.

захисника ОСОБА_1 адвоката Ковташа Д.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу № 0376/50000/23, що надійшла 05.05.2023 року з Одеської митниці Держмитслужби відносно гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинськ, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 25.11.1996 міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС в Дніпровській області, ДРНФО НОМЕР_2 , працює директором ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ, про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0376/50000/23 від 06.03.2023 про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні громадянки України ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 43673366), за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що в рамках зовнішньоекономічного контракту від 02.03.2021 № UA-VE16124-21, укладеному між ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ», в особі директора ОСОБА_1 та компанією «TAIZHOU KAIFENG PLASTIC STEEL CO.,LTD» (Китай), на умовах поставки «СРТ UA Одеса» до зони діяльності Одеської митниці Держмитслужби з Туреччини на судні закордонного плавання «GRETA» прибули контейнери № BSIU9833617, ADMU4977917 з товаром «монтажна піна» вагою брутто 50956,2 кг.

03.06.2021 декларантом ТОВ «СІАР-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 0044284481) ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів від 02.06.2021 №21, була підготовлена та подана митному органу митна декларація (далі МД) в режимі «ІМ40ДЕ», яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500020/2021/020087.

Разом з митною декларацією надано передбачені ст. 335 МК України документи серед яких: контракт від 02.03.2021 № UA-VE16124-21, інвойс від 28.05.2021 № MXRHJ14238/1, коносамент від 30.05.2021 №2021/05/EXP/003660 та інші товаросупровідні та комерційні документи. Відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем товару є компанія «TAIZHOU KAIFENG PLASTIC STEEL CO.,LTD» (Китай), відправником товару є компанія «SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TIC.LTD.STI.» (Туреччина), а покупцем та одержувачем є ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» (87555, Донецька область, м. Маріуполь, Центральний район, пр. Миру, буд. 71).

Відповідно до граф МД № UA500020/2021/020087 було заявлено товар «замазки (для ущільнення) на основі полімерів, для будівництва: монтажна піна, 4240 місця; готові клеї та продукти, що придатні для використання як клеї, розфасовані для роздрібної торгівлі в тюбиках, 2400 шт.».

Згідно інвойсу компанії «TAIZHOU KAIFENG PLASTIC STEEL CO.,LTD» (Китай) від 28.05.2021 № MXRHJ14238/1 вартість товарів становить 64 012,80 дол. США. Митні платежі до Державного бюджету України сплачено у розмірі 455 110, 14 грн.

03.06.2021 після здійснення митного оформлення за МД № UA500020/2021/020087 вищевказані товари було випущено у вільний обіг.

Статтею 320 Митного кодексу України встановлено, що форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому Митним кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Так, з метою з`ясування питання про автентичність поданих митним органам України документів на зазначені товари митницею ініційовано направлення запиту до митних органів Турецької Республіки.

20.01.2023 листом Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби України №08-3/26-04/7.10/353 повідомлено Одеську митницю про те, що за результатами опрацювання отриманої відповіді митної адміністрації Республіки Туреччина від 17.11.2022 №29980007-724.01.03/UA-75202938 виявлені розбіжності у фактурній вартості товарів.

Так, під час перевірки документів які були надані при імпорті товару до України та документів, які надавались при експорті в Туреччині встановлено, що контейнери № BSIU9833617, ADMU4977917 з товаром (вага, найменування, кількість) оформлені у Одеській митниці за МД № UA500020/2021/020087 від 03.06.2021 оформлювався в режимі «експорт» до України у митних органах Туреччини за експортною митною декларацією №21343100EX136800 від 27.05.2021.

Відправником товарів за вищевказаною експортною декларацією є турецька компанія «SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TIC.LTD.STI» (Туреччина), а одержувачем є ТОВ «TEC RAS LOGISTIC LTD» (Україна, 79018, м. Львів, вул. О. Степанівни, буд. 47). Також, відповідно наданим до Одеської митниці документам, згідно МД № UA500020/2021/020087 від 03.06.2021 та інвойсу компанії «TAIZHOU KAIFENG PLASTIC STEEL CO.,LTD» (Китай) від 28.05.2021 № MXRHJ14238/1 вартість товару складає 64 012,80 дол. США доларів США.

Згідно отриманої відповіді держаних органів Туреччини встановлено, що вартість товарів згідно експортної декларації №21343100EX136800 від 27.05.2021 та експортного інвойсу вищевказаної турецької компанії від 13.07.2021 № SOM2021000000261 складала 94 500, 00 доларів США (2 584 093,0 грн. згідно курсу НБУ на день митного оформлення). Тобто, різниця вартості товару складає 30 487,2 доларів США (833 669,43 грн.).

Згідно листа м/п «Одеса-порт» Одеської митниці від 02.03.2023 №7.10-28.1-01/424, різниця сум митних платежів, нарахованих та сплачених за митною вартістю, заявленою у МД, та суми митних платежів, з урахуванням отриманої відповіді митної адміністрації Республіки Туреччини становить 216 754,05 грн.

Так, за результатами опрацювання інформації наданої від митної адміністрації Республіки Туреччина стосовно законності ввезення на митну території України товарів на адресу української компанії ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» (ЄДРПОУ 43673366) встановлено, що відомості, зазначені у наданих до Одеської митниці Держмитслужби товаросупровідних документах та митній декларації, не відповідають даним зазначеним в експортних митних документах при вивезенні товарів з Туреччини та є недостовірними стосовно, одержувача товарів та їх вартості.

Отже, на думку митного органу, директором ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» (ЄДРПОУ 43673366) громадянкою України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів на суму 2 584 093,0 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товарів, документи, які містять неправдиві відомості щодо вартості товарів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

На підставі вищевказаних обставин, посадовими особами митниці був складений протокол про порушення митних правил № 0376/50000/23, за ознаками порушення ч. 1 ст. 483 МК України.

У судовому засіданні громадянка ОСОБА_1 участі не приймала, однак приймав участь її захисник, який надав заперечення, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України та застосувати стягнення відповідно до санкції вказаної статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.06.2021 року в Одеській митниці Держмитслужби за електронною митною декларацією «ІМ 40 ДЕ» № UA500020/2021/020087 було оформлено в режимі імпорт товар «монтажна піна, готовий клей в тюбиках - рідкі цвяхи», який прибув в Україну (м. Одеса) з Туреччини на судні закордонного плавання у контейнерах №№ ADMU4977917, BSIU9833617.

Вказаний товар надійшов на підставі зовнішньоекономічного контракту № UA-VE16124-21 від 02.03.2021, укладений між компанією Taizhou Kaifeng Plastic Steel Co., Ltd (Китай, продавець) та ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» (покупець, Україна, код ЄДРПОУ 43673366) по коносаменту № 2021/05/EXP/0003660 від 30.05.2021 року, інвойсу № MXRHJ14238 від 28.05.2021 року, пакувальному листі до інвойсу від 28.05.2021 року.

Вартість товару заявлено 64 012,8 доларів США, митні платежі сплачено в сумі 455 110, 14 грн.

Після проведення усіх обов`язкових форм митного контролю, здійснення митних формальностей та завершення митного оформлення, Одеською митницею Держмитслужби було надано дозвіл ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» для вільного використання вищезазначеного товару.

З боку митниці не було жодних зауважень з приводу наданих документів, а також, в тому числі, щодо суми сплачених імпортером обов`язкових митних платежів за вантаж, тощо.

Натомість, в січні 2023 року Одеською митницею отримано лист Держмитслужби № 08-3/26-04/7.10/353 від 20.01.2023 з відповіддю Генерального директорату з питань міжнародних угод та ЄС Міністерства торгівлі Республіки Туреччина (з додатками) щодо опрацювання запиту про автентичність поданих митним органами України документів.

В протоколі вказується, що фактурна вартість товару встановлена митницею із отриманої відповіді державних органів Туреччини та експортного інвойсу від 13.07.2021 № SOM2021000000261.

Втім, необхідно зазначити, що разом з листом Генерального директорату з питань міжнародних угод та ЄС Туреччини було надіслано документ під назвою «e-FATURA». Як слідує з перекладу цього документа на українську мову, він взагалі не містить жодної згадки про сторони угоди - продавця та покупця товару, а лише про те, що необхідно «сказати в ТОВ «ТЕК РАС ЛОГІСТИК».

Інвойс (рахунок-фактура) - це товаросупровідний документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача.

Тобто, надісланий документ «e-FATURA» жодним чином не є інвойсом в розумінні митного законодавства чи практики зовнішньоекономічної торгівлі.

Посадовою особою Одеської митниці, як на джерело справжньої фактурної вартості робиться посилання на надіслану копію документу «EX 3» № 21343100ЕХ136800 від 27.05.2021, що заповнена на бланку митної декларації. Одеською митницею самостійно класифіковано цей документ як «експортна декларація», хоча в листі Турецької митної служби це не вказується.

Натомість, матеріали справи не містять посилання на законодавство Туреччини, яке регламентує заповнення експортних декларацій та саме яка інформація повинна міститись в певних графах декларації, які типи декларацій передбачені законодавством та у яких випадках заповнюються (враховуючи що митне законодавство України передбачає існування майже 10 типів митних декларацій: тимчасова, періодична, попередня, додаткова, спрощена, заповнена у звичайному порядку тощо).

Крім того, Одеською митницею задокументовано правопорушення таким чином, що незрозуміло, надання яких саме неправдивих відомостей інкриміновано ОСОБА_1 .

В одній частині протоколу вказується, що документи містять неправдиві відомості про одержувача товарів та їх вартість, в другій частині вказується, що документи містять неправдиві відомості щодо продавця товарів, а в третій частині протоколу тільки про фактурну вартість.

Встановлюючи ознаки правопорушення в діях конкретної особи, посадова особа повинна визначити один із способів/ознак його вчинення, які передбачені диспозицією певної норми, що характеризують особливості інкримінованого правопорушення.

Однак, як вбачається з фабули протоколу про порушення митних правил №0376/50000/23, посадова особа Одеської митниці ігнорує законодавчо визначену диспозицію ст. 483 МК України та практику застосування норм митного законодавства (постанова Пленуму Верховного суду 03.06.2005 № 8) та вигадує неіснуючі ознаки (неправдиві відомості щодо продавця товару) нібито існування об`єктивної сторони правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України.

Поряд з цим, в протоколі про порушення митних правил наголошується, що з надісланих документів нібито одержувачем товару в Україні виступало ТОВ «TEC RAS LOGISTIC LTD».

Але, одночасно, в цьому ж протоколі посадовою особою митниці робиться висновок, що одержувачем все ж таки є ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» в особі директора ОСОБА_1 , а неправдиві відомості стосувались тільки фактурної вартості.

Тобто, безпосередньо митницею визнано, що інша фактурна вартість (ввезеного в 2021 році товару) стосувалась іншого одержувача - TEC RAS LOGISTIC LTD, та не стосується поставки товару в адресу ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ».

За таких умов, взяті як підстава для складання протоколу експортна декларація Туреччини та експортний інвойс взагалі не стосуються поставки товарів в рамках контракту № UA-VE16124-21 від 02.03.2021 укладеного між компанією Taizhou Kaifeng Plastic Steel Co., Ltd та ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ».

Матеріали справи про порушення митних правил не містять жодної інформації про заходи з боку митниці по встановленню компанії «TEC RAS LOGISTIC» та перевірці її можливої причетності до поставки товарів «монтажна піна, клей - рідкі цвяхи» в 2021 році.

Втім, захисником ОСОБА_1 встановлено дану компанію та отримано від неї відповідь на його адвокатський запит.

Як слідує з відповіді, Транспортно-експедиційна компанія «ТЕК РАС ЛОГІСТІК» ще з 2008 року в Україні здійснює діяльність, профіль якої: вантажні перевезення по Україні, міжнародні перевезення вантажів, робота в сфері логістики та експедирування. На даний момент відкрито офіси у місті Львів, місті Чорноморськ (Одеська область), а також у місті Берлін (Німеччина).

ТОВ «ТЕК «РАС Логістик» повідомила, що договір купівлі-продажу з «SOMA KOZMETIK SANAYI ve DIS TICARET LTD. STI» (Turkey) не укладався, товар «замазки для будівництва, клей в тюбиках рідкі цвяхи» ними не оплачувався, не замовлявся та не очікувався.

Компанія «ТЕК РАС Логістик», а саме філіалом, розташованим в місті Чорноморськ Одеської області («ТЕК РАС Логістик Південь») надавались в інтересах ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» логістичні та експедиційні послуги щодо контейнерів №№ ADMU4977917, BSIU9833617 з товарами «монтажна піна в балонах, розфасований клей - рідкі цвяхи».

Дана інформація зазначена в коносаменті № 2021/05/EXP/0003660 від 30.05.2021 року, що був прийнятий Одеською митницею Держмитслужби при митному оформленні та автентичність й достовірність якого не заперечується сторонами.

Частиною 3 статті 335 МК України передбачено, що разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Митним Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Тобто, виходячи з норм чинного законодавства, експортна декларація не являється обов`язковим документом, який подається в якості підстави для переміщення, а також разом з митною декларацією під час здійснення митного оформлення товарів - тому і відомості, зазначені в ній носять виключно інформаційний характер.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (зі змінами та доповненнями), підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Отже, Одеською митницею здійснено висновок про заявлення неправдивих відомостей в поданих для митного оформлення документах щодо одержувача та вартості товарів виключно на припущеннях, шляхом порівняння відомостей із взагалі різних товаросупровідних та комерційних документів, в яких вказані різні суб`єкти господарської діяльності (продавці та покупці).

Також, з метою кваліфікації правопорушення, безпідставно визнано в якості інвойсу документ «e-FATURA», який взагалі не містить інформацію про будь-якого покупця товару. Інших доказів (жодних комерційних документів зазначеної поставки, експертних висновків щодо легітимності поданих документів, тощо) матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, надіслані Генеральною дирекцією з міжнародних угод та ЄС Міністерства торгівлі Республіки Туреччина копії документів не можуть вважатись допустимими та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, пов`язаних із переміщенням товару з приховуванням від митного контролю.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються, врегульовано положеннями глави 8 та 9 МК України (ст.ст. 49-64 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Вартість товарів внесено до МД № UA500020/2021/020087 на підставі інвойсу № MXRHJ14238/1 від 28.05.2021, та митне оформлення здійснювалось за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (64 012,8 доларів США).

При цьому, саме ця ціна, фактично сплачена ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» в адресу компанії Taizhou Kaifeng Plastic Steel Co., Ltd за вказаний товар, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 28.07.2021.

Принципами здійснення митної справи в Україні визнається, серед іншого, законність та презумпція невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, гласність та прозорість (стаття 8 МК України).

В ході митного оформлення товару ТОВ «ЛЕНОР ПОСТАЧ» у Одеській митниці Держмитслужби (на той час) зауважень ані до документів, ані до процедури митного оформлення, ані до питання сплати митних платежів не було, товар було випущено у вільний обіг - тобто дозволено ввезення на територію України, без будь яких зауважень, із завершенням процедури митного оформлення у відповідності до вимог Митного кодексу України.

Підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, виходячи з аналізу норм статей 458 та 487 МК України, а також статей 2, 9, 10 КУпАП, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо, хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.

Митним органом не наведено та матеріали справи не відображають обставин, які характеризують інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення - місця, способу та інших особливостей його вчинення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митним органом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б містили фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, можливо було б стверджувати про подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості цих товарів.

Такий висновок суду, узгоджується із сталою практикою Європейського суду з прав людини.

Україна 17 липня 1997 року ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основоположних свобод», а також Протоколи 1,2,4,7,11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачити повною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших умовах.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018р. у справі №914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, ч. 1 п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Поліщук І.О.