Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/21726/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/21726/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех-Плаза"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022

у справі № 910/21726/21 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех-Плаза"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про зобов`язання вчинити дії - укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех-Плаза" (далі - ОСББ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Компанія) про зобов`язання вчинити дії, а саме, укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, посилаючись на неправомірну відмову відповідача від укладення з позивачем зазначеного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/21726/21 Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Політех-Плаза" у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що матеріали справи не містять документальних доказів вчинення позивачем обов`язкових дій зі сторони співвласників багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, проспект Перемоги 26-А щодо обрання однієї з моделей договірних відносин із Компанією, визначених частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за конкретним видом комунальної послуги, у даному випадку, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, як того вимагає Закон; оскільки вищевказаним Законом передбачений алгоритм дій у разі неприйняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення щодо обрання моделі організації договірних відносин, суд дійшов висновку, що ані права ОСББ, ані права його співвласників зі сторони Компанії не є порушеними, відтак відсутні підстави зобов`язувати відповідача в судовому порядку вчиняти дії, спрямовані на укладення договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСББ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було прийнято рішення без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив на тому, що відповідачем визнавалось право позивача на укладення договору, сторонами вчинялись дії, що передують такому укладенню, а тому в силу приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дана обставина не підлягала доказуванню; предметом даного позову є зобов`язання відповідача укласти договір, проте Компанія як єдиний постачальник комунальної послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в місті Києві, зловживаючи своїм монопольним становищем, не надала жодних доказів законності своїх вимог до позивача, викладених у листі від 07.12.2021 вих. № 8533/8/8/, що стало причиною для відмови в укладенні договору; суд не надав належної оцінки тій обставині, що на загальних зборах ОСББ було прийнято рішення надати апелянтові повноваження бути колективним споживачем та укладати договори про надання комунальних послуг відповідно до Статуту, в інтересах споживачів (співвласників будинку); констатуючи факт ненадання позивачем доказів щодо обрання співвласниками багатоквартирного будинку моделі організації договірних відносин, суд неповно дослідив копію витягу з протоколу загальних зборів ОСББ від 11.04.2019, адже у випадку наявності у нього сумнівів щодо належності такого доказу, суд мав можливість дослідити його оригінал разом з додатками та листами письмового опитування; як стверджує позивач у скарзі, на загальних зборах ОСББ було обрано третю модель організації договірних відносин, передбачену статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що підтверджується копією витягу з протоколу загальних зборів від 11.04.2019; суд порушив принцип правової визначеності, оскільки, вирішуючи спір, застосував редакцію Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка була чинною на момент розгляду справи, а не ту, яка діяла на момент подачі відповідачеві заяви щодо укладення договору (18.09.2019).

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 апеляційну скаргу ОСББ передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

15.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про долучення до апеляційної скарги виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21726/21, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСББ на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/21726/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

20.03.2023 матеріали справи № 910/21726/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/9884/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.05.2023, встановлено Компанії строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17.04.2023.

24.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.05.2023.

Компанія скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України та 14.04.2023 засобами поштового надіслала відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований через канцелярію суду 28.04.2023), в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Компанія зазначила, що заходи, які вчинюються нею на виконання функцій виробника послуг з водопостачання та водовідведення, спрямовані на забезпечення технічної відповідності об`єктів, що приєднуються до міських водопровідних та каналізаційних мереж вимогам чинного законодавства і ніяким чином не свідчать про вжиття Компанією дій, спрямованих на укладення договору чи визначення наданого позивачем пакету документів належним; стаття 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" прямо вказує на необхідність обрання споживачем однієї із моделей організації договірних відносин за кожним видом комунальних послуг, а з наданого позивачем витягу (сторінки) з протоколу загальних зборів ОСББ неможливо встановити, за якою саме послугою прийнято відповідне рішення і що таке рішення прийнято саме щодо взаємовідносин із виконавцем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; надана позивачем копія витягу з рішення загальних зборів ОСББ не є належним доказом, що підтверджує факт обрання позивачем відповідної моделі взаємовідносин з виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оскільки не містить підписів осіб, що склали протокол, при цьому відсутні листки письмового опитування співвласників; судом було застосовано вірну редакцію Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки під час розгляду справи до вказаного закону були внесені зміни та до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, якою затверджені типові договори на надання житлово-комунальних послуг у новій редакції; позивач своїм процесуальним правом на зміну предмета позову не скористався, не надав чинну редакцію типового договору з урахуванням законодавчих змін, відтак задоволення позову може призвести до ситуації, за якої правочин буде суперечити вимогам чинного законодавства, що є порушенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У судовому засіданні 24.05.2023 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

29.05.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.12.2018 державним реєстратором зареєстровано (запис про державну реєстрацію №10741020000081960) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42697192), місцезнаходження якого за адресою: 04116, м. Київ, проспект Перемоги 26-А.

Статутом ОСББ, зокрема пунктом 3 Розділу ІІ, передбачено, що завданням та предметом діяльності Об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

11.04.2019 Загальними зборами ОСББ «ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА» прийнято рішення про надання повноважень ОСББ «ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА» бути колективним споживачем та укладати договори про надання комунальних послуг відповідно до Статуту, в інтересах споживачів (співвласників будинку).

18.09.2019 на виконання рішення загальних зборів ОСББ «ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА», що відбулися 11.04.2019, оформленого протоколом № 1 від 27.04.2019, позивач звернувся до відповідача, який є монопольним постачальником комунальної послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у місті Києві відповідно до зведеного переліку природних монополій АМК України https://amcu.qov.ua/naprvami/konkurenciva/arhiv-zvedenoqo-pereliku-prirodnih-monopolii), з листом (вх. № 3385 від 18.09.2019), у якому висловив прохання укласти з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА» (м. Київ, проспект Перемоги 26-А) договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

При цьому відповідачеві було надано належним чином завірену копію Сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, серії ІУ №165170541586 від 17.12.2017, якою засвідчено відповідність закінченого будівництвом торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатру ім. О.Довженка та житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на проспекті Перемоги 24 (літ.А), 26-А у Шевченківському районі м. Києва, проектній документації та готовність його до експлуатації, а також Нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення ОСББ «ПОЛІТЕХ- ПЛАЗА» 2019-2021 р.р. (джерело водопостачання - міськводопровід).

Листом від 07.12.2021 за вих. № 8533/8/8/0721 Компанія повідомила позивача про відсутність підстав для укладання з ОСББ договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з посиланням на те, що процедура приєднання житлового будинку до міських мереж каналізування є незавершеною, і фактично водопостачання та водовідведення будинку здійснюється без виконання технічних умов на каналізування.

Оскільки відповідач без будь-яких умов, протягом десяти днів з дня відповідного звернення, мав укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з ОСББ, проте цього не зробив, законні права позивача, який діє у відповідності до Статуту, рішень загальних зборів та закону в інтересах співвласників багатоквартирного будинку, є порушеними.

Як зазначив позивач у позовній заяві, наведені вище обставини зумовили його звернення до суду з даним позовом, в якому останній просить зобов`язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін, визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина 1 статті 4 Закону).

В силу приписів частини 4 статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори (ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти") (частини 9, 12 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Аналогічні положення також містяться у пункті 8 розділі ІІІ статуту позивача.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту на укладення договорів.

Враховуючи викладене, рішення щодо обрання моделі організації договірних відносин (укладення договору про надання житлово-комунальних послуг) має прийматися загальними зборами об`єднання.

Разом з тим, особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Поряд з цим, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема, порядок укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Варто зауважити, що з моменту звернення позивача із заявою від 18.09.2019 про укладення з відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг до статті 14 вказаного Закону були внесені зміни.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Колективний договір - це договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками (пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги: послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття позивачем рішення) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

В силу приписів частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття позивачем рішення) за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:

кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Згідно з частиною 2 вказаної статті, співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною 1 цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Таким чином, законом передбачено три моделі організації договірних відносин в сфері комунальних послуг і співвласники багатоквартирного будинку (уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) своїм рішенням має право вибрати одну з них.

Враховуючи законодавче визначення декількох моделей організації договірних відносин, наявність можливості обрання у межах одного багатоквартирного будинку різних моделей договірних відносин (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), вирішення такого питання щодо певної моделі за кожною конкретною комунальною послугою є обов`язковим і має здійснюватись безпосередньо співвласниками багатоквартирного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви долучено в якості доказу засвідчену ним копію витягу з протоколу загальних зборів від 11.04.2019 (т. 1, а.с. 20).

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи під час апеляційного провадження наданий позивачем оригінал протоколу загальних зборів ОСББ "ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА від 11.04.2019, встановив, що в пункті 12 зазначеного документа відображена наступна інформація: "з дванадцятого питання порядку денного слухали голову правління ОСББ Кондратенка Ігоря, який повідомив, що колективний споживач, це юридична особа, що об`єднує споживачів у будинку та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Запропонував: загальним зборам надати повноваження ОСББ "ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА", бути колективним споживачем та укладати договори про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів (співвласників будинку). Підсумки голосування: "ЗА" - 138 співвласників, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить - 7 368,50 метрів квадратних, що становить 70,50% від загальної площі усіх житлових та нежитлових приміщень будинку; "ПРОТИ" - 2 співвласники, що становить 3,04 % від загальної площі усіх житлових та нежитлових приміщень будинку; "УТРИМАВСЯ" - 1 співвласник, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 147,00 метрів квадратних що становить 1,4% від загальної площі усіх житлових та нежитлових приміщень будинку; Відомості про результати голосування по дванадцятому питанню порядку викладені в додатку № 25 до Протоколу. З дванадцятого питання порядку денного рішення прийняте - загальні збори вирішили: надати повноваження ОСББ "ПОЛІТЕХ-ПЛАЗА", бути колективним споживачем та укладати договори про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів (співвласників будинку)".

Надаючи оцінку встановленим обставинам, колегія суддів відзначає, що із наявного доказу не вбачається, чи ставилось на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку на обговорення питання щодо обрання ними конкретної моделі організації договірних відносин і що таке рішення прийнято власне щодо послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що протокол загальних зборів ОСББ від 11.04.2019 у редакції, наданій суду, не підтверджує доводів апелянта про обрання останнім моделі організації договірних відносин, що передбачені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Жодних інших доказів, які б доводили обґрунтованість позовних вимог ОСББ матеріали справи не містять.

Відповідно до положень частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У той же час, зі змісту поданих відповідачем заяв по суті спору вбачається, що останній заперечував факт обрання позивачем відповідної моделі взаємовідносин за конкретною послугою.

Відтак, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що обставина обрання моделі організації договірних відносин визнавалася Компанією, а тому не потребує доказування згідно з приписами частини 1 статті 75 ГПК України, є необґрунтованою та спростовується наявними у матеріалах даної справи доказами.

Згідно з частиною 6 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 18.09.2019) у разі укладення договору про надання комунальної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об`єднання та рішеннями його уповноважених органів управління.

Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 18.09.2019) у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до вимог частини третьої цієї статті з урахуванням таких особливостей: 1) виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) до плати виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором не включається плата за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги; 3) технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, здійснюються співвласниками чи залученими ними уповноваженими на виконання таких робіт особами за рахунок співвласників.

Враховуючи вищезазначені положення Закону, колегія суддів поділяє правову позицію суду першої інстанції про те, що у разі необрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, між виконавцем відповідної комунальної послуги та з кожним співвласником укладається індивідуальний договір, а тому співвласники багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, проспект Перемоги 26-А, не позбавлені права на отримання комунальної послуги з центрального водопостачання та водовідведення.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутні докази обрання співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, проспект Перемоги 26-А, однієї з передбачених моделей організації договірних відносин щодо конкретної послуги, передбаченої Законом України "Про житлово-комунальні послуги", що передує укладенню відповідного договору з Компанією, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість в судовому порядку зобов`язувати відповідача на вчинення певних дій, зокрема на укладення договору.

Отже, місцевий суд правомірно зазначив у своєму рішенні, що за встановлених вище обставин ані права позивача, ані права співвласників багатоквартирного будинку у даному випадку не є порушеними внаслідок відмови відповідача укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Зі змісту прохальної частини позову ОСББ вбачається, що останній просив суд укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (типовий договір) щодо житлового будинку, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок 26-А та на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2022, надавши відповідний типовий договір.

У відповідності до частин 2 та 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до частини 3 статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 "Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення".

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 85 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, зокрема, затверджено новий типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач просив укласти договір на основі типового договору, зміст якого був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, тобто у попередній редакції.

Як зауважив у відзиві на апеляційну скаргу відповідач, з моменту відкриття провадження у даній справі 24.01.2022 і до моменту закриття підготовчого провадження (01.09.2022) позивач не скористався можливістю уточнення предмету спору та надання суду діючої редакції типового договору.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача укласти відповідний договір на основі попередньої редакції типового договору суперечитиме приписам статті 179, 184 ГК України та статті 203 ЦК України та не призведе до захисту прав позивача.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовна вимога про зобов`язання вчинити дії - укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/21726/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ОСББ "Політех-Плаза" на вищевказане рішення суду має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех-Плаза" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/21726/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/21726/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21726/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 05.06.2023.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз