Постанова

від 06.06.2023 по справі 910/5031/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. Справа№ 910/5031/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Українське авіаційно-траспортне підприємство "Хорів-АВІА" та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022

у справі № 910/5031/22 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА"

за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

про стягнення неустойки у розмірі 245 227,22 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Міністерство), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (далі - ПАТ "Українські вертольоти"), Державного підприємства "Українське авіаційно-траспортне підприємство "Хорів-АВІА" (далі - ДП "Хорів-АВІА") про повернення майна та стягнення з останнього неустойки за прострочення повернення цього майна у розмірі 245 227,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 провадження у справі № 910/5031/22 в частині вимог Прокурора в інтересах Міністерства до ПАТ "Українські вертольоти" та ДП "Хорів-АВІА" закрито. Провадження у даній справі в частині вимог Прокурора в інтересах Військової частини до ПАТ "Українські вертольоти" та ДП "Хорів-АВІА" про повернення майна закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з поверненням повітряного судна. Залучено ПАТ "Українські вертольоти" до участі у цій справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Отже, спірними у справі № 910/5031/22 залишилися вимоги Прокурора до ДП "Хорів-АВІА" про стягнення неустойки у розмірі 245 227,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Хорів-АВІА" на користь Військової частини 97 983,21 грн пені, а в дохід Державного бюджету України - 24 786,06 грн судового збору, на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону 6 159,41 грн витрат по оплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі укладеного між Військовою частиною та ДП "Хорів-АВІА" договору про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 94914 реєстраційний номер UR-HLC № 2.7.-.02. з урахуванням додаткових угод до нього, відповідачу було передано в оренду вищезазначене повітряне судно. Після введення в Україні воєнного стану та після висунення орендодавцем належної вимоги у відповідача виник обов`язок повернути орендоване майно (предмет оренди) власнику. З урахуванням умов пункту 11.3. договору, орендар зобов`язаний був повернути повітряне судно позивачеві протягом 14-ти днів після пред`явлення вимоги. Оскільки виконання вимоги від 24.02.2022 про повернення повітряного судна на базовий аеродром позивача було неможливим внаслідок непереборної сили, яка не залежала від поведінки відповідача, то підстави для покладення на нього відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за цією вимогою в силу вимог ст. 617 ЦК України відсутні. За таких обставин у позові про стягнення пені за період прострочення з 15.03.2022 по 23.03.2022 було відмовлено. У своєму рішенні місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач відповідальний за прострочення повернення орендованого повітряного судна у період з 24 до 14 серпня 2022 року, оскільки протягом 15.08.2022 по 19.08.2022 існувало прострочення позивача, який не організував прийняття вертольота у раніше визначеному ним місці. З урахуванням меж заявлених прокурором вимог та положень ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України з відповідача на користь позивача на підставі п. 10.5. договору підлягає стягненню 97 983,21 грн. пені за період прострочення 24.03.2022 по 10.06.2022 (1 965 048,00 грн (бал.варт.) х 20%/50% х 79 днів). Також суд першої інстанції вказав, що питання відповідальності за порушення господарського зобов`язання за договором сторонами урегульовано інакше, тому підстави для стягнення нарахованого на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України штрафу у розмірі 137 553,36 грн відсутні.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ДП "Хорів-АВІА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ДП "Хорів-АВІА" вказало на те, що порушення норм процесуального права місцевим господарським судом полягає в неправильному розподілі судових витрат. Оскільки провадження у справі № 910/5031/22 в частині повернення майна було закрито в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, тому судовий збір підлягав поверненню заявнику з Державного бюджету України, а не стягненню з відповідача - ДП "Хорів-АВІА" за результатами розгляду справи. У порушення приписів статті 129 ГПК України на вказаного відповідача був повністю покладений судовий збір, а не пропорційно внаслідок часткового задоволення позовних вимог. Також апелянт вказав, що жодними діями чи бездіяльністю чи формулюваннями умов договору оренди та суборенди зі сторони ДП "Хорів-АВІА" неможливо було запобігти ситуації з прострочення повернення об`єкта найму, що свідчить про відсутність вини останнього у формі умислу чи необережності. На думку скаржника, ним було вжито всіх залежних від нього заходів для повернення майна, відтак місцевий господарський суд неправильно вирішив справу, стягнувши з відповідача штрафні санкції у формі пені, за відсутності підстав для притягнення його до відповідальності у зв`язку настанням обставин непереборної сили внаслідок введенням воєнного стану.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 апеляційну скаргу ДП "Хорів-АВІА" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ПАТ "Українські вертольоти" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ "Українські вертольоти" вказало на відсутність підстав для представництва інтересів Військової частини Прокурором, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2169/20, дії Прокурора суперечать положенням Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Судом першої інстанції не вирішено клопотання про витребування у позивача довідки, в якій відображена балансова вартість повітряного судна на день затвердження останньої річної звітності, що має значення для розрахунку штрафних санкцій на підставі п. 10.5. договору оренди, оскільки балансова вартість об`єкта оренди у розмірі 1 965 048,00 грн була визначена у додатковій угоді від 21.06.2011 до договору. У скарзі ПАТ "Українські вертольоти" наголошує на тому, що місцевим господарським судом не взято до уваги положення статті 617 ЦК України, якими передбачено звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок настання обставин непереборної сили, зумовлених введенням воєнного стану та підтверджується сертифікатом Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.01.2023 апеляційну скаргу ПАТ "Українські вертольоти" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5031/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг ДП "Хорів-АВІА" та ПАТ "Українські вертольоти" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.01.2023 матеріали справи № 910/5031/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу ДП "Хорів-АВІА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українські вертольоти" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам апеляційного провадження строк для подання відзиву на зазначену апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу ДП "Хорів-АВІА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

24.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП "Хорів-АВІА" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Хорів-АВІА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, встановлено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг ДП "Хорів-АВІА" та ПАТ "Українські вертольоти" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено учасникам апеляційного провадження строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ДП "Хорів-АВІА".

Прокурор скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, та 27.02.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Прокурор зазначив, що необхідність представництва інтересів держави була викликана потребами невідкладного захисту інтересів Військової частини у формі звернення до суду з позовом з огляду на військовий стан та необхідність використання позивачем вертольоту МІ-8МТВ за призначенням. Під час воєнного стану логічним та необхідним є представництво саме Прокурором інтересів військових формувань, яким є позивач, у той час як останні виконують свої функції по обороні України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості. Військова частина входить до структури Національної гвардії України, яка входить до системи Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади, тому позивач є суб`єктом владних повноважень і Прокурор відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" має повноваження на представництво Військової частини в суді. Також Прокурор вказав, що сторони в договорі прямо визначили механізм розрахунку штрафних санкцій, саме від балансової вартості повітряного судна, визначеної в пункті 1.1. договору. Також Прокурор вказав, що згідно з положеннями статті 617 ЦК України непереборною силою не вважається порушення зобов`язань контрагентами правопорушника. Необґрунтованим є посилання третьої особи на відсутність дозволу на виліт як на форс-мажорну обставину, яку не можна було передбачити під час укладення договору. Прокурор вказав, що введення воєнного стану та звільнення орендаря від відповідальності за прострочення повернення вертольоту на підставі частини 2 статті 218 ГК України є такими, що суперечить положенням договору, згідно з якими обов`язок з повернення повітряного судна пов`язаний саме з моментом виникнення в орендаря форс-мажорних обставин.

Військова частина також скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України, та 27.02.2023 через систему "Електронний суд" подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Військова частина зазначила, що сторони договору передбачали і розуміли в яких цілях буде використовуватись повітряне судно, тому посилання відповідача на відсутність дозволу на виліт, як на форс-мажорні обставини, які не можна було передбачити під час укладання договору, є необґрунтовані. Також відзначила, що відповідач протягом всього судового розгляду змінював підстави невиконання зобов`язання, а саме на неможливість своєчасного виконання обов`язку по поверненню повітряного судна у зв`язку з закриттям Державною авіаційною службою України повітряного простору над Україною, а в подальшому - на перешкоджання місцевих органів влади Сомалі у наданні дозволу на виліт судна із цієї держави, а окрім цього посилався на неможливість виконання договірного зобов`язання через запровадження постановою Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 мораторію на здійснення транскордонних валютних переказів обслуговувати транспортну логістику за кордоном.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2000 між Військовою частиною та відповідачем було підписано та скріплено печатками приймально-здавальний акт, за яким на підставі наказу командуючого внутрішніми силами МВС України від 26.05.2000, договору оренди № 5.7-20 від 24.05.2000 було передано повітряне судно Мі-8МТВ, заводський номер 94914.

18.06.2002 між Військовою частиною та Державним підприємством МВС України "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА", яке надалі змінило своє найменування на Державне підприємство "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА", укладено договір № 2.7.-.02 про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 94914 реєстраційний номер UR-HLC, за умовами якого Військова частина передала, а вказаний відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 94914 реєстраційний номер UR-HLC, вартість якого за залишковою вартістю складає 4 742 569,00 грн.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції до вказаного договору було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Згідно з п.п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 21.06.2011 балансова вартість вищезазначеного повітряного судна становить 1 965 048,00 грн.

За умовами пункту 1.2. цієї угоди повітряне судно передається в оренду з метою його використання відповідно до норм і правил, установлених законодавством України, міжурядовими договорами (угодами), контрактами з ООН, положеннями Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, пов`язаними з нею додатками, не допускаючи дії, що можуть призвести до заборони його експлуатації.

Відповідно до пункту 2.5. договору в редакції додаткової угоди № 6 повітряне судно повертається орендарем на аеродром орендодавця не пізніше дати припинення або розірвання договору. За узгодженням сторін термін та місце повернення повітряного судна можуть змінюватися.

За умовами пункту 2.6. договору в зазначеній редакції приймання-передавання повітряного судна від орендодавця до орендаря оформлюється актом приймання-передавання, підписаним уповноваженими представниками обох сторін. Порядок повернення повітряного судна від орендаря до орендодавця є аналогічним порядку, встановленому при передачі повітряного судна від орендодавця до орендаря за цим договором. Повітряне судно вважається повернутим Військовій частині з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі повітряного судна.

Обов`язок щодо складання акта приймання передачі повітряного судна при поверненні покладається на орендаря (пункт 2.7. договору).

За умовами пункту 11.2. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 21.06.2011 у випадку настання форс-мажорних обставин для якої-небудь із сторін, вона повинна в термін 48 годин оповістити про це другу сторону.

У випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до абзацу 1 пункту 11.1., на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення повітряного судна на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених абзацом 1 пункту 11.1.в терміни, що визначені Графіком повернення орендованих повітряних суден, який складається сторонами окремо та після стає невід`ємною частиною договору (пункт 11.3. договору в редакції додаткової угоди № 6).

За умовами пункту 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 08.04.2019 вартість повітряного судна згідно з актом оцінки на 01.03.2019 становить за незалежною оцінкою 37 957 660,00 грн.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 08.04.2019 сторони звільняються від виконання зобов`язань за договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під таким обставинами розуміють введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період.

Дію даного договору було продовжено з 15.10.2002 до 05.05.2018 включно (пункт 14.1. договору в редакції додаткової угоди № 6).

Вказаною додатковою угодою також погоджено графік повернення повітряного судна (додаток до додаткової угоди № 13 до договору оренди), за умовами якої відповідач зобов`язався повернути позивачу повітряне судно (заводський номер 94914) на аеродром позивача у такому порядку: 1 день - оповіщення орендаря, 2-13 день - переліт по маршруту до місця призначення, 14 день - приймання та передача повітряного судна.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2010 між ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та відповідачем укладено договір № УВ.АРВ-12-003 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 94914, за умовами якого відповідач передав, а третя особа прийняла вищезазначене повітряне судно в суборенду.

Факт прийому-передачі вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 94914 третій особі підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2010.

Судом встановлено, що між відповідачем та третьою особою було укладено ряд додаткових угод до договору від 27.01.2010 № УВ.АРВ-12-003, зокрема, продовжено строк його дії до 05.05.2018.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

24.02.2022 Військова частина надіслала на адресу ДП "Хорів-АВІА" лист № 69/14-523 про повернення вертольотів Мі-8МТ, заводські номери: 94914, 94915, 94916, 95127, 95128, 95129, до Військової частини у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

25.02.2022 листом № 28/1-22 ДП "Хорів-АВІА" звернулося до ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про повернення вищезазначених повітряних суден Військовій частині в зв`язку з введенням на території України військового стану.

Листом від 28.02.2022 №383/22 ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" повідомила Військову частину, що вертольоти, які перебувають в оренді у неї в кількості 4 одиниці, виконують завдання ООН за укладеними контрактами. У зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, зокрема, закриття повітряного простору України, веденням бойових дій на території країни приліт зазначених вертольотів на територію України в даний час є неможливим.

При цьому 03.03.2022 ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" звернулася до заступника Генерального секретаря ООН з політичних питань та питань розбудови миру Розмарі ДіКарло та до заступника секретаря ООН з оперативної підтримки Атула Кхаре з листами, в яких повідомило, що у зв`язку з триваючою агресією Росії проти України виникла необхідність в терміновому поверненні всіх вертольотів Компанії, які виконують операції в місіях ООН в Малі (реєстраційні номери UR-HLA, UR-HLB, UR-HLD, UR-HLР, UR-HLS, UR-HLV), в Сомалі (реєстраційні номери UR-HLС, UR-HLТ), а також просило вжити всіх необхідних заходів для забезпечення повернення вертольотів в Україну.

03.03.2022 Військова частина повторно звернулась до відповідача з вимогою за вих. №69/21/532 про повернення вертольотів Мі-8МТ до позивача у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

15.03.2022 від ООН надійшла відповідь на лист відповідача від 03.03.2022, в якій ООН повідомила про призупинення надання ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" послуг за договорами про довгостроковий чартер повітряних суден №PD/C0156/20 на підтримку місії UNSOS, №PD/C0176/20, на підтримку місії MINUSMA та №PD/C0221/20 на підтримку місії MINUSMA. Зокрема, призупинення діє протягом 60 календарних днів, починаючи з дня, коли вертольоти не будуть доступні для операцій ООН відповідно до цих угод. При цьому ООН зазначила, що відповідно до ст. 20 кожної з цих угод ООН на власний розсуд може скасувати призупинення, передбачене цим листом, у будь-який час або може вжити таких додаткових заходів відповідно до угод, які можуть бути доречними.

Третя особа листом № 385/22 від 04.03.2022 у відповідь на лист військової частини за вих. № 69/21-532 від 03.03.2022 повідомила, що не може виконати вимоги щодо перельоту в Україну зазначених вище повітряних суден на аеродром базування позивача у зв`язку із закриттям повітряного простору України (NOTAMR Ц0613/22, Ц0614/22), веденням бойових дій на території України, що є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а також повідомила, що направила запит до Державної авіаційної служби України щодо надання можливості проведення перельоту з урахуванням існуючих заборон.

Крім того, 04.03.2022 ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" звернулося з листом за вих. №387/22 до Міністра внутрішніх справ України Монастирського Д.А. та Командувача Національної гвардії України генерал-лейтенанта Лебідя Ю.А., в якому повідомило, що у зв`язку із закриттям повітряного простору України (NOTAMR Ц0613/22, Ц0614/22), веденням бойових дій на території України виникли обставини непереборної сили, які об`єктивно унеможливлюють переліт в Україну цих повітряних суден на аеродром базування Військової частини , у зв`язку з чим направлено запит до Державної авіаційної служби України щодо роз`яснення та сприяння у проведенні перельоту з урахуванням існуючих заборон. У зв`язку із зазначеним, третя особа просила долучитися до вирішення зазначеної проблеми та винайти шляхи вирішення проблеми, оскільки вони знаходяться поза межами його компетенції.

05.03.2022 Державна авіаційна служба України листом за вих. №1.-1310-22 повідомила ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про те, що відповідно до NOTAM А0583/22 у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації повітряний простір України закритий для польотів цивільних повітряних суден, внаслідок чого відповідно до NOTAM А0584/22 використання повітряного простору над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху покладено на Україну, є небезпечним та не підлягає плануванню щодо обслуговування повітряного руху. А тому за відповідним роз`ясненням щодо опрацювання можливих варіантів повернення авіаційної техніки на територію України Державна авіаційна служба України просила звертатися до Генерального штабу Збройних Сил України.

07.03.2022 ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" листом за вих. №394/22 повідомило Військову частину про надходження відповіді Державної авіаційної служби України про закриття повітряного простору України для цивільних повітряних суден.

09.03.2022 листом № 69/21-544 позивач заявив вимогу про повернення цих повітряних суден на міжнародному аеродромі Ясси, Румунія.

09.03.2022 та 11.03.2022 третя особа у відповідь на лист Військової частини від 09.03.2022 листами за вих. №396/22 та №398/22 підтвердила готовність до передачі вертольотів у визначеному місці. Водночас в цих листах відповідач звернувся з проханням посприяти у найшвидшому прийнятті рішення щодо надання спеціального дозволу Національного банку України для відповідача з метою проведення валютних платежів для здійснення перельоту повітряних суден.

10.03.2022 ДП "Хорів-АВІА" листом № 29/1-22 повідомило ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти", що представники позивача готові прийняти вказані вертольоти в Румунії у міжнародному аеродромі Ясси.

19.03.2022 третя особа звернулась до Міністерства внутрішніх справ України з листом за вих. № 414/22, в якому запропонувала з метою недопущення затримок та затягування термінів повернення повітряних суден до МВС України та Національної гвардії України розглянути пропозицію про прийняття 8 (восьми) ідентичних повітряних суден, які будуть придбані відповідачем для передачі Військовій частині.

Листом за вих. № 7883/4/42-2022 Міністерство внутрішніх справ України повідомило відповідача, що готове розглянути пропозицію Компанії щодо заміни повітряних суден ідентичними повітряними суднами та запросило додаткову інформацію щодо ресурсних показників, технічного оснащення та можливості приведення до військового стану по кожному із запропонованих повітряних суден.

23.03.2022 третя особа надала ресурсні довідки щодо повітряних суден, які Компанія може передати на заміну витребуваним вертольотам.

30.03.2022 відповідач листом № 35-1/1-22 просив третю особу повідомити дату повернення вертольотів з оренди.

Листами за вих. №9126/1/42-2022 від 08.04.2022 та №9515/4/42-2022 від 14.04.2022 Міністерство внутрішніх справ України відмовилось від пропозиції відповідача щодо передачі ідентичних вертольотів, оскільки вказана пропозиція не передбачена умовами договору.

04.07.2022 Компанія в листі за вих. №926/22 запропонувало Міністерству внутрішніх справ України розглянути пропозицію щодо викупу за ринковими цінами восьми повітряних суден, в тому числі повітряного судна із заводським номером 94914, та врегулювання відповідного спору шляхом укладення мирової угоди.

Проте відповіді на цю пропозицію ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" не отримала.

14.08.2022 листом № 1164/22 третя особа повідомила, що повітряне судно № 94914 14.08.2022 прибуло у визначене місце - аеродром Ясси, та готове до передачі Однак адміністрація аеродрому повідомила про неможливість перебування повітряного судна на пероні більше трьох годин, тому просила організувати прийом-передачу повітряного судна відповідно до вимог договору оренди та суборенди.

17.08.2022 листом № 69/14-2599 Військова частина запропонувала ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" здійснити переліт вказаного повітряного судна на аеродром "Сучави" (м. Сучави, Румунія). Орієнтована дата закінчення прийому-передачі та переліт на територію України до 23.08.2022.

17.08.2022 листом № 1184/22 третя особа погодила проведення прийому-передачі у визначеному позивачем місці.

19.08.2022 згідно з приймально-здавальним актом № 6922133 ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та ДП "Хорів-АВІА" здали, а Військова частина прийняла вертоліт Мі8-МТВ-1 заводський номер 94914 .

Факт повернення вертольота Військовій частині учасниками справи не заперечується.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором в частині своєчасного повернення повітряного судна у строк встановлений договором, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 15.03.2022 по 10.06.2022, а також 245 277,22 грн штрафу, передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України.

Враховуючи доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів дійшла до висновку, що за своєю правовою природою, укладений між Військовою частиною та ДП "Хорів-АВІА" договір № 2.7.-.02. від 18.06.2002 з урахуванням додаткових угод до нього, є договором оренди (найму), за яким, відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 стаття 283 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Таким чином, укладення між Військовою частиною та ДП "Хорів-АВІА" договору № 2.7.-.02. було спрямоване на отримання останнім у користування повітряним судном та одночасного обов`язку із здійснення оплати за таке користування.

Відповідно до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 11.3. договору в редакції додаткової угоди № 6 у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до абзацу 1 пункту 11.1., на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення повітряного судна на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених абзацом 1 пункту 11.1.в терміни, що визначені Графіком повернення орендованих повітряних суден, який складається сторонами окремо та після стає невід`ємною частиною договору.

Згідно з абзацом 1 пункту 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 08.04.2019 під форс-мажорними обставинами розуміють введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

24.02.2022 Військова частина надіслала на адресу ДП "Хорів-АВІА" лист № 69/14-523 про повернення вертольотів Мі-8МТ, заводські номери: 94914, 94915, 94916, 95127, 95128, 95129, до Військової частини у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

З урахуванням умов графіку повернення повітряного судна (додаток до додаткової угоди № 13 до договору оренди), на думку позивача, останнім днем для повернення повітряного судна було 14.03.2022.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 09.03.2022 листом № 69/21-544 позивач заявив вимогу про повернення повітряних суден на міжнародному аеродромі Ясси, Румунія.

Як встановлено раніше, повітряне судно було повернуте відповідачем позивачу на підставі приймально-здавального акту № 6922133 від 19.08.2022.

У своєму рішення місцевий господарський суд зазначив, що оскільки виконання вимоги від 24.02.2022 про повернення повітряного судна на базовий аеродром позивача було неможливим внаслідок непереборної сили, яка не залежала від поведінки відповідача, то підстави для покладення на нього відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за цією вимогою в силу вимог статті 617 ЦК України відсутні.

У зв`язку з цим, у позові про стягнення пені за період прострочення 15.03.2022 - 23.03.2023 було відмовлено.

При цьому, з листування сторін та третьої особи вбачається, що повітряне судно прибуло на аеродром Ясси 14.08.2022 і було готове до передачі позивачеві, проте через неможливість перебування на пероні цього аеродрому більше трьох годин за вказівкою позивача 18.08.2022 було переміщене на аеродром Сучава.

Виходячи з наведеного, на думку суду першої інстанції, відповідач відповідальний за прострочення повернення орендованого повітряного судна у період з 24.03.2022 (9 березня + 14 днів) по 14.08.2022, оскільки протягом 15-19 серпня 2022 року існувало прострочення позивача, який не організував прийняття вертольота у раніше визначеному ним місці.

Колегія суддів, не погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткову відмову у задоволенні вказаних вимог, виходячи з наступного.

За визначенням статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (статті 218 ГК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд встановив, що Військова частина та відповідач уклали договір оренди повітряного судна, на виконання умов яких Військова частина передала, а відповідач прийняв в оренду державне майно - повітряне судно з відповідним заводським номером.

Уклавши зазначений договір оренди, відповідач на визначених цими договорами умовах взяв на себе зобов`язання повернути орендовані повітряні судна у випадку настання форс-мажорних обставин, під якими розуміється введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період (п. п. 11.1, 11.6 договорів оренди) в терміни, що визначені графіком повернення орендованих повітряних суден, взявши на себе обов`язки, зокрема, самостійно одержувати дозволи на польоти повітряних суден в Україні, в країнах базування, а також у пункти третіх країн, на проліт територій третіх країн за встановленими маршрутами, погоджувати з компетентними органами відповідних країн митні, санітарні та інші формальності, пов`язані з такими польотами (пп. 6.1.4 п. 6.1 договорів оренди).

Таким чином, після введення в Україні воєнного стану та після направлення Військової частини відповідної вимоги у відповідача виник обов`язок повернути орендовані повітряні судна.

24.02.2022 позивач листом №69/14-523 направив відповідачу вимогу про повернення вертольотів Мі-8МТ, переданих за договорами оренди, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

З урахуванням умов пункту 11.6 договору оренди відповідач зобов`язаний був повернути повітряні судна позивачеві-2 протягом 14-ти днів після пред`явлення вимоги.

У зв`язку із закриттям повітряного простору України для польотів цивільних повітряних суден (лист Державної авіаційної служби України №1-1330-22 від 05.03.2022), Військова частина листом №69/21-543 від 09.03.2022 повідомила відповідача про повернення повітряних суден Мі-8МТ на міжнародному аеродромі Ясси (Румунія).

З огляду на зміну місця повернення повітряних суден за договорами оренди відповідач зобов`язаний був виконати вимогу позивача не пізніше 23.03.2022.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди щодо своєчасного повернення повітряних суден на вимогу Військової частини Прокурор заявив до стягнення з відповідача 107 673,86 грн пені на підставі пункту 10.5. договору у редакції додаткової угоди № 6 та 137 553,36 грн штрафу на підставі частини 2 статті 231 ГК України.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що розміри штрафних санкцій, на які посилається прокурор, підлягають застосуванню у разі, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У справі, що розглядається, Військова частина та відповідач умовами пункту 10.5. договору погодили, що за несвоєчасне повернення орендодавцю повітряного судна орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від балансової вартості повітряного судна за кожний день прострочення.

Проте згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За частиною 2 статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах: від 25.01.2022 у справі № 904/3886/22, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Колегією суддів встановлено, що пунктом 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 до договору визначено, що сторони звільняються від виконання зобов`язань за договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Зі змісту умов договору вбачається, що обов`язок по поверненню повітряного судна виникає у відповідача внаслідок настання форс-мажорних обставин - введення воєнного стану.

Разом із цим, застосування пункту 11.3. договору не виключає можливість настання форс-мажорних обставин для іншої сторони договору - орендаря.

Відповідач та третя особа після направлення позивачем вимоги від 24.02.2022 за вих. №69/14-523 вчиняла необхідні дії для виконання свого обов`язку щодо своєчасного повернення вертольотів Мі-8МТ до Військової частини, зокрема направляла листи до МВС України та позивача, Державної авіаційної служби України щодо погодження маршруту перельоту повітряних суден з урахуванням закриття повітряного простору України, листи до Організації Об`єднаних Націй щодо повернення вертольотів до України внаслідок воєнної агресії російської федерації проти України, а також зверталась до Офісу підтримки ООН у Сомалі з листом про вжиття заходів для отримання дозволу на виліт від Управління цивільної авіації Сомалі, тощо.

Листом від 04.07.2022 (вих. №926/22) також було запропоновано МВС України розглянути питання щодо прийняття ідентичних повітряних суден, які будуть придбані, або викуплені за ринковими цінами, зокрема, вертоліт, із заводським номером 94914.

Наведене свідчить, що відповідач та третя особа вживали всіх залежних від них заходів для належного виконання своїх зобов`язань з повернення повітряного судна, а об`єктивність перешкод в отриманні дозволів на передислокацію повітряних суден (без яких такі перельоти неможливі) від компетентних органів країн тимчасового перебування вертольотів Прокурором і позивачами не спростована.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем та третьою особою вживались всі залежні від останнього заходи для належного виконання своїх зобов`язань з повернення повітряних суден із заводським номером 94914 позивачу.

Крім того, Київською торгово-промисловою палатою видано ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3000-22-0567 від 15.08.2022 за вказаним договором оренди та суборенди.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені, що має наслідком відмову у задоволенні позову в частині цієї вимоги.

Разом із цим, за частиною 2 статті 231 ГК України встановлює, що визначені нею штрафні санкції застосовуються виключно у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Проте ані Прокурор, ані позивачі в належний спосіб не визначили, до кого з учасників судового процесу або до яких обставин справи мають застосовуватись наведені умови. Зокрема, на підставі чого у спірних правовідносинах військову частину як сторону договорів оренди державного військового майна можна було б розцінювати як суб`єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що частина 2 статті 231 ГК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також відповідач у своїй апеляційні скарзі зазначив про відсутність підстав для представництва інтересів Військової частини Прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

В обґрунтування підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Військової частини Прокурор послався на нагальний невідкладний захист інтересів Військової частини у формі звернення до суду з даним позовом, необхідність використання позивачем вертольоту МІ-8МТВ із заводським номером 94914 за призначенням в умовах воєнного стану.

Разом із цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а відтак, доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Тому доводи про необхідність залишення заявленого у даній справі позову прокурора без розгляду є безпідставними, а відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмета спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина 4 статті 231 ГПК України).

Разом із тим, судом встановлено, що після звернення Прокурора до суду з цим позовом повітряне судно було повернуто Військовій частині.

Даний факт визнається сторонами та підтверджується наявним у матеріалах справи копією приймально-здавального акта від 19.08.2022 № 6922133.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки невиконання умов договору спричинене обставинами непереборної сили.

Таким чином, судовий збір, сплачений за вимогою про зобов`язання повернути повітряне судно, підлягає поверненню з Державного бюджету за відповідним клопотанням, а не мав бути покладений на відповідача внаслідок неправильних дій останнього.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем, а останній - що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищевикладені приписи законодавства, з огляду на доведеність відповідачем неможливості своєчасного повернення повітряного судна внаслідок настання обставин непереборної сили (введення воєнного стану на території України), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову Прокурора, поданого в інтересах Військової частини, про стягнення з відповідача 107 673,86 грн пені та 137 553,36 грн штрафу.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, приписів статті 617 ЦК України, порушення судом норм процесуального права (частини 4 статті 231 ГПК України, частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір") щодо повернення судового збору внаслідок закриття провадження у справі про зобов`язання повернути повітряне судно та невідповідність викладених у рішенні висновків суду встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає апеляційні скарги ПАТ "Українські вертольоти" та ДП "Хорів-АВІА" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з задоволенням апеляційних скарг та ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Українське авіаційно-траспортне підприємство "Хорів-АВІА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5031/22 скасувати.

4. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА", за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про стягнення неустойки у розмірі 245 227,22 грн відмовити повністю.

5. Стягнути із Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11; ідентифікаційний код 38296363) на користь Державного підприємства "Українське авіаційно-траспортне підприємство "Хорів-АВІА" (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 6; ідентифікаційний код 30550903) 5 517 (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 62 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути із Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11; ідентифікаційний код 38296363) на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 19-21; ідентифікаційний код 31792885) 5 517 (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 62 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи №910/5031/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз