Постанова

від 06.06.2023 по справі 904/4590/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4590/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/4590/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Електросистеми України, м. Київ

до: Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, м. Кривий Ріг

про: стягнення 281 668,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросистеми України» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» 281 668,74 грн., з яких: 250 212,00 грн. - основного боргу, 13 711,61 грн. - пені, 14 927,67 грн. інфляційних втрат, 2 817,46 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №125-1600-01 від 08.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлені ресурси на суму 281 668,74 грн., що стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі №904/4590/23 позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросистеми України»: 250 212,00 грн. заборгованості, 13 711,61 грн. - пені, 14 927,67 грн. - інфляційних втрат, 2 817,46 грн. - 3 % річних та 4 225,03 грн. - витрат на сплату судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем було неналежно виконано зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару, а тому сума основного боргу підлягає стягненню у повному обсязі разом з нарахованими на цю суму пенею, відсотками річних та інфляційними за порушення виконання грошового зобов`язання.

Також судом першої інстанції зазначено, що відповідно до наданих суду видаткових накладних, відповідач прийняв товар без жодних зауважень стосовно відсутності відповідних документів та не висунув вимог щодо їх передання, що вказує на дотримання з боку позивача умов поставки.

Місцевий суд звернув увагу, що в підтвердження здійснення господарської операції позивачем виписані та зареєстровані податкові накладні №16 від 27.04.22 та №17 від 27.04.22, а представником відповідача під час судових засідань підтверджено відображення ним господарських операцій за вищенаведеними специфікаціями (накладними) у податковому обліку Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі №904/4590/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Електросистеми України у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

Як на підставу скасування оскаржуваного рішення суду, апелянт вказує, що місцевим судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи в частині наявності факту укладення Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з позивачем Договору №125-1600-01 від 08.02.2022 та Специфікацій № 1 та № 2 від 17.02.2022 до нього через недотримання вимоги їх укладення згідно з п. 10.8 цього Договору, яким передбачено, що усі зміни та доповнення до цього Договору є його невід`ємною частиною і дійсні лише у разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Скаржник пояснює, що на виконання умов укладеного договору з боку позивача були підписані та інформативно електронною поштою 05.04.2022 представнику позивача направленні специфікації № 1 без дати укладення та № 2 від 17.02.2022, однак позивач підписані та належним чином оформлені зі свого боку оригінали документів відповідачу не направляв.

Апелянт повідомив, що позивачем були направлені на електронну пошту відповідача скановані копії отриманих специфікацій, на яких позивач поставив печатку та підпис, однак відповідач не може підтвердити обставини, що на копіях специфікацій та договору проставлені оригінали печатки і підпису, а не їх цифрові відтворення за використанням електронних засобів.

Відтак, на думку скаржника, наведені обставини, що не були дослідженні судом першої інстанції, прямо впливають на можливість притягнення відповідача до відповідальності за невиконання зобов`язання, підстав та строків нарахування штрафних санкцій, інфляційних та процентів.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4590/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4590/22

08.03.2023 матеріали справи № 904/4590/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі №904/4590/22 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

10.03.2023 від представника скаржника/Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 09.03.2023, якою долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію від 22.02.2023 про сплату судового збору в розмірі 6 337,55 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі №904/4590/22 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що мотиви та підстави, викладені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі № 904/4590/22 є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, судом правильно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні.

У відзиві на скаргу відзначено, що апелянтом у своєму відзиві на позовну заяву підтверджено, що 08.02.2022 між ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Електросистеми України» дійсно був укладений Договір №125-1600-01 від 08.02.2022, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нібито через недотримання форми укладання згідно з п. 10.8. цього Договору, специфікації № 1 без дати укладання та №2 від 17.02.2022 - не є укладеними, є суперечливими та такими, що не відповідають дійсності, адже оригінали вказаних документів наявні у сторін та були приєднані позивачем до матеріалів справи відповідно до клопотання від 03.01.2023.

Також позивач звертає увагу, що позивачем з боку ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» не було отримано жодних повідомлень, листів щодо неналежного виконання постачальником (позивачем) взятих на себе за Договором поставки зобов`язань, позивач не отримав жодних повідомлень, що ресурси прийняті на зберігання у зв`язку із відсутністю товаросупровідних документів, не було жодних повідомлень з боку відповідача в адресу позивача, що відповідач скористався своїм правом відмовитися від приймання поставлених товарів до надання документів, зазначених у п. 6.4. Договору.

Тому, позивач стверджує, що відповідач прийняв належним чином поставлені йому ресурси, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та позивач виконав взяті на себе зобов`язання перед відповідачем щодо поставки замовлених ресурсів (товарів) на умовах укладеного Договору поставки у повному обсязі.

Окрім цього, позивач зазначає, що в підтвердження здійснення перевезення в матеріалах справи знаходиться копія Акта № НП-007424768 від 30.04.2022 року здачі-приймання робіт (наданих послуг), наданого перевізником ТОВ «Нова пошта» та специфікації до Акта наданих послуг № НП-007424768 від 30.04.2022, в якому вказана дата відправки, відправника, вантажоотримувача та місце призначення.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2022 між ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Електросистеми України» (постачальник) укладений договір №125-1600-01 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів без урахування перевезення залізничним транспортом. Умовами договору визначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених цим договором.(п. 1.1).

Кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною.(п. 2.1) Партія ресурсів означає ресурси, які передані на умовах цього договору згідно з одним транспортним документом.(п. 2.5).

Постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях. Постачальник зобов`язується здійснити постачання ресурсів на умовах постачання, зазначених у специфікаціях, відповідно до міжнародним правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 р. (п. 3.1)

Терміни постачання ресурсів зазначаються в специфікаціях. У разі постачання ресурсів згідно з графіком, графік оформлюється як додаток до цього договору, який є його невід`ємною частиною.(п. 3.2).

Постачання ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов поставки та зазначеними в специфікаціях та включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням ресурсів.(п. 4.1).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється відповідно до специфікацій, що додаються до нього. (п. 4.3).

Оплата за поставлені ресурси здійснюватиметься у строку, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту поставки ресурсів і надання документів, визначених у пункті 6.3 договору. (п. 5.2).

Постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання ресурсів оригінали наведених документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника чи виробника (у разі якщо постачальник не є виробником); пакувальні документи; сертифікат висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифікат радіологічної безпеки (у випадах, передбачених законом); актом приймання-передачі ресурсів та/або видаткову накладну (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.(п. 6.4).

Цей договір дійсний до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 10.5).

Сторонами підписано специфікацію №1 до договору №125-1600-01 від 08.02.2022 р., якою погоджено поставку товару (вакуумний вимикач ВВ/VL 12-25/1000-У2 150мм (комплект(клемне підключення) у кількості 1 шт, ціна за одиницю без ПДВ 104 255,00 грн. загальною вартість 125 106,00 грн. з ПДВ. Пунктом 5 специфікації №1 погоджено, що строк оплати поставлених ресурсів: 60 календарних днів з моменту постачання ресурсів.

17.02.2022 р. сторонами підписано специфікацію №2 до договору №125-1600-01 від 08.02.2022 р., якою погоджено поставку товару (вакуумний вимикач ВВ/VL 12-25/1000-У2 150 мм (комплект(клемне підключення) у кількості 1 шт, ціна за одиницю без ПДВ 104 255,00 грн. загальною вартість 125 106,00 грн. з ПДВ. Пунктом 5 специфікації №2 погоджено, що строк оплати поставлених ресурсів 30 календарних днів з моменту постачання ресурсів.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 250 212,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №261 від 27.04.2022 р. на суму 125 106,00 грн., №262 від 07.04.2022 р. на суму 125 106,00 грн. та довіреність №53/12 від 01.01.2022 р.

Однак, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару не здійснив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 250 212,00 грн.

Окрім того, позивач відповідно до умов п. 7.2 Договору №125-1600-01 від 08.02.2022 нарахував пеню у розмірі 13 711,61 грн. та згідно з приписами ст. 625 ЦК України нарахував 14 927,67 грн. - інфляційних втрат та 2 817,46 грн. - 3% річних.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Наведені обставини стали підставою звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, строки оплати вартості поставленого товару, виникнення прострочки виконання зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Доказів розірвання Договору №125-1600-01 від 08.02.2022, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору від 08.02.2022р. №125-1600-01 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів без урахування перевезення залізничним транспортом, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що на визнавання умов Договору від 08.02.2022 р. №125-1600-01 позивачем поставлено відповідачеві обумовлені ресурси за видатковими накладними №261 від 27.04.2022 на суму 125 106,00 грн., №262 від 07.04.2022 на суму 125 106,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на накладних, без зауважень та заперечень.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Факт поставки товару у повному обсязі та належної якості відповідачем не оскаржується.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.2. Договору сторонами погоджено, що оплата за поставлені ресурси здійснюватиметься у строку, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту поставки ресурсів і надання документів, визначених у пункті 6.3 договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання Ресурсів здійснюється видами транспорту, визначеному у Специфікаціях.

Пунктом 5 специфікації №1 визначено, що строк оплати поставлених ресурсів: 60 календарних днів з моменту постачання ресурсів.

Пунктом 5 специфікації №2 погоджено, що строк оплати поставлених ресурсів 30 календарних днів з моменту постачання ресурсів.

У пункті 2 специфікацій передбачено, що ресурси постачаються на умовах постачання DAP, відповідно до міжнародних правил визначення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, а в п. 6 специфікацій зазначено, що вантажоодержувачем є ПРАТ «ЦГЗК».

Згідно з термінами Інкотермс 2010 DAP «Delivered at Place» («Постачання в місці призначення») - продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Така умови поставки покладає на продавця обов`язки нести все витрати і ризики, що пов`язані з транспортуванням товару у місце призначення, включаючи будь-які витрати для експорту із країни призначення. ПРАТ «ЦГЗК» зареєстроване та знаходиться в м. Кривий Ріг.

Матеріалами справи підтверджено здійснення перевезення, а саме актом №НП-007424768 від 30.04.2022 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на суму 2 810,00 грн., специфікацією до акта наданих послуг №НП-007424768 від 30.04.2022, в якому вказана дата відправки, відправника, вантажоотримувача та місце призначення.

Отже, враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги щодо наявності факту укладення Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з позивачем Договору №125-1600-01 від 08.02.2022 та специфікацій № 1 та № 2 від 17.02.2022, а також щодо не надання належних доказів підтвердження поставки товару та його отримання представником відповідача, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем доказів оплати поставленого товару на суму 250 212,00 грн. не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товару у розмірі в сумі 250 212,00 грн. є обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 7.2 Договору, у разі порушення терміну оплати ресурсів понад 30 календарних днів покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше від подвійної облікової ставки НБУ, чинної у відповідному періоді.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 771,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, що міститься у матеріалах справи та відповідає вимогам договору та діючого законодавства.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період з 27.06.2022 по 25.11.2022 (по кожній накладній окремо), що складає 2 817,46 грн. та інфляційних втрат за період з 27.06.2022 по 25.11.2022 (по кожній накладній окремо) у розмірі 14 927,67 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 927,67 грн. та 3% річних у розмірі 2817,46 грн. є арифметично правильним та нарахованими відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у справі № 904/4590/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 10.02.2023 у справі № 904/4590/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна