Рішення

від 17.04.2023 по справі 908/357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/28/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023Справа № 908/357/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства «Градпроект», вул. Зелінського, 3, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 20504731

до відповідача Приватного підприємства «Комерційно виробничий центр «Меркурій», вул. Перша ливарна, буд. 46, м. Запоріжжя, 69011; ідентифікаційний код юридичної особи 13615157

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

06.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Градпроект», м. Запоріжжя до відповідача Приватного підприємства «Комерційно виробничий центр «Меркурій», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором на тимчасове розміщення рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності, № 141217/28 від 14. 12.2017 в розмірі 18 561,16 грн.

Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 справу № 908/357/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 14.02.20231 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/357/23, присвоєно справі номер провадження 15/28/23. Ухвалено, здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 16.03.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 30.03.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу. Запропоновано відповідачу надати у строк до 17.04.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

15.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 27.03.2023 у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Комерційно виробничий центр «Меркурій», м. Запоріжжя про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Підставою для звернення з позовом до суду стала несплата відповідачем заборгованості за договором № 141217/28 від 14. 12.2017 в розмірі 18 561,16 грн. Позов обґрунтовано наявністю у відповідача діючого дозволу на розміщення рекламних засобів (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами), плата за розміщення яких протягом 15 місяців (період з 25.02.2020 до 31.05.2021) не вносилась.

15.03.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву. З підстав, викладених у відзиві, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що після відмови йому в продовженні дозволу за рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 №43/19 до визнання цього рішення протиправним в судовому порядку він об`єктивно не мав можливості використовувати місце розміщення рекламного засобу через обставини, за які він не відповідає. Тому, з посиланням на статтю 762 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що він звільняється від плати за цей період.

29.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, вважає, що оскільки відповідачем спеціальна конструкція зовнішньої реклами не була демонтована, він фактично продовжував користуватись цим місцем, а тому має внести відповідні платежі за користування у спірний період. Вважає помилковим застосування відповідачем до спірних правовідносин статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки, хоча укладений між сторонами договір на тимчасове розміщення рекламного засобу і має ознаки договору найму, але не є договором оренди комунального майна.

17.04.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Доводи, викладені у запереченнях, є аналогічними тим, що відкладені у відзиві.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 17.04.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

14.12.2017 між Комунальним підприємством «Градпроект» («Сторона 1», позивач у справі) та Приватним підприємством «Комерційно-виробничий центр «Меркурій» («Сторона 2», відповідач у справі) був укладений договір № 141217/28 на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1) «Сторона 2» приймає у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності Запоріжжя, для розміщення рекламних засобів (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) за адресами відповідно до дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Переліки дозволів, адрес місць розміщення рекламних засобів, із зазначенням розміру (формату) площин, їх кількості та термінів дії дозволу (-ів) вказуються у відповідних додатках до даного Договору, які підписуються «Сторонами», і з моменту підписання є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна сума розміру щомісячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають в комунальній власності за цим Договором, визначається як сума по всіх відповідних діючих Додатках до цього Договору, які є невід`ємними його частинами. Основною для розрахунку щомісячної плати за цим договором є базовий розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя, який затверджується рішенням Запорізької міської ради.

Укладаючи договір, згідно з преамбулою Договору, сторони керувались рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 №79, зі змінами від 22.11.2017.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 29.11.2019 до Договору в переліку місць розміщення рекламних засобів з 29.11.2019 залишилася одна рекламна конструкція за адресою: перехрестя вул. Космічна - вул. Чумаченка розміром 3,0Ч6,0м, кількість площин 2, термін дії дозволу: 29.11.2019-29.02.2020. Загальна сума розміру щомісячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають в комунальній власності у м. Запоріжжі становить 1223,35 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору, цей договір набуває чинності з 02.12.2017 і діє протягом строку дії дозволу (-ів), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 «Про відмову Приватному підприємству «Комерційно-виробничий центр «Меркурій», у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами» відповідачу відмовлено у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 3/11.

У подальшому Приватне підприємство «Комерційно-виробничий центр «Меркурій» отримало лист-повідомлення від Комунального підприємства «Градпроект» № 90 від 06.03.2020 про розірвання з 25.02.2020 договору № 141217/28 у зв`язку з відмовою у видачі дозволу. Підставою для розірвання зазначено вимоги п. п. 5.1. та 5.2. Договору. Також зазначеним листом відповідача попереджено про необхідність демонтувати рекламну конструкцію самостійно або вона буде демонтована самим Комунальним підприємством «Градпроект» з порушенням її цілісності.

Не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 про відмову у продовженні строку дії дозволу, відповідач його оспорив в судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 280/4124/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021, позовні вимоги Приватного підприємства «Комерційно-виробничий центр «Меркурій» були задоволені визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 «Про відмову приватному підприємству «Комерційно-виробничий центр «Меркурій» у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами».

У зв`язку з визнанням протиправним вищевказаного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, позивач вважає Договір №141217/28 від 14.12.2017 діючим, через що нарахував відповідачу плату за користування місцем розміщення рекламного засобу за 15 місяців (період з 25.02.2020 до 31.05.2021) в розмірі 18 561,16 грн, стягнення якої стало предметом розгляду даної справи.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Абзацом 2 частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 13 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Пунктами 1, 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі Типові правила), встановлено, що ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно з частини 2 Типових правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; а в частині 3 даних Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктами 3, 24 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Як встановлено судом в адміністративній справі № 280/4124/20 і, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребують доведення, 07.06.2011 Приватному підприємству «Комерційно-виробничий центр «Меркурій видано дозвіл № 3/11 (дозвільна справа № 3_103_009491_94_) на розміщення спеціальної рекламної конструкції форматом 3,0х6,0 м, 2 площини у м. Запоріжжі на перехресті вул. Космічна-вул. Чумаченка, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.05.2011 №250/1, строком на один рік. В подальшому строк дії дозволу продовжувався на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.06.2012 № 228/11 (на 5 років), від 23.06.2017 № 360/10 (на 1 рік), від 29.01.2018 № 494/17 (на 1 рік), від 29.11.2019 № 528/29 (на 3 місяці).

У пункті 32 Типових правил визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Між сторонами укладено відповідний договір № 141217/28 на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 29.11.2019 до Договору в переліку місць розміщення рекламних засобів з 29.11.2019 залишилася одна рекламна конструкція за адресою: перехрестя вул. Космічна - вул. Чумаченка розміром 3,0Ч6,0м, кількість площин 2, термін дії дозволу: 29.11.2019-29.02.2020.

Щомісячна плата за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, згідно з вказаною Додатковою угодою №3, визначена в розмірі 1223,35 грн.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За своєю суттю укладений між позивачем та відповідачем договір є змішаним, оскільки він містить елементи договору найму в частині користування місцем, що належить до комунальної власності, для розміщення рекламного засобу та внесення за це плати.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина стаття 188 ГК України).

Відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частина третя статті 651 ЦК України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 291 ЦК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до п. 5.2 Договору одностороннє розірвання договору не допускається, крім як у зазначених нижче випадках: […]

в) припинення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Як встановлено в адміністративній справі № 280/4124/20 та, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребує доведення, 13.01.2020 Приватним підприємством «Комерційно-виробничий центр «Меркурій» подано до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя заяву про продовження строку дії дозволу від 07.06.2011 №3/11, до якої додано оригінал дозволу та фотокартку бігборду, що підтверджується Описом документів, що подаються для отримання адміністративної послуги та копією вказаної заяви. Супровідним листом від 04.03.2020 №14/03-13 Приватному підприємству «Комерційно-виробничий центр «Меркурій» Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради направлено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 «Про відмову приватному підприємству «Комерційно-виробничий центр «Меркурій», у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами».

Таким чином, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 відмовлено відповідачу в продовженні дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №3/11.

Як зазначалось вище, за умовами п. 5.1. договору № 141217/28, цей договір діє протягом строку дії дозволу (-ів), при цьому, відповідно до п. 5.2, його може бути розірвано в односторонньому порядку у разі припинення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Після прийняття виконавчим комітетом рішення про відмову у продовженні дії дозволу відповідач отримав лист-повідомлення від Комунального підприємства «Градпроект» про розірвання з 25.02.2020 договору № 141217/28 у зв`язку з відмовою у видачі дозволу. Підставою для розірвання було зазначено вимоги п. п. 5.1. та 5.2. договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17 зазначено таке:

« 7. [...] Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки. Такі акти стосуються конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування. [...]

14. [...] Верховний Суд України у постанові від 08 грудня 2009 року виснував, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. [...]».

Отже, у зв`язку із скасуванням адміністративним судом рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 «Про відмову приватному підприємству «Комерційно-виробничий центр «Меркурій», у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами», це рішення є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Згідно з абз. 5 пункту 5.34. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 45 від 22.02.2013 (в новій редакції згідно з рішенням виконкому № 600 від 17.12.2018) до розгляду виконавчим комітетом міської ради проекту рішення про продовження або відмову у продовженні строку дії дозволу, такий дозвіл вважається діючим.

Таким чином, згідно з вищевказаним Порядком, у зв`язку із скасуванням рішення виконаному про відмову у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, дозвіл відповідача від 07.06.2011 №3/11 на розміщення зовнішньої реклами є таким, що діє.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Позивач, надіславши відповідачеві лист № 90 від 06.03.2020 про розірвання з 25.02.2020 договору № 141217/28, в односторонньому порядку розірвав договір № 141217/28 від 14.12.2017 на тимчасове користування місцем рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, а тому зобов`язання сторін за цим договором припинились.

Скасування в судовому порядку рішення виконкому про відмову у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами не відновлює автоматично розірваний в односторонньому порядку договір № 141217/28 від 14.12.2017.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування місцем розміщення рекламного засобу в розмірі 18 561,16 грн ґрунтуються саме на умовах цього договору, умовами якого обумовлено порядок внесення та розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності.

Оскільки під час розгляду даної справи, судом вставлено, що цей договір є розірваним, а зобов`язання сторін за цим договором припинились, вимоги позивача, з огляду на ці обставини та заявлені підстави, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Позивач належними та допустимими доказами позовні вимоги не довів.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У позові відмовити повністю.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.06.2023.

Суддя І. С. Горохов