Рішення

від 24.05.2023 по справі 910/12996/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2023Справа № 910/12996/22

За позовомКиївської міської радидо1) Приватного підприємства "Локо Інвест" 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівнипро визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, припинення права приватної власності, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаСойник О.В.;від відповідача-1не з`явилися;від відповідача-2не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Локо Інвест", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2020 №55808388 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 69:025:0117, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2253627180000 за Приватним підприємством "Локо Інвест";

- припинити право приватної власності за Приватним підприємством "Локо Інвест" на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж №2, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 69:025:0117 за адресою вул.Олекси Тихого, будинок 91, м.Київ;

- зобов`язати Приватне підприємство "Локо Інвест" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул.Олекси Тихого, будинок 91 у Солом`янському районі м.Києва (код ділянки 69:025:0117), привівши її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки ні відповідачу, ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймала, що свідчить про вчинення відповідачами дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/12996/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

26.12.2022 від відповідача-2 на електронну адресу суду надійшли пояснення щодо виконання ухвали про відкриття провадження у справі.

27.12.2022 від відповідача-2 на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

28.12.2022 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, зокрема, про те, що позивачем було неправильно визначено суб`єктний склад відповідачів, а саме: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна не є належним відповідачем у цьому спорі, а крім того позивачем проігноровано, що спірний об`єкт нерухомого майна був побудований господарським способом у 1991 році.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/12996/22 на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.02.2023, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 01.02.2023.

31.01.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що відповідач-2 порушив права територіальної громади м.Києва, зареєструвавши право приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна, що розташований на ділянці, яка належить позивачу, без належної перевірки поданих відповідачем-1 документів, за відсутності документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Разом з відповіддю на відзив позивач подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): належним чином засвідчену копію реєстраційної справи, яка включає документи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності від 18.12.2020 №55808388 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі м.Києва, реєстраційний номер 2253627180000 за Приватним підприємством "Локо Інвест"; документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності від 18.12.2020 №55808388 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі м.Києва, реєстраційний номер 2253627180000 за Приватним підприємством "Локо Інвест" та відкладено підготовче засідання у справі на 06.03.2023.

21.02.2023 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти доводів позивача навів додаткові заперечення.

У підготовчому засіданні 06.03.2023 оголошено перерву до 06.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 повідомлено відповідачів про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

14.03.2023 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 надійшли копії реєстраційної справи №2253627180000.

04.04.2023 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

06.04.2023 від позивача до початку підготовчого засідання надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2023.

24.04.2023 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.05.2023 оголошено перерву до 24.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2023 повідомлено відповідачів про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

23.05.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 24.05.2023 заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідачі у судове засідання 24.05.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 24.05.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.02.1992 проведено державну реєстрацію Приватного підприємства "Локо Інвест" (код 16463245), про що 27.01.2017 було внесено запис №10721200000035682 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням ОСОБА_1 - власника Приватного підприємства "Локо Інвест" №2 від 20.02.1992 гаражі у кількості 17 шт., у т.ч. гараж №2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які побудовані ОСОБА_1 господарським способом у 1991 році, передано Приватному підприємству "Локо Інвест", як додатковий капітал, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія цього рішення.

Згідно інформаційної довідки №315538192 від 18.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 15.12.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою Оленою Олександрівною на підставі рішення від 18.12.2020 №55808388 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) проведено державну реєстрацію за Приватним підприємством "Локо Інвест" права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - гараж (машиномісце), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , гараж №2. Підставою для державної реєстрації є технічний паспорт №3601/01/20, виданий 11.12.2020, видавник: ТОВ "Армовірбуд"; довідка №3601, видана 11.12.2020, видавник: ТОВ "Армовірбуд"; рішення №08/12/20, видане 08.12.2020, видавник: ПП "Локо Інвест".

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст.9 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

З метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві (Порядок), що визначає особливості землекористування у місті Києві як столиці України у відповідності до Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про оренду землі", "Про землеустрій" "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України місто-герой Київ" та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини.

Як стверджує позивач, земельна ділянка на вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі м.Києва належить до комунальної власності територіальної громади міста, а тому виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею, а позивач, як розпорядник земель комунальної власності міста Києва, рішень щодо передачі спірної земельної ділянки під будівництво ні Приватному підприємству "Локо Інвест", ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймав, інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку у міському земельному кадастрі відсутня.

При цьому, зареєстрований за Приватним підприємством "Локо Інвест" гараж №2 розташований у АДРЕСА_1 , тобто на земельній ділянці комунальної власності (обліковий код 69:025:0117).

Однак, на підставі рішення від 18.12.2020 №55808388 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою Оленою Олександрівною проведено державну реєстрацію права приватної власності, а саме на гараж №2 у АДРЕСА_1 за відповідачем-1.

На виконання вимог суду, Департаментом з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) представлено до матеріалів справи копію реєстраційної справи №225362780000 щодо об`єкта - гараж №2, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Олекси Тихого, буд.91, з якої вбачається наступне.

Згідно довідки №3601 від 11.12.2020 про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, виданої ТОВ "Армовірбуд" на замовлення Приватного підприємства "Локо Інвест", на підставі якої, зокрема, було проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, за результатами технічної інвентаризації виявлено об`єкт нерухомого майна, а саме літера "А"-гараж, загальною площею 18,6 кв.м, який побудований Приватним підприємством "Локо Інвест" господарчим способом у 1991 році, що відповідно до Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406 та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 №186) не належить до категорії самочинного будівництва та не потребує прийняттю в експлуатацію.

Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" №4139 від 16.12.2020, наданої на запит Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової О.О., за даними реєстрових книг, право власності на гараж (машиномісце) №2 в АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Листом №062/14-8070 (И-2022) від 15.09.2022 Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" за адресою: м.Київ, вул.Олекси Тихого, 91 нерухоме майно (в т.ч. гаражі) на праві власності не реєструвалось.

Листом від 23.07.2021 старший слідчий СВ Солом`янського УП ГУ НП в м.Києві повідомив Київську міську раду, що під час досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021100090001980 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України, встановлено, що в результаті ліквідації Державної організації "Промислова академія" (код 14315017) ТОВ "Київ Строй Груп" (код 43053375) придбало об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Київ, вул.Олекси Тихого (Виборзька), 91. На момент продажу майна державної установи на території майнового комплексу за адресою: вул.Олекси Тихого (колишня назва Виборзька), 91 знаходилась будівля навчально-готельного комплексу, а також 17 гаражів (боксів), які не перебувають на балансі державної установи та відомості щодо яких не внесені до реєстрових книг "Київського міського бюро технічної інвентаризації".

Також у вказаному листі повідомлялось, що в документах, які були надані ТОВ "Армовірбуд" вказано, що Приватне підприємство "Локо Інвест" у 1991 році господарчим способом побудувало гаражі за адресою: вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі м.Києва, хоча за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вказане підприємство зареєстровано 19.02.1992.

20.10.2021 Приватне підприємство "Локо Інвест" звернулося до Київської міської ради із клопотанням №201175138 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування гаражів на вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі міста Києва.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що обов`язковою умовою для реєстрації права власності на гараж, збудований до 05.08.1992 і, навіть, після цього проміжку часу, є наявність зареєстрованого за особою, яка подає відповідні документи, речового права (власності чи користування) на земельну ділянку на якій розташована відповідна будівля.

За доводами позивача, відповідачем-2 в порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, при прийнятті спірного рішення про реєстрацію права власності не здійснено перевірку поданих відповідачем-1 документів та не перевірено наявність зареєстрованого за Приватним підприємством "Локо Інвест" права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт будівництва.

Такі дії відповідача-2, на думку позивача, є незаконними та такими, що не відповідають нормам законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому рішення від 18.12.2020 №55808388 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також позивачем зазначено, що з урахуванням приписів Закону України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, зокрема ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень викладено у новій редакції, та враховуючи правову позицію Верховного Суду, ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є також припинення права власності Приватного підприємства "Локо Інвест" на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі м.Києва.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про зобов`язання Приватного підприємства "Локо Інвест" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул.Олекси Тихого, будинок 91 у Солом`янському районі м.Києва (код ділянки 69:025:0117), привівши її у придатний для використання стан, з тих підстав, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, будь-яких рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки Приватному підприємству "Локо Інвест" у власність чи у користування не приймала, документи, що посвідчують право користування нею у відповідача-1 відсутні.

Так, у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

А оскільки, земельна ділянка не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єкту нерухомого майна, вказана земельна ділянка підлягає приведенню у придатний для використання стан та поверненню позивачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У відповідності до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 ст.334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

В свою чергу, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення оспорюваного рішення, далі - Закон).

Так, у відповідності до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 2 Закону визначено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (п.1 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону право власності підлягає державній реєстрації.

Частинами 1, 2 ст.5 Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Згідно з приписами ч.3 ст.10 Закону реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 ст.12 Закону визначено, що записи, які містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.18 Закону одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами (ч.1 ст.22 Закону).

У ч.2 ст.18 Закону зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У п.1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок), (тут і далі в редакції чинній на час проведення оспорюваного рішення) визначено, що даний порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п.40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст.27 Закону та цим Порядком.

За приписами п.41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі, державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до п.43 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Тобто, обов`язковою умовою для реєстрації права власності на гараж, збудований до 05.08.1992 і, навіть, після цього проміжку часу, є наявність зареєстрованого за особою, яка подає відповідні документи, речового права (власності чи користування) на земельну ділянку на якій розташована відповідна будівля.

Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна №2253627180000, державна реєстрація права власності проведена Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою Оленою Олександрівною на підставі технічного паспорту, №3601/01/20, виданого 11.12.2020, видавник - ТОВ "Армовірбуд"; довідки №3602, виданої 11.12.2020, видавник - ТОВ "Армовірбуд" та рішення, №08/12/2020, виданого 08.12.2020, видавник - ПП "Локо Інвест".

Водночас, інші документи передбачені п.п.41, 43 Порядку, в тому числі, документи, речового права (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій розташована відповідна будівля, в матеріалах вказаної вище реєстраційної справи відсутні.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 не було надано всіх необхідних документів, відповідно до вимог законодавства, які б засвідчували речове право (власності чи користування) на земельну ділянку на якій розташована відповідна будівля, а реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна по вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі міста Києва, була здійснена лише на підставі технічного паспорту та довідки про показники об`єкта, тобто здійснена в порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та за відсутності обов`язкових документів, визначених п.п.41, 44 Порядку, а отже дії відповідача-2 є протиправними.

Крім того, технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо), він не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості, а відтак, не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації, так як і довідка, складена на підставі проведеної технічної інвентаризації.

Також судом взято до уваги, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у 1991 році господарчим способом побудовано гаражі за адресою АДРЕСА_1 , однак згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач-1 зареєстрований лише19.02.1992.

Отже, Приватне підприємство "Локо Інвест" не могло бути особою, яка здійснила будівництво даного об`єкту, а отже не було власником нерухомого майна в розумінні положень Закону, оскільки такої юридичної особи, як відповідач-1 станом на 1991 рік не існувало.

Згідно із п.3 ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що на запит державного реєстратора Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", яке до 01.01.2013 здійснювало державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна на території міста Києва, у довідці №4139 від 16.12.2020 повідомило, що згідно з даними реєстрових книг зазначеного бюро, гараж (машиномісце) №2 на АДРЕСА_1 , на праві власності не зареєстрований.

Як вже вказувалось судом, листом від 15.09.2022 за №062/14-8070 (И-2022) Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило, що за даними реєстрових книг за адресою м.Київ, вул.Олекси Тихого, 91 нерухоме майно (в т.ч. гаражі) на праві власності не реєструвалось.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що реєстрація за відповідачем-1 права власності на майно відбулася на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, що не може свідчити про правомірне набуття відповідачем-1 нерухомого майна у власність, а відтак є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права на це майно.

За змістом ст.2 Закону державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.01.2020 у справі №910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі №920/728/18.

За відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за відповідачем-1 права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно.

Також відповідно до ст.316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ст.90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначив позивач, земельна ділянка по АДРЕСА_1 за даними міського земельного кадастру не обліковується, за поданням Департаменту, рішення щодо передачі (надання) вказаної земельної ділянки фізичним чи юридичним особам у власність (користування) Київська міська рада не приймала, право оренди чи власності на земельну ділянку не реєструвалося.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста Києва відноситься до повноважень Київської міської ради.

Оскільки вказана вище земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, Київська міська рада має виключне право розпоряджатися нею.

При цьому, Київська міська рада як власник земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку відповідачу-1 або іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи користування, в тому числі для будівництва, зазначену земельну ділянку не передавала. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В той же час, відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2018 у справі №914/1874/18.

Знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, об`єкту нерухомості відповідача-1 істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Позивач не може використовувати земельну ділянку ані для власної забудови, ані іншим чином, не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі, тобто відповідача-1, а державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично реєстрацією обмеження права власника землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.41 Конституції України).

Згідно ч.4 ст. 41 Конституції України та ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Скасування рішення державного реєстратора про право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 має на меті захист прав позивача на земельну ділянку за вказаною адресою.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Пунктами 4 та 10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, з огляду на прийняття Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою Оленою Олександрівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2020 №55808388, яким за Приватним підприємством "Локо Інвест" зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна по вул.Олекси Тихого, 91 у Солом`янському районі міста Києва з порушенням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та відповідно припинення права приватної власності Приватного підприємства "Локо Інвест" на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж №2, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 69:025:0117 за адресою вул.Олекси Тихого, будинок 91 у м.Києві.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання Приватного підприємства "Локо Інвест" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку привівши її у придатний для використання стан, з огляду на таке.

У відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених ст.ст.26-32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту порушеного права є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Частиною 2 ст.376 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього.

Право на самочинне збудоване майно є неіснуючим і не породжує прав щодо розпорядження майном. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 зазначено, що не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має право власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України).

Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

У п.5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" зазначено, що відповідно до вимог ст.376 Цивільного кодексу України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста Києва, то право розпоряджатися нею має виключно Київська міська рада.

Як вбачається із матеріалів справи, Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва будь-яких рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки відповідачу-1 у власність чи у користування не приймала, документи, що посвідчують право користування спірною земельною ділянкою відповідача-1 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що земельна ділянка не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єкту нерухомого майна, а саме гаража № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу з приведенням у придатний для використання стан.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Київської міської ради до Приватного підприємства "Локо Інвест" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2020 №55808388 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 69:025:0117, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2253627180000 за Приватним підприємством "Локо Інвест".

3. Припинити право приватної власності за Приватним підприємством "Локо Інвест" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 91, ідентифікаційний код 16463245) на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж №2, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 69:025:0117 за адресою вул.Олекси Тихого, будинок 91, м.Київ.

4. Зобов`язати Приватне підприємство "Локо Інвест" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 91, ідентифікаційний код 16463245) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул.Олекси Тихого, будинок 91 у Солом`янському районі м. Києва (код ділянки 69:025:0117), привівши її у придатний для використання стан.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Локо Інвест" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 91, ідентифікаційний код 16463245) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) судовий збір на суму 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.06.2023

Суддя Ю.М.Смирнова