Рішення

від 05.06.2023 по справі 910/13969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/13969/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Благовіщенського академічного ліцею «Лідер» Благовіщенської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс»

про стягнення 65791,07 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Благовіщенський академічний ліцей «Лідер» Благовіщенської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» про стягнення за договором поставки від 03.12.2021 № 20374146 попередньої оплати в розмірі 49138 грн. та неустойки в розмірі 16653,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позов відповідач повністю визнав заборгованість по основному боргу, однак навів заперечення проти частини нарахованої пені. Як зауважив відповідач, товар унаслідок військової агресії проти України був знищений, відтак його поставка є неможливою. З огляду на наведене, строк нарахування пені має становити з 01.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 1400 грн. Одночасно відповідач просив розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця по 8423,10 грн. протягом п`яти місяців та 423,10 грн. протягом одного місяця. Також відповідач просив поновити процесуальний строк на подання відзиву, оскільки не отримував ухвалу суду та ознайомився з матеріалами справи лише 03.02.2023 року.

Із матеріалів справи слідує, що конверт із копією ухвали суду про відкриття провадження у справі повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу. У той же час, відповідач ознайомився з матеріалами справи лише 03.02.2023, що підтверджується особистим підписом представника відповідача на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.

За наведених обставин, приймаючи до уваги наведені відповідачем причини пропуску процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про його поновлення.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що договором передбачено нарахування пені за весь період прострочення. При цьому, строк поставки товару сплив до початку військової агресії проти України, та відповідач не повідомляв позивача в передбачений договором строк про неможливість виконання зобов`язань. Також позивач заперечив проти розстрочення виконання рішення суду.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 між Благовіщенським навчально виховним комплексом №1 «Гімназія - заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти «СОНЕЧКО» Благовіщенської міської ради, правонаступником якого є Благовіщенський академічний ліцей «Лідер» Благовіщенської міської ради (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» (надалі - постачальник) укладено Договір поставки № 20374146, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується на умовах цього договору передати (поставити) покупцеві товар (згідно ДК 021:2015 39150000-8 «Меблі та пристрої різні»), зазначений у додатку №1 «Специфікація», що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно з п. 2.1. договору поставка (доставка) товару здійснюється за рахунок постачальника, за допомогою кур`єрської служби «Нова пошта», відповідно до правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р. на таких умовах: DDP. Сторони погоджують можливість поставки товару партіями. Строк та адреса поставки товару визначається сторонами за змістом специфікації.

У пункті 2.4 договору передбачено, що обов`язки постачальника по виконанню договору вважаються виконаними з моменту передачі товару транспортній організації, або, якщо поставка проводиться без залучення транспортної організації - з моменту отримання товару повноважним представником покупця. Фактичним отриманням товару з боку покупця вважається момент безпосередньої передачі товару покупцеві, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на відповідних товаросупровідних документах, а саме: на видаткових накладних, або актах приймання-передачі, або товарно-транспортних накладних або на транспортній декларації, складеними та підписаними у відповідності до норм чинного законодавства України та/або цього договору.

Право власності на товар, зазначений у специфікації - додатку до цього договору, переходить до покупця з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість договору є сталою, узгодженою та зафіксована сторонами у специфікації, та становить 49 138,00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 8 189,67 грн.

Пункт 8.1 договору встановлює, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року.

До вказаного договору сторонами укладено додаток №1 «Специфікація», відповідно до якого загальна вартість товару, який поставляється, становить 49138 грн., а товар поставляється до 31.12.2021 року.

На виконання умов договору відповідачем виставлено рахунок на оплату № 20374146 на суму 49138 грн.

У свою чергу, позивачем 03.12.2021 сплачено на рахунок відповідача за договором від 03.12.2021 № 20374146 грошові кошти в сумі 49138 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.12.2021 № 1.

Разом із цим, відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив, грошові кошти позивачу не повернув.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 49138 грн., однак відповідач поставку товару в установлений договором строк не здійснив.

У свою чергу, відповідач визнав у відзиві на позовну заяву позовну вимогу про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 49138 грн. Відтак, суд на виконання частини 2 статті 191 ГПК України роз`яснює, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 49138 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач вимоги позову в цій частині визнав, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 16653,07 грн., нараховану за період з 01.01.2022 по 06.12.2022 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за договором у строки, зазначені в договорі, постачальник виплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за весь період прострочення.

Заперечуючи проти стягнення пені, відповідач наголошував на тому, що пеня розрахована позивачем усупереч частині 6 статті 232 ГК України за одинадцять місяців.

Як установлено судом, відповідач мав здійснити поставку товару до 31.12.2021 включно, відтак прострочення виконання зобов`язання мало місце з 01.01.2022 року.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.

Отже, нарахування позивачем пені за період з 01.01.2022 по 06.12.2022 є обґрунтованим та остання за арифметичним перерахунком суду в розмірі 16653,07 грн розрахована правильно.

Щодо зауважень відповідача на настання форс-мажорних обставин унаслідок введення з 24.02.2022 воєнного стану та можливості нарахування у зв`язку з цим пені до 23.02.2022, суд зауважує наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

У той же час, відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів повідомлення позивача згідно з пунктами 7.3, 7.4 договору протягом десяти днів про настання обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань.

Судом прийнято до уваги, що відповідачем долучено до матеріалів справи акт про пожежу, складений 22.06.2022 ГУ ДСНС у Київській області, відповідно до якого в період з 28.02.2022 по 30.03.2022 унаслідок потрапляння боєприпасів або їх уламків виникла пожежа в будівлі виробничо-складського корпусу, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-в, якою знищено, зокрема, виробниче обладнання, інженерно-технічні, енергетичні системи, товарно-матеріальні цінності, які знаходилися на об`єкті, де здійснювало господарську діяльність у тому числі ТОВ «Вема Кідс».

У той же час, як слідує з обставин даної справи, прострочення відповідача з поставки товару виникло з 01.01.2022, тобто до початку введення воєнного стану на території України.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені лише за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 у сумі 1400,10 грн., у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 16653,07 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідач визнав позов після початку розгляду справи по суті та не заявляв про необхідність застосування частини 1 статті 130 ГПК України.

Отже, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Також судом розглянуто клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду в порядку частини 5 статті 331 ГПК України строком на шість місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця по 8423,10 грн. протягом п`яти місяців та 423,10 грн. протягом одного місяця. На обґрунтування даної заяви відповідач наголосив на скрутному матеріальному становищі та відсутності фінансової можливості виконати рішення суду одним платежем.

Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У свою чергу, позивач проти розстрочення виконання рішення суду заперечував, пославшись на те, що строк виконання зобов`язань за договором сплив до введення воєнного стану, та розстрочення виконання рішення суду призведе до несвоєчасного надходження грошових коштів до державного бюджету.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку відмовити в її задоволенні, враховуючи не надання відповідачем жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового стану та неможливості виконання рішення суду, а також беручи до уваги, що виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару відбулося до введення воєнного стану на території України. Крім того, відповідачем наведено графік розстрочення виконання рішення суду на суму боргу, що не відповідає сумі, яка підлягає стягненню з відповідача за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Благовіщенського академічного ліцею «Лідер» Благовіщенської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114; ідентифікаційний код 39831287) на користь Благовіщенського академічного ліцею «Лідер» Благовіщенської міської ради (26400, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, м. Благовіщенське, вул. Заводська, буд. 7; ідентифікаційний код 33333913) 49138 (сорок дев`ять тисяч сто тридцять вісім) грн. попередньої оплати, 16653 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 07 коп. пені, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова