Постанова

від 08.01.2024 по справі 910/13969/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. Справа№ 910/13969/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023

у справі № 910/13969/22 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Благовіщенського академічного ліцею "Лідер" Благовіщенської міської ради, м. Благовіщенське, Кіровоградська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс", м. Київ

про стягнення 65 791, 07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2022 року Благовіщенський академічний ліцей "Лідер" Благовіщенської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (далі - відповідач, ТОВ "Вема Кідс") про стягнення за договором поставки від 03.12.2021 № 20374146 попередньої оплати у сумі 49138, 00 грн та неустойки у сумі 16653, 07 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № 20374146 від 03.12.2021, в частині поставки товару у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13969/22 позовні вимоги Благовіщенського академічного ліцею "Лідер" Благовіщенської міської ради задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Вема Кідс" на користь Благовіщенського академічного ліцею "Лідер" Благовіщенської міської ради 49 138, 00 грн попередньої оплати, 16 653, 07 грн пені, а також 2 481, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не виконав зобов`язання з поставки товару та не повернув суму попередньої оплати позивачу, у зв`язку з чим позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу неустойку, розрахунок якої Господарським судом міста Києва визнано арифметично вірним та таким, що виконаний відповідно до норм чинного законодавства та умов договору. Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та неможливості виконати рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Вема Кідс" 22.06.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/13969/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково; стягнути з відповідача на користь позивача 49 138,00 грн попередньої оплати, 1 400,10 грн пені; судовий збір покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; розстрочити виконання судового рішення строком на шість місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця по 8 423,00 грн.

У апеляційній скарзі апелянт повністю визнає позовні вимоги у частині стягнення попередньої оплати по договору поставки у сумі 49 138, 00 грн та частково погоджується з нарахованої пенею, а саме на суму 1400, 10 грн за період з 01.01.2023 по 23.02.2022. На думку апелянта, позивач неправомірно нараховував йому пеню у період з 24.02.2022 по 06.12.2022, оскільки було здійснено збройну агресію проти України та введено на території України правовий режим воєнного стану. Також апелянт зазначив, що в період з 28.02.2022 по 30.03.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків на площу виробничих та адміністративних приміщень, в частині де здійснювало господарському діяльність підприємство виникла пожежа, якою було знищено, зокрема, виробниче обладнання і товарно-матеріальні цінності товариства, що є форс-мажорними обставинами. Апелянт не погоджується із відмовою суду першої інстанції у розстроченні виконання рішення суду посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу № 910/13969/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13969/22.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Вема Кідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/13969/22 до надходження до суду матеріалів справи.

12.07.2023 матеріали справи № 910/13969/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Вема Кідс" про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ТОВ "Вема Кідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/13969/22 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вема Кідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/13969/22; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали; повідомлено, що скаржник має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу, що будь-яка письмова заява, відзив, клопотання мають бути оформленні з дотриманням вимог ст. 170 ГПК України; попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно з ч. 2 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

03.12.2021 між Благовіщенським навчально-виховним комплексом №1 "Гімназія - заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти "СОНЕЧКО" Благовіщенської міської ради, правонаступником якого є Благовіщенський академічний ліцей "Лідер" Благовіщенської міської ради (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (надалі - постачальник) укладено Договір поставки № 20374146, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується на умовах цього договору передати (поставити) покупцеві товар (згідно ДК 021:2015 39150000-8 "Меблі та пристрої різні"), зазначений у додатку № 1 "Специфікація", що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно з п. 2.1. договору поставка (доставка) товару здійснюється за рахунок постачальника, за допомогою кур`єрської служби "Нова пошта", відповідно до правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 р. на таких умовах: DDP. Сторони погоджують можливість поставки товару партіями. Строк та адреса поставки товару визначається сторонами за змістом специфікації.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що обов`язки постачальника по виконанню договору вважаються виконаними з моменту передачі товару транспортній організації, або, якщо поставка проводиться без залучення транспортної організації - з моменту отримання товару повноважним представником покупця. Фактичним отриманням товару з боку покупця вважається момент безпосередньої передачі товару покупцеві, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на відповідних товаросупровідних документах, а саме: на видаткових накладних, або актах приймання-передачі, або товарно-транспортних накладних або на транспортній декларації, складеними та підписаними у відповідності до норм чинного законодавства України та/або цього договору.

Право власності на товар, зазначений у специфікації - додатку до цього договору, переходить до покупця з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість договору є сталою, узгодженою та зафіксована сторонами у специфікації, та становить 49 138, 00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 8 189, 67 грн.

Пункт 8.1 договору встановлює, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.

До вказаного договору сторонами укладено додаток №1 "Специфікація", відповідно до якого загальна вартість товару, який поставляється, становить 49138, 00 грн., а товар поставляється до 31.12.2021.

На виконання умов договору відповідачем виставлено рахунок на оплату №20374146 на суму 49138, 00 грн.

03.12.2021 позивачем сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 49138, 00 грн за договором від 03.12.2021 №20374146, що підтверджується платіжним дорученням від 03.12.2021 № 1.

Проте, відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив. Грошові кошти позивачу не повернув.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем визнано позовні вимоги про стягнення 49138, 00 грн попередньої оплати та частково про стягнення неустойки. Заперечуючи частково проти задоволення позовних вимог про стягнення неустойки відповідач послався на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та впровадження на території України воєнного стану. Також відповідач зазначив, що в період з 28.02.2022 по 30.03.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків на площі виробничих та адміністративних приміщень, в частині де здійснювало господарському діяльність підприємство виникла пожежа, якою було знищено, зокрема, виробниче обладнання і товарно-матеріальні цінності товариства, що є форс-мажорними обставинами.

Таким чином, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, у строк визначений договором та не поверненням відповідачем суми попередньої оплати сплаченої позивачем, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49138,00 грн суми попередньої оплати та 16653,07 грн неустойки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач мав здійснити поставку товару до 31.12.2021 включно, а відтак прострочення виконання зобов`язання мало місце з 01.01.2022.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи N 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи N 916/804/17.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до пункту 5.1 договору, при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за договором у строки, зазначені в договорі, постачальник виплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за весь період прострочення.

Таким чином, сторони підписуючи договір, добровільно погодилися визначити розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання, що відповідає вимогам закону.

Незгода апелянта з нарахованою йому пенею також обгрунтовується початком збройної агресії проти України, введенням на території України правового режиму воєнного стану та наявністю форс-мажорних обставин.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду також зважає на таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Враховуючи, що поставка товару за договором мала відбутися майже за два місяці до введення на території України воєнного стану 24.02.2022 та апелянатом не надано доказів повідомлення позивача про неможливість виконання умов договору відповідно до п. 7.3. договору, як до закінчення строку поставки товару так і після його закінчення, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені зазначає, що останні є арифметично вірними та виконаними відповідно до норм чинного законодавства та умов договору, відтак вимоги, заявлені позивачем у даній справі, є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду також погоджується з висновками суду першої інстанціх, щодо відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду з огляду на те, що відповідачем в порядку ст.ст. 74, 80 Господарського процесуального кодекасу України не доведено наявності у нього скрутного матерального становища, а також неможливості виконати рішення суду.

У зв`язку з вказаним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 49 138, 00 грн попередньої оплати та 16 653, 07 грн пені,

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13969/22 про задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13969/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13969/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13969/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир