Рішення

від 05.06.2023 по справі 915/715/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року Справа № 915/715/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М.. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", Запорізьке шосе, 26, м. Дніпро, 49107 (код ЄДРПОУ 33339135)

поштова адреса: а/с 3443, м. Дніпро, 49055

офіційна електронна адреса: director.apctov@gmail.com

адреса електронної пошти: office.apctov@gmail.com

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)

адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua

про стягнення коштів в сумі 501 594, 54 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": 321 000, 00 грн. - основного боргу; 24 226, 11 грн. - 3 % річних від прострочених сум; 136 939, 35 грн. - інфляційних втрат; 19 429, 08 грн. - пені за прострочку оплати товару.

Позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум - до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Нараховувати за формулою: 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 27.12.2022 до моменту виконання рішення.

Судовий збір в сумі 7 523, 92 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 16.03.2020 № 53-123-11-20-06200, а саме: зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар в сумі 321 000, 00 грн. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 06.06.2020 по 26.12.2022 у сумі 24 226, 11 грн., інфляційні втрати за період з червня 2020 року по листопад 2022 року у сумі 136 939, 35 грн., пеня за період з 06.06.2020 по 15.03.2021 у сумі 19 429, 08 грн., які заявлено до стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 4, 8, 11,13, 15, 16 , 202, 256, 259, 509, 525, 530, 610, 612, 625, 626, 664, 692, 712, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 173, 174, 193, 216, 230, 232ГК України, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 742/23 від 23.01.2023) просить суд зменшити розмір пені на 99 % та зазначає, що відповідно до п. 2.2 договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п. 3.2 та п. 5.1 договору.

Дата реєстрації податкових накладних в ЄРПН та проходження вхідного контролю є останньою подією, тому оплата відповідно до п. 3.2 договору повинна відбуватись протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 договору, а отже початок відліку 45 робочих днів починає свій перебіг від дати проходження вхідного контролю та дати реєстрації податкових накладних .

Відповідач зазначає, що станом на 04.01.2023 за договором № 5-123-11-20-06200 від 16.03.2020 існує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 321 000, 00 грн. з ПДВ, проте позивач невірно визначив строки.

Посилаючись на ст. 614 ЦК України, відповідач зазначає, що вина як підстава для відповідальності підприємства відсутня, а тому штрафні санкції та річні нараховані безпідставно.

Посилаючись на скрутний майновий стан, відповідач просить суд зменшити розмір пені.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 251, 252, 253, 254 ЦК України та умовами договору.

У відповіді на відзив (вх. № 2477/23 від 02.03.2023) позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, включаючи відшкодування судових витрат.

Позивач зазначає, як вказано в п. 3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Тобто початок перебігу строку оплати починається з наступного дня після настання єдиної події, з якою пов`язано його початок, а саме після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1). Саме з дати, наступної за датою постачання, Позивач і відліковував 45 робочих днів для визначення граничної дати здійснення оплати відповідачем по кожній накладній згідно Договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України. В узгодженій редакції пункту 2.2 Договору не зазначено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після настання останньої події серед перелічених умов для здійснення оплати покупцем, які повинен виконати постачальник. Тому частину п. 2.2 Договору "та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5,1 цього Договору" слід вважати не як подію, з настанням якої пов`язано початок перебігу строку для оплати поставленого товару, а як умову, за невиконання якої оплата покупцем не відбувається взагалі. Тобто, щоб оплата покупцем поставленого товару відбулася протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) Постачальником повинно бути здійснено виконання умов п.п. 3.2, 5.1 цього Договору згідно встановлених Договором вимог. Такий висновок підтверджується, якщо проаналізувати пункти Договору 3.2, 5.1, та 11.1.2 в комплексі.

Позивач зазначає, що в абзаці 3 п. 3.2 Договору зазначено, що з товаром Постачальник надає покупцю: «- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням УКТЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною Постачальник надає Покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН». При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавцю-платнику ПДВ встановлені певні досить тривалі граничні строки для реєстрації податкових накладних у ЄРПН, складених в дату накладної на відвантаження товару. Тобто, реєстрація податкових накладних в ЄРПН - це окрема подія, похідна від операції з постачання товарів, яка відбулася в певну дату, відмінну від дати постачання, в законодавчо встановлений строк, що відліковується від дати складання податкових накладних, і з настанням цієї події, яка не є подією, яка має неминуче настати, сторони Договору не пов`язували початок перебігу строку оплати поставлених ТМЦ. Тому до п. 2.2 Договору п. 3.2 і включено як відкладальну обставину (умову), як засіб захисту інтересів Покупця, за виконання якої Постачальником, йому відбувається оплата, а не як одну із подій, із настанням якої пов`язано початок перебігу строку для оплати поставленого товару.

Позивач зазначає, що позивачем за кожною з видаткових накладних вірно визначено дати, з яких починається відлік строку оплати поставленого товару згідно Договору, та відповідно граничні дати здійснення такої оплати.

Відзив відповідача не містить власний контррозрахунок.

Позивач заперечив проти зменшення пені, зазначивши, що відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження скрутного майнового стану відповідача. Крім того, негативний фінансовий стан відповідача мав місце в 2020 році, проте вже в 2021 Компанія отримала прибуток 5 914, 5 млн. грн., а також мала можливість розмістити депозити. Вказане також спростовує твердження про відсутність його вини у невиконанні зобов`язання. Крім того, позивач також зазначає, що тривале невиконання грошового зобов`язання (протягом 2 років) негативно впливає на фінансовий стан та господарську діяльність позивача, внаслідок чого позивач змушений користуватись кредитними коштами та сплачувати відсотки за користування кредитом. Позивач також зазначив про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили, оскільки такі обставини останнім не доведено.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу ДП НАЕК "Енергоатом" № 01-228-н від 21.04.2022 року "Про зміну найменування ВП "Южно-Українська АЕС"" з метою приведення найменування ВП "Южно-Українська АЕС" у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 № 01-142/10сл наказано перейменувати "Відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП ЮУАЕС) на "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП ПАЕС) без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.

Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на ВП ПАЕС відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів ВП ЮУАЕС.

Наказ оприлюднено на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" https://www.energoatom.com.ua/.

Інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до ЄДРЮОФОПГФ.

16.03.2020 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-11-20-06200.

Відповідно до п. 12.1 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Відповідно до п. 12.2 договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021.

До договору сторонами складено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 321 000, 00 грн. з ПДВ.

07.07.2020 сторонами укладена Додаткова угода № 1, відповідно до якої внесено зміни в позицію 8 Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору).

Договір, додаткова угода № 1 та Специфікація підписані та скріплені печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 38330000-7 по ДК 021:2015 - Ручні прилади для вимірювання відстаней (Вимірювальний інструмент різний) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає:

разом: 267 500, 00 грн. без ПДВ

крім того ПДВ 20% 53 500, 00 грн.

Всього з ПДВ: 321 000, 00 грн. (триста двадцять одна тисяча грн. 00 коп.)

Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro на протязі 120 днів, але не пізніше 01.09.2020 на умовах:

- DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках);

- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням УКТЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою наданою постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;

- документ, який підтверджує якість товару;

- свідоцтво про калібровку на кожну одиницю продукції, видане українським акредитованим підприємством, не раніше січня 2020 року.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 4.13 договору покупець та постачальник здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків. За прострочку оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" та П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дії законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що втупили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.

Відповідно до п. 7.2 договору форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.

Відповідно до п. 7.3 договору недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 11.1 договору покупець зобов`язаний:

11.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

11.1.2 приймати поставлені товари згідно розділу 5.

Відповідно до п. 11.4 договору постачальник має право:

11.4.1 своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар в повному обсязі на загальну суму 321 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме:

- накладна № 310301А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 235 474, 32 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 31.03.2020 згідно штампу ВП СГ);

- накладна № 290403А/с3/01 від 29.04.2020 на суму 43 018, 80 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 04.05.2020 згідно штампу ВП СГ);

- накладна № 200504А/с3/01 від 20.05.2020 на суму 18 553, 20 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 25.05.2020 згідно штампу ВП СГ);

- накладна № 240602А/с3/01 від 24.06.2020 на суму 816, 96 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 24.06.2020 згідно штампу ВП СГ);

- накладна № 100701А/с3/01 від 10.07.2020 на суму 8 711, 16 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 13.07.2020 згідно штампу ВП СГ);

- накладна № 100702А/с3/01 від 10.07.2020 на суму 14 425, 56 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 13.07.2020 згідно штампу ВП СГ).

Всі накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Підставою поставки товару у вищевказаних накладних зазначено договір № 53-123-11-20-06200 від 16.03.2020 та Специфікація № 1 від 16.03.2020.

Факт перевезення та доставки товару і документів підтверджується товарно-транспортними накладними № 154 від 31.03.2020, № 208 від 29.04.2020, № 245 від 20.05.2020, № 335 від 24.06.2020, № 376 від 10.07.2020, а також експрес-накладними Нової пошти від 29.04.2020, від 20.05.2020, від 10.07.2020.

Факт постачання товару належної якості, а також надання постачальником покупцю передбачених п. 3.2 договору документів, що підтверджують якість товару, підтверджується наявними в матеріалах справи ярликами на придатну продукцію № 5-615 від 08.04.2020, № 5-623 від 06.05.2020, № 5-639 від 02.06.2020, № 5-653 від 01.07.2020, № 5-659 від 15.07.2020.

Дати постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договором, повідомлено відповідачем позивача в листі № 07/7510 від 29.04.2021.

На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям, а саме:

- податкова накладна № 26 від 31.03.2020 на суму 235 474, 32 грн., що підтверджується квитанцією від 07.04.2020;

- податкова накладна № 62 від 29.04.2020 на суму 43 018, 80 грн., що підтверджується квитанцією від 06.05.2020;

- податкова накладна № 15 від 20.05.2020 на суму 18 553, 20 грн., що підтверджується квитанцією від 03.06.2020;

- податкова накладна № 27 від 24.06.2020 на суму 816, 96 грн., що підтверджується квитанцією від 30.06.2020;

- податкова накладна № 11 від 10.07.2020 на суму 8 711, 16 грн., що підтверджується квитанцією від 20.07.2020;

- податкова накладна № 12 від 10.07.2020 на суму 14 425, 56 грн., що підтверджується квитанцією від 20.07.2020.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, в силу умов п. 2.2, п. 3.2, п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України граничними строками оплати за товар є:

- оплата по накладній № 310301А/с3/01 від 31.03.2020 повинна була бути здійснена в період з 08.04.2020 по 15.06.2020 (включно). З 16.06.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по накладній № 290403А/с3/01 від 29.04.2020 повинна була бути здійснена в період з 07.05.2020 по 13.07.2020 (включно). З 14.07.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по накладній № 200504А/с3/01 від 20.05.2020 повинна була бути здійснена в період з 04.06.2020 по 07.08.2020 (включно). З 08.08.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по накладній № 240602А/с3/01 від 24.06.2020 повинна була бути здійснена в період з 01.07.2020 по 02.09.2020 (включно). З 03.09.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- оплата по накладній № 100701А/с3/01 від 10.07.2020 повинна була бути здійснена в період з 21.07.2020 по 22.09.2020 (включно). З 23.09.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- оплата по накладній № 100702А/с3/01 від 10.07.2020 повинна була бути здійснена в період з 21.07.2020 по 22.09.2020 (включно). З 23.09.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

03.11.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1457 від 03.11.2020 про сплату боргу за договором поставки № 53-123-11-20-06200 від 16.03.2020, в якій позивач просив оплатити заборгованість по договору поставки від 16.03.2020 з урахуванням штрафних санкцій. До претензії додавався акт звірки розрахунків від 03.11.2020. Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0500334425889.

У відповідь на претензію № 1457 від 03.11.2020 відповідачем направлено позивачу лист № 07/19376 від 19.11.2020, в якому відповідач зазначив, що у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП "НАЕК "Енергоатом", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії виникла фінансова криза не платежів, у зв`язку з чим відповідач просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань, в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ, на максимально можливі терміни.

05.04.2021 позивач направив на адресу відповідача лист № 251 від 05.04.2021 з вимогою погасити заборгованість.

Факт направлення листа № 251 від 05.04.2021 підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

21.04.2021 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 287 від 21.04.2021, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов п. 5.1 укладеного договору по кожній із вищезазначених накладних.

Факт направлення листа підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на вищевказаний лист відповідачем направлено на адресу позивача лист № 07/7510 від 29.04.2021, в якому відповідач надав інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами.

Відповідно до картки рахунку 36.1.0 "Розрахунки з покупцями" по контрагенту ВП "Южно-українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" за договором на постачання товару № 53-123-11-20-06200 від 16.03.2020 сальдо на 30.04.2021 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" складає 321 000, 00 грн.

Невиконання відповідачем обов`язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар мало наслідком виникнення заборгованості та нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, а також пені, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 321 000, 00 грн.

В силу умов п. 3.3 договору датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Судом встановлено, що товар поставлено на підставі видаткових накладних, в яких також міститься штамп Складського господарства ВП із зазначенням дати отримання товару, про що зазначено судом вище.

Строк оплати за поставлений товар відповідно до умов п. 2.2, п. 3.2, п. 5.1 договору настав після виконання постачальником всіх вищевказаних умов п. 3.2 договору (поставки товару з оформленням видаткової накладної, реєстрації податкової накладної та надання документів, які підтверджують якість товару) з урахуванням відстрочення платежу на 45 робочих днів відповідно до п. 2.2 договору.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 321 000, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 321 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

4.2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 24 226, 11 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 06.06.2020 по 26.12.2022 по кожній накладній окремо.

Як встановлено судом вище, в силу умов п. 2.2, п. 3.2, п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України граничними строками оплати за товар є:

- оплата по накладній № 310301А/с3/01 від 31.03.2020 повинна була бути здійснена в період з 08.04.2020 по 15.06.2020 (включно). З 16.06.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по накладній № 290403А/с3/01 від 29.04.2020 повинна була бути здійснена в період з 07.05.2020 по 13.07.2020 (включно). З 14.07.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по накладній № 200504А/с3/01 від 20.05.2020 повинна була бути здійснена в період з 04.06.2020 по 07.08.2020 (включно). З 08.08.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по накладній № 240602А/с3/01 від 24.06.2020 повинна була бути здійснена в період з 01.07.2020 по 02.09.2020 (включно). З 03.09.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- оплата по накладній № 100701А/с3/01 від 10.07.2020 повинна була бути здійснена в період з 21.07.2020 по 22.09.2020 (включно). З 23.09.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- оплата по накладній № 100702А/с3/01 від 10.07.2020 повинна була бути здійснена в період з 21.07.2020 по 22.09.2020 (включно). З 23.09.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних на загальну суму 24 226, 11 грн., виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3 % річних по кожній накладній окремо.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" та встановлено, що сума 3 % річних становить:

- по накладній № 310301А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 235 474, 32 грн. 3 % річних за період з 16.06.2020 по 26.12.2022 становлять 17 872, 62 грн.;

- по накладній № 290403А/с3/01 від 29.04.2020 на суму 43 018, 80 грн. 3 % річних за період з 14.07.2020 по 26.12.2022 становлять 3 166, 42 грн.;

- по накладній № 200504А/с3/01 від 20.05.2020 на суму 18 553, 20 грн. 3 % річних за період з 08.08.2020 по 26.12.2022 становлять 1 327, 60 грн.;

- по накладній № 240602А/с3/01 від 24.06.2020 на суму 816, 96 грн. 3 % річних за період з 03.09.2020 по 26.12.2022 становлять 56, 72 грн.;

- по накладній № 100701А/с3/01 від 10.07.2020 на суму 8 711, 16 грн. 3 % річних за період з 23.09.2020 по 26.12.2022 становлять 590, 49 грн.;

- по накладній № 100702А/с3/01 від 24.06.2020 на суму 14 425, 56 грн. 3 % річних за період з 23.09.2020 по 26.12.2022 становлять 977, 85 грн.

Загальна сума 3 % річних становить 23 991, 70 грн.

Враховуючи вищевикладене, сума 3 % річних в розмірі 23 991, 70 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 234, 41 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

Позивачем також нараховано відповідачу 136 939, 35 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з червня 2020 року по листопад 2022 року.

Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що:

- по накладній № 310301А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 235 474, 32 грн. індекс інфляції за період з липня 2020 по листопад 2022 становить 99 735, 79 грн.;

- по накладній № 290403А/с3/01 від 29.04.2020 на суму 43 018, 80 грн. індекс інфляції за період з липня 2020 по листопад 2022 становить 18 220, 73 грн.;

- по накладній № 200504А/с3/01 від 20.05.2020 на суму 18 553, 20 грн. індекс інфляції за період з серпня 2020 по листопад 2022 становить 8 017, 68 грн.;

- по накладній № 240602А/с3/01 від 24.06.2020 на суму 816, 96 грн. індекс інфляції за період з вересня 2020 по листопад 2022 становить 355, 39 грн.;

- по накладній № 100701А/с3/01 від 10.07.2020 на суму 8 711, 16 грн. індекс інфляції за період з жовтня 2020 по листопад 2022 становить 3 727, 30 грн.;

- по накладній № 100702А/с3/01 від 10.07.2020 на суму 14 425, 56 грн. індекс інфляції за період з жовтня 2020 по листопад 2022 становить 6 172, 35 грн.

Загальна сума інфляційних збитків становить 136 229, 24 грн.

Враховуючи вищевикладене, сума інфляційних втрат в розмірі 136 229, 24 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 710, 11 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

4.3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 4.13 договору покупець та постачальник здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків. За прострочку оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення.

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (постанова ОП КЦС від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц; постанова КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц).

Враховуючи, що умови п. 2.2 та п. 4.13 договору є суперечливими, суд під час розгляду даної справи та тлумачення умов укладеного між сторонами договору виходить з принципу contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Оскільки договір поставки укладений за результатами публічної закупівлі та відповідний проект договору надавався відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач повинен нести ризик, пов`язаний з невідповідністю (суперечністю) умов договору в частині нарахування пені.

Позивачем нараховано відповідачу 19 429, 08 грн. пені. Нарахування пені здійснено за прострочення оплати товару по кожній накладній окремо. Детальний розрахунок пені, здійснений позивачем, додано до матеріалів справи.

Перевіривши розрахунок суми пені, судом встановлено, що при нарахуванні суми пені позивачем неправильно визначено період нарахування пені по зобов`язанню по кожній накладній.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" та встановлено, що сума пені становить:

- по накладній № 310301А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 235 474, 32 грн. пеня за період з 16.06.2020 по 05.12.2020 становить 13 356, 41 грн.;

- по накладній № 290403А/с3/01 від 29.04.2020 на суму 43 018, 80 грн. пеня за період з 14.07.2020 по 09.01.2021 становить 2 539, 16 грн.;

- по накладній № 200504А/с3/01 від 20.05.2020 на суму 18 553, 20 грн. пеня за період з 08.08.2020 по 29.01.2021 становить 1 065, 01 грн.;

- по накладній № 240602А/с3/01 від 24.06.2020 на суму 816, 96 грн. пеня за період з 03.09.2020 по 28.02.2021 становить 47, 99 грн.;

- по накладній № 100701А/с3/01 від 10.07.2020 на суму 8 711, 16 грн. пеня за період з 23.09.2020 по 15.03.2021 становить 500, 17 грн.;

- по накладній № 100702А/с3/01 від 24.06.2020 на суму 14 425, 56 грн. пеня за період з 23.09.2020 по 15.03.2021 становить 828, 27 грн.

Загальна сума пені становить 18 337, 01 грн.

Нарахування пені здійснено судом, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час нарахування пені, та в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Період нарахування визначено в межах, зазначених позивачем строків.

Враховуючи вищевикладене, сума пені в розмірі 18 337, 01 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 1 092, 07 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

4.4. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені на 99 %.

Судом враховано, що у відзиві (вх. № 742/23 від 23.01.2023) відповідач просить суд зменшити розмір пені на 99 %.

Заява мотивована тим, що відповідач припустився порушення строків оплати у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникненням фінансової кризи неплатежів, що в свою чергу призвело до несплати у передбачені договором терміни за надання послуг. Відповідач зазначив, що вина як підстава для відповідальності підприємства відповідача відсутня, а тому штрафні санкції та річні нараховані позивачем безпідставно.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 2477/23 від 02.03.2023) заперечив проти зменшення пені на 99 %, оскільки відповідач явно ухиляється від сплати заборгованості, оскільки не вчинив будь-яких дій, які б могли мінімізувати втрати та збитки постачальника товару.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 918/116/19).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з наявністю яких закон пов`язує можливість зменшення штрафних санкцій.

4.5. Щодо обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, то суд зазначає, що в силу приписів ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. В п. 7.2 договору сторони погодили, що форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період дії даного договору (строк дії договору відповідно до п. 12.2 до 31.12.2021). Крім того, відповідачем не подано суду доказів на підтвердження обставин непереборної сили, зокрема, відповідного сертифікату про засвідчення відповідних обставин саме за його зверненням до ТПП відповідно до умов п. 7.2 договору; не подано суду доказів повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин протягом 10 днів з дня настання відповідних обставин відповідно до умов п. 7.2 договору; не доведено, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами саме укладеного з позивачем договору. Крім того, в силу умов п. 7.3 договору недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

4.6. Щодо клопотання позивача про встановлення порядку виконання рішення.

В п. 4 прохальної частини позовної заяви (вх. № 6875/22 від 30.12.2022) позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних від прострочених непогашених сум - до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Нараховувати за формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 27.12.2022 до моменту виконання рішення.

Відповідачем жодних заперечень проти вказаного клопотання суду не подано.

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.

Суд зазначає, що при розрахунку суми 3 % річних, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 321 000, 00 грн. Суд розглянув вимогу про стягнення 3 % річних за період з 11.06.2020 по 26.12.2022 включно, отже, нарахування 3 % річних може бути продовжене, починаючи з 27.12.2022.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування 3 % річних з 27.12.2022 до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 7 493, 37 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 30, 55 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", Запорізьке шосе, 26, м. Дніпро, 49107 (код ЄДРПОУ 33339135); поштова адреса: а/с 3443, м. Дніпро, 49055:

- 321 000, 00 грн. (триста двадцять одна тисяча грн. 00 коп.) - основного боргу;

- 23 991, 70 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто одна грн. 70 коп.) - 3% річних від прострочених сум;

- 136 229, 24 грн. (сто тридцять шість тисяч двісті двадцять дев`ять грн. 24 коп.) - інфляційних втрат;

- 18 337, 01 грн. (вісімнадцять тисяч триста тридцять сім грн. 01 коп.) - пені за прострочку оплати товару;

- 7 493, 37 грн. (сім тисяч чотириста дев`яносто три грн. 37 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 27.12.2022 і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, 3 - розмір процентів, Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 - кількість днів у році.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.06.2023.

Суддя Е.М. Олейняш