Постанова

від 29.05.2023 по справі 442/4288/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4288/22 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/2850/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Левицької І.С. - представника позивачки ОСОБА_1 ;

адвоката Держицького І.Р. - представника КНП ЛОР „Львівський обласний клінічний перинатальний центр",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр", у якому просила визнати неправомірним наказ відповідача від 19.07.2021 року № 218-к та поновити позивачку на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр"; визнати неправомірним наказ від 31.05.2022 року № 169-к «Про переміщення»; поновити строк звернення до суду із позовною вимогою про визнання незаконним наказу № 218-к від 19.07.2021 року та поновлення на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр".

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка працює в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр" (яке є правонаступником Комунального закладу Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр") на посаді лікаря акушера-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією. Була прийнята на роботу на посаду лікаря акушера-гінеколога в консультативно-поліклінічне відділення (наказ № 126-к від 02.12.2010 року). Наказом № 79-к від 19.04.2018 року позивачка була прийнята на роботу на посаду лікаря акушера-гінеколога акушерсько-гінекологічного відділення на 0,25 ставки з 23.04.2018 року. Тобто, з 23.04.2018 року позивач працювала за основним місцем праці у КП ЛОР „Львівський обласний клінічний перинатальний центр" на посаді лікаря акушера-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією та у цій же установі за сумісництвом на посаді акушера-гінеколога акушерсько-гінекологічного відділення.

Наказом від 19.07.2021 року № 218-к „Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи" позивачку з 01.08.2021 року переміщено в межах установи з 0,25 посади лікаря акушера-гінеколога пологового відділення на 0,25 посади лікаря акушера-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією. Як зазначено у наказі, переміщення здійснено на підставі ст. 32 КЗпП України з одного структурного підрозділу в інший без зміни умов оплати праці в межах спеціальності і кваліфікації. Вважає, що даний наказ неправомірним, оскільки такий був виданий під час перебування позивачки у відпустці.

Також вважає, що фактично відбувся її перевід з однієї посади на іншу, а відтак в односторонньому порядку без погодження з працівником відбулася зміна істотних умов праці і працівник незаконно був позбавлений можливості займати свою посаду, на яку був прийнятий за сумісництвом згідно наказу від 19.04.2018 року № 79-к на 0,25 посадового окладу (а.с. 2-6).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 161-167).

Дане рішення оскаржила позивачка.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Висновок суду про те, що «…не може тлумачитись як переведення на іншу посаду, в розумінні статті 32 КЗпП України, переміщенні лікаря акушера-гінеколога із одного відділення в інше відділення цього ж медичного закладу, а також на інше робоче місце в тій же місцевості, при збереженні тієї ж спеціальності, посади та оплати праці, оскільки у такому разі трудова функція лікаря, яка полягає у наданні кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги населенню, не змінюється, не змінюються й істотні умови праці, змінюється лише медичний вид допомоги, яку надає лікар», вважає помилковим: як такий, що зроблено, виходячи не з конкретних трудових обов`язків, якими визначається трудова функція позивачки, а виходячи «із загального обов`язку надавати якісну медичну допомогу, який повинен виконувати кожен лікар незалежно від спеціальності» (а.с. 173-179).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту Відзивів відповідача на позовну заяву, ним не оспорюються доводи позивачки щодо того, що останньою строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним наказу відповідача від 19.07.2021 року № 218-к не пропущено.

Висновки суду, які містяться у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, щодо того, що строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним наказу відповідача від 19.07.2021 року № 218-к та поновлення позивачки на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр" не пропущено, ніким з учасників справи не оспорюються, а відтак ці висновки суду не переглядаються.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19 липня 2021 року № 218-К «Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи» в частині здійснення з 01.08.2021 року переміщення позивачки з 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення на 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією суд мотивував тим, що «позивача було саме переміщено…, оскільки залишилися незмінними всі істотні умови праці…, а відбулась лише зміна робочого місця …, а тому відповідно до ч.2 ст.32 КЗпП України не потребувало згоди на таке переміщення».

Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

ЦПК України встановлено, що:

- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4);

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Як стверджується матеріалами справи, наказом від 19 липня 2021 року № 218-К «Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи» (який оскаржується позивачкою) відповідач «здійснив переміщення в межах установи» позивачки ОСОБА_1 : «з 0,25 посади лікаря-акушер-гінеколога пологового відділення на 0,25 посади лікаря-акушер-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією» (а.с. 10).

У відповіді відповідача від 21.06.2022 року за підписом директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр" на заяву позивачки, як лікаря акушера-гінеколога «спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією», стверджується, що позивачка станом на 18.07.2021 року (тобто - станом на час видачі відповідачем наказу від 19.07.2021 року № 218-к, який оскаржується позивачкою) обіймала «0,5 посади лікаря-акушера-гінеколога консультативно-поліклінічного відділення за основним місцем роботи та 0,25 посади лікаря-акушер-гінеколога за внутрішнім сумісництвом пологового відділення Львівського перинатального центру», а після видачі відповідачем 19.07.2021 року вищезгаданого наказу № 218-к позивачка приступила «до виконання трудових обов`язків на 0,75 посади лікаря-акушер-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією» (а.с. 18-22).

Однак, «0,5 посади лікаря-акушера-гінеколога консультативно-поліклінічного відділення» + «0,25 посади лікаря-акушер-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією» аж ніяк не може утворити «0,75 посади лікаря-акушер-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією» (а.с. 18-22).

В той же час, як стверджується матеріалами справи, згідно Тарифікаційного списку працівників Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр" на 2021 рік (а.с. 99-110), у складі згаданого підприємства (відповідача) станом на 2021 рік було 2 (два) різних відділення з наступними назвами:

-«консультативно-діагностичне відділення» (а.с. 107) (тобто - без слів «спеціалізоване» та «з жіночою консультацією»)

та

-«спеціалізоване консультативно-поліклінічне відділення з жіночою консультацією» (а.с. 109).

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, станом на 2021 рік у відповідача відділення з назвою «спеціалізоване консультативно-діагностичне відділення з жіночою консультацією» не існувало, а тому навіть з цієї підстави відповідач не міг «здійснити переміщення» позивачки на 0,25 посади в неіснуюче по штатному розпису установи відділення.

Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Статтею 32 КЗпП України встановлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законом.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Вирішуючи питання щодо неоднакового застосування статті 32 КЗпП України Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1178цс15 дійшов до такого правового висновку, що власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Безспірним є те, що обов`язки, обумовлені трудовим договором лікаря-акушер-гінеколога пологового відділення, відрізняються від обов`язків лікаря-акушер-гінеколога «спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією»: тим більше, що у відповідача відділення саме з такою назвою станом на 19.07.2021 року (дата видачі відповідачем оскаржуваного наказу № 218-к) не існувало.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства та встановлених судом обставин, здійснюючинаказом від 19 липня 2021 року № 218-К «Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи» «переміщення в межах установи» позивачки ОСОБА_1 з одного відділення (пологового) у інше («спеціалізоване консультативно-діагностичне з жіночою консультацією» - неіснуюче згідно Тарифікаційного списку працівників Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр" на 2021 рік), відповідач змінив істотні умови праці позивачки на власний розсуд, чим вийшов за межі умов трудового договору з останньою, що суперечить вимогам закону.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу по Комунальному некомерційному підприємству Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр"від 19 липня 2021 року № 218-К «Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи» в частині здійснення з 01.08.2021 року переміщення позивачки з 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення на 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією.

У абзаці 3 пункту 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» міститься роз`яснення про те, що у випадку, коли при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про незаконність наказу по Комунальному некомерційному підприємству Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний перинатальний центр» від 19.07.2021 № 218-К «Про ротацію», чим доведено протиправність дій відповідача, як роботодавця та порушення трудових прав позивачки ОСОБА_1 , остання має бути поновлена на попередньому місці роботи, а саме - на 0,25 посади лікаря-акушер-гінеколога пологового відділення з 01 серпня 2021 року.

Як вже зазначалося вище, статтею 32 КЗпП України встановлено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Наказ від 19 липня 2021 року № 218-К «Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи», як незаконний стосовно позивачки, стосувався лише 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення, тобто - інші «0,5 посади лікаря-акушера-гінеколога консультативно-поліклінічного відділення за основним місцем роботи» позивачка станом на 31.05.2022 року продовжувала займати. Відтак, в межах саме цих 0,5 посади відповідач вправі був перемістити її на інше робоче місце, що і було зроблено 31.05.2022 року наказом № 169-к «Про переміщення», а відтак колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання цього наказу протиправним та його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2022 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ по Комунальному некомерційному підприємству Львівської обласної ради „Львівський обласний клінічний перинатальний центр"від 19 липня 2021 року № 218-К «Про ротацію (переведення, переміщення) працівників установи» в частині здійснення з 01.08.2021 року переміщення ОСОБА_1 з 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення на 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога спеціалізованого консультативно-діагностичного відділення з жіночою консультацією.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 05 червня 2023 року.

Головуючий: Цяцяк Р. П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.