Рішення

від 23.03.2023 по справі 160/845/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Справа № 160/845/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/845/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346496 від 28.12.2022 у сумі 17000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.12.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346496 у сумі 17000,00 грн щодо ФОП ОСОБА_1 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначає, що акт перевірки складено на Фермерське господарство «ОСОБА_1», в той час як постанову - на ФОП ОСОБА_1 . Наголошує, що автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин є саме Фермерське господарство «ОСОБА_1», а не ФОП ОСОБА_1 . Також, вказує, що відповідачем порушено строки розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позивач не погоджується з прийнятою постановою, вважає, що її було прийнято не на підставі та не в порядку, визначеними законом, що є підставою для скасування спірної постанови. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2154/23). Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що 20.10.2022 о 14 год 30 хв посадовими особами Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка за адресою: а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №422 був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , який згідно з ТТН №122 від 19.10.2022 здійснював перевезення вантажу (український ріпак). Під час перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки у транспортному засобі був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт №346851 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.10.2022 (далі - акт), який складено в одному примірнику у присутності водія, який ознайомився та підписав останній. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №346851 листом №46033/23/24-22 від 09.12.2022, котрий був надісланий позивачу 13.12.2022 та прибув до відповідного відділення за адресою позивача 14.12.2022, що підтверджується роздруківкою трекінгу Укрпошти, однак, позивач особисто забрав поштове відправлення лише 20.12.2022, через 6 днів після того як воно прибуло до відділення. Представником позивача була подана заява позивача про перенесення заслуховування справи на іншу дату у зв`язку з обмеженим часом на збір матеріалів по справі. Заяву було задоволено та, з ініціативи позивача, було перенесено на 28.12.2022, з чим представник відповідача був ознайомлений 21.12.2022, що підтверджується відповідним записом від 21.12.2022 про ознайомлення на листі-запрошенні №46033/23/24-22 від 09.12.2022. Враховуючи зазначене начальником Відділу винесено постанову №346496 від 28.12.2022, копію постанови було надіслано позивачу. Щодо твердження позивача про те що останній не є перевізником в даній справі, відповідач зазначає, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 16.09.2022 та НОМЕР_4 від 16.09.2022 ОСОБА_1 є власником вантажного автомобіля марки MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом марки BENALU, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Відповідач наголошує, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, та посилається на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №804/8740/16. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.12.2021 та має основний вид економічної діяльності 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

20.10.2022 підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №033/в від 17.10.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо ФОП ОСОБА_1 .

В ході проведення перевірки за адресою: а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434 було зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричіпом марки BENALU, номерний знак НОМЕР_5 , та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час перевірки транспортного засобу відсутні документи передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.

За результатами проведеної перевірки Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області складено акт №346851 від 20.10.2022.

Зазначений акт підписано посадовою особою, що провела перевірку та водієм транспортного засобу ОСОБА_2 .

18.11.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Харківській області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №46033/23/24-22, яким керівника (уповноважену особу) ФГ «ОСОБА_1» було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №346851 від 20.10.2022 на 29.11.2022 з 09:00 год до 12:00 год у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх.

29.11.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Харківській області листом №21331/40/18-22 передано до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за належністю (за місцем реєстрації суб`єкта господарювання згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів) для подальшого прийняття рішення та вжиття заходів за місцем реєстрації суб`єкта господарювання.

09.12.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №46033/23/24-22, яким ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №346851 від 20.10.2022 на 21.12.2022 з 10:00 год до 15:00 год, перерва з 12:00 год до 12:45 год, у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209.

Зазначене повідомлення направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0600022407365, яке згідно відмітки вручено особисто позивачу 20.12.2022.

21.12.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №48400/23/24-22, яким ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №346851 від 20.10.2022 на 28.12.2022 з 10:00 год до 15:00 год, перерва з 12:00 год до 12:45 год, у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209.

Зазначене повідомлення направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №4900098577977, яке згідно відмітки вручено особисто позивачу 27.12.2022.

27.12.2022 ОСОБА_1 подано Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області заяву про закриття розгляду справи з причин порушення строків розгляду справи.

Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346496 від 28.12.2022, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення адміністративно- господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України від 05.04.2001 N 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т. ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону №2344-III, наказу Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, яким затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст. 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР (994_016), - "калібрування";

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1-2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно п. 2.6 Інструкції №385 ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР (994_016) періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до п. 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

В розумінні норми ст. 18 Закону №2344-ІІІ контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 по справі №823/1199/17.

Згідно п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Положеннями зазначеної вище статті передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Матеріалами справи встановлено, що при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, який обладнаний тахографом.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд робить висновок, що перевізник надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому, допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

Щодо твердження про пропуск відповідачем строків розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Як зазначає представник позивача, відповідачем, всупереч вимог пункту 25 Порядку №1567, порушено двомісячний строк розгляду справи, а тому спірну постанову винесено безпідставно.

Втім, суд зазначає, що статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України «Про валюту і валютні операції», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні послуги» та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи

Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Відтак, дія цієї статті поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Тобто, існує два нормативно-правових акти: ГК України та постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, які видані з одного і того ж питання, тобто регулюють однакові правовідносини, але по-різному.

Разом з тим, ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Отже, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом менших строків, ніж передбачені ч. 1 ст. 250 ГК України, не позбавляє відповідний орган державного нагляду (контролю) застосувати до суб`єкта господарювання адміністративно-господарські санкції упродовж шести місяців з дня виявлення порушення, оскільки норми ГК України мають вищу юридичну силу відносно норм Порядку №1567.

Крім того, строк, який визначено приписами Порядку №1567 як підзаконним нормативно-правовим актом, є строком розгляду справи про порушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а не строком накладення адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, за встановлених обставин та законодавчого врегулювання, суд дійшов висновку, що питання застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» регулюються ГК України. При цьому санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення.

Зі змісту ст. 250 ГК України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Отже, при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 1 ст. 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених цією статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Як вже було встановлено судом, порушення перевізником автотранспортного законодавства встановлено і зафіксовано 20.10.2022, а тому адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу відповідач міг застосувати до 20.04.2023.

Більше того, жодних зауважень, в тому числі і від водія транспортного засобу, відносно можливого порушення процедури контролю ні матеріали перевірки, ні матеріали справи, не містять.

Окрім того, в контексті визначення позивача як суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах варто зазначити наступне.

З урахуванням змісту норм Закону №2344-ІІІ слідує висновок, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Зокрема, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Судом досліджено договір оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм) №17/10 від 17.10.2022, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Фермерським господарством «ОСОБА_1» (орендар), відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби, перелік яких та характеристики яких зазначаються в акті приймання-передачі в оренду транспортних засобів, а також зобов`язуються забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти транспортні засоби під керуванням екіпажу (водіїв) орендодавця, використовувати їх виключно з метою господарської діяльності підприємства, пов`язаною з перевезенням вантажів, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно акту приймання-передачі від 19.10.2022 до договору оренди транспортних засобів №17/10 від 17.10.2022 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передано Фермерському господарству «ОСОБА_1» транспортні засоби: автомобіль марки MAN TGX 18.40, реєстраційний № НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, номер шасі: НОМЕР_6 ; причіп BENALU BENCERE, реєстраційний № НОМЕР_5 , рік випуску: 2009, номер шасі: НОМЕР_7 .

Згідно акту приймання-передачі від 23.10.2022 до договору оренди транспортних засобів №17/10 від 17.10.2022 (повернення) Фермерське господарство «ОСОБА_1» отримало від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 транспортні засоби: автомобіль марки MAN TGX 18.40, реєстраційний № НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, номер шасі: НОМЕР_6 ; причіп BENALU BENCERE, реєстраційний № НОМЕР_5 , рік випуску: 2009, номер шасі: НОМЕР_7 . Даним актом сторони підтвердили, що фактично за період з 19.10.2022 по 23.10.2022 транспортні засоби перебували в оренді 5 днів, а саме: 19.10.2022, 20.10.2022, 21.10.2022, 22.10.2022, 23.10.2022.

У товарно-транспортній накладній №122 від 19.10.2022 автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником та експортером зазначено Фермерське господарство «ОСОБА_1», ідентифікаційний код 35445194, водій - ОСОБА_2 .

Абзацом 26 розділу І Правил №363 передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно згаданої товарно-транспортної накладної перевізник Фермерське господарство «ОСОБА_1» на транспортному засобі MAN/ НОМЕР_2 / НОМЕР_6 , 2012 року випуску, причіп BENALU/НОМЕР_5/НОМЕР_7, 2009 року випуску, здійснював перевезення вантажу.

Згідно наказу (розпорядження) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №1 про прийняття на роботу від 15.09.2022 ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів.

Наведене вище доводить, що позивач на момент здійснення перевірки 20.10.2022 не перебував у статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

При цьому відповідачем не надано спростувань викладених обставин у позові.

Суд зазначає, що за правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно-господарським штрафом, а тому, він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», суд робить висновок про необґрунтованість винесеної відповідачем постанови про застосування саме до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу без документів, перелік яких встановлено статтею 48 Закону «Про автомобільний транспорт», не є правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.

На думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, відповідно до спірної постанови.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно якої у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346496 від 28.12.2022 у сумі 17000,00 гривень, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2023.

Суддя О.В. Царікова