Рішення

від 05.06.2023 по справі 460/49669/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2023 року м. Рівне№460/49669/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Спектр" до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Спектр» (далі - позивач, ТОВ «АПК «Спектр») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036880901.

Стислий виклад позицій сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у Головного управління ДПС у Харківській області були відсутні визначені п. 80.2 статті 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки позивача, при цьому, наголошуючи на невідповідності висновків проведеної перевірки обставинам справи, позивач вказує про протиправність, прийнятого за її наслідками рішення від 05.09.2022 № 000036880901, оскільки в акті перевірки відповідач лише обмежився описом факту придбання пального, не встановивши можливість, місце його зберігання та використання, що виключаєзастосування штрафу за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії в сумі 500000,00 грн. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

03.01.2023 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

На переконання податкового органу, наведена норма ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст. 16 Закону України № 481/95-ВР покладені на відповідача.

При цьому, посилаючись на судову практику Верховного Суду, висловлену, зокрема у постановах від 07.11.2019 по справі № 140/391/19, від 10.04.2020 по справі № 815/1978/18, представник відповідача наголосив на правомірності винесеного наказу ГУ ДПС у Харківській області від 12.01.222 № 209-П «Про проведення фактичної перевірки «АПК «Спектр».

Крім того, у поданому відзиві, представник відповідача вказав, що податковим органом під час призначення та проведення перевірки не було допущено жодних порушень, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, зафіксованих у акті від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489 та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення від 05.09.2022 № 000036880901. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заяви, клопотання учасників справи

У порядкустатті 165 КАС України третяособа скористалась правом на подання письмових пояснень щодо позову, у яких зазначає, що згідно інформації, наявної в електронних реєстрах звітності, в тому числі наданої безпосередньо платником податків та його контрагентами встановлено, що у період з 02.04.2020 по 26.10.2021 ТОВ «АПК «Спектр» приймало та зберігало пальне для потреб власного споживання за адресою: с. Степне, Богодухівський район, Харківська область за відсутності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ч. 1 та ч. 9 ст. 15 Закону № 481/95-ВР. Звертає увагу суду, що випадки коли суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального чітко визначені у ст. 15 Закону № 481/95-ВР, оскільки позивач не відноситься до переліку таких осіб, на думку третьої особи, відсутні підстави для скасування спірного рішення, з огляду на що, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05.01.2023 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області про залучення до участі у справі співвідповідача відмовлено. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Харківській області. Встановлено третій особі строк для надання письмових пояснень щодо предмета спору.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр» як юридична особа зареєстроване 23.12.2008, основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) /а.с. 14 - 15/.

12.01.2022 заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 (здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР видано наказ № 209-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», (ЄДРПОУ 31234489) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область, з 19.01.2022, тривалістю не більше 10 діб, період, що перевіряється з 01.04.2020 по день закінчення перевірки /а.с. 16/.

За результатами перевірки ТОВ «АПК «Спектр», складено акт фактичної перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489, від підпису та отримання якого керівництво підприємства відмовилось, тому працівниками Головного управління ДПС у Харківській області було складено акт відмови від підпису та отримання акта фактичної перевірки від 31.01.2022 /а.с. 17 - 23/.

Проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме за даними Єдиного реєстру акцизних накладних, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, згідно висновків акта перевірки від 31.01.2022, встановлено, що товариство у період з 02.04.2020 по 26.10.2021 отримувало пальне, а саме важкі дисталяти (газойли) з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 96154,43 літрів та бензини моторні з кодом УКТ ЗЕД 2710124194 в загальній кількості 9954,06 літрів.

Доставка та відвантаження пального здійснювалась від постачальників за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область. При реєстрації акцизних накладних постачальники зазначали: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання «0». За висновками податкового органу дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За висновками акта перевірки товариство у період, що перевірявся, приймало та зберігало пальне для потреб власного споживання за відсутності ліцензії на право зберігання пального в порушення ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489 ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр» направило до ДПС України, Головного управління ДПС у Харківській області лист від 11.02.2022 № 3, в якому заперечили факт зберігання пального та вказали, що вивантаження пального відбувалось безпосередньо у баки технічного та автомобільного транспорту /а.с. 26/.

Листом Головного управління ДПС у Харківській області від 23.02.2022 № 9807/6/20-40-09-01-07 повідомлено платника про відсутність підстав для зміни/скасування висновків акта фактичної перевірки /а.с. 32/.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489, Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення № 000036880901 від 05.09.2022, яким до ТОВ «АПК «Спектр» застосовано штрафні санкції у розмірі 500000 грн /а.с. 33/.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.

При вирішенні цього спору, суд першочергово вважає за доцільне дослідити підстави для винесення спірного рішення № 000036880901 від 05.09.2022 Головним управлінням ДПС у Рівненській області, тоді як наказ про проведення перевірки видано та, власне, сама перевірка проведена Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Судом встановлено, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о введено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів.

В подальшому наказом ДПС України від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (із змінами, внесеними наказом ДПС України від 24.06.2022 № 344), закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Харківській області, передбачених положенням про Головне управління ДПС у Харківській області за Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Враховуючи наведене, листом Головного управління ДПС у Харківській області від 12.08.2022 матеріали перевірки ТОВ «АПК «Спектр» направлено до ГУ ДПС у Рівненській області для вжиття відповідних заходів.

У свою чергу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області на виконання контролюючих функцій та за наслідками встановлених порушень винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036880901.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18, щодо того, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на зазначену вище правову позицію, враховуючи підстави та предмет заявленого позову, першочергово суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Серед переліку прав контролюючих органів, визначених ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), приписами п.п. 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статтівизначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, статтею 75 ПК України регламентовано види перевірок.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК Українивизначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначено у статті 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями Податкового кодексу України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України. Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що 12.01.2022 заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 (здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР видано наказ № 209-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», (ЄДРПОУ 31234489) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область, з 19.01.2022, тривалістю не більше 10 діб, період, що перевіряється з 01.04.2020 по день закінчення перевірки.

Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки позивача у наказі Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр» № 209-п зазначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 - здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

(1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

(2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа № 812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа № 140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа № 815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа № 140/14625/20) від 01 червня 2022 року (справа № 520/7331/21) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11.05.2023 у справі № 500/5559/22 зауважив, що погоджується з такими висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

З огляду на наведене, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні визначених законодавством функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального правомірно провів спірну фактичну перевірку позивача відповідно до приписів пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, позаяк норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону 481/95-ВР покладені на відповідача.

Щодо встановлених під час проведення перевірки порушень вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Нормами частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, за приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС.

Як вже зазначав суд, позивача притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 500000 грн за зберігання пального за відсутності відповідної ліцензії.

При цьому, згідно висновків проведеної фактичної перевірки товариства, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «АПК «Спектр» у період з 02.04.2020 по 26.10.2021 отримувало пальне, а саме важкі дисталяти (газойли) з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 96154,43 літрів та бензини моторні з кодом УКТ ЗЕД 2710124194 в загальній кількості 9954,06 літрів. Доставка та відвантаження пального здійснювалась від постачальників за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область. При реєстрації акцизних накладних постачальники зазначали: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання «0». За висновками податкового органу дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За висновками акта перевірки, товариство позивача у період, що перевірявся, приймало та зберігало пальне для потреб власного споживання за відсутності ліцензії на право зберігання пального в порушення ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

У свою чергу, зберігання пального це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини 8 статті 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина 10 статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Згідно пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Підпунктом 14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання(крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів(без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Тобто акцизний склад - це приміщення або територія, де відбувається провадження діяльності, зокрема, з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

При цьому, не є акцизним складом приміщення або територія, де показник загальної місткості ємностей не перевищує 200 кубічних метрів, а обсяг отриманого власником або користувачем такого приміщення або території (суб`єктом господарювання) протягом календарного року пального не перевищує 1000 кубічних метрів, за умови, що пальне використовується особою виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки без реалізації пального або зберігання пального на користь третіх осіб.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Відтак, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а тому, у разі дотримання платником податку вказаних умов відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

За висновками податкового органу ТОВ «АПК «Спектр» приймало та зберігало пальне у період з 02.04.2020 по 26.10.2021, а саме важкі дисталяти (газойли) з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 96154,43 літрів та бензини моторні з кодом УКТ ЗЕД 2710124194 в загальній кількості 9954,06 літрів для потреб власного споживання за адресою с. Степне, Богодухівський район, Хпрківська область за відсутності ліцензії на право зберігання пального.

Разом з тим, позивач, не заперечуючи факт поставки пального, стверджує про відсутність події його зберігання у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, з підстав використання пального відразу після поставки та зберігання у паливних баках транспортних засобів, що не є акцизними складами у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України.

В підтвердження наведеного позивач надав суду повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за яким у власності товариства перебуває значна кількість сільськогосподарської техніки, транспортних засобів /а.с. 27 - 29/.

В контексті цієї ситуації, суд наголошує, що обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.

Дослідивши акт перевірки від 31.01.2022, суд зауважує, що наслідками фактичної перевірки ТОВ «АПК «Спектр» податковим органом не встановлено та не підтверджено належними та допустими доказами факту зберігання позивачем пального або наявності залишків такого пального на час проведення перевірки.

На переконання суду, висновки контролюючого органу щодо зберігання позивачем пального без наявності ліцензії ґрунтується виключно на його припущеннях, оскільки в акті не наведено жодного реально встановленого та підтвердженого факту зберігання пального, зняття залишків такого пального, як і не вказано про існування та виявлення резервуарів та ємностей для такого зберігання.

В ході встановлених обставин, вбачається, що відповідач помилково ототожнює факт придбання позивачем у перевіряємому періоді певної кількості пального з фактом його зберігання в приміщеннях, на території та ємностях, що підпадали б під визначення «акцизного складу» закріпленого у податковому законодавстві.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Водночас, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другоїстатті 17 Закону № 481/95-ВР.

Слід зазначити, що зміст акта фактичної перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489 не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, а також дослідження відповідачем журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП та кількісного обліку нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, які є документами, встановленими для зберігання нафтопродуктів (дизельного палива), відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496.

Стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, податковий орган не навів достатніх обґрунтувань та не вказав скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав. Крім того, суд приймає до уваги специфіку господарської діяльності позивача та наявності великої кількості сільськогосподарської техніки, яка потребує значних витрат пального.

В той же час, суд вважає за доцільне зауважити, що під час розгляду цієї справи позивачем повною мірою не спростовано, висловлену податковим органом позицію щодо можливості зберігання придбаної у спірному періоді кількості пального понад 96 тисяч літрів.

Варто вказати, що навіть за умови використання у господарській діяльності та вивантаження пального безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, означена кількість придбаного пального має значні обсяги, що, в свою чергу, виключає можливість її зберігання лише у паливних баках транспортних засобів.

Разом з тим, враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання у перевіряємому періоді, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень статті 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «АПК «Спектр» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036880901 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2статті 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас, докази, на які відповідач посилається в обґрунтування заявленої позиції, не підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 05.09.2022 № 000036880901 та були спростовані під час розгляду справи, а тому позов належить задовольнити повністю

Судові витрати.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 7500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.10.2022 № 312, що міститься в матеріалах справи.

Відтак, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Спектр» слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 7500,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Спектр» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036880901.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Спектр» сплачений судовий збір у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 червня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Спектр" (пров. Правдинський, 18,смт. Кириківка,Охтирський район, Сумська область,42831, ЄДРПОУ/РНОКПП 31234489)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області Адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК