Постанова

від 06.02.2024 по справі 460/49669/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/49669/22 пров. № А/857/12366/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Курильця А.Р., Качмара В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року (суддя Поліщук О.В., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Спектр" до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Спектр" у грудні 2022 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036880901. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у Головного управління ДПС у Харківській області були відсутні визначені п. 80.2 статті 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки позивача, при цьому, наголошуючи на невідповідності висновків проведеної перевірки обставинам справи, позивач вказує про протиправність, прийнятого за її наслідками рішення від 05.09.2022 № 000036880901, оскільки в акті перевірки відповідач лише обмежився описом факту придбання пального, не встановивши можливість, місце його зберігання та використання, що виключаєзастосування штрафу за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії в сумі 500000,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суб`єкти господарювання, що отримують пальне для використання у власній господарській діяльності повинні отримати ліцензію на право зберігання пального, незалежно від того в якому місці або ємності зберігається пальне та в який спосіб, в якому процесі чи обладнанні воно використовується. Вказує, що зі змісту статті 15 № 481/95-ВР вбачається, що отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб насамперед пов`язано з його використанням, а тому факти отримання пального з метою використання та фактичного використання пального є підставою для виникнення обов`язку з отримання ліцензії.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, щоТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», як юридична особа зареєстроване 23.12.2008, основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) (а.с. 14 15).

12.01.2022 заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 (здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР видано наказ № 209-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», (ЄДРПОУ 31234489) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область, з 19.01.2022, тривалістю не більше 10 діб, період, що перевіряється з 01.04.2020 по день закінчення перевірки (а.с. 16).

За результатами перевірки ТОВ «АПК «Спектр», складено акт фактичної перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489, від підпису та отримання якого керівництво підприємства відмовилось, тому працівниками Головного управління ДПС у Харківській області було складено акт відмови від підпису та отримання акта фактичної перевірки від 31.01.2022 (а.с. 17 23).

Проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме за даними Єдиного реєстру акцизних накладних, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, згідно висновків акта перевірки від 31.01.2022, встановлено, що товариство у період з 02.04.2020 по 26.10.2021 отримувало пальне, а саме важкі дисталяти (газойли) з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 96154,43 літрів та бензини моторні з кодом УКТ ЗЕД 2710124194 в загальній кількості 9954,06 літрів.

Доставка та відвантаження пального здійснювалась від постачальників за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область. При реєстрації акцизних накладних постачальники зазначали: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання «0». За висновками податкового органу дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За висновками акта перевірки товариство у період, що перевірявся, приймало та зберігало пальне для потреб власного споживання за відсутності ліцензії на право зберігання пального в порушення ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489 ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр» направило до ДПС України, Головного управління ДПС у Харківській області лист від 11.02.2022 № 3, в якому заперечили факт зберігання пального та вказали, що вивантаження пального відбувалось безпосередньо у баки технічного та автомобільного транспорту (а.с. 26).

Листом Головного управління ДПС у Харківській області від 23.02.2022 № 9807/6/20-40-09-01-07 повідомлено платника про відсутність підстав для зміни/скасування висновків акта фактичної перевірки (а.с. 32).

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489, Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення № 000036880901 від 05.09.2022, яким до ТОВ «АПК «Спектр» застосовано штрафні санкції у розмірі 500000 грн. (а.с. 33).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання у перевіряємому періоді, відтак висновки відповідача про порушення позивачем положень статті 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «АПК «Спектр» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Серед переліку прав контролюючих органів, визначених ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), приписами п.п. 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статтівизначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, статтею 75 ПК України регламентовано види перевірок.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК Українивизначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначено у статті 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями Податкового кодексу України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України. Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, слід врахувати позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18, щодо того, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на зазначену вище правову позицію, враховуючи підстави та предмет заявленого позову, слід зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 12.01.2022 заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 (здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР видано наказ № 209-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр», (ЄДРПОУ 31234489) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область, з 19.01.2022, тривалістю не більше 10 діб, період, що перевіряється з 01.04.2020 по день закінчення перевірки.

Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки позивача у наказі Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агропромислова компанія «Спектр» № 209-п зазначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 - здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

(1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

(2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа № 812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа № 140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа № 815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа № 140/14625/20) від 01 червня 2022 року (справа № 520/7331/21) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11.05.2023 у справі № 500/5559/22 зауважив, що погоджується з такими висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

З огляду на наведене, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Таким чином, відповідач при здійсненні визначених законодавством функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального правомірно провів спірну фактичну перевірку позивача відповідно до приписів пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, позаяк норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону 481/95-ВР покладені на відповідача.

Стосовно підстави для винесення спірного рішення № 000036880901 від 05.09.2022 Головним управлінням ДПС у Рівненській області, тоді як наказ про проведення перевірки видано та, власне, сама перевірка проведена Головним управлінням ДПС у Харківській області, слід зазначити наступне.

Встановлено, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о введено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів.

В подальшому наказом ДПС України від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (із змінами, внесеними наказом ДПС України від 24.06.2022 № 344), закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Харківській області, передбачених положенням про Головне управління ДПС у Харківській області за Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Враховуючи наведене, листом Головного управління ДПС у Харківській області від 12.08.2022 матеріали перевірки ТОВ «АПК «Спектр» направлено до ГУ ДПС у Рівненській області для вжиття відповідних заходів.

У свою чергу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області на виконання контролюючих функцій та за наслідками встановлених порушень винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036880901.

Стосовно встановлених під час проведення перевірки порушень вимог чинного законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Нормами частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, за приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС.

Згідно з матеріалами справи, позивача притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 500000 грн за зберігання пального за відсутності відповідної ліцензії.

При цьому, згідно висновків проведеної фактичної перевірки товариства, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «АПК «Спектр» у період з 02.04.2020 по 26.10.2021 отримувало пальне, а саме важкі дисталяти (газойли) з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 96154,43 літрів та бензини моторні з кодом УКТ ЗЕД 2710124194 в загальній кількості 9954,06 літрів. Доставка та відвантаження пального здійснювалась від постачальників за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область. При реєстрації акцизних накладних постачальники зазначали: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання «0». За висновками податкового органу дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За висновками акта перевірки, товариство позивача у період, що перевірявся, приймало та зберігало пальне для потреб власного споживання за відсутності ліцензії на право зберігання пального в порушення ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

У свою чергу, зберігання пального це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини 8 статті 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина 10 статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Згідно пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Підпунктом 14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання(крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів(без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Тобто акцизний склад - це приміщення або територія, де відбувається провадження діяльності, зокрема, з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

При цьому, не є акцизним складом приміщення або територія, де показник загальної місткості ємностей не перевищує 200 кубічних метрів, а обсяг отриманого власником або користувачем такого приміщення або території (суб`єктом господарювання) протягом календарного року пального не перевищує 1000 кубічних метрів, за умови, що пальне використовується особою виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки без реалізації пального або зберігання пального на користь третіх осіб.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Відтак, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а тому, у разі дотримання платником податку вказаних умов відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

За висновками податкового органу ТОВ «АПК «Спектр» приймало та зберігало пальне у період з 02.04.2020 по 26.10.2021, а саме важкі дисталяти (газойли) з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 в загальній кількості 96154,43 літрів та бензини моторні з кодом УКТ ЗЕД 2710124194 в загальній кількості 9954,06 літрів для потреб власного споживання за адресою с. Степне, Богодухівський район, Харківська область за відсутності ліцензії на право зберігання пального.

Разом з тим, позивач, не заперечуючи факт поставки пального, стверджував про відсутність події його зберігання у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, з підстав використання пального відразу після поставки та зберігання у паливних баках транспортних засобів, що не є акцизними складами у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України.

В підтвердження наведеного позивач надав повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за яким у власності товариства перебуває значна кількість сільськогосподарської техніки, транспортних засобів (а.с. 27 29).

Слід наголосити, що обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.

Дослідивши акт перевірки від 31.01.2022, апеляційний суд погоджується, що наслідками фактичної перевірки ТОВ «АПК «Спектр» податковим органом не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами факту зберігання позивачем пального або наявності залишків такого пального на час проведення перевірки.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, висновки контролюючого органу щодо зберігання позивачем пального без наявності ліцензії ґрунтується виключно на його припущеннях, оскільки в акті не наведено жодного реально встановленого та підтвердженого факту зберігання пального, зняття залишків такого пального, як і не вказано про існування та виявлення резервуарів та ємностей для такого зберігання.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач помилково ототожнює факт придбання позивачем у перевіряємому періоді певної кількості пального з фактом його зберігання в приміщеннях, на території та ємностях, що підпадали б під визначення «акцизного складу» закріпленого у податковому законодавстві.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Водночас, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другоїстатті 17 Закону № 481/95-ВР.

В апеляційній скарзі контролюючим органом не спростовано тієї обставини, що зміст акту фактичної перевірки від 31.01.2022 № 2153/20-40-09-01-03/31234489 не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, а також дослідження відповідачем журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП та кількісного обліку нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, які є документами, встановленими для зберігання нафтопродуктів (дизельного палива), відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496.

Стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, апелянт не наводить достатніх обґрунтувань та не вказує скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.

Більше того, слід взяти до уваги специфіку господарської діяльності позивача та наявності великої кількості сільськогосподарської техніки, яка потребує значних витрат пального.

Колегія суддів резюмує, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання у перевіряємому періоді, відтак висновки відповідача про порушення позивачем положень статті 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «АПК «Спектр» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі №460/49669/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді А. Р. Курилець В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 15 лютого 2024 року