Постанова

від 30.05.2023 по справі 120/19672/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/19672/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

30 травня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представника позивача: Тарасової Анни Олександрівни

представника відповідача: Косача Юрія Михайловича

представників третіх осіб : Сеніва Андрія Михайловича, Мірошніченко Тетяни Дмитрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області до Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька обласна військова адміністрація, Департамент гуманітарної політики Вінницької державної обласної адміністрації, Вінницька обласна рада про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька обласна військова адміністрація, Департамент гуманітарної політики Вінницької державної обласної адміністрації, Вінницька обласна рада про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

08 травня 2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

22 травня 2023 року від Вінницької обласної ради надійшов відзив, в якому третя особа просить суд, апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Інші сторони своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили суд її задовольнити.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог, а також відзивів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що в лютому 2020 року посадовими особами ГУ ДСНС України у Вінницькій області проведено перевірку Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Стара Прилука, вул. Садова, 10, за результатами якої відносно відповідача складено припис від 21.02.2020 № 34 (далі - Припис № 34) про усунення виявлених порушень з терміном виконання до 01 липня 2020 року.

Надалі, у період часу з 18 по 19 жовтня 2021 року працівниками Вінницького районного управління ГУ ДСНС України у Вінницькій області здійснено позапланову перевірку даного навчального закладу з питань дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено Акт від 19.10.2021 №1071 (далі - Акт №1071), в якому зафіксовані невиконані заходи згідно з попередньою перевіркою, а також нові порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки в будівлі навчального корпусу Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради, а саме:

1. Будівлю навчального корпуса не обладнано пристроями захисту від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (Розділ 4 гл. 1 п. 1.21 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 №252/26697 (далі - ППБУ)) [п. 2 Припису №34; п. 1 Акту №1071];

2. Будівлю не обладнано системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системами керування евакуюванням людей в частині оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання, системою пожежного спостерігання) (Розділ 5 гл. 1 п. 1.2 ППБУ) [п. 3 Припису №34; п. 2 Акту №1071];

3. Дерев`яні елементи горищного покриття (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (Розділ 3 гл. 2 п. 2.5 ППБУ) [п. 4 Припису №34; п. 3 Акту №1071];

4. Шляхи евакуації в навчальному корпусі виконано з горючих матеріалів (пластикова вагонка та МДФ) (Розділ 3 гл. 2 п. 2.23 ППБУ) [п. 5 Припису №34; п. 4 Акту №1071];

5. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (Розділ 3 гл. 2 п. 2.31 ППБУ) [п. 6 Припису №34; п. 5 Акту №1071];

6. Будівлю навчального корпусу не обладнано внутрішнім протипожежним водопроводом (Розділ 5 гл. 2 ППБУ; ч. 1 ст. 57 Кодексу ЦЗУ; табл. 3, п. 8.4 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація») [п. 9 Припису №34; п. 6 Акту №1071].

Припис від 21.02.2020 за № 34 та Акт від 19.10.2021 № 1071 були вручені директору КЗ «Староприлуцька спеціальна школа» Косачу Ю.М., про що свідчать відповідні відмітка в таких документа.

Окрім того, за результатами позапланової перевірки 19.10.2021 також було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності директора КЗ «Староприлуцька спеціальна школа» Косача Ю.М. за ст. 188-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладений штраф добровільно сплачено, а постанова про притягнення про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувалась, що, на думку позивача, свідчить про визнання керівником відповідача порушень вимог пожежної безпеки.

Таким чином позивач стверджує, що будівлі КЗ «Староприлуцька спеціальна школа» експлуатуються з грубими порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зазначені в Акті перевірки від 19.10.2021 № 1071, та які створюють реальну загрозу життю й здоров`ю людей, а тому звертається до суду для вирішення питання про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Оскільки вищенаведені порушення не усунуті, позивач звернувся до суду для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі навчального корпусу Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 N 877-V (далі - Закон N 877-V).

Статтею 1 Закону N 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Як зазначено в абзаці першому частини 5 статті 4 Закону N 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Частиною сьомою статті 7 вказаного Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України визначено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Пункт 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Пунктом 48 частини 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогами статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до викориежах її доводів та вимог, а також відзивів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Пунктом 4 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року N 1417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за N 252/26697 передбачено, що пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

З аналізу викладених положень закону слідує, що орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, якщо такі порушення створюють загрозу для життя та здоров`я людей.

Тобто, підставою для звернення до суду з вимогою про застосування вказаних заходів реагування є акт, складений за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), в якому зафіксовано порушення вимог законодавства, що становлять загрозу життю та здоров`ю людей, а застосування судом заходів реагування можливе до усунення тих порушень, які стали підставою для звернення до суду.

При цьому, правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Як зазначено у частині 8 статті 7 Закону N 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Частиною першою статті 12 даного Закону встановлено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач зазначив, що частину порушень, зафіксованих в акті перевірки від 19.10.2021 № 1071 ним усунуто, зокрема: демонтовано пластикову вагонку зі шляхів евакуації в навчальному корпусі; забезпечено евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, а також виготовлено проектну документації щодо системи протипожежного захисту. Натомість, щодо інших порушень, - то, як вказує відповідач, для їх усунення комунальний заклад не забезпечений відповідним фінансуванням.

Проте, колегія суддів зазначає, що перевірка факту виконання вимог припису та усунення виявлених під час перевірки порушень (в тому числі і перевірка часткового усунення порушень) входить до сфери дискреційних повноважень органу контролю - ГУ ДСНС України у Вінницькій області, які можуть бути реалізовані в спосіб проведення позапланової перевірки.

Так, згідно частини першої статті 6 Закону N 877-V України підставами для здійснення позапланових заходів є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Тобто, саме до компетенції позивача, як уповноваженого державного органу, належить перевірка питання щодо усунення відповідачем порушень у сфері пожежної безпеки шляхом проведення позапланового заходу, за результатами якого може бути підтверджено чи не підтверджено факт усунення конкретного порушення, раніше зафіксованого в акті перевірки.

Це обумовлюється зокрема й тим, що враховуючи характер окремих порушень, про які йдеться у позовній заяві, висновок про їх усунення чи не усунення потребує спеціальних знань та безпосереднього виходу на об`єкт перевірки, а тому не може бути наданий судом самостійно.

Таким чином суд вважає, що відповідач для перевірки усунення порушень вимог законодавства повинен був звернутись із письмовою заявою до позивача про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням. Проте, матеріали справи не містять такої заяви та не містять висновку позивача, що відповідач усунув зафіксовані в акті перевірки порушення.

Отже, тим самим Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області підтверджує, що на сьогодні не відпали підстави для звернення до суду з позовом і відповідач не усунув тих порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, які були зафіксовані перевіркою та безпосередньо загрожують життю й здоров`ю людей.

Колегія суддів не заперечує факт часткового усунення виявлених порушень (демонтаж пластикової вагонки на шляхах евакуації, забезпечення шляхів евакуації аварійним освітленням), проте решта суттєвих порушень таких як: не обладнання будівлі навчального корпуса пристроями захисту від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (Розділ 4 гл. 1 п. 1.21 ППБУ [п. 2 Припису №34; п. 1 Акту №1071]; не обладнання будівлі системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системами керування евакуюванням людей в частині оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання, системою пожежного спостерігання) (Розділ 5 гл. 1 п. 1.2 ППБУ) [п. 3 Припису №34; п. 2 Акту №1071]; не оброблення дерев`яних елементів горищного покриття (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (Розділ 3 гл. 2 п. 2.5 ППБУ) [п. 4 Припису №34; п. 3 Акту №1071]; не обладнання будівлі навчального корпусу внутрішнім протипожежним водопроводом (Розділ 5 гл. 2 ППБУ; ч. 1 ст. 57 Кодексу ЦЗУ; табл. 3, п. 8.4 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація») [п. 9 Припису №34; п. 6 Акту №1071] - залишились не усунутими.

Колегія суддів наголошує, що зазначені порушення не є формальними, а стосуються наявності у відповідача порушень, які можуть призвести до займання і відсутності необхідної системи заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку, оскільки:

- відсутність системи пожежної сигналізації не дає змоги оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум`я на ранній стадії виникнення пожежі, сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, створюючи загрозу життю та здоров`ю людей;

- невідповідність конструктивних елементів протипожежним вимогам, відсутність їх вогнезахисної обробки створює перешкоди під час евакуації людей та гасіння пожежі, а також сприяє інтенсивному розповсюдженню полум`я, що може призвести до обвалення конструкції та створити загрозу життю дітей та персоналу, які перебувають у будівлі, а також осіб, задіяних в гасінні пожежі;

- відсутність блискавкового захисту створює загрозу виникнення пожежі від дії теплових проявів електричної енергії;

- відсутність внутрішнього протипожежного водопроводу унеможливлює гасіння пожежі на ранній стадії виявлення.

Отже, в даному випадку те часткове усунення порушень, про яке зазначив відповідач, не свідчить про відсутність загрози життю та здоров`ю людей. При цьому, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які реально загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування передбачених законом заходів реагування у сфері державного нагляду.

Вказані висновки суду в повній мірі кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 року по справі № 823/589/16 та від 11.12.2019 року по справі №320/7019/18, де розглядалися подібні спори.

Відсутність належного фінансування, на що також посилається відповідач, не звільняє останнього від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача та не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян (такий правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 по справі № П/320/1129/20).

Колегія суддів зазначає, що з часу вручення відповідачу припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 34 від 21.02.2020 у відповідача було достатньо часу (майже три роки) для усунення виявлених порушень, чого однак не було зроблено. Більше того, незважаючи на те, що розгляд цієї справи було суттєво відтерміново внаслідок запровадження на території держави воєнного стану, на дату постановлення рішення суду не надано доказів на підтвердження факту повного усунення виявлених перевіркою порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта та представника третіх осіб про те, що порушення встановлені за результатами перевірки не становлять реальної загрози життю та здоров`ю людей та необхідності врахування принципу співмірності при обрання заходу реагування та дотримання балансу між інтересами відповідача та публічними інтересами, з огляду на наступне наступне.

Поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Так, згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року N 457 (далі - Класифікатор) "надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

У відповідності до пункту 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Отже, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає як при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, так і за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від наслідків такого порушення, що підвищують ризик виникнення пожеж та шкідливого впливу небезпечних чинників при пожежі, яка уже виникла.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Надаючи оцінку виявленим під час контролюючого заходу та відображеним у акті перевірки порушенням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у сукупності неусунуті порушення відповідача у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту повинні кваліфікуватись як такі, що створюють реальну загрозу життю і здоров`ю учнів, викладачів, персоналу навчального закладу, оскільки можуть призвести до займання та розповсюдження вогню в приміщеннях вказаного закладу та невідворотних негативних наслідків.

За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Крім того, частиною четвертою статті 43 Основного Закону кожному гарантоване право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Таким чином, при вирішенні справи суд враховує баланс інтересів та вважає, що життя та здоров`я людини та в першу чергу дітей, а також безпечні та здорові умови праці є пріоритетними та переважають над іншими правами та інтересами, зокрема правом на освіту та працю. Отже, визначений у даному позові захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі навчального корпусу Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради відповідає критеріям як співмірності та і пропорційності, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення перед власними інтересами відповідача.

Оскільки на час розгляду справи належних доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, колегія суддів приходить до висновку, що наявність наведених в Акті перевірки від 19.10.2021 № 1071 порушень вимог протипожежної безпеки становить реальну небезпеку і загрозу життю та здоров`ю людей.

Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А суд згідно статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог та докази, надані відповідачем та третіми особами, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.

Разом із тим суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Такий захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю в тому числі дітей.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог, при цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Комунального закладу "Староприлуцька спеціальна школа" Вінницької обласної ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 червня 2023 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.