Ухвала

від 01.06.2023 по справі 405/6110/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6110/22

провадження № 1-кс/405/1441/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12016120150000527 від 07.07.2016, про скасування арешту майна,

встановив:

власник майна звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі №405/8236/19 року у кримінальному провадженню № 12016120150000527 від 07.07.2016 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 3521984400:02:000:0211.

В обґрунтування клопотання вказав, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2020 року у справі №405/8236/19 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3521984400:02:000:0211, який перебуває у власності ОСОБА_3 , а також заборонено вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою та заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо перереєстрації, подіду, виділу тощо.

На даний час об`єднане кримінальне провадження №1201612015000527 від 07.07.2016 закрито ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда слідчим суддею ОСОБА_1 від 27.12.2022 року у справі №405/6110/22, провадження 1кс/405/3197/22 за ч.9 ст.284 КПК України.

Власник майна вважав, що відпала потреба в подальшому існуванні арешту майна.

У судове засідання власник майна не з`явився, просив розгляд клопотання про скасування арешту здійснювати без його участі.

Слідчий у судове засідання не з`явився, звернувся з заявою про розгляд клопотання без його участі. Вказав, що у провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходилися матеріали кримінального провадження №12016120150000527 від 07.07.2016, яке на даний час закрито постановою слідчого, не заперечував щодо скасування арешту майна.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України ( ч. 1 ст. 26 КПК України).

Слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд справи за даної явки та на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів судового розгляду не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання та надавши оцінку доказам, які містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Слідчий суддя встановив, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області знаходилися матеріали кримінального провадження №12016120150000527.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2020 року у справі №405/8236/19 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3521984400:02:000:0211, який перебуває у власності ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухомк майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3521984400:02:000:0211 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Зі заяви слідчого вбачається, що кримінальне провадження №12016120150000527 на даний час закрито постановою слідчого.

Відповідно до п.32 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у разі, якщо арешт на майнонакладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р., де вказувалося на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

При цьому відзначається, що обставини викладені в клопотанні про скасування арешту знайшли своє підтвердження під час його розгляду, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що наданими матеріалами доведено, що відпала потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а тому наявні підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2020, в рамках кримінального провадження №12016120150000527.

Враховуючи вищевикладене, клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.174, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12016120150000527 від 07.07.2016 року, про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2020 року у справі №405/8236/19 на земельну ділянку з кадастровим номером 3521984400:02:000:0211 загальною площею 6.5753 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 ;

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1