Постанова

від 30.05.2023 по справі 260/743/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/743/22 пров. № А/857/4893/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року (головуючий суддя Рейті С.І., м. Ужгород, повний текст складено 02.01.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача - Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 13.01.2022 № 85 в частині застосування до позивача - ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача - Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 17.01.2022 № 7о/с в частині звільнення позивача - ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 ст. 77, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

поновити ОСОБА_1 на публічній службі на посаді інспектора -чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області з 18.01.2022;

стягнути з Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.01.2022 до моменту фактичного поновлення на публічній службі (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 , звільненого зі служби в поліції згідно наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 січня 2022 року № 7о/с, з 17 січня 2022 року - на 01 лютого 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваному рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду, «на підставі висновку за наслідками службового розслідування наказом ГУНП в Закарпатській області № 85 від 13.01.2022 за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, підпунктів 1,3,6, 11 пункту 3 статі 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог підпунктів 1 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 року № 580-УІП «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 7, 8 пункту 1, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893, а також пункту 2.1, 2.4, 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до підпункту 7 пункту З статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, звільнено із служби в поліції.»

Згідно постанови Верховного Суду № 540/186/20 від 18.04.2022 Суд вказав, що суди при розгляді справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, незалежно від підстав та мотивів позову, повинні перевірити рішення суб`єктів владних повноважень на відповідність вимог частини другої статті 2 КАС України. Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18 надав характеристику висновку службового розслідування та зазначив, що сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Рішенням суду встановлено, що службове розслідування було призначене відповідно до ст. ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом ГУНП в Закарпатській області № 2944 від 21.12.2021 року з метою перевірки факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння інспектором - черговим чергової частини УОАЗОР ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1. Посилаючись на висновок службового розслідування суд мав дослідити документ - висновок цього службового розслідування, підготовка та складання якого передбачені нормативними документами.

Згідно Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія, яка створюється згідно Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р . за№ 1356/32808.

Відповідно до вищевказаного Порядку у вступній частині висновку службового розслідування викладаються відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування ;вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.

Висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19- 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

У матеріалах судової справи №260/743/22 відсутній документ - висновок службового розслідування, яке було призначене відповідно до ст. ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом ГУНП в Закарпатській області № 2944 від 21.12.2021 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові у справі № 160/12290/20 від 09 лютого 2022 року, правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

У позовній заяві вказано, що згідно наказу ГУ НП в Закарпатській області від 17.01.2022 р. № 7 о/с позивача було звільнено згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Як зазначено в адміністративному позові, «безпосередньо звільнення позивача відбувалося під час перебування останнього на лікарняному» (з 21.12.21 по 31.01.2022р. листки тимчасової непрацездатності долучені до позовної заяви).

Як свідчить оскаржуване рішення, суд врахував, що оскаржуваним наказом ГУНП в Закарпатській області від 17.01.2022 № 7 о/с позивача звільнено зі служби в поліції 17.01.2022, тобто у період, коли він був тимчасово непрацездатним згідно з довідкою № 28 про тимчасову непрацездатність працівника поліції. Суд зауважив, що за приписами частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 №6-р(ІІ)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України. Враховуючи вказане, Закарпатський окружний адміністративний суд у справі №260/743/22 зробив висновок, що звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності свідчить про порушення гарантій, передбачених трудовим законодавством. Разом з цим суд зазначив, що оскаржуваний наказ ГУНП в Закарпатській області в частині підстави звільнення позивача є правомірним, проте ним звільнено позивача з 17.01.2022 (у період його тимчасової непрацездатності), порушення прав позивача щодо звільнення його у день тимчасової непрацездатності може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності.

Позивач не погоджується з таким твердженням суду на підставі наступного . Закон України «Про Національну Поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Як зазначено в ч. 1 ст. 59 Закону, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч.2 ст.19 вказаного Закону підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Пунктом четвертим ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. Таким чином, звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» згідно наказу ГУНП в Закарпатській області від 17.01.2022 № 7 о/с, як реалізація дисциплінарного стягнення у період його тимчасової непрацездатності є незаконним, оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України .

Крім вищезазначеного, апелянт зазначає, що суд, приймаючи рішення за позовом позивача щодо протиправності наказу відповідача від 13.01.2022 № 85 в частині застосування до позивача - ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 17.01.2022 № 7о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обмежився доводами та поясненнями відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в частині позовних вимог що переглядаються, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст.ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, наказом ГУНП в Закарпатській області № 2944 від 21.12.2021 року призначено службове розслідування з метою перевірки факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння інспектором - черговим чергової частини УОАЗОР ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів службового розслідування 20.12.2021 мобільною групою у складі працівників ВІОС УКЗ ГУНП та працівників УПП в Закарпатській області в м. Ужгороді на перехресті з круговим рухом площа Дружби Народів - вул. Митна, було задокументовано факт керування інспектором - черговим чергової частини УОАЗОР ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 , грубо порушуючи службову дисципліну, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, поводився неетично по відношенню до працівників поліції, керівництво та службу « 102» про вказану подію не повідомив.

Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (серії ДПР18 № 139753) та ч. 1 ст. 126 КУпАП (серія БАА № 594185).

Своїми діями, встановленими у ході проведеного службового розслідування, ОСОБА_1 проігнорував вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у частині обов`язку неухильно дотримуватися положення Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність в поліції та Присяги поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у негідній поведінці по відношенню до працівників УПІ в Закарпатській області, які оформляли матеріали про адміністративні правопорушення, намаганні скористатися своїм службовим становищем поліцейського (пред`явлення посвідчення працівника поліції) для уникнення покарання, допущенні порушень транспортної дисципліни піл час керування автомобілем (порушення ПДР поліцейським, який повинен показувати громадськості приклад гідної поведінки та безумовного дотримання законів та Правил дорожнього руху), за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Матеріалами службового розслідування обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 під час службового розслідування не встановлено. Обставиною, що обтяжує ступінь і характер відповідальності ОСОБА_1 , являється вчинення дисциплінарного проступку з ознаками алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведене, на підставі висновку за наслідками службового розслідування наказом ГУНП в Закарпатській області № 85 від 13.01.2022 за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, підпунктів 1,3,6, 11 пункту 3 статі 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог підпунктів 1 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 7, 8 пункту 1, пункту 3 розділу IV Правил епічної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893, а також пункту 2.1, 2.4, 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, звільнено із служби в поліції.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закон № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (п. 1, 2, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Згідно з ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з п. 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року N 1179 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за N 1576/29706) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, у тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. п. «а» п. 2.9 ПДР).

Частиною 1 ст. 130 КУпАП визначено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП (окрім іншого) встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Як уже зазначалось вище, підставою для звільнення позивача з поліції слугувало, зокрема, порушення позивачем транспортної дисципліни, керування транспортним засобом в стані алкогольного спґяніння.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 139753 від 20.12.2021 року, - 20.12.2021 року о 20.15 год. в м. Ужгород вул. Парижської Комуни, буд. 8, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, пожвавлення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 594185 підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами:

- рапортом інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтинанта поліції Максима Чікало, в якому інспектор зазначає, що вони з колегою приїхали на виклик з приводу ДТП, однак, так як транспортні засоби не отримали пошкодження та у водіїв відсутні взаємні претензії щодо ДТП, матеріали ДТП не оформлялися. Однак, у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Зі слів ОСОБА_2 , з автомобілем якого відбулося зіткнення, саме ОСОБА_1 перебував за кермом «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_1 . Останній погодився пройти огляд на стан сп`яніння в лікаря-нарколога, однак, прибувши в ЗОНД відмовився від такого.

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Geely M.Grand», номерний знак НОМЕР_3 , в задню частину якого допустив зіткнення ОСОБА_1 , який зазначив, що претензій до ОСОБА_1 з приводу ДТП немає, однак, зазначив, що на момент зіткнення та виходу зі свого автомобіля гр. ОСОБА_1 перебував з порушенням мови, координації рухів та, на його думку, перебував у стані сп`яніння.

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 594185 від 20.12.2021 року, з якої вбачається, що водія ОСОБА_1 поліцейським притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу за те, що, як зазначено у постанові, 20.12.2021 року о 18.00 год. в м. Ужгород, вул. Митна-Дружби Народів, останній не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом та реєстраційного свідоцтва транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п. 2.1 «а» та 2.1 «б» ПДР;

- довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП старшого лейтинанта поліції Лутай А., яка підтверджує отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_4 від 06.09.2011 року.

- наявними у матеріалах справи та дослідженими відеозаписами з нагрудних камер (відеореєстраторів) патрульних із місця події, що міститься на DVD-диску, що доданий до протоколу.

На відеозаписі, який міститься на DVD-диску, зафіксований момент спілкування ОСОБА_1 з працівниками патрульної поліції, а також факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку.

З огляду на це, суд правильно вважав, що такі дії ОСОБА_1 були правильно оцінені працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, відносно ОСОБА_1 , постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2022 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Вказане рішення суду набуло законної сили згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 15.08.2022.

Виходячи з наведеного, та з урахуванням положень частини 6 ст. 78 КАС України, суд вірно зауважив, що обставини щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановлені постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2022 року (рішення суду набрало законної сили), та обставини щодо вчинення правопорушення повторно судом не доводяться.

З огляду на це, правильним є висновок, що службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає у негідній поведінці по відношенню до працівників УПП в Закарпатській області, які оформляли матеріали про адміністративні правопорушення, намаганні скористатися своїм службовим становищем поліцейського (пред`явлення посвідчення працівника поліції) для уникнення покарання, допущенні порушень транспортної дисципліни під час керування автомобілем (порушення ПДР поліцейським, який повинен показувати громадськості приклад гідної поведінки та безумовного дотримання законів та Правил дорожнього руху).

Оскільки, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з урахуванням обставин справи, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Закарпатській області від 13.01.2022 року № 85 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що оскарженим наказом від 17.01.2022 № 7 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 17.01.2022 у, у період, коли він був тимчасово непрацездатним згідно з довідкою № 28 про тимчасову непрацездатність працівника поліції.

З огляду на це, суд правильно зазначив, що згідно приписів частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 року №6-р(II)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.

Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Отже, звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності свідчить про порушення гарантій, передбачених трудовим законодавством.

У постанові від 15.09.2020 в справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Відповідну позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.11.2019 року в справі №545/1151/16-ц, від 11.12.2019 року в справі №522/3410/15-ц, від 29.01.2020 року в справі №320/7991/16, від 11.06.2020 року в справі №481/1043/17, від 08.07.2020 року в справі №752/11686/18, від 22.12.2020 року в справі №127/33517/18, від 03.02.2021 року в справі №752/1880/19, від 28.07.2021 року в справі №305/335/20, від 19.08.2021 року в справі №300/1126/19 та від 08.09.2021 року в справі №265/5327/20.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки оскаржений наказ ГУНП в Закарпатській області в частині підстави звільнення позивача є правомірним, проте ним звільнено ОСОБА_1 з 17.01.2022 (у період його тимчасової непрацездатності), порушення прав позивача щодо звільнення його у день тимчасової непрацездатності - може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності (30.01.2022), тобто 01.02.2022.

З огляду на наведене, суд першої інстанції відповідно підставно вважав, що відсутні підстави для стягнення із ГУНП в Закарпатській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що по суті судом правильно вирішено питання щодо зміни дати звільнення позивача, однак допущено описку в даті звільнення, а саме, помилково зазначено 01.02.2022, замість 31.01.2022. При цьому слід вказати, що зазначений недолік суд першої інстанції може усунути шляхом постановлення окремого процесуального документа - ухвали про виправлення описки.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року по справі №260/743/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколіна

В.Я. Качмар повний текст складено 06.06.2023