Ухвала

від 05.06.2023 по справі 755/7082/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7082/23

Провадження № 2/755/4124/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"05" червня 2023 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний», відповідно до вимог якої просить суд:

31.05.2023 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано в провадження судді Коваленко І.В.

Вивчивши матеріали позовної заяви, встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Завданнями цивільного судочинства, відповідно до частин 1, 2 статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог. Він проявляється в матеріально-правовій заінтересованості позивача. Іншими словами, це те матеріальне благо, яке позивач бажає отримати.

Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимогою процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позову розуміється певно матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як убачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 пред`явила позов до Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» з наступними вимогами:

« - Визнати незаконним та скасувати наказ №54 від 13.04.2023 Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ 22934464), про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера-касира;

- Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера-касира Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ 22934464) з 13.04.2023 ;

- Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ 22934464) середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 ;

- Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ 22934464) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 ».

Відповідно до п. 3,5 ч. 3 статті 175ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позовна заява ОСОБА_1 містить дві самостійні позовну вимогу майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Однак, всупереч вимог п. 3,5 ч. 3статті 175ЦПК України, позивачем у позовній заяві не зазначено ціну позову, не надано розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та доказів, що підтверджують вказані обставини.

В своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини п`ятої статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Тому, в даному випадку стягується не заробітна плата, а середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, несеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Щодо сплати судового збору суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України «Про судовий збір» визначаються правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1037,60 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1037,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, у разі, якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Із положень приписів ст. ст. 94,116,117 КЗпП України та ст. ст. 1,2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі N 910/4518/16 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

У зв`язку з цим, позивачу необхідно визначити розмір сум, що підлягають сплаті позивачу за час вимушеного прогулу.

Пред`явлення вимоги майнового характеру, що полягає у зобов`язанні виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, передбачає попереднє визначення ціни позову - суми невиплаченої заробітної плати, що підлягає стягненню. Із врахуванням ціни позову визначається розмір судового збору, який згідно із п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, у своїй постанові від 18.11.2018 по справі № 761/11472/15-ц Верховний суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру: «визнання незаконним та скасування наказу про звільнення» та «поновлення позивача на посаді», а також дві позовні вимоги майнового характеру: «стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу» та «стягнення моральної шкоди».

На підтвердження сплати судового збору позивач додала квитанцію №4А7М-ХС78-5517-71ВЕ від 26.05.2023 на загальну суму 3 221,00 грн. Однак, вказуючи у мотивувальній частині позовної заяви про сплату судового збору за вимоги майнового і немайнового характеру, позивачем не конкретизовано, за які саме вимоги сплачений судовий збір у розмірі 3 221,00 грн.

Таким чином, позивачу слід визначити розмір сум, що підлягають сплаті позивачу за час вимушеного прогулу; конкретизувати, за які саме вимоги нею сплачений судовий збір, навести відповідне обґрунтування розміру моральної шкоди та сплатити судовий збір згідно із наведеними вище ставками судового збору.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», установлено у 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2 684 гривні.

Оскільки позивач не визначив суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд не може визначити точну суму судового збору, що має бути сплачений позивачем.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: