Ухвала

від 01.06.2023 по справі 161/3201/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3201/23 Провадження №11-кп/802/432/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580000384 від 01.02.2023 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, зокрема:

- 15.04.2022 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

- 20.05.2022 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2022 року і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_7 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вироком суду вирішено долю речових доказів та арештованого майна.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-23/1216- ТВ від 15.02.2023 року в сумі 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_7 31.01.2023 року близько 13.45 години, знаходячись у приміщенні коридору 8 поверху, що за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, продовженого Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2738-ІХ від 07.11.2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 року №2738-IX, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу повторно таємно викрав акумуляторний перфоратор марки «КОМАХ», вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/103-23/1216-ТВ від 15.02.2023 року становить 3550 гривень 00 копійок, чим спричинив ТзОВ «Інкомпласт сервіс» майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином ОСОБА_7 інкримінується таємне викраденні чужого майна (крадіжки), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (а.с.55-56).

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вказує на те, що оскаржує вирок в частині призначеного йому покарання, оскільки воно не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вважає, що судом першої інстанції хоч і зазначено всі пом`якшуючі обставини, які ніби то враховані, однак на його думку, суд призначаючи йому покарання не надав належної оцінки даним обставинам. А також не врахував, що потерпілий в даному кримінальному провадженні не наполягав на суворій мірі покарання, оскільки викрадене у нього майно було йому повернуто. Також судом не було враховано, що він має незадовільний стан здоров`я, що підтверджується медичними документами, долученими до апеляційної скарги, згідно яких у нього діагноз: хронічний фіброзно-дегенеративний панкреатит в стадії загострення, кіста підшлункової залози, хронічний гепатит.

Вважає за можливе призначити йому менш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком 5 років 2 місяців. Більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією ч.4 ст.185 КК України, на його думку, було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення його, як обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів. Вважає за доцільне призначити йому покарання без відбуття покарання у місцях обмеження або позбавлення волі.

Просить вирок в частині призначеного покарання змінити та призначити йому більш м`яке покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України (а.с.59-60).

В судове засідання не з`явився представник потерпілого (ТзОВ «Інкомпласт сервіс»), хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від нього на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з`явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження розгляду справи у відсутності представника потерпілого (ТзОВ «Інкомпласт сервіс»). Його неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; прокурора, який просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити за безпідставністю, вирок суду залишити без змін; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, та правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст.185 КК України обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом згідно із ч.3 ст.349 КПК України не досліджувались.

Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікації його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

В судове засідання суду першої інстанції представник потерпілої сторони ТзОВ «Інкомпласт сервіс» - ОСОБА_9 не з`явився, однак попередньо подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, при призначенні покарання поклався на розсуд суду (а.с.10).

Оскільки ОСОБА_7 та інші учасники судового провадження не заперечували проти скороченого дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд першої інстанції обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів провадження, що характеризують обвинуваченого, як особу, а тому учасники судового провадження тепер позбавлені права оспорювати їх в апеляційному порядку.

У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим,

Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості та про наявність підстав для застосування до при призначенні покарання положень ст.69 КК України є безпідставними та не обгрунтованими виходячи із наступного.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

В той же час згідно зі ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Тобто при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до вимог ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено.

Крім того судом першої інстанції при визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 враховано, що він повністю визнав свою винуватість, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, на обліку в лікаря психіатра не перебуває (а.с.38), однак проходив стаціонарне лікування у КП "Волинський медичний центр терапії залежностей" (а.с.37), раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів проти власності (а.с.39-43),

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2022 року ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 1 рік 6 місяців. Таким чином, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 , вчинив новий тяжкий корисливий злочин під час іспитового строку, що свідчить про те, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд першої інстанції призначив йому покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст.71 КК України, з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Місцевий суд призначив обвинуваченому покарання в межах санкції частини статті за якою він засуджується у виді позбавлення волі на мінімальний строк, врахувавши те, що ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, у вчиненні якого щиро розкаявся, думку потерпілого, який претензій майнового чи матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з урахуванням того, що обвинувачений вчинив злочин у короткий проміжок часу після засудження, в період іспитового строку, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення, тому не вбачав підстав для застосування ст.69 КК України, яка передбачає призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він має ряд тяжких захворювань, апеляційний суд зазначає наступне, що ОСОБА_7 ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом, не надано жодних медичних документів, які підтверджували б неможливість відбувати ним реальну міру покарання.

Також щодо тверджень ОСОБА_7 про те, що він усвідомив свої дії та бажає стати на шлях виправлення, апеляційний суд зазначає, що оскільки обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за корисливі злочини, за що відбував реальну міру покарання, а також те, що він вчинив злочин у короткий проміжок часу після засудження, в період іспитового строку, належних висновків не зробив, знову вчинив корисливий злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Усі доводи обвинуваченого, які викладені в апеляційній скарзі, і були надані під час апеляційного розгляду провадження щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та відповідно не спростовують висновків місцевого суду і не дають жодних підстав для зміни оскаржуваного вироку, як про це просить апелянт.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді