Рішення

від 07.06.2023 по справі 612/123/23

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

612/123/23, 2/612/52/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2023 року смт Близнюки

Близнюківський районнийсуд Харківськоїобласті вскладі:

головуючого судді Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісуду всмт.Близнюки впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно одержаних коштів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з відповідача на її користь безпідставно отримані кошти у розмірі 8000,00 грн., 3 % річних у розмірі 396,50 грн., інфляційні витрати в сумі 2560,64 грн., всього 10957,14 грн.

В обґрунтування позову заначила, що ОСОБА_1 маючи намір придбати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,0122 гектари, за цільовим призначенням - для товарного сільгоспвиробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, 15 липня 2009 року сплатила їй 8000,00грн.

У підтвердження отримання від позивачки вказаних грошових, коштів за вказаним цільовим призначенням, ОСОБА_3 уклала у ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Близнюківського районного нотаріального округу Харківської області Заяву реєстровий номер 605 від 15.07.2009 р., в якій засвідчено справжність її підпису, який нею зроблено у присутності нотаріуса, та встановлено її особу.

Відповідно до цієї Заяви ОСОБА_3 стверджує, що гроші в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, нею отриманні в повному розмірі від ОСОБА_1 , як ціна за продану земельну ділянку, цільове призначення якої -для товарного сільгоспвиробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 046992. виданого 29.12.2005 року Близнюківської районною державною адміністрацією. Претензій матеріального та фінансового характеру до ОСОБА_1 вона не має.

Оскільки відповідно до підпункту «б »пункту 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не допускалася купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), позивачка із ОСОБА_3 , не уклали договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки, а обмежилися лише вказаною вище Заявою ОСОБА_3 відповідно до якої остання підтвердила ,що за продаж вказаної земельної ділянки відповідач отримала 8000,00 грн. Договір купівлі- продажу вказаної земельної ділянки вони мали намір укласти після зняття мораторію.

07 листопада 2022 року позивачка звернулася до відповідача ОСОБА_3 із заявою відповідно до якої нагадала їй про існуючі між ними домовленості щодо продажу нею земельної ділянки 15 липня 2009 року за 8000,00грн., а також щодо домовленості після зняття мораторію оформити купівлю- продаж вказаної вище земельної ділянки. У зв`язку із зняттям мораторію позивач запропонувала ОСОБА_3 18 листопада 2023 року на 10 годині, з`явитися до приватного нотаріуса Яременко Г.В. за адресою: АДРЕСА_1 , для укладання договору купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки. З цього часу пройшло майже два з половиною місяці, а відповідач ОСОБА_3 не надала жодної відповіді на її Заяву, спірна земельна ділянка відповідно до Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» 24 січня 2023року, знаходиться власностівідповідача- ОСОБА_3 , тому вважає, що відповідач ОСОБА_3 набула майно, а саме грошові кошти у розмірі 8000.00грн. та зберегла у себе ці грошові кошти безпідставно та зобов`язана їх повернути позивачу разом зі сплатою 3 % річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач у судове засідання, повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідачем було подано відзив на позов.

Позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні так, як коштів від ОСОБА_1 не отримувала. Відповідач зазначила, що вважає позивачку шахрайкою, бо від неї та її чоловіка ОСОБА_5 декілька разів надходили письмові вимоги щодо повернення коштів, де вказані як різні суми, так і різні підстави, на яких відповідач нібито отримувала від них гроші. Жодних грошей від позивача відповідач не отримувала. Копія документу, подана позивачем, який нібито засвідчує отримання нею грошей, є підробним.

Суд, вислухавши позивача та її представника, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, оглянувши оригінали письмових доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6320684000:04:000:0160 на праві власності належить ОСОБА_3 .

Відповідно до листа ОСОБА_1 від 07.11.2022, позивач запрошувала відповідача до приватного нотаріуса Яременко Г.В. для укладання договору купівлі продажу земельної ділянки кадастровий номер 6320684000:04:000:0160 на 18.11.2022 о 10 год. 00 хв. Даний лист було отримано відповідачем 30.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням №6460206767149.

Відповідно до Довідки відділу у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.09.2019 №57, ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.12.2005 ХР046992 кадастровий номер 6320684000:04:000:0160.

Відповідно до Заяви ОСОБА_3 від 15.07.2009, посвідчено приватним нотаріусом Яременко Г.В., зареєстрованої в реєстрі за №605, ОСОБА_3 стверджувала, що гроші в сумі 8000 грн. нею отримані в повному розмірі від ОСОБА_1 , як ціна за продану земельну ділянку, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №046992, виданого 29.12.2005. Претензій матеріального та фінансового характеру до ОСОБА_1 не має.

Відповідно дост. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). При цьому, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно дост. 205 ЦК України(положення законодавства застосовуються в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин), правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Так, відповідно дост. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до змістуст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннямист. 209 ЦК Українивизначалося, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно дост. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно дост. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, відповідно до ч.3ст. 640 ЦК України, в редакції чинній станом на 04.11.2005, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно дост. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.1ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Зміст вищевказаної заяви від 15.07.2009, в свої сукупності свідчить, що між сторонами існували домовленості характері договору купівлі-продажу земельної ділянки, однак між сторонами так і не було укладено договору купівлі-продажу земельної ділянки належної відповідачу, про зазначає позивач, його істотні умови не погоджувалися, текст договору сторонами не підписувався, він нотаріально не посвідчувався та державну реєстрацію не проходив, як те визначено нормами ст. 210, 640, 657 ЦК України.

Більш того, відповідно до п. 15 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Норми щодо мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення неодноразово продовжувався.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Вказаний висновок про застосування норми ст. 1212 ЦК України сформульовано в постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21.

У даній справі позивач достовірно знаючи про неможливість набуття права власності на земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, що належала відповідачу, у зв`язку з існуючим станом на 15.07.2009 мораторієм на відчуження таких земель, усвідомлюючи відсутність між нею та власником землі договору щодо купівлі-продажу, відповідно відсутність будь-яких зобов`язань щодо переходу прав на вказану земельну ділянку та передачі коштів як плати за її придбання, все ж передала відповідачу кошти в сумі 8000 грн, хоча й усвідомлювала відсутність між ними зобов`язань, відсутність обов`язку як передачі коштів, так і їх повернення, тобто фактично за встановлених обставин позивач передаючи кошти за заявою від 15.07.2009, вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків. Будь-яких договорів чи попередніх договорів до матеріалів справи не долучено. Окрім того, матеріали справи не містять будь-якого доказу про те, що позивачем передано відповідачу кошти внаслідок помилки.

За вказаних обставин, пред`явлення вказаного позову з вимогою повернення безпідставно переданих коштів, про безпідставність передання яких позивач знала в момент їх передання, позивач поводиться недобросовісно та суперечливо, а тому безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню.

Таким чином, наведені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову щодо повернення коштів у розмірі 8000 грн.

За таких обставин також відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % та інфляційних втрат, що є похідними від основної вимоги.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно одержаних коштів відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.06.2023.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: Харківська область, Лозівський район, Близнюківська ТГ, с. Степове.

Суддя С.П. Масло