Рішення

від 06.06.2023 по справі 910/3303/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2023Справа № 910/3303/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Сіті Плюс" про стягнення 221 369,86 грн., без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 200 000 грн. попередньої оплати та 21 369,86 грн. 30% річних за договором поставки № 902/09 від 13.10.2022 року на підставі ст. ст. 509, 526, 536, 626, 638, 639, 640, 693, 712 ЦК України та ст. ст. 181, 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення 200 000 грн. попередньої оплати та 21 369,86 грн. 30% річних у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки позивачу товару за договором поставки №902/09 від 13.10.2022 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір поставки № 902/09 від 13.10.2022 року, за умовами якого позивач перерахував відповідачу 200 000 грн. попередньої оплати за товар визначений у специфікації до даного договору, цей товар мав бути поставлений відповідачем протягом двох календарних днів з дати підписання договору, проте відповідач поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить повернути йому суму попередньої оплати, на яку за умовами вищезазначеного договору поставки нарахував 21 369,86 грн. 30% річних.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 1415 від 13.10.2022 року на суму 200 000 грн., у призначенні платежу якого вказано: "за товар (частково) дизельна електростанція JCB 57 кВт (модель G65QS, повний комплект) згідно рахунку № 1025 від 13.10.2022 р. у т. ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн." позивач перерахував відповідачу 200 000 грн.

20.10.2022 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 420 щодо повернення коштів, перерахованих згідно платіжного доручення від 13.10.2022 року № 1415 в розмірі 200 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 33 333,33 грн.

Частинами 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки № 902/09 від 13.10.2022 року.

Проте долучений до позовної заяви договір поставки № 902/09 від 13.10.2022 року так само, як і специфікація (додаток до цього договору) не містять підпису представника покупця (позивача).

Тобто договір, на який посилається позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги не вважається правочином, що вчинений у письмовій формі у розумінні ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та не укладений сторонами.

У платіжному дорученні № 1415 від 13.10.2022 року на суму 200 000 грн., відповідно до якого позивач перерахував відповідачу спірні кошти, зазначено, що часткова оплата здійснена на підставі рахунку-фактури № 1025 від 13.10.2022 року, без вказівки на реквізити договору поставки № 902/09 від 13.10.2022 року.

Доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури № 1025 від 13.10.2022 року позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не доведено обставин виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання договору поставки від № 902/09 від 13.10.2022 року, а також не надано доказів, які свідчили б про порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача у межах позадоговірних відносин.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачами, а тому в позові про стягнення з відповідача 200 000 грн. попередньої оплати, а також похідних вимогах про стягнення з відповідача 21 369,86 грн. 30% річних слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна