Постанова

від 13.11.2023 по справі 910/3303/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/3303/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.06.2023

у справі № 910/3303/23 (суддя С.О. Чебикіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Сіті Плюс"

про стягнення 221 369,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" (далі - позивач, ТОВ "Автоцентр "Європа") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Сіті Плюс" (далі - відповідач, ТОВ "Стар Сіті Плюс") про стягнення 221 369,86 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог додано договір поставки № 902/09 від 13.10.2022, згідно якого ТОВ "Автоцентр "Європа" перерахувало відповідачу 200 000 грн. попередньої оплати, що підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням № 1415 від 13.10.2022, за товар визначений у специфікації до даного договору, яка також міститься в матеріалах справи.

Зазначений товар мав бути поставлений відповідачем протягом двох календарних днів з дати підписання договору, проте ТОВ "Стар Сіті Плюс" поставку товару не здійснило, у зв`язку з чим позивач просить повернути йому суму попередньої оплати, на яку за умовами вищезазначеного договору поставки нарахував 21 369,86 грн. 30% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23 в позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання договору поставки від № 902/09 від 13.10.2022 року, а також не надано доказів, які свідчили б про порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача у межах позадоговірних відносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" (14.07.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом хибно визначені правовідносини, оскільки неправильно встановлені обставини, які мають значення по справі.

Крім того, позивач вказує, що місцевим судом при прийнятті рішення не взяті до уваги норми Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення правовідносин, щодо порядку укладення господарських договорів, у тому числі, шляхом вчинення конклюдентних дій стороною, яка одержала пропозицію укласти договір.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 14.07.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, в апеляційній скарзі було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3303/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23.

26.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3303/23.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 27.07.2023 по 28.07.2023 включно перебував у відпустці, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, 31.07.2023 перебував у відпустці, вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Північний апеляційний господарський суд задовольнив клопотання про поновлення строку та визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400 грн. ( 2684,00 грн * 100 = 268 400,00 грн). - станом на момент звернення з відповідним позовом та апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 221 369,86 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України , при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3303/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023.

Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Європа" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 надіслана учасникам справи засобами як електронного, так і поштового зв`язку.

Водночас, колегією суддів встановлено, що ухвала Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 01.08.2023 повернулась не врученою відповідачу з причини відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до вимог ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

У зв`язку з чим колегія суддів зазначає, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і воєнний стан неодноразово продовжувався в Україні відповідними Указами і триває на даний час.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем в обгрунтування позовних вимог подано наступні документи: договір поставки № 902/09 від 13.10.2022, за умовами якого позивач перерахував відповідачу 200 000,00 грн. попередньої оплати за товар визначений у специфікації до даного договору, цей товар мав бути поставлений відповідачем протягом двох календарних днів з дати підписання договору, проте відповідач поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач просив повернути йому суму попередньої оплати, на яку за умовами вищезазначеного договору поставки нарахував 21 369,86 грн. 30% річних.

Дослідивши вказаний договір, суд апеляційної інстанції встановив, що він містить виключно підпис директора відповідача, посвідчений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс».

В розділі підписи сторін спірного договору, відсутній підпис представника позивача та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» - договір не посвідчено.

Крім того, до позовної заяви додано специфікацію до договору поставки № 902/09 від 13.10.2022, в якій також відсутній підпис представника позивача та відсутній відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа».

Тобто, вказані документи не є двосторонньо підписаними учасниками справи. .

Також, в обгрунтування правової позиції, позивачем додано платіжне доручення № 1415 від 13.10.2022, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» код ЄДРПОУ 36555734, банк платника ПуАТ «КБ «Акордбанк» з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» код ЄДРПОУ 43777362, банк отримувача АТ «АКБ «Конкорд» на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 1 200 000,00 грн. з наступним призначенням платежу: «за товар (частково) дизельна електростанція JCB 57 кВТ (модель G65QS, повний комплект) згідно рахунку №1025 від 13.10.2022 у т. ч. ПДВ 20% - 33333,33.

Вище вказане платіжне доручення містить відмітки банку про перерахування 200 000,00 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача.

Матеріалами справи, також підтверджено, що 20.10.2022 позивач направляв на адресу відповідача лист-вимогу № 420 щодо повернення коштів, перерахованих згідно платіжного доручення від 13.10.2022 № 1415 в розмірі 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 33 333,33 грн.

Позивач вказав, що договір поставки № 902/09 від 13.10.2022 є укладеним, проте поставку відповідачем не здійснено, а попередню оплату не повернуто.

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» було змушено звернутись до суду з вимогою про повернення таких коштів.

Крім того, умовами оскаржуваного договору передбачено, що на суму попередньої оплати відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України нараховуються проценти в розмірі 30% річних від дня одержання суми попередньої оплати від покупця, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Враховуючи, здійснену попередню оплату, позивачем нараховано 21 369,86 грн. 30% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові повністю в наслідок неукладеності оспорюваного договору, як підстави для звернення з позовом.

Суд апеляційної інстанції з висновками Господарського суду міста Києва не погоджується, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною.

Тобто, в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем до апеляційної скарги долучено нові докази по справі, а саме, - рахунок на оплату дизельної електростанції, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» No 1025 від 13.10.2022 разом з доповідною запискою, які в сукупності не були предметом розгляду судом першої інстанції, у зв`язку з чим вказані доводи підлягають відхиленню в межах даної апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 80, ч. 3 та ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, і скаржником в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих причин неможливості подання таких доказів та обґрунтувань разом з позовом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язком суду при вирішенні спору є належна правова кваліфікація правовідносин учасників спору і застосування відповідної норми права, яка регулює спірні правовідносини, тобто, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Вказана позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати ВС від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Дійсно, дослідивши наявний в матеріалах справи примірник проекту договору поставки № 902/09 від 13.10.2022, який не містить ні підписів, ні печаток зі сторони позивача, є підписаним односторонньо лише відповідачем, а отже вказаний договір є неукладеним в розумінні вимог ст. ст. 626, 640 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1 та 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено наявність в матеріалах справи належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України перерахування позивачем спірних коштів на на рахунок відповідача, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1415 від 13.10.2022 на суму 200 000,00 грн., і в призначенні платежу вказано за товар (частково) дизельна електростанція JCB 57 кВТ (модель G65QS, повний комплект) згідно рахунку № 1025 від 13.10.2022 у т. ч. ПДВ 20% - 33333,33. При цьому, матеріали справи також не містить примірника рахунку, реквізити якого зазначено у вказаному платіжному доручення, а тому обставина його складання - визнається судом апеляційної інстанції не доведеною в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Також, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження поставки товару, характеритистики якого наведено у платіжному дорученнні (дизельна електростанція JCB 57 кВТ (модель G65QS, повний комплект)).

Статтею 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Ч. 2 наведеної статті визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 наведеної статті визначено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Крім того, частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ч. 5 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (див. висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20).

Крім того, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. за своєю правовою природою не є і попередньою оплатою, адже жодних грошових зобов`язань у позивача перед відповідачем в розумінні ст. ст. 207 ч. 1, 638, 640, 642, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України - не виникло, і матеріали справи не місять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України виникнення у позивача перед відповідачем таких зобов`язань, і відповідачем не було спростовано вказаних доводів належними засобами доказування. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виникнення у відповідача перед позивачем будь-яких зобов?язань саме з поставки товару, адже жодних доказів в підтверджеян псотавки товару з визначеними характеристиками і вартості - матеріали справи не містять.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (ч. 1) Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч. 2)

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач набув майно (грошові кошти в сумі 200 000,00 грн.) за відсутності достатніх правових підстав, між сторонами спору відсутні будь-які документально підтверджені належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України правовідносини, які виникли на підставі ч. 1 ст. 207, ст.ст. 638, 640, 642, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача з огляду на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України наявний обов`язок повернути на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1415 від 13.10.2022.

Також, згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач у позові наголошував, що умовами договору поставки № 902/09 від 13.10.2022 передбачено, що на суму попередньої оплати відповіднодо ст. 536 Цивільного кодексу України нараховуються проценти в розмірі 30% річних від дня одержання суми попередньої оплати від покупця, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, у зв?язку з чим позивачем здійснено розрахунок 30 % річних, згідно якого просить стягнути з відповідача на користь позивача 21 369,86 грн. 30% річних за період з 13.10.2022 по 20.02.2023.

Проте, враховуючи, що договір поставки № 902/09 від 13.10.2022 в розумінні ст. ст. 626, 640 Цивільного кодексу України - є неукладеним, що встановлено судом апеляційної інтсанції, відповідно його умови, зокрема щодо заявлених до стягнення позивачем відотків річних 21 369,86 грн - до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, а тому вимоги позвача в ціі частині задоволенню не підлягають.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. грошових коштів, які отримані без достатніх правових підстав - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню частково за наведених у даній постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 200 000,00 грн. грошових коштів, які отримані без достатніх правових підстав. В решті позову щодо стягнення 21 369,86 грн. процентів - слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткве підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (в частині наявнсоті підстав для стягнення 200 000,00 грн.), а оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» 200 000 грн. грошових коштів, які отримані без достатніх правових підстав, з відмовою у решті позову щодо стягнення 21 369,86 грн. процентів, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» підлягає стягненню 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн. 00 коп. судового збору за подачу позову, 5 719 (п`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3303/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» - задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» (код ЄДРПОУ 43777362, адреса: вул. Попудренка, 52, м. Київ, 02144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» (код ЄДРПОУ 36555734, адреса: вул. Володимира Брожка, 19, м. Київ, 03069) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. грошових коштів, які отримані без достатніх правових підстав.

В решті позову щодо стягнення 21 369,86 грн. процентів - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Сіті Плюс» (код ЄДРПОУ 43777362, адреса: вул. Попудренка, 52, м. Київ, 02144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа» (код ЄДРПОУ 36555734, адреса: вул. Володимира Брожка, 19, м. Київ, 03069) 2 999 (дві тисячі дев?ятсот дев?яносто дев?ять) грн. 51 коп. судового збору за подачу позову, 4 500 (чотири тисячі п?ятсот) грн. 02 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. В решті вимог апеляційної скарги - відмовити, залишивши судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у відмовленій частині - за скаржником.

7. Матеріали справи № 910/3303/23 повернути до Господарського суду міста Києва., для видачі наказу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров