Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/13020/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/13020/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34702464)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 8-Є, ідентифікаційний код 43250624)

про стягнення 8 747 629, 41 грн,

Представники сторін:

від позивача: Волосна Я.О.

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" про стягнення 8 747 629, 41 грн, з яких: 8 492 053, 50 грн - авансового платежу, 212 301, 34 грн - інфляційних втрат, 43 274, 57 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.12.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" заборгованість в сумі 8 492 053 (вісім мільйонів чотириста дев`яносто дві тисячі п`ятдесят три) грн 50 коп., інфляційні втрати в сумі 212 301 (двісті дванадцять тисяч триста один) грн 34 коп., 3% річних в сумі 43 274 (сорок три тисячі двісті сімдесят чотири) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 131 214 (сто тридцять одна тисяча двісті чотирнадцять) грн 45 коп.

06.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 88 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу призначено на 05.04.2023.

Судове засіданні 05.04.2023 не відбулось у зв`язку з оскарженням рішення суду та необхідністю надіслання матеріалів справи № 910/13020/22 до суду апеляційної інстанції.

09.05.2023 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи № 910/13020/22.

З огляну на повернення до суду першої інстанції матеріалів справи та наявність нерозглянутої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 вказану заяву було призначено до розгляду на 31.05.2023.

У судовому засіданні 31.05.2023 суд розглядав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" надала пояснення по суті поданої заяви, просив суд про її задоволення на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 88 000, 00 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" у судове засідання не з`явися, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши пояснення представника заявника та дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх доводів чи заперечень докази, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, в п. 6.1. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Судом встановлено, що підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 88 000, 00 грн, позивачем було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 809 від 21.10.2010, договір про надання правничої допомоги № 20200709 від 09.07.2020, додаткову угоду № 2 від 11.01.2021 до договору про надання правничої допомоги № 20200709 від 09.07.2020, додаткову угоду № 4 від 10.10.2022 до договору про надання правничої допомоги № 20200709 від 09.07.2020, звіт від 03.03.2023 про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконання робіт по наданню правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 20200709 від 09.07.2020, акт від 03.03.2023 прийому-передачі наданих юридичних послуг та виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги № 20200709 від 09.07.2020.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець - Адвокатське бюро "Яніни Волосної" зобов`язується надати замовнику - ТОВ "Метіда", а останній зобов`язується оплатити виконавцю юридичні послуги (далі - послуги), пов`язані із наданням будь-якої правничої допомоги за погодженням сторін.

У відповідності до п. 1.3. договору обсяг послуг підлягає узгодженню між сторонами в кожному конкретному випадку в усній або письмовій формі. Послуги можуть бути надані в усній або письмовій формі (у тому числі факсимільним повідомленням або незашифрованим повідомленням електронною поштою).

Згідно п. 3 додаткової угоди № 4 сторони домовились, що вартість виконаних робіт та наданих послуг з надання професійної правничої допомоги за договором та цією додатковою угодою визначається у формі гонорару, який обчислюється у формі погодинної оплати та становить 2 000, 00 грн за годину наданої правничої допомоги (пп. 3.1).

При цьому, розгляд справи у суді кожної інстанції є етапом надання послуг та виконання робіт за договором та додатковою угодою № 4, кожний з яких оформляється сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт.

В п. 5 додаткової угоди № 4 сторони погодили, що за результатами завершення кожного етапу розгляду справи виконавець складає звіт про обсяг наданих послуг та виконаних робіт та надає його замовнику на погодження.

Сплата суми, вказаної у пп. 3.1. п. 3 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом 120 календарних днів після складання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт за відповідний етап (п. 6).

Разом з тим, дослідивши вказаний вище акт та проаналізувавши його зміст при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що вказаний вище акт підписаний уповноваженими сторонами, та підтверджує те, що Адвокатське бюро виконало та передало, а клієнт отримав та прийняв юридичні послуги та виконані роботи по наданню правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 20200709 від 09.07.2020 в обсязі 44 (сорок чотири) годин загальною вартість 88 000, 00 грн без будь яких зауважень щодо обсягу наданих послуг, якості та ціни.

Так, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, оскільки в даному випадку, виконавець з клієнтом дійшли взаємної домовленості щодо визначеного в акті виконаних робіт виду послуг та відповідно загальну вартість наданих послуг, крім того, надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та враховуючи відсутність заперечень ТОВ "Сім транс карго" щодо не співмірності таких послуг, то за таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 88 000, 00 грн є реальними, документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих виконавцем послуг.

Керуючись ст. 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім транс карго" (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 8-Є, ідентифікаційний код 43250624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34702464) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 88 000 (вісімдесят вісім тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено: 07.06.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ