Рішення

від 31.05.2023 по справі 501/1422/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 501/1422/21

Провадження № 2/161/584/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Крупінської С.С.

при секретарі Лесько Б.Я.

за участі в режимі відеоконференції представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Чорноморська міська рада Одеської області звернулася суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 481235 ОСОБА_3 придбала на електронних торгах заставлене виконавчою службою майно, яке належало на праві власності ТОВ «Українські напівфабрикати», а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., паркан із залізобетонних плит (495 штук) зі стаканами, що розташовані в АДРЕСА_1 . на земельній ділянці площею 9,8998 га,кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, яка належить Чорноморській міській раді Одеської області. Проте, відповідач не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно та відмовляється укласти договір оренди земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно відповідача. Неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, однак остання визнала, що дійсно придбала нерухоме майно, однак договір оренди з Чорноморською міською радою не уклала. У зв`язку з цим, вони мають право на стягнення упущеної вимоги за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002 з 05.05.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 1448752,22 грн.

В процесі слухання справи позивач змінив обгрунтування позовних вимог, тобто з врахуванням судової практики, яка склалась по земельних правовідносинах, вважають що мають право не на упущену вимогу, а на стягнення безпідставно збережених коштів щодо користування вказаної земельної ділянки, які просять стягнути з відповідача на їх користь та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з таких підстав.

Судом встановлено,що 10.12.2013р.Чорноморською (натой часІллічівською)міською радоюОдеської областів особіпершого заступникаміського головиБмченка С.Я.та ТзОВ«Українські напівфабрикати»,від іменіякого діявдиректор,був укладенийдоговір орендиземельної ділянкиплощею 9,8998га.,що знаходиласьза адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 (а.с.21-24).

У зв`язку несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі рішення Господарськоого суду Одеської області Чорноморським міським відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Українські напівфабрикати» та реалізовано майно боржника на публічних електронних торгах.

Відповідач ОСОБА_3 05 травня 2020 року на публічних електронних торгах організованих ДП «Сетам» придбала будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та паркан із залізобетонних плит (495 штук), що підтверджується Протоколом проведення електронних торгів № 481235 року (а.с.28а-28б).

Проте, відповідач не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2020 року № 237056099 (а.с.6-7).

У цій довідці зазначено, що будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 9,9 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, належить на праві комунальної власності Чорноморській міській раді Одеської області.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що у період з 05.05.2020 року по 31.12.2020 року та по даний час позивач, як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою 5110800000:02:034:0002.

Водночас, відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що у період з 05 травня 2020 року по 31.12.2020 року та по даний час належить позивачу, є сформованою, має кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 , має чітко визначені межі та площу 9,8998 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5115555142020 від 26.11.2020 р., форма власності земельної ділянки комунальна (а.с.13).

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.11.2020 року за 2020 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 9,8998 га становить 73 138968,83 грн.

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовував відповідач і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 9,8998 га.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою площею 9,8998 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем.

Оскільки свого контрозрахунку на розрахунок позивача відповідач не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю стягнувши з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 1448752,22 грн.

У зв`язку з повним задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід також стягнути судовий збір у розмірі 21731,28 грн., який був сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 137, 263-265,280-289ЦПК України України, ст.ст.11,509,1212,1214 ЦК України, ст.ст.93,122-125,206 ЗК України, ст.4 Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду», Закону України «Про оцінку земель», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_3 про безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Чорноморської міської ради Одеської області 1448752 (один мільйон чотириста сорок вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні 22 коп. безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002 з 05.05.2020 року по 31.12.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Чорноморської міської ради Одеської області 21731 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять одну) гривню 28 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Сторонами по справі є: позивач Чорноморська міська рада Одеської області, код ЄДРПОУ 25932851, адреса: 68003, Одеська область, м.Чорноморськ, пр.Миру,3;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С.Крупінська