Постанова

від 04.10.2023 по справі 501/1422/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 501/1422/21 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/812/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Кушнірука А. В., Терлецького О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Чорноморська міська рада Одеської області звернулася суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 481235 ОСОБА_2 придбала на електронних торгах заставлене виконавчою службою майно, яке належало на праві власності ТОВ «Українські напівфабрикати», а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., паркан із залізобетонних плит (495 штук) зі стаканами, що розташовані в АДРЕСА_1 . на земельній ділянці площею 9,8998 га,кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, яка належить Чорноморській міській раді Одеської області. Проте, відповідач не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно та відмовляється укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача. Неодноразово звертались до відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, однак остання визнала, що дійсно придбала нерухоме майно, однак договір оренди з Чорноморською міською радою не уклала. У зв`язку з цим, вони мають право на стягнення упущеної вимоги за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002 з 05.05.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 1448752,22 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Чорноморської міської ради Одеської області 1448752 (один мільйон чотириста сорок вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні 22 коп. безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002 з 05.05.2020 року по 31.12.2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Чорноморської міської ради Одеської області 21731 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять одну) гривню 28 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 та представником відповідача ОСОБА_3 подано апеляційні скарги, в яких з винесенимрішенням судупершої інстанціїне погоджуються,покликаючись нате,що воноприйнято безналежної оцінкиобставин справи,доказів,приєднаних доматеріалів справ,ита зпорушенням нормматеріального тапроцесуального права. Вказують, що оскільки ОСОБА_2 фактично не здійснює користування даною ділянкою, ніяк не обмежує права власників даної земельної ділянки, а зареєструвати право власності не може через бездіяльність зберігача майна, то вважають оскаржуване рішення суду несправедливим. Просять скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзивіна апеляційнускаргу позивачЧорноморська міськарада Одеськоїобласті вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши думку представника позивача ОСОБА_1 , який заперечив апеляційну скаргу, представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які підтримали апеляційні скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.12.2013 р. Чорноморською (на той час Іллічівською) міською радою Одеської області в особі першого заступника міського голови Биченка С. Я. та ТзОВ «Українські напівфабрикати», від імені якого діяв директор, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9,8998 га., що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 (а.с.21-24).

У зв`язку несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі рішення Господарськоого суду Одеської області Чорноморським міським відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Українські напівфабрикати» та реалізовано майно боржника на публічних електронних торгах.

Відповідач ОСОБА_2 05 травня 2020 року на публічних електронних торгах організованих ДП «Сетам» придбала будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та паркан із залізобетонних плит (495 штук), що підтверджується Протоколом проведення електронних торгів № 481235 року (а.с.28а-28б).

Проте, відповідач не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2020 року № 237056099 (а.с.6-7).

У цій довідці зазначено, що будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 9,9 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, належить на праві комунальної власності Чорноморській міській раді Одеської області.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що у період з 05.05.2020 року по 31.12.2020 року та по даний час позивач, як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою 5110800000:02:034:0002.

Водночас, відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що у період з 05 травня 2020 року по 31.12.2020 року та по даний час належить позивачу, є сформованою, має кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, має чітко визначені межі та площу 9,8998 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5115555142020 від 26.11.2020 р., форма власності земельної ділянки комунальна (а.с.13).

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.11.2020 року за 2020 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 9,8998 га становить 73 138968,83 грн.

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовував відповідач і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 9,8998 га.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою площею 9,8998 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем.

Оскільки свого контрозрахунку на розрахунок позивача відповідач не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю стягнувши з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 1448752,22 грн.

У матеріалах справи знаходиться витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 27.11.2020 року. Доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, площею 9,8998 га, кадастровий номер: 5110800000:02:034:0002, у розмірі 1448752,22 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин,дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, зазначивши, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України з посиланням на правову позицію, викладену в певній постанові Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що у період, за який стягнено орендну плату з відповідачки, діяв договір оренди з попереднім власником ТОВ «Українські напівфабрикати», не відповідають дійсності, враховуючи, що попередній договір був розірваний рішенням Господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року. Державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав (постанова Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №363/4852/17. Нерухоме майно, яке належало ТОВ «Українські напівфабрикати», вибуло із власності цього товариства з моменту продажу майна на прилюдних торгах.

Доводи апеляційної відповідача є власним трактуванням чинного законодавства, були предметом дослідження судом першої інстанції, і їм суд дав правову оцінку в рішенні суду.

Таким чином рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий

Судді :