Рішення

від 05.06.2023 по справі 278/2684/22

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 278/2684/22

Провадження № 2/293/254/2023

05 червня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засіданняТишкевич К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі

22.09.2022 ОСОБА_1 звернулась до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +», в якому просить:

визнати недійсним договір оренди землі № 367 від 17 лютого 2014 року, зареєстрований у Державному реєстрі прав за номером запису про право № 45966144 від 29.04.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:14:000:0061, площею 3,4644 га., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» та ОСОБА_2 , та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

визнати недійсним договір оренди землі № 378 від 17 лютого 2014 року, зареєстрований у Державному реєстрі прав за номером запису про право № 45967069 від 16.04.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:14:000:0046, площею 0,7380 га., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» та ОСОБА_2 , та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Староолександрівка+» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

18.04.2023 до Черняхівського районного суду Житомирської області на підставі ухвали судді Житомирського районного суду Житомирської області від 22.03.2023 надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Така справа передана на розгляд за виключною підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області, оскільки предметом розгляду справи є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, що розташовані на території, яка входить до юрисдикції Черняхівського районного суду (а.с. 69).

Ухвалою від20.04.2023цивільну справуза позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Староолександрівка +»про визнаннядоговорів орендиземельних ділянокнедійсними прийнято до провадження судді Проценко Л.Й. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено 15 травня 2023 року (а.с.74).

21.04.2023 ухвалою суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав позивачу 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати відомості про реєстрацію речового права (права оренди) ТОВ «Староолександрівка+» за спірними договорами (а.с. 76).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, від 15.05.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 05.06.2023 (а.с.99).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що отримала у спадщину дві земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 : земельна ділянка площею 3,4644 га, кадастровий номер 1825684400:14:000:0061; земельна ділянка площею 0,7380 га, кадастровий номер 1825684400:14:000:0046, що розташовані на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області.

28 грудня 2021 року вона отримала свідоцтво на спадщину за законом на обидві зазначені у позові земельні ділянки. У червні 2022 року їй стало відомо про існування договорів оренди зазначених земельних ділянок:

-№ 367 від 17.02.2014 року про оренду земельної ділянки площею 3,4644 га, кадастровий номер 1825684400:14:000:0061;

-№378 від 17.02.2014 року про оренду земельної ділянки площею 0,7380 га, кадастровий номер 1825684400:14:000:0046.

Такі договори укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» та ОСОБА_2 лютого 2014 року і підписані з боку орендодавця ОСОБА_2 .

Проте, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і не мала можливості укласти будь-які договори 17 лютого 2014 року. Тобто договори оренди підписані особою, яка на момент підписання була померлою.

Договори укладено терміном на 5 років і 16 лютого 2019 року строк дії договорів закінчився. Відповідно до п. 8 договорів Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію. Будь-яких звернень від відповідача до неї не надходило, проте відповідач досі продовжує незаконно користуватись належним їй майном. Ніяких коштів за оренду вона не отримувала.

Таким чином, вона не має іншої можливості захистити свої порушені права, окрім звернення до суду, і як власник успадкованих земельних ділянок, не бажає передавати їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+».

У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі № 367 від 17 лютого 2014 року, зареєстрований у Державному реєстрі прав за номером запису про право № 45966144 від 29.04.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:14:000:0061, площею 3,4644 га., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» та ОСОБА_2 , та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та визнати недійсним договір оренди землі № 378 від 17 лютого 2014 року, зареєстрований у Державному реєстрі прав за номером запису про право № 45967069 від 16.04.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:14:000:0046, площею 0,7380 га., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ««Староолександрівка+»» та ОСОБА_2 , та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

08.05.2023 на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2023 позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відносно спірних земельних ділянок (а.с.81-90).

11.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача від 08.05.2023, в якому просить розглядати справу без її участі (а.с.96).

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +» в судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи (а.с.95,100).

Відповідач у порядку ст. 178 ЦПК України у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивача ОСОБА_4 . До складу її спадщини увійшли земельні ділянки площею 3,4644 га за кадастровими номерами 1825684400:14:000:0061, та площею 0,7380 га за кадастровим номером 1825684400:14:000:0046, розташованих на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області.

Згідно свідоцтвпро правона спадщинуза законом,виданих приватнимнотаріусом Житомирського районногонотаріального округуЖитомирської областіДрач Н.В. від28.12.2021,після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якапомерла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину прийняла їїплемінниця ОСОБА_1 ,а саме:дві земельніділянки площею3,4644га закадастровими номерами1825684400:14:000:0061,та площею0,7380га закадастровим номером1825684400:14:000:0046,розташованих натериторії Оліївськоїсільської ради(Оліївськоїтериторіальної громади)Жиомирського районуЖитомирської області (а.с.9-12).

Відповідно до змісту договору оренди землі №378 від 17.02.2014 між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +» укладено договір оренди землі відносно земельної ділянки площею 0,7380 га, кадастровий номер 1825684400:14:000:0046 та відповідно до договору оренди землі №367 від 17.02.2014 між вказаними сторонами укладений договір оренд землі відносно земельної ділянки площею 3,4644 га, кадастровий номер 1825684400:14:000:0061 ( а.с. 13-18).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 3,4644 га за кадастровим номером 1825684400:14:000:0061 проведено 28.12.2021 за ОСОБА_5 . Згідно запису за №45966144 від 29.04.2014 вказано земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі серія та номер 367, виданий 17.02.2014. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:62625465 від 28.12.2021, приватний нотаріус Драч Наталя Володимирівна, Житомирський районний нотаріальний округ, Житомирська обл.; Орендар товариство з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +», а орендодавець ОСОБА_4 . Строк дії договору п`ять років (а.с.83-84).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,738 га за кадастровим номером 1825684400:14:000:0046 проведено 28.12.2021 за ОСОБА_5 . Згідно запису за №45967069 від 16.04.2014 вказано земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі серія та номер 378, виданий 17.02.2014. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:62626568 від 28.12.2021, приватний нотаріус Драч Наталя Володимирівна, Житомирський районний нотаріальний округ, Житомирська обл.; Орендар товариство з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +», а орендодавець ОСОБА_4 . Строк дії договору п`ять років (а.с.85-86).

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Казьмірик Розою Іванівною Реєстраційної служби Черняхіввського районного управління юстиції Житомирської області 16.04.2014, номер запису про інше речове право: 5392950, здійснено державну реєстрацію договору оренди землі № 378 від 17.02.2014, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 12511546 від 17.04.2014 (а.с. 87-88).

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Казьмірик Розою Іванівною Реєстраційної служби Черняхіввського районного управління юстиції Житомирської області 29.04.2014, номер запису про інше речове право: 55542152, здійснено державну реєстрацію договору оренди землі № 367 від 17.02.2014, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 112815390 від 05.05.2014 (а.с.89-90).

За викладених обставин позивач доводить те, що оскільки її тітка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона не могла 17.02.2014 укладати договори оренди, належних їй земельних ділянок із товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +». Тому договори оренди землі укладені з відповідачем просить визнати недійсними.

Також вказує на ту обставину, що строк договору оренди закінчився 16 лютого 2019 року так як був укладений на 5 років і відповідач до закінчення строку дії договорів оренди до п.8 таких договорів письмово не повідомляв про намір продовжити його дію, однак і надалі продовжує незаконно користуватися належними їй земельними ділянками.

З метою захисту своїх порушених прав позивач звернулась до суду з вказним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання договорів оренди землі недійсними та виключити такі договори з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин ), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до статті 17 ЗУ "Про оренду землі", об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст.125 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Суд встановив, що спірні договори оренди землі, які позивач просить визнати недійсними датовані 17.02.2014 та з боку орендаря підписані ОСОБА_2 .

Водночас ОСОБА_4 відповідно до даних, що містяться у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26.12.2013, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вказує на те, що ОСОБА_4 спірні договори оренди землі не підписувала та відповідно істотні умови цих договорів не погоджувала.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) суд зробив висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Таким чином у сторони договору - орендодавця ОСОБА_3 було відсутнє волевиявлення на укладення спірних договорів, такі договори не були підписані орендодавцем, тобто договори оренди землі від 17.02.2014 не містять усіх істотних умов, що вказує на їх неукладеність.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) .

Враховуючи наведене, оскільки суд встановив, що спірні договори оренди землі від 17.02.2014 є неукладеним, тому у задоволенні позову в частині визнання договорів недійсними слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Разом із тим, як констатує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення». Такого висновку дотримано і у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у спрві №385/344/16-ц.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину про які просить позивач, а саме виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно договорів оренди суд зазначає таке.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України (ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

З аналізу вищезазначених норам законодавства випливає, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

У ході вирішення спору суд встановив, що договори оренди землі від 17.02.2014 є неукладеними, оскільки сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору.

Отже, реєстрація права оренди за товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +» на спірні земельні ділянки, за обставин, що договори оренди орендодавець ОСОБА_2 фактично не підписувала (неукладені правочини) не відповідає вимогам закону.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно абзаців 2,3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тобто редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 26 Закону визначено, що відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно доЦивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

Таким чином, зважаючи на те, що спірні договори оренди землі є неукаденими, застосування наслідків недійсності до неукладених правочинів, а саме виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно договорів оренди, не відновить порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулась до суду, в обраний нею спосіб, а тому суд відмовляє у задоволенні позову і у цій частині.

При цьому, суд зазначає, за наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельних ділянок або припинення права оренди відповідача та про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96).

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч.1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, а тому у стягнені судових витрат з відповідача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13,76-81, 89, 258, 263-265, 277-279, 354,355 ЦПК України, ст. ст. 15,16,202,203,205,207,215, 216,223-233 ЦК України, ст. ст. 93,125,126 ЗК України, ст.ст. 1,2,14,15, 17 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.2,3,4,11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка +» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2023.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО