Постанова

від 31.05.2023 по справі 520/13028/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 р.Справа № 520/13028/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, по справі № 520/13028/19

за позовом ОСОБА_1

до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 представником позивача Кобізького М.В. подано заяву про заміну боржника, в якій останній просить суд замінити (боржника) - Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, його правонаступником - Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 520/13028/19 заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника та видачу виконавчого листа по справі № 520/13028/19 за позовом ОСОБА_1 до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Замінено у виконавчому листі №520/13028/19 відповідача (боржника), а саме: Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул.Олекси Тихого, буд.10, м. Краматорськ, Донецька область, 84307, код ЄДРПОУ 41777533) на - Адміністрацію Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, 26, 01034, код ЄДРПОУ 00034039).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 520/13028/19 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 520/13028/19 залишити без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Адміністрація Держприкордонслужби нe є правонаступником Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України. Також, зазначає, що заява про заміну сторон виконавчого провадження всупереч вимогам ч.1 ст.167 КАС України на адрес: Адміністрації Держприкордонслужби (м. Київ, вул. Володимирська 26) заявником не направлялася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №520/13028/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині затримки виплати грошового забезпечення та невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій ОСОБА_1 .

Зобов`язано Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення, тобто за період з 01.08.2019 року по 12.08.2019 року.

Зобов`язано Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з 01.08.2019 року по 31.07.2019 року, включно та середній заробіток за весь час затримки виплат даної грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку по день фактичного розрахунку.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 апеляційну скаргу Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі №520/13028/19 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення, тобто за період з 01.08.2019 по 12.08.2019 - скасовано.

У цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в частині зобов`язання Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення, тобто за період з 01.08.2019 по 12.08.2019, залишено без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №520/13028/19 залишено без змін.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №520/13028/19 набрало законної сили 26.11.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 заяву представника позивача від 18.01.2021 за вх.№01/3870/21 про внесення виправлень у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року по справі №520/13028/19 - задоволено.

Виправлено описки, допущені у 4 абзаці описової та 4 абзаці резолютивної частинах рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі №520/13028/19 шляхом вірного зазначення дати "01.08.2018", замість невірно вказаної "01.08.2019".

У 4 абзаці описової та 4 абзаці резолютивної частинах по справі №520/13028/19 з урахування виправленої описки слід читати "Зобов`язати Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року, включно та середній заробіток за весь час затримки виплат даної грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку по день фактичного розрахунку".

Згідно із програмою «Діловодство спеціалізованого суду» убачається, що судом 08.10.2021 видано виконавчий лист щодо зобов`язання Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року, включно та середній заробіток за весь час затримки виплат даної грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку по день фактичного розрахунку.

Як видно з вказаного виконавчого листа, боржником у такому зазначено Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Олекси Тихого, буд. 10,м. Краматорськ, Донецька область, 84313).

У зв`язку з вказаним представник позивача звернувся до суду з заявою, в порядку ст. 379 КАС України.

Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України як територіальний орган Адміністрації Державної прикордонної служби є ліквідованим. Разом з тим, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05,02.2020 № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» на Адміністрацію Державної прикордонної служби покладений обов`язок здійснювати функції та повноваження вказаного ліквідованого органу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) зазначено, що виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Правова позиція з цього приводу висловлена в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270).

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 812/642/16 та у постанові від 29 серпня 2022 року у справі №160/10978/20.

Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно до ч.4 ст. 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, стаття 379 КАС України передбачає можливість заміни сторони боржника або стягувача у виконавчому листі , а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелятна про не можливість вирішення судом першої інстанції питання про заміну боржника у виконавчому листі.

В даній справі представником позивача подано заяву про заміну боржника - Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, його правонаступником - Адміністрація Державної прикордонної служби України та разом до заяви подано виконавчий лист, який видано Харківським окружним адміністративним судом.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Донецько Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 41777533) є припиненим з 30.09.2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №43 "Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби України" припинено діяльність, зокрема Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Порядок утворення, реорганізації або ліквідації міністерств, інших центральних органів державної влади регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 "Про затвердження порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади". Пунктом 6 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади їх права та обов`язки переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінета Міністрів України.

В даному випадку, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» на Адміністрацію Державної прикордонної служби покладений обов`язок здійснювати функції та повноваження вказаного ліквідованого органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач - Донецько Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України є ліквідованим, його правонаступником є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Посилання відповідача на наказ Державної прикордонної служби України №105 від11.12.2019 року, яким встановлено, що з 01.01.2022 зараховано на фінансове забезпечення Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України до Краматорського прикордонного загону, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки фінансове забезпечення не є тотожним з правонаступництвом. При цьому, повноваження щодо визначення органу до якого переходять права та обов`язки ліквідованих органів належать Кабінету Міністрів України, а згідно до Постанови Кабінету Міністрів України №43 правонаступником Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для залишення заяви позивача без розгляду, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивачем було надіслано вказану заяву Адміністрації Державної прикордонної служби України. Однак, з матеріалів справи встановлено, що 18.10.2021 року Адміністрацію Державною прикордонної служби України було повідомлено про виклик у судове засідання по справі №520/13028/19, як відповідача на 21.10.2021 р. о 09:10 год., вказане підтверджується телефонограммою (а.с.214 т.1)

Згідно до частини 1 ст. 167 КАС України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з ч. 2 вказаної статті, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, підставою для повернення заяви, враховуючи вимоги ч.2 ст. 167 КАС України, є, зокрема, подання заяви без додержання вимог частини першої цієї статті, у разі, якщо ці недоліки не дають можливості її розглянути.

Колегія суддів зазначає, що такий недолік, як ненадання доказу надсилання заяви про заміну сторони виконавчого провадження іншим учасникам виконавчого провадження на даний час не перешкоджає розгляду такої заяви, оскільки Адміністрація Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у зв`язку з чим була ознайомлена з рішенням суду першої інстанції та із заявою.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не розглянув заяву Адміністрації Державної прикордонної служби України про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 та не прийняв рішення за результатом її розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи не міститься вказана заява та жодних доказів надсилання зазначеної заяви до суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 520/13028/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 07.06.2023 року