Постанова

від 07.06.2023 по справі 580/4843/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4843/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, суддя Тимошенко В.П., у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до Приватного акціонерного товариства «Жашківський елеватор», третя особа, що не заявляє смостійний вимог Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області про стягнення податкового боргу,-

У С Т А Н О В И Л А:

Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позоом до ТОВ «Жашківський елеватор» в якому просить стягнути з товариства податковий борг у розмірі 5491,84 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачу в 1995-1997 роках була надана бюджетна позичка 5491,84 грн. Управлінням Державної казначейської служби України у Лисянському районі направлено на адресу податкового органу подання від 23.12.2021 №11 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за бюджетними позичками позивач звернувся до суду.

Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду м. Києві від 19 жовтня 2022 року розгляд справи Черкаським окружним адміністративним судом здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Згідно з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних осіб на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Управління Державної казначейської служби України в Лисянському районі направило на адресу податкового органу подання від 23.12.2021 №11 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду.

Надаюи оцінку правовідносинам, що виникли у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 БК України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому ПК України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Згідно пп. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до відповідності до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Главою 9 розділу ІІ Податкового Кодексу України визначено порядок Погашення податкового боргу платників податків.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України обумовлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Приписами пункту 88.1 статті 88 ПК України обумовлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Так, норми підпункту 89.1.1-89.1.3 пункту 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ст. ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для однозначного висновку, що сума боргу, яка визначена в межах даного позову як заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі надана Міністерством фінансів України, має бути узгодженою.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не було дотримано порядку, встановленого Податковим кодексом України щодо стягнення податкового боргу (заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України) з суб`єкта господарювання, зокрема в частині оформлення та на правлення на адресу суб`єкта господарювання податкової вимоги із зазначенням суми узгодженого податкового боргу.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.07.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2021, визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Т. Харьковської від 18.03.2021 №1925/5/23-00-13-0516 про опис майна приватного акціонерного товариства «Жашківський Елеватор» у податкову заставу.

Зазначеним рішенням встановлено, що відповідачем не дотримано норм податкового законодавства щодо визначення позивачу грошового зобов`язання, зокрема, прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, що є передумовою та підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Окрім того, за змістом ст. 17 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України постановою від 02.03.2011 № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі по тексту - Порядок № 174).

Пунктом 1 Порядку № 174 визначено, що цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пунктами 9 та 10 Порядку № 174 передбачено, що Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Системний аналіз наведених приписів Порядку № 174 дає підстави для висновку, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не може бути використане судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги, стан розрахунків з бюджетом та розмір заборгованості.

Як встановлено судом першої інстанції Управління Державної казначейської служби України Лисянському районі направило на адресу податкового органу подання від 23.12.2021 №11 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн.

Проте відповідачем не надано доказів узгодженості суми, яка за розрахунками Управління Державної казначейської служби України Лисянському районі, повинна бути стягнута з відповідача.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі про те, що ним були надані всі документі, які свідчать про наявність боргу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірним питанням є те, що відповідач не дотримався вимог Податкового кодексу, звертаючись до суду з позовом про стягненняч податкового боргу.

Зокрема, як вже вище зазначено колегією суддів, податковий орган не вирішив питання винесення ППР та прийняття вимоги щодо сплати суми боргу, яку повинен був направити на адресу відповідача у порядку та строки, встановлені чинним Податковим кодексом України.

В апеляційній скарзі скаржник не навів своїх доводів щодо того, чому ним не було вирішено питання узгодження податкового боргу та не спростував викладені в оскаржуваному рішенні доводи суду першої інстанції в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст.241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.