Постанова

від 07.06.2023 по справі 620/8241/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8241/22 Суддя першої інстанції: Поліщук Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на проголошене о 15 годині 13 хвилин рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, повний текст якого складено 16 березня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа - Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв`язку Чернігівської міської ради, про визнання протиправними бездіяльності і дій, визнання незаконним та протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - Відповідач, Виконавчий комітет) про:

- визнання протиправними бездіяльності і дій Виконавчого комітету, які отримали свій вияв у нереагуванні на неодноразові звернення ОСОБА_1 щодо виконання його законних вимог;

- визнання незаконним та протиправним рішення Виконавчого комітету від 28.04.2022 №98 стосовно фінансування та призупинення Програми компенсації пільгового перевезення, а саме - безкоштовного перевезення ветеранів війни у міському та приміському автомобільному транспорті;

- зобов`язання Виконавчого комітету згідно своїх функціональних обов`язків та владних повноважень відновити пільгове перевезення ветеранів війни, пільгових категорій громадян в автомобільному міському та приміському транспорті загального користування.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 залучено до участі у справі Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв`язку Чернігівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - Третя особа, Управління транспорту).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 позов задоволено частково - визнано протиправним пункт 16 Додатку до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану» від 28.04.2022 № 98, у редакції рішення Виконавчого комітету міської ради від 02.06.2022 № 153, згідно з яким призупиняється фінансування з бюджету Чернігівської міської територіальної громади Програми компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки на період дії воєнного стану. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язку перевізника надавати окремим категоріям осіб пільги кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати їх вартість, а відтак у спірних правовідносинах зупинення фінансування програми компенсації пільгових перевезень зумовило порушення прав Позивача на пільговий проїзд, яке гарантовано законом.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що всі звернення ОСОБА_1 були розглянуті Виконавчим комітетом в установлені Законом України «Про звернення громадян» порядок і строки, а станом на час прийняття рішення у справі оскаржуване рішення Відповідача втратило чинність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що законодавцем передбачено відповідальність перевізника за безпідставну відмову у пільговому перевезенні, а непроведення такому перевізникові компенсації витрат жодним чином не впливає на можливість реалізації особою відповідного права. Викладене, на переконання Апелянта, свідчить про відсутність порушеного права Позивача оскаржуваним рішенням, що безпідставно було залишено поза увагою суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, якій надійшли 12.05.2023.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2023.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 задоволено клопотання представника Відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Виконавчого комітету.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівської міської ради від 30.09.2021 № 11/VIII-3 затверджено Програму компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки, якою передбачено виділення коштів на ці цілі у 2022 році у розмірі 82025 тис. грн (т. 1 а.с. 82-89).

У подальшому Виконавчим комітетом 28.04.2022 прийнято рішення № 98 «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану» (т. 1 а.с. 90-91).

Із змісту п. 16 Додатку до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану» від 28.04.2022 № 98, у редакції рішення Виконавчого комітету від 02.06.2022 № 153, вбачається, що на період дії воєнного стану призупинено фінансування з бюджету Чернігівської міської територіальної громади Програми компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки (т. 1 а.с. 92-93).

Також матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.04.2018 (а.с. 8).

ОСОБА_1 30.05.2022 та 05.08.2022 звертався до Чернігівського міського голови, Виконавчого комітету щодо відмови йому з боку перевізників транспорту загального користування у безкоштовному проїзді та з проханням вжити відповідних заходів щодо поновлення його прав, притягнення до відповідальності перевізника, кондуктора та водія (т. 1 а.с. 25, 171).

Крім того, з приводу відмови у пільговому проїзді в громадському транспорті Позивач звертався на Урядову «гарячу лінію», до Головного управління Держспоживслужби в Чернігівській області, на лінію для консультації осіб з інвалідністю, які в подальшому були переадресовані за належністю до Управління транспорту (т. 1 а.с. 175-179, 182, 184).

За наслідками розгляду звернень ОСОБА_1 . Виконавчим комітетом та Управлінням транспорту (у тому числі, за дорученням першого), було надано листи-відповіді від 06.06.2022, від 13.06.2022, від 04.07.2022, від 04.07.2022, від 02.09.2022 (т. 1 а.с. 15-20, 26, 180-181, 183), яких, з-поміж іншого, повідомлено про те, що внаслідок російської агресії місто зазнало значних руйнувань, серед яких будинки, транспорт, об`єкти інфраструктури, в тому числі і критичної, всі ці фактори спричинили здорожчання та дефіцит паливно-мастильних матеріалів, недостатньої кількості транспортних засобів, руйнування інфраструктури, вдалося з 19.05.2022 частково відновити роботу громадського транспорту Чернігова. Тому, Виконавчий комітет вимушений був прийняти рішення «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану», зокрема, і Програми компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування па 2022-2024 роки.

Крім того, у відповідь на звернення Позивача від 18.07.2022 (т. 1 а.с. 28, 29) ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» листом від 05.08.2022 № 21 повідомило ОСОБА_1 про те, що від початку збройної агресії російської федерації програма пільгових перевезень на міських автобусних маршрутах не виконується у зв`язку з відсутністю коштів в міському бюджеті міста Чернігова. Відновлення транспортного сполучення на міських автобусних маршрутах стало можливим завдяки співпраці місцевої влади та перевізників, які відновили перевезення в місті навіть собі у збиток. З приводу забезпечення права Позивача на пільговий проїзд та виконання Програми пільгових перевезень запропоновано звернутися до органу місцевого самоврядування (т. 1 а.с. 30).

Вважаючи, що його право на пільговий проїзд порушено, ОСОБА_1 07.11.2022 звернувся з цим позовом.

У подальшому, 15.12.2022 Виконавчим комітетом прийнято рішення № 649 «Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28.04.2022 № 98 «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану» зі змінами і доповненнями», пунктом 2 якого передбачено, що воно набуває чинності з 30.12.2022 (т. 1 а.с. 94).

Про це рішення перевізників було повідомлено листом Управління транспорту від 28.12.2022 №1-05/147 (т. 1 а.с. 121).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 22, 40, 92 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 2, 10, 11, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 7, 11, 31, 35, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 91 Бюджетного кодексу України, а також ряду інших нормативних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки прийняття оскаржуваного рішення у площині правового регулювання можливості реалізації особами права на пільговий проїзд утворює перешкоди останнім у можливості використання такого права.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи.

Як було встановлено раніше, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни, а відтак має право на пільги, встановлені для відповідної категорії осіб. При цьому, право останнього на пільговий (у спірному випадку безоплатний) проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту учасниками справи під сумнів не ставиться.

Відповідно до пп. 10 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад серед визначених власних (самоврядних) повноважень віднесено затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, зокрема, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Приписи статті 37 Закону визначають, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

При цьому в силу ч. 3 ст. 29 Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до пп. «ґ» п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, до яких належать, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що обов`язку перевізника на автобусних маршрутах загального користування надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує обов`язок держави в особі її державних органів та органів місцевого самоврядування відшкодувати такі пільги. При цьому, в межах відповідної територіальної громади саме на відповідну місцеву раду та її виконавчі органи покладено обов`язок організації гарантування, зокрема, пільгового перевезення громадян, яким таке право визначене законом.

Матеріали справи свідчать, що саме на виконання вимог указаних нормативно-правових актів рішенням Чернігівської міської ради від 30.09.2021 №11/VІІІ-3 було затверджено Програму компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки (далі - Програма компенсації).

У додатку 1 до вказаної програми до переліку окремих категорій пасажирів, за проїзд яких в автобусах загального користування здійснюються компенсаційні відшкодування, вказано, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни (пп. 2 п. І).

У подальшому рішенням Виконавчого комітету від 28.04.2022 №98 «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану» (у редакції рішення від 02.06.2022 №153) приписано призупинити дію окремих міських цільових програм, фінансування яких передбачено у бюджеті Чернігівської міської територіальної громади на 2022 рік, на період дії воєнного стану згідно з додатком до цього рішення. У цьому додатку за №16 зазначено Програму компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки.

Наголошуючи, що оскаржуваним рішенням Відповідача порушується право Позивача на безоплатне користування громадським транспортом, ОСОБА_1 посилається на те, що останньому неодноразово було відмовлено у пільговому проїзді, що зумовило необхідність оплати ним останнього.

Перевіряючи відповідні аргументи Позивача, судова колегія зауважує, що згідно листа ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» від 05.08.2022 №21 від початку збройної агресії російської федерації Програма пільгових перевезень на міських автобусних маршрутах не виконується у зв`язку з відсутністю коштів в міському бюджеті міста Чернігова (т. 1 а.с. 30). У листі від 02.09.2022 №25 на запит Чернігівського районного управління поліції ГУ НП в Чернігівській області підприємство повідомило, що у ДП «Пассервіс» відсутні договірні зобов`язання за власний рахунок перевозити пільгові категорії громадян (т. 1 а.с. 31). Крім того, у довідці ГУ НП в Чернігівській області від 04.08.2022 №6358 «Про результати перевірки інформації, викладеної у зверненні», встановлено, що зі слів водія та кондуктора пільги на перевезення приватними перевізниками безкоштовно пільгових пасажирів на даний час міська рада не компенсує, а тому пільги не надаються, внаслідок чого останні відмовили ОСОБА_1 у безкоштовному проїзді (т. 1 а.с. 33).

Викладене, з урахуванням закріпленої у розділі 2 Програми компенсації її мети та зафіксованого у розділі 3 останньої завдання, а також з огляду на вищеописані приписи законодавства щодо гарантування особам з інвалідністю внаслідок війни пільг з перевезення та перевізникам права на компенсацію витрат на такі перевезення, свідчить, що оскаржуване у цій справі рішення Виконавчого комітету дійсно стосується ОСОБА_1 , позаяк його прийняття зумовило породження низки похідних факторів, результатами яких стала неможливість користування особою громадським транспортом безкоштовно.

До того ж, зважаючи на вказані вище мотиви, таке рішення Виконавчого комітету перебуває поза межами правового поля. Так, останнє не узгоджується з приписами п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позаяк його прийняття фактично позбавило права Позивача на пільговий проїзд в автомобільному транспорті міста Чернігова. Такі висновки підтверджуються, зокрема, й тим, що зупинення дії Програми компенсації мало своїм наслідком припинення виплати перевізникам відшкодування вартості перевезення осіб, що мають право на пільговий проїзд, що, у свою чергу, потягло за собою відмову перевізників у забезпеченні реалізації окремими категоріями громадян такого права.

Таким чином, з огляду на встановлені вище фактичні обставини справи та окреслені причинно-наслідкові зв`язки між спірним рішенням Виконавчого комітету і відмовою перевізників у забезпеченні права ОСОБА_1 на пільговий проїзд, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що оскаржуваний нормативний акт у відповідній частині є протиправним.

Поряд з цим, як було неодноразово встановлено раніше, 15.12.2022 Виконавчим комітетом прийнято рішення № 649 «Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28.04.2022 № 98 «Про призупинення дії окремих міських цільових Програм на період дії воєнного стану» зі змінами і доповненнями», пунктом 2 якого передбачено, що воно набуває чинності з 30.12.2022.

Отже, на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції спірний пункт 16 додатку до рішення Виконавчого комітету від 28.04.2022 №98 у редакції рішення Виконавчого комітету від 02.06.2022 №153 втратив чинність на підставі рішення Відповідача від 15.12.2022 №649, яке набрало чинності 30.12.2022.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відтак, до повноважень адміністративного суду належить прав визнання нормативно-правового акту, зокрема, протиправним. При цьому, на переконання судової колегії, подальша втрата ним чинності на підставі відповідного рішення виконавчого органу місцевого самоврядування за встановлених судом першої інстанції обставин не може мати наслідком висновок про відсутність в оскаржуваному у цій справі акті ознак протиправності.

З урахуванням наведеного Чернігівський окружний адміністративний суд з урахування позиції Верховного Суду у справі №620/3662/21 (постанова від 15.09.2022) прийшов до правильного висновку, що для відновлення прав ОСОБА_1 пункт 16 Додатку до рішення Виконавчого комітету від 28.04.2022 №98 у редакції рішення від 02.06.2022 №153 необхідно визнати протиправним.

Посилання Апелянта на неврахування судом норм чинного законодавства, яке встановлює відповідальність перевізників за безпідставну відмову від пільгового перевезення, до яких не належить відсутність укладеного договору чи незабезпечення компенсації, судова колегія у площині спірних правовідносин вважає помилковим.

Так, право на пільговий проїзд осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто гарантоване державою. Також державою гарантоване й отримання компенсації перевізником за забезпечення використання таких пільг. У свою чергу, припинення дії та фінансування Програми компенсації, на переконання судової колегії, призводить до того, що держава, гарантуючи окремим категоріям громадян право на отримання певних пільг та суб`єктам господарювання-перевізникам компенсації за їх надання, фактично покладає фінансовий тягар виконання свого обов`язку на приватних осіб, що не узгоджується з наведеним вище правовим регулюванням спірних правовідносин.

Доводи Виконавчого комітету про неврахування Чернігівським окружним адміністративним судом позицій Верховного Суду у справах №219/5142/16-ц, №236/1935/17 є помилковим, оскільки останні не є релевантними до спірних правовідносин та стосуються відповідальності перевізників за відмову у забезпеченні права на пільговий проїзд.

Твердження Відповідача про необхідність застосування при вирішенні цього спору позиції Вищого адміністративного суду України у справі №729/1178/15-а та П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/4877/19, колегія суддів відхиляє, оскільки останнє не узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України, згідно яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, щодо висновків Чернігівського окружного адміністративного суду про необґрунтованість іншої частини позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що, як вже зазначалося вище, ця частина судового рішення не була предметом апеляційного оскарження, а відтак, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, останнє переглядалося у межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 264-265, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено 07 червня 2023 року.