Постанова

від 06.06.2023 по справі 580/3466/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3466/22 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів Єгорової Н.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» (далі також - позивач, ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 17.02.2022 № 902000/2022/000007/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2022/000051 від 17.02.2022.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 14.10.2022 позов задовольнив:

визнав протиправним та скасував рішення Черкаської митниці Держмитслужби від 17.02.2022 № 902000/2022/000007/2 про визначення митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2022 № UA902020/2022/000051;

стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

19.10.2022 представник позивача - адвокат Смілянський Ю.М., подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Вказана заява мотивована тим, що за наслідками вирішення спору не повністю повернутий судовий збір за його подання. Крім того, не вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких у спірному випадку становить 15000,00 грн.

Додатковим рішенням від 28.10.2022 Черкаський окружний адміністративний суд заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» - адвоката Смілянського Ю.М., про розподіл судових витрат задовольнив частково:

стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТРАНС УКРАЇНА" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА» із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2484,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська митниця із посиланням на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції просила залишити його без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача в частині стягнення з Черкаської митниці на користь ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА» витрат на надання правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано доказів оплати витрат на правничу допомогу, опису виконаних робіт (наданих послуг), а також їх приймання-передачі.

Апеляційна скарга представника ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА» мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи. Представник позивача наполягає, що ним при поданні заяви про розподіл судових витрат, окрім договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього, також подавався, зокрема, і акт приймання-передачі виконаних робіт, який помилково не взятий судом першої інстанції до уваги. Також апелянт зазначає, що надання доказів оплати послуг адвоката для цілей вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковим.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції в частині відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 № 16/12/2021, копію додаткової угоди №2 від 01.08.2022 до договору від 16.12.2021 № 16/12/2021, а також акт приймання виконаних робіт/послуг про надання правничої/правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 № 16/12/2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що копія акту приймання виконаних робіт від 18.10.2022 міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.111, зворот). Зазначене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про ненадання представником позивача доказів на підтвердження приймання-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів апеляційного суду також не погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з мотивів ненадання представником позивача доказів на підтвердження оплати наданих послуг.

Так, аналіз положень пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України свідчить про те, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу визначається, зокрема, на підставі доказів щодо вартості наданих послуг, які можуть бути сплачені і в майбутньому.

У постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), сформульовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, де сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

За наведеного правового регулювання висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг є помилковим.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що згідно з пунктом 1.1 договору від 16.12.2021 № 16/12/2021 сторони домовились, що Адвокатське бюро «Юрія Смілянського» (виконавець) бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову (правничу) допомогу ТОВ «КОМТРАНС УКРАЇНА» (клієнт) по адміністративним справам з приводу спору клієнта з Черкаською митницею щодо визнання митної вартості товарів.

Сума винагороди (гонорар) викладений у додатковій угоді до цього договору (пункт 1.5 договору від 16.12.2021 № 16/12/2021).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 01.08.2022 № 2 до договору від 16.12.2021 № 16/12/2021 сторони домовилися про надання правової допомоги, зокрема, щодо підготовки, подання позовної заяви з приводу визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 17.02.2022 № 902000/2022/000007/2.

Вартість професійної правничої допомоги за додатковою угодою складає 15000,00 грн.

Таким чином розмір гонорару згідно з умовами додаткової угоди від 01.08.2022 № 2 до договору від 16.12.2021 № 16/12/2021 є фіксованим.

Актом приймання виконаних робіт/послуг про надання правничої/правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 № 16/12/2021 сторони підтвердили виконання робіт за договором від 16.12.2021 № 16/12/2021 у зазначеному в акті обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що зміст та обсяг наданих документів є достатнім для висновку про документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заявлені позивачем витрати є пов`язаними з розглядом справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним предмету спору. Судом апеляційної інстанції не встановлено вчинення позивачем дій, які призвели до затягування розгляду справи.

Частиною п`ятої статті 134 КАС України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Аналіз частини шостої статті 134 КАС України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, з підстав, передбачених цією статтею, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт тощо.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції відповідає положенням частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів також зауважує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.04.2022 №500/1410/21 підтримано позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У матеріалах справи наявні заперечення Черкаської митниці щодо стягнення з неї понесених витрат на правничу допомогу. Так, відповідач зазначає, що розмір витрат не є співмірним із складністю справи. Зауважує, що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження як справа незначної складності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду зазначених заперечень не вбачає підстав для зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу, оскільки їх розмір не перевищує ціну позову та є співмірним із загальною сумою митних платежів, що мали б бути додатково сплачені позивачем у зв`язку з коригуванням митної вартості товару.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що зазначена категорія справ, не зважаючи на можливість її розгляду у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, що потребує відповідної кваліфікації адвоката. Суд апеляційної інстанції також враховує значення справи для ділової репутації позивача як суб`єкта зовнішньо-економічної діяльності.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу є такими, що підтверджуються документально, зважаючи на те, що відповідачем у справі не обґрунтовано наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу з мотивів їх неспівмірності, а також з огляду на те, що судом апеляційної інстанції у вказаній справі не встановлено обставин, які впливають на розподіл судових витрат, що передбачені частиною дев`ятою статті 139 КАС України, колегія суддів апеляційного суду зазначає про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

Матеріалами справи також підтверджується сплати позивачем судового збору за подання позову у розмірі 4962,00 грн та стягнення судом першої інстанції за наслідками вирішення спору по суті лише частини судових витрат зі сплати судового збору. Відповідно, вимога представника позивача про стягнення іншої частини судового збору у розмірі 2481,00 грн, що зазначена ним у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення, також є обґрунтованою. Зазначене сторонами не заперечується.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 134, 139, 241, 242, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» задовольнити.

Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі №580/3466/22 скасувати.

Постановити нове, яким заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС УКРАЇНА» - адвоката Смілянського Ю.М., про розподіл судових витрат задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС Україна» (код ЄДРПОУ 42067282) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТРАНС Україна» (код ЄДРПОУ 42067282) судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді Н.М. Єгорова

О.Є. Пилипенко