Постанова

від 06.06.2023 по справі 260/2958/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2958/22 пров. № А/857/5109/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівське АТП 12144» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівське АТП 12144» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградівське АТП 12144» (далі ТзОВ «Виноградівське АТП 12144») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, в якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу серії АО № 340080 в справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 20 липня 2022 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що стосовно нього прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії АО № 340080, у зв`язку із відсутністю протоколу повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та схеми та розгляду руху, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказує, що із зазначеною постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вказані документи під час перевірки знаходилися в автобусі, однак, через розгубленість водія, не були пред`явлені посадовим особам відповідача. Звертає увагу на те, що водієм здійснювалося нерегулярне перевезення пасажирів протяжністю 37 км, а тому наявність протоколу повірки та адаптації тахографа, схеми маршруту та розклад руху не є обов`язковою.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за результатами проведеної рейдової перевірки належного ТОВ «Виноградівське АТП 12144» транспортного засобу встановлено допущення водієм порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, схеми та розкладу руху. З наданого відповідачем в якості доказу фото транспортного засобу, що був об`єктом рейдової перевірки, на вітровому склі автобуса міститься табличка «Спеціальне перевезення», тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач здійснював саме регулярні спеціальні перевезення пасажирів. Відсутність у спірних правовідносинах у водія передбачених законодавством документів підтверджується особистим підписом такого в акті перевірки, причиною відсутності таких водій вказав наступну: «забув взяти». Вказане спростовує твердження позивача про те, що всі необхідні документи знаходилися в транспортному засобі. З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені обставини справи суд першої інстанції вважав, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Виноградівське АТП 12144» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що протокол повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу під час перевірки знаходився в автобусі, однак, через розгубленість водія, який вперше здійснював нерегулярні перевезення, не був пред`явлений посадовим особам відповідача. Вказує, що згідно з Договором про надання травнспортних засобів від 19 липня 2022 року, 20 липня 2022 року водій ОСОБА_1 здійснював нерегулярне перевезення пасажирів протяжністю 37 км, а тому наявність протоколу повірки та адаптації тахографа, схеми маршруту та розклад руху не є обов`язковою.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 липня 2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Відділ державного нагляду) на підставі направлення на рейдову перевірку № 010665 від 20 липня 2022 року та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 18 липня 2022 року було проведено перевірку транспортного засобу марки БАЗ А079.24, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «Виноградівське АТП 12144», водій ОСОБА_1 .

За результатами такої перевірки складено акт № 334181 від 20 липня 2022 року, згідно з яким виявлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, а також схеми та розкладу руху для регулярних спеціальних перевезень, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.25).

Після проведення перевірки посадові особи Відділу державного нагляду вручили водію транспортного засобу повідомлення про необхідність з`явитися до Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області 02 серпня 2022 року для участі у розгляд справи про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак представник позивача на розгляд справи до Відділу державного нагляду не з`явився.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 02 серпня 2022 року начальником Відділу державного нагляду прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 340080, якою до ТзОВ «Виноградівське АТП 12144» застосовано відповідальність, передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн (а.с.9).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567).

Пунктом 1 Порядку №1567 визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (п. 15 Порядку № 1567).

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Із матеріалів справи слідує, що за результатами проведеної рейдової перевірки належного ТзОВ «Виноградівське АТП 12144» транспортного засобу встановлено допущення водієм порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, схеми та розкладу руху.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Поряд з цим, норми чинного законодавства встановлюють вимоги до документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, в залежності від виду перевезення.

Частиною 2 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено , що послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», регулярні спеціальні пасажирські перевезення перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Вказане кореспондується із положеннями Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі Правила).

Згідно з п. 45 Правил регулярні спеціальні перевезення організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів, осіб, які перетинають лінію розмежування у Донецькій та Луганській областях та адміністративний кордон вільної економічної зони «Крим» у Херсонській області без автомобільного транспортного засобу та інших організованих груп пасажирів.

Регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку (п. 46 Правил).

Відповідно до п. 49 Правил, передній трафарет автобуса повинен містити напис чорною фарбою «Спеціальне перевезення» на контрастному фоні (білому чи жовтому) та офіційне найменування (повне або скорочене) замовника послуг.

В свою чергу, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу (п. 51 Правил).

Згідно з п. 60 Правил передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення» на білому фоні.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання скаржника на те, що Договір про надання транспортних засобів від 19 липня 2022 року підтверджує факт здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, оскільки у ньому не конкретизовано характер автотранспортних послуг, які підлягають наданню.

Натомість, із наданого відповідачем в якості доказу фото транспортного засобу, що був об`єктом рейдової перевірки, слідує, що на вітровому склі автобуса міститься табличка «Спеціальне перевезення».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач здійснював саме регулярні спеціальні перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24 червня 2010 року № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 385, ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з положенням п. 1.4 Інструкції № 385, терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Відповідно до абз. 4 п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Нормами п. 145 Правил встановлено обов`язок автомобільного перевізника, в тому числі, видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи. В свою чергу, водій автобуса зобов`язаний, серед іншого, мати із собою і пред`являти для перевірки уповноваженим особам передбачені законодавством документи (п. 147 Правил).

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Із матеріалів справи слідує, що згідно актом проведення перевірки № 334181 від 20 липня 2022 року виявлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, а також схеми та розкладу руху для регулярних спеціальних перевезень, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відсутність у спірних правовідносинах у водія ОСОБА_1 передбачених законодавством документів підтверджується його особистим підписом в акті перевірки. Причиною відсутності таких документів водій вказав наступну: «забув взяти». Вказане спростовує твердження скаржника про те, що всі необхідні документи знаходилися в транспортному засобі.

Нормами ст. 60 Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки водієм не надано під час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, а також схеми та розкладу руху для регулярних спеціальних перевезень, відповідачем правомірно було складено оспорювану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 803/50/17 зазначив, що діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Державна служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області при прийнятті оскаржуваної постанови діяла у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівське АТП 12144» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у справі № 260/2958/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 06 червня 2023 року.