Рішення

від 02.06.2023 по справі 920/1325/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.2023м. СумиСправа № 920/1325/20

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Котельницька В.Л., суддя Яковенко В.В, розглянувши матеріали справи №920/1325/20

за позовом: Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул.. Прилуцька, 2, код ЄДРПОУ 00373942),

до відповідача: Фермерського господарства «Януш» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Ціолковського, будинок 4, квартира 35, код ЄДРПОУ 40627830)

про стягнення 2734400,90 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача - Зубенко В.М.,

від відповідача - Похилько Л.В.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 28.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції, що передбачені Договором поставки № 61-Ф від 28.08.2020 в сумі 2734400,90 грн, з них: штрафну санкцію у розмірі 1606812,90 грн, штраф - 281897,00 грн, штраф за несвоєчасне повернення попередньої оплати 845691,00 грн.; а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.01.2021, 11:30.

Ухвалою суду від 29.06.2021 клопотання відповідача - Фермерського господарства «Януш» від 25.06.2021 (вх. № 2583 від 25.06.2021) про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 920/1325/20 судову почеркознавчу експертизу.

02.08.2021 до Господарського суду Сумської області надійшов лист від Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а) від 23.07.2021 № 3510/06-23/9/16-21 (вх. № 6932/21 від 02.08.2021), разом з яким надіслано клопотання судового експерта від 21.07.2021 № 18430, в якому, керуючись вимогами статті 69 ГПК України та пунктом 2.1, 3.2 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 26.12.2012 № 1950/5, зі змінами та доповненнями) (далі - «Інструкція №53/5»), для проведення даної судово-почеркознавчої експертизи експерт просить суд надати додаткові документи.

Ухвалою суду від 06.08.2021 провадження у справі № 920/1325/20 поновлено, призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 11.08.2021, 14:40.

Ухвалою суду від 13.08.2021 задоволено клопотання судових експертів №18430 від 21.07.2021 Харківського Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

18.08.2021 матеріали справи №920/1325/20 та додаткові матеріали надіслано на адресу Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

28.09.2021 до Господарського суду Сумської області надійшов лист від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 21.09.2021 № 4576/06-23/9/16-21 (вх. № 8355/21 від 28.09.2021), разом з яким надіслано клопотання судового експерта від 20.09.2021 № 22203, в якому, керуючись вимогами статті 69 ГПК України та пунктом 2.1, 3.2 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 26.12.2012 № 1950/5, зі змінами та доповненнями) (далі - "Інструкція №53/5"), для проведення даної судово-почеркознавчої експертизи експерт просить суд надати додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 30.09.2021 призначено колегіальний розгляд справи та передано справу №920/1325/20 Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії) господарського суду Сумської області для визначення складу колегії суддів у справі.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.09.2021 справу № 920/1325/21 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Котельницька В.Л., суддя Яковенко В.В.

Ухвалою суду від 01.11.2021 провадження у справі поновлено, призначено розгляд справи та клопотання експерта на 24.11.2021,14:30, зобов`язано сторін надати документи на виконання клопотання експерта.

Протокольною ухвалою від 24.11.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2021, 09:45 для надання належним чином завіреної копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.11.2021 постановлено: клопотання судових експертів №22203 від 20.09.2021 Харківського Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи задовольнити; надані раніше, Фермерським господарством "Януш" зразків підпису та почерку ОСОБА_1 використовувати при вирішенні питань в експертних дослідженнях № 18430 та № 22203; надану, Фермерським господарством "Януш" на виконання клопотання судових експертів, копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 (на 4-х арк.) надіслати на адресу Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»; клопотання позивача від 20.10.2021 № 881 (вх. № 9183/21 від 02.11.2021) про поставлення додаткових питань на вирішення почеркознавчої експертизи по справі №920/1325/20 задовольнити; на вирішення експерта поставити додаткові питання; оплату за проведення судової почеркознавчої експертизи (за додатковими питаннями) покласти на позивача - Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул.. Прилуцька, 2, код ЄДРПОУ 00373942); рахунок для оплати експертизи (за додатковими питаннями) направити на адресу позивача; зобов`язано експертів після проведення дослідження та підготовки письмового висновку направити належним чином засвідчені копії висновку сторонам у справі, невідкладно повідомити суд про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних знань або без залучення інших експертів, відповідно до вимог частини сьомої статті 99 та частини шостої статті 100 ГПК України; провадження у справі №920/1325/20 зупинити на час проведення судових експертиз.

14.02.2022 матеріали по справі № 920/1325/20 повернуто Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України до Господарського суду Сумської області разом з висновком експертів.

Ухвалою суду від 02.05.2022 поновлено провадження у справі № 920/1325/20, призначено підготовче засідання на 26.05.2022,11:30.

Ухвалою суду від 26.05.2022 відкладено підготовче засідання на 16.06.2022, 11:00.

14.06.2022 представником відповідача подано до суду письмові пояснення б/н від 13.06.2022 (вх.№2311), відповідно до яких зазначає, що враховуючи проведені експертом дослідження, підтримує раніше висловлену зі сторони Відповідача позицію у справі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.06.2022 відкладено підготовче засідання на 11.08.2022, 11:00.

11.08.2022 розгляд справи № 920/1325/20 не відбувся, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Заєць С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.08.2022 призначено підготовче засідання на 06.09.2022, 11:25.

10.08.2022 відповідачем подано до суду Клопотання про зупинення провадження у справі до скасування на території України військового стану. В обґрунтування поданого клопотання вказує на те, що територія Шосткинської міської територіальної громади станом на 10.08.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року ( в редакції наказу № 169 від 27.07.2022) внесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані).

30.08.2022 відповідачем подано до суду Клопотання про зупинення провадження на підставі ст. 227 ГПК України до скасування та території України військового стану. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що відповідно до довідки Міністерства оборони України № 1856 від 23.08.2022 ОСОБА_1 - голова ФГ «Януш» проходить військову службу по мобілізації.

01.09.2022 позивачем подано до суду пояснення № 601 від 01.09.2022.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 у задоволенні клопотання відповідача - Фермерського господарства "Януш" від 10.08.2022 (вх. №1784 від 10.08.2022) про зупинення провадження у справі відмовлено; Клопотання відповідача - Фермерського господарства "Януш" від 29.08.2022 (вх. № 2004 від 30.08.2022) про зупинення провадження у справі задоволено; провадження у справі № 920/1325/20 зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі військових формувань України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 у справі № 920/1325/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 у справі № 920/1325/20 скасовано.

28.11.2022 матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.12.2022 призначено підготовче засідання у справі на 17.01.2023, 10:40.

Судове засідання 17.01.2023 по справі №920/1325/20 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Сумської області з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 призначено підготовче засідання у справі 920/1325/20 на 02.02.2023, 12:00.

01.02.2023 представником відповідача надано до суду заяву про зменшення неустойки.

02.02.2023 відповідачем надано до суду Зустрічний позов про визнання недійсним Договору поставки.

Ухвалою суду про повернення зустрічної позовної заяви від 02.02.2023 відмовлено Фермерському господарству «Януш» у поновленні строку для подачі зустрічної позовної заяви. Повернуто Фермерському господарству «Януш» зустрічну позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.

Ухвалою суду від 02.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1325/20 до судового розгляду по суті на 02.03.2023, 10:30.

22.02.2023 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (ел. п.) з витребуванням з Господарського суду Сумської області матеріалів справи № 920/1325/20 в зв`язку з надходженням на їх адресу апеляційної скарги Фермерського господарства «Януш» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 (про повернення зустрічної позовної заяви) у праві № 920/1325/20.

Ухвалою суду від 23.02.2023 зупинено провадження у справі № 920/1325/20 до закінчення апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Януш» залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/1325/20 залишено без змін.

05.05.2023 матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 16.05.2023 поновлено провадження у справі № 920/1325/20, призначено розгляд справи по суті на 30.05.2023, 11:30.

16.05.2023 відповідачем надано до суду заяву про повернення судового збору, сплаченого за подання зустрічної позовної заяви (вх.№1688 від 16.05.2023).

18.05.2023 відповідачем надано до суду Заяву про ухвалення Додаткового рішення (вх. № 1718 від 18.05.2023).

30.05.2023 відповідачем надано до суду Заяву про розстрочення виконання рішення (вх. № 1876 від 30.05.2023), відповідно до змісту якого відповідач просить суд розстрочити виконання рішення по справі № 920/1325/20 терміном на 6 місяців з дня ухвалення рішення та затвердити графік виконання рішення по цій справі на 6 місяців рівними частинами.

Протокольною ухвалою від 30.05.2023 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача та залишив без розгляду Заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №1718 від 18.05.2023); оголосив перерву з розгляду справи по суті до 01.06.2023, 14:30.

В судовому засіданні 01.06.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 02.06.2023, 11:00.

В судовому засіданні 02.06.2023 позивач надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.06.2023 просила суд зменшити розмір штрафних санкцій та підтримала заяву про розстрочення судового рішення.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02.06.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини:

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, 28.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Ніжинський жиркомбінат» (позивач, Покупець) та Фермерським господарством «Януш» (відповідач, Постачальник) був укладений Договір поставки №61-Ф від 28.08.2020р. (далі - Договір поставки).

Відповідно до п.1.1. Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року, іменоване надалі Товар, за ціною і на умовах цього Договору.

Згідно з пп., 2.1., 3.1., 3.3., 4.2. Договору поставки кількість, ціна і загальна вартість, порядок оплати, термін поставки Товару обумовлюється Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

На виконання умов договору, 28 серпня 2020р. між Сторонами була укладена Специфікація №1 до Договору поставки №61-Ф від 28 серпня 2020р. (далі - Специфікація), за якою Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 500,00 тонн за ціною 11 000,00 грн. з ПДВ на загальну суму 5 500 000,00 грн. з ПДВ у термін поставки до « 25» жовтня 2020 року.

На виконання умов п. 2 Специфікації до Договору поставки - 03.09.2020 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 2750 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 03.09.2020 № 15080 та випискою по особовому рахунку позивача ( а.с. 24-26).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеної Специфікації, 30.09.2020 по 02.10.2020 відповідачем було поставлено позивачу насіння соняшника у кількості 243,73 тонн, відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № 6 від 30.09.2020 на загальну суму 295680 грн;

- видаткова накладна №7 від 30.09.2020 на загальну суму 271793 грн 46 коп.;

- видаткова накладна №8 від 30.09.2020 на загальну суму 242567 грн 23 коп.;

- видаткова накладна №9 від 01.10.2020 на загальну суму 350551 грн 15 коп.;

- видаткова накладна №10 від 01.10.2020 на загальну суму 353927 грн 14 коп.;

- видаткова накладна №11 від 01.10.2020 на загальну суму 287467 грн 57 коп.;

- видаткова накладна №12 від 01.10.2020 на загальну суму 256864 грн 66 коп.;

- видаткова накладна №13 від 02.10.2020 на загальну суму 294908 грн 11 коп.;

- видаткова накладна №14 від 02.10.2020 на загальну суму 298552 грн 80 коп. (а.с. 36-44, том 1).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що станом на день звернення з позовом до суду відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором поставки та не допоставив позивачу товар в кількості 256,27 тонн (500 - 243,73) на загальну суму 2818 970 грн.00 коп.

Відповідно до п.6.3. Договору поставки, сторонами узгоджено, що у разі прострочення поставки (не поставки) Товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) календарних днів. Постачальник, зобов`язаний негайно повернути Покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено Товар. Також, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю, в такому випадку, компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що повертається Постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долара США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що була сплачена Покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується Постачальником Покупцю у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України до долару США на день оплати такої компенсації.

У разі не повернення Покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю також штраф в розмірі 30% від суми непоставленого Товару.»

Як зазначає позивач, повернути сплачену попередню оплату Відповідач був зобов`язаний до 05.11.2020, проте повернув лише 17.11.2020 у розмірі 97 687,88 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 24-25, том. 1).

Враховуючи порушення відповідачем термінів повернення позивачем нарахована сума штрафу, яка становить 845 691,00 грн.

Відповідно до п. 6.10 Договору поставки передбачено, що одностороння відмова Сторони від цього Договору не допускається. Повернення Постачальником попередньої оплати (в тому числі відповідно до пункту 6.3 цього Договору) не може розглядатися як відмова від цього Договору чи його припинення, і не звільняє Постачальника від обов`язку поставки Товару та виконання інших обов`язків та відповідальності за цим Договором.

Враховуючи вищевикладене, у Відповідача залишається обов`язок здійснити поставку насіння соняшнику врожаю 2020 року в кількості 256,27 тонн, на умовах, передбачених в Специфікації № 1 від 28 серпня 2020 року до Договору поставки №61-Ф від 28 серпня 2020 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що зі сторони ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» було виконані всі дії, для досудового врегулювання спору та зменшення штрафних санкцій для ФГ «Януш» - було надіслано лист з попередженням про виконання умов Договору поставки та тільки згодом вимогу про стягнення штрафних санкцій. Проте, неналежне виконання зобов`язань зі сторони ФГ «Януш» призвело до звернення ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» до суду для захисту своїх прав з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, що передбачені Договором поставки № 61-Ф від 28.08.2020 в сумі 2734400,90 грн, з них: штрафна санкція у розмірі 1 606 812,90 грн за недопоставку товару, штраф у розмірі 281 897,00 грн що становить 10% від вартості недопоставленого товару у строк понад 10 календарних днів та штраф за несвоєчасне повернення попередньої оплати 845691,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що Договір поставки № 61-Ф від 28.08.2020 року на який посилається позивач, як на підставу застосування штрафних санкцій директором та засновником Фермерського господарства «Януш», а саме ОСОБА_1 , не погоджувався і не підписувався. Примірник договору який міститься в матеріалах справи підписаний невідомою особою. Підпис зі сторони Постачальника значно відрізняється від підпису директора відповідача, ОСОБА_1 . В свою чергу зазначає, що оскільки, сторона (відповідач) не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли, тому просить у позові відмовити.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України (далі - ГКУ) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки.

Проте відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт існування договірних відносин між сторонами та зазначає, що Договір поставки № 61-Ф від 28.08.2020 на який посилається позивач, як на підставу застосування штрафних санкцій директором та засновником Фермерського господарства «Януш», а саме ОСОБА_1 , не погоджувався і не підписувався. Примірник договору, який міститься в матеріалах справи підписаний невідомою особою. Підпис зі сторони Постачальника значно відрізняється від підпису директора відповідача ОСОБА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4885/20.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору. Наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц. Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У той же час у постанові від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17.

Відповідно до Висновку експертів № 18430/22203 за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи за справою № 920/1325/20, складеного 25.01.2022 зазначено, що Підписи від імені Якименка Я.Я. у:

- договорі поставки № 61-Ф від 28.08.2020, укладеному між Приватним акціонерним товариством «Ніжинський жиркомбінат» та Фермерським господарством «ЯНУШ», розташовані на кожному аркуші, у графі «Від імені Постачальника» та на останньому аркуші, у п. 9 «Адреси та реквізити Сторін», графі «Постачальник ФГ «ЯНУШ», рядку «Я.Я. Якименко»,

- специфікації № 1 від 28.08.2020 до Договору поставки № 61-Ф від 28 серпня 2020 р., укладеному між Приватним акціонерним товариством «Ніжинський жиркомбінат» та Фермерським господарством «ЯНУШ», розташовані на першому та другому аркушах, у графі «Від імені Постачальника» та на останньому аркуші, у графі «ПОСТАЧАЛЬНИК:», рядку «Я.Я. Якименко»,

- товарно-транспортних накладних: № 29 від 01.10.2020, № 30 від 01.10.2020, № 25 від 30.09.2020, № 26 від 30.09.2020, № 27 від 30.09.2020, № 22 від 29.09.2020, № 24 від 29.09.2020, розташовані в рядках «Відпуск дозволив» та «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)», № 28 від 01.10.2020, розташовані в рядках «отримав водій/експедитор» та «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)», № 23 від 29.09.2020, розташований в рядку «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)»,

- накладних: № 6 від 30.09.2020, № 9 від 01.10.2020, № 10 від 01.10.2020, № 11 від 01.10.2020, № 12 від 01.10.2020, № 13 від 02.10.2020, № 14 від 02.10.2020, № 7 від 30.09.2020, № 8 від 30.09.2020, розташовані в рядках «Голова Якименко Я.Я.» та «Відвантажив(ла): Якименко Я.Я.», -

- виконані не ОСОБА_1 . Вони виконані іншою особою (іншими особами).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, укладення спірного Договору поставки № 61-Ф від 28.08.2020 року між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та Феремерське господарство «Януш» відбувалось спочатку шляхом надіслання факсимільних копій договору електронними засобами звязку між електронними адресами ПрАТ Ніжинський жиркомбінат» - zagngk@ukr.net та Фермерським господарством «Януш» - lukanenko313@gmail.com (а.с. 29-30, том2).

Належність електронної адреси ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» доводиться наявністю інформації на офіційному сайті http://vvwvv.ngk.net.ua/ де вказано, що адреса zagngk@ukr.net, це електронна адреса Відділу заготівлі сировини ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат». Належність електронної адреси ФГ «Януш» доводиться: 1) текстом Договору № 61-Ф від 28.08.2020 року відповідно до якого, в реквізитах ФГ «Януш» на аркуші 6 договору вказана електронна адреса lukanenko313@gniail.com.; 2) листом ФГ «Януш» про фінансування № 6 від 28.08.2020 року, який містить ознаки фірмового бланку ФГ «Януш», де в реквізитах ФГ «Януш» вказана електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить підпис та печатку ФГ «Януш» справжність якої не заперечується (а.с. 37, том 2).

Відповідно до п. 8.10. Договору, електронні та факсимільні копії документів мають юридичну силу до моменту надання оригіналів.

Факт існування переписки за електронними адресами не заперечується сторонами.

Окрім цього, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що доказом укладання сторонами Договору поставки № 61 -Ф від 28.08.2020 року є лист направлений 10.03.2020 року об 11.13, з електронної адреси zagngk@iikr.net на електронну адресу lukanenko313@)gmail.com, (а.с. 29, том 2), яким було відправлено файл Януш 616.pdf, який містив в собі факсимільну копію Договору поставки № 61-Ф від 28.08.2020 року скріплений печатками та підписаний сторонами з обох боків, і який повністю співпадає зі змістом договору доданого до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Отримавши 28.08.2020 року від ФГ «Януш» текстовий екземпляр договору, ПрАТ "Ніженський жиркомбінат» підписав його і протягом 20 днів після одержання договору направив його Постачальнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в п. 17,18 Постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі № 914/2505/17 - «.. юридичний аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства... Цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Сторони можуть послуговуватися при виконанні договірних зобов`язань звичаями ділового обороту, які не заборонені згідно з умовами договору".

Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні.

Таким чином, Договір поставки № 61-Ф від 28.08.2020 року є укладеним і всі істотні умови договору були узгоджені сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ФГ «Януш» своїми діями повністю підтвердив укладення спірного договору поставки № 61-Ф, а саме:

- надісланням відповідачем рахунку на отримання передоплати за Договором № 61-Ф із вказівкою номеру договору в рахунку (а.с. 23, том 1);

- фактом отримання передоплати від Позивача 03.09.2020 року у розмірі 2750000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 24-26, том 1)

- фактом виконання договору, шляхом поставки Товару за Договором у кількості 243,73 тонн, на суму 2 652 312,12 грн,

- фактом самостійної відправки Відповідачем податкової накладної №7 від 03.09.2020 року на суму 2 750 000,00 грн., що повністю співпадає з сумою отриманої передоплати від Позивача за Договором поставки, при цьому покупцем за податковими накладними Відповідачем самостійно визначено ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (а.с. 38, том 2).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.06.2020 року по справі № 906/355/19: «Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.»

Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Також в постанові Верховного Суду від 01.06.2020 року по справі № 906/355/19 наведений правовий висновок про те, що: «Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не змогли досягти згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами».

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19.

Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд в постановах від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що спірний договір поставки № 61-Ф від 28.08.2020, Специфікація № 1 до Договору поставки № 61-Ф від 28.08.2020, лист № 6 від 28.08.2020, рахунок-фактура № 5 від 31.08.2020,товарно-транспортні накладні (а.с. 13-35, том 1) скріплені печатками Фермерського господарства «Януш». Недійсність печатки, її втрату чи підробку відповідачем під час розгляду справи не заявлялось, так сама як і не було надано доказів її втрати.

До того ж дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно п. 142 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року № 904/3315/18 принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Відповідно до п. 144-147 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року № 904/3315/18 добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" (позбавлення сторони права заперечення через її попередню поведінку) - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них

Безпідставно відмовившись від виконання Договору, та стверджуючи, що договір не укладався, Відповідач порушив принцип добросовісності, а також доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки Відповідач діючи всупереч попередній поведінці - досягнутим домовленостям, переписці електронною поштою, та укладеному договору, почав стверджувати, що Договір поставки є неукладеним, і не поставив Товар Позивачу, чим порушив договірні зобов`язання.

Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що Договір поставки № 61-Ф та Специфікація № 1 до нього є укладеними та підлягають виконанню сторонами.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. І ст. 662 ЦК України Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За ч. І ст. 663 ЦК України Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. І ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов`язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. І ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 ГК України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки, у разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, Постачальник сплачує договірну штрафну санкцію в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, на строк понад 10 (десять) календарних днів Постачальник також додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару або його частини.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, станом на 21.12.2020, загальна сума штрафної санкції (неустойка) за недопоставку Товару становить 1 606 812,90 грн, сума штрафу - 281 897,00 грн.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій за порушення терміну поставки товару суду не надав.

Відповідно до п.6.3. Договору поставки сторонами передбачено, що у разі прострочення поставки (не поставки) Товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник, зобов`язаний негайно повернути Покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено Товар. Також, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю, в такому випадку, компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що повертається Постачальником визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долара США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що була сплачена Покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується Постачальником Покупцю у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України до долару США на день оплати такої компенсації.

У разі не повернення Покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю також штраф в розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Відповідно до умов Договору та Специфікації, повернути сплачену попередню оплату відповідач був зобов`язаний до 05.11.2020, проте повернув 17.11.2020 у розмірі 97 687,88 грн.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, нарахована на підставі п.6.3. Договору поставки сума штрафу становить 845 691,00 грн.

Відповідачем надано до матеріалів справи клопотання (а.с. 143-144, том 5), відповідно до змісту якого зазначає, що штраф повинен розраховуватись виходячи з суми неповернутої передоплати, а не з суми непоставленого товару.

Суд критично оцінює позицію відповідача стосовно цього і не може покласти її в основу даного рішення, оскільки положеннями п. 6.3. Договору сторонами передбачено, що у разі не повернення Покупцеві в цей строк (негайно) попередньої оплати та вищевказаної компенсації, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю також штраф в розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Судом перевірено правильність здійснених позивачем нарахувань штрафних санкцій. Відповідно до отриманих результатів, суд приходить до висновку, що позивачем арифметично вірно здійснено нарахування штрафних санкцій.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2023.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1606812 грн 90 коп. договірної штрафної санкції за недопоставку товару, 281897 грн 00 коп. штрафу за недопоставку товару у строк понад 10 днів, 845691 грн 00 коп. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати є правомірними та обґрунтованими.

Однак Відповідач у Заяві про зменшення неустойки від 01.02.2023 (вх. № 682/23 від 01.02.2023) просить суд врахувати об`єктивні обставини пов`язані з загрозою війни та війною з Російською Федерацією, та скрутне фінансове становище і відсутність умисної вини і зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, а саме: штрафної санкції до суми 160681 грн 20 коп., штраф - до суми 28189 грн 70 коп., штраф за несвоєчасне повернення попередньої оплати - до суми 84569 грн 10 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Судом в даному випадку при розгляді даної справи враховано, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - на 25% та часткове задоволення в цій частині вимог позивача, а саме суд стягує з Відповідача на користь Позивача 1205109 грн 68 коп. договірної штрафної санкції за недопоставку товару, 211422 грн 75 коп. штрафу за недопоставку товару у строк понад 10 днів, 634268 грн 25 коп. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з Відповідача 1205109 грн 68 коп. договірної штрафної санкції за недопоставку товару, 211422 грн 75 коп. штрафу за недопоставку товару у строк понад 10 днів, 634268 грн 25 коп. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 683600 грн 23 коп., з яких: 401703 грн 23 коп. договірної штрафної санкції за недопоставку товару, 70474 грн 25 коп. штрафу за недопоставку товару у строк понад 10 днів, 211422 грн 75 коп. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати - суд відмовляє.

Водночас, Відповідач подав заяву від 29.05.2023 (вх №1876 від 30.05.2023) про розстрочення виконання рішенням. Розглянувши дану заяву суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішенням відповідач звертає увагу суду на те, що основним видом господарської діяльності ФГ «Януш» відповідно до даних ЄДРПОУ є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого наразі триває, звузились ринки збуту сільськогосподарської продукції (експорт продукції) та знизилась ціна на товар, з огляду на перенасичення внутрішнього ринку.

Так, відповідно до довідки ФГ «Януш» від 31.01.2023 №6, сформованої за даними фінансової звітності малого підприємництва за 2022 рік, дохід Відповідача від реалізації готової продукції за 2022 рік склав 17001,1 тис. грн, що у порівнянні з 2021р. - 23736,1тис. грн. є меншим на 28%.

Чистий прибуток підприємства за 2022 рік за даними Фінансової звітності мікропідприємства від 28.02.2023 склав 4012,0 тис.грн (код рядка 2350), що є меншим у порівняні з попереднім періодом у сумі 5267,8 тис.грн.

Станом на 29.05.2023 за ФГ «Януш» обліковується податкова заборгованість з єдиного податку з с/г товаровиробників за 2022 р. у сумі 103204,25 грн, що підтверджується Витягом з інформаційної системи ДПС щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами.

З огляду на сезонний характер сільськогосподарського виробництва, проведення посівної кампанії 2022-2023рр. станом на звітну дату ФГ «Януш» не має залишків на банківських рахунках.

Відповідач наголошує, що листом від 28.02.2022 № 2021/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Вирощена господарством продукція буде реалізована лише восени 2023 р., а тому надмірний фінансовий тягар зі сплати штрафних санкцій, заявлених до стягнення по справі № 920/1325/20 позбавить відповідача можливості своєчасно виконувати зобов`язання перед працівниками та контрагентами, а також сплачувати податки та збори. Розстрочення виконання рішення забезпечить належне функціонування відповідача і, як наслідок, планове виконання судового рішення на користь позивача.

Таким чином, відповідач просить при ухваленні рішення розстрочити виконання рішення у цій справі терміном на 6 місяців з дня ухвалення рішення та затвердити графік виконання рішення по цій справі на 6 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у Позивача збитків саме у зв`язку з порушенням Відповідачем строків виконання зобов`язання за договором, неналежне виконання якого Відповідачем є предметом спору у справі №920/1325/20. Беручи до уваги виняткові обставини, як: припинення роботи відповідача, наявність заборгованості перед відповідачем інших учасників ринку, наявність у відповідача збитків унаслідок агресії Російської Федерації проти України, суд вважає, що розстрочення виконання рішення у даній справі в частині сплати заборгованості не порушить баланс інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для Відповідача та співмірності негативних наслідків для Відповідача з інтересом Позивача.

Відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення Відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд частково задовольняє заяву Відповідача про розстрочення виконання рішення від 29.05.2023 (вх №1876 від 30.05.2023) та вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду у справі №920/1325/20 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості строком на 3 місяці з дати набрання рішення законної сили, шляхом сплати заборгованості в загальній сумі 2050800 грн 68 коп. рівними частинами щомісяця з дати набрання рішенням законної сили по 683600 грн 23 коп. щомісяця.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 41016 грн 02 коп. та 21794 грн 47 коп. на оплату експертизи.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено (без врахування зменшення штрафних санкцій) на відповідача покладаються судові витрати у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 255 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Фермерського господарства «Януш» про стягнення 2734400 грн 90 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Януш» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Ціолковського, будинок 4, квартира 35, код ЄДРПОУ 40627830) на користь Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2, код ЄДРПОУ 00373942) 1205109 грн 68 коп. договірної штрафної санкції за недопоставку товару, 211422 грн 75 коп. штрафу за недопоставку товару у строк понад 10 днів, 634268 грн 25 коп. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 21794 грн 47 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті експертизи, 41016 грн 02 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В інший частині позовних вимог, щодо стягнення 683600 грн 23 коп., з яких: 401703 грн 23 коп. договірної штрафної санкції за недопоставку товару, 70474 грн 25 коп. штрафу за недопоставку товару у строк понад 10 днів, 211422 грн 75 коп. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати - відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду у справі №920/1325/20 щодо стягнення в загальній сумі 2 050 800 грн 68 коп. строком на 3 місяці з дати набрання рішенням законної сили, шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 683 600 грн 23 коп. щомісяця.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.06.2023.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя В.В. Яковенко