Постанова

від 06.06.2023 по справі 810/1527/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

справа № 810/1527/17

касаційне провадження № К/9901/40366/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (суддя - Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного підприємства «Укрлиттекстиль» до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрлиттекстиль» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0006891201, від 08.08.2016 №009911201; від 13.10.2016 №0016441201; від 03.11.2016 №0017361201; від 07.12.2016 №0020071201.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки контролюючого органу щодо неправомірності застосування нульової ставки по податку на додану вартість ґрунтувались на відсутності в АІС «Податковий блок» інформації про фактичне вивезення позивачем товару за межі митної території України за квітень, травень, серпень, липень та вересень 2016 року та без врахування доказів, наданих платником податків.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 07.07.2016 №0006891201, від 08.08.2016 №0009911201, від 13.10.2016 №0016441201, від 03.11.2016 №0017361201, від 07.12.2016 №0020071201.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємство, виходячи з умов контракту та відповідно до положень підпункту 195.1.3 пункту 195.3 статті 195 ПК України, мало право на застосування нульової ставки з податку на додану вартість у вересні 2016 року, оскільки у такому періоді підприємство надавало послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про відсутність у позивача права на застосування нульової ставки по податку на додану вартість.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.06.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 06.06.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2016 №1224/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 20.09.2016), яким встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8, 200.10 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2016 року в розмірі 29545,00 грн та термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 1723,33 грн за липень 2016 року.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 №0016441201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44318,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 29545,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14773,00 грн.

Інспекцію проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.10.2016 №1376/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 20.10.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за серпень 2016 року в розмірі 34869,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 №0017361201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 52304,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 34869,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17435,00 грн.

Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства податку на додану вартість за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2016 №1496/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 18.11.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за вересень 2016 року в розмірі 4014,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 №0020071201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6021,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 4014,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2007,00 грн.

Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2016 №728/10-02-15-01/32578056 (далі - акт перевірки від 16.06.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2016 року в розмірі 20578,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0006891201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 30867,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 20578,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10289,00 грн.

Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за травень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.07.2016 №980/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 20.07.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2016 року, в розмірі 20578,00 грн, в наслідок чого позивачу зменшено суму податкового кредиту р. 17 та р. 21 декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року в розмірі 17348,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0009911201, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2016 року у розмірі 17 348 ,00 грн..

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, оскаржувані рішення податкового органу залишені без змін, скарго позивача залишена без задоволення.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 31 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, митне оформлення яких здійснюється з використанням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал декларації (аркуші з позначенням "3/8" форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації - доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування).

Кількість митних декларацій, щодо яких може бути подана одна заява, не обмежується.

Заява реєструється митним органом у встановленому законодавством порядку та розглядається не більше п`яти робочих днів з дня її реєстрації.

Посадова особа митного органу за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України перевіряє наявність внесеної посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон інформації про пропуск задекларованих у цій митній декларації товарів за межі митної території України.

У разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням "3/8" форми МД-2 відповідної митної декларації посадовою особою митного органу робиться запис "Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" або "Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається кількість і номери товарів у декларації)", який засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та проставляється дата фактичного вивезення. Митна декларація повертається декларанту або уповноваженій ним особі.

Пунктом 32 вказаного Положення передбачено, що якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка її оформила, Держмитслужбою надсилається ДПС.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2015 між VISIMOND CONSULTING INC, юридичною особою, що зареєстрована по законодавству Панами (Замовник), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквиртранс» (Переробник-1), з другої сторони та позивачем (Переробник-2), з третьої сторони був укладений контракт про виконання робіт із матеріалів замовника №3103 (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 даного Контракту предметом цього Контракту є виготовлення швейних виробів Переробником-1 та Переробником-2 за замовленням та із сировини Замовника згідно зразків, затверджених Замовником. Вищевказана робота виконується партіями. Строк виконання кожної партії є договірним і затверджується, виходячи з потреб Замовника й можливостей Переробника-1 та Переробника-2, але не може перевищувати 180 календарних днів.

Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що Замовник постачає сировину для переробки та зразки автотранспортом на умовах CIP склад Переробника-1 (м. Сквира) в редакції ІНКОТЕРМС 2010 (транспортні, митні та інші витрати входять в вартість сировини).

Відповідно до пункту 3.7 Контракту Переробник-1 поставляє готові швейні вироби на умовах FCA м. Сквира в редакції ІНКОТЕРМС 2010. В разі залишків матеріалів Переробник-1 відправляє їх Замовнику на умовах FCA м. Сквира в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

В пункті 3.8 Контракту зазначено, що постачання готових швейних виробів, залишків матеріалів відповідно до цього контракту буде проводитися на фірму: - "Basler Fashion GmbH" Dammer Weg 51, 63773 Гольдбах, Німеччина.

Згідно з умовами пункту 4.4 Контракту Замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт по пошиттю швейних виробів, виконаних Переробником-1 і Переробником-2,згідно технологічної схеми та рахунку-проформи із зазначенням конкретних банківських реквізитів кожного з переробників із застосуванням платіжної системи Swift.

Відповідно до пункту 8.1 Контракту Переробник-1 зобов`язаний приймати сировину для переробки в Замовника та контролювати її якість та кількість. Негайно після виявлення, але не пізніше 5 діб після одержання сировини, повідомляє Замовника про нестачу та недоліки сировини. Якщо Переробник-1 протягом 5 діб не виконає цей обов`язок, вважається, що кількість та якість сировини відповідає нормі.

До обов`язків Переробника-1 входить зберігання сировини для переробки до передачі її Переробнику-2, здійснення початкової та кінцевої стадії переробки сировини, здійснення поставки сировини для переробки Переробнику-2, а також здійснення поставки готових швейних виробів на адресу, зазначену в пункті 3.8 Контракту (пункти 8.1-8.5 Контракту).

Відповідно до пунктів 8.9, 8.10 Контракту до обов`язків Переробника-1 входить також здійснення митного оформлення сировини для переробки та митне оформлення готових швейних виробів, оформлення супровідних документів.

Згідно з пунктом 9.1 Контракту Переробник-2 виготовляє швейні вироби відповідно до зразків в кількості, яка передбачена Специфікацією. Відповідно до пункту 9.4 Контракту Переробник-2 забезпечує схоронність сировини на період її переробки та знаходження готової продукції до відвантаження Переробнику-1.

За умовами вказаного Контракту митне оформлення готових швейних виробів, оформлення супровідних документів та поставка готових швейних виробів на фірму «Basler Fashion GmbH» (Німеччина) є виключним обов`язком Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквиртранс», в той час як позивач за умовами контракту зобов`язане виготовляти швейні вироби відповідно до зразків в кількості, яка передбачена Специфікацією, та забезпечувати схоронність сировини на період її переробки та знаходження готової продукції до відвантаження Переробнику-1.

На підтвердження наявності у позивача приміщень для виконання робіт за Контрактом позивач надав копії договорів оренди частини нежитлового приміщення від 01.05.2015 №1 та від 01.05.2016 №2, відповідно до пункту 1.1 яких позивач у період з 01.05.2015 по 01.04.2017 прийняв у тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Біла Церква, вул. Підвальна, 50.

Наявність обладнання у позивача для виконання робіт за Контрактом підтверджується довідкою позивача від 16.05.2017, відповідно до якої позивачем використовуються, зокрема, швейні машини Jack А4 К13568 у кількості 10 штук, швейна машина Дюркоп 1 штука, швейна машина Сіруба 1 штука, швейна машина окантовка 1 штука, та інше швейне та допоміжне устаткування для пошиву, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку « 10».

Оплата робіт по виготовленню швейних виробів за вищезазначеним контрактом підтверджується випискою по особовому рахунку Підприємства.

В підтвердження виконання умов Контракту позивачем надано до суду копії експортних вантажно-митних декларацій до декларації з податку на додану вартість за квітень-травень, липень-вересень 2016 року, відповідно до яких вивезення товарно-матеріальних цінностей за межі митної території України здійснювалось з використанням електронних митних декларацій, тобто електронного декларування, про що також зазначено в акті перевірки.

Під час перевірки встановлено, що відповідно до автоматизованих інформаційних систем ГУ ДФС України та АІС «Податковий блок» інформація про фактичне ввезення та вивезення товару Підприємством за межі митної території України за квітень-травень, липень-вересень 2016 року відсутня. Згідно з поданими платником копій вантажно-митних декларацій за квітень-травень, липень-вересень 2016 року (рядок 2) Відправником/Експортером зазначено ТОВ «Сквиртранс».

Судами також встановлено, що на виконання умов Контракту у квітні-травні, липні-вересні 2016 року Переробником-1 та Переробником-2 були надані послуги по пошиву швейних виробів, що підтверджується відповідними актами прийому-здачі виконаних робіт.

Факт передачі позивачем готових виробів ТОВ «Сквиртранс» для відправлення на фірму «Basler Fashion GmbH» (Німеччина) за умовами Контракту у квітні-травні, липні-вересні 2016 року підтверджується відповідними актами здачі-прийому готових виробів.

Митне оформлення виготовлених з давальницької сировини готових швейних виробів, для вивозу за межі України на виконання умов Контракту фірмі «Basler Fashion GmbH» (Німеччина) у квітні-травні, липні-вересні 2016 року здійснювалось ТОВ «Сквиртранс» з використанням відповідних електронних митних декларацій, як особою, яка відповідно до пункту 3.7 Контракту відправляє готові вироби на умовах FCA м. Сквира.

При заповненні рядку 31 ВМД «вантажні місця та опис товарів» розмежовано продукцію, вироблену Підприємством та ТОВ «Сквиртранс» відповідно до найменувань та артикулів готової продукції. В зазначених митних деклараціях в графі 9 зазначені особи, відповідальні за фінансове врегулювання: ТОВ «Сквиртранс» та ПП «Укрлиттекстиль».

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, виходячи з умов Контракту та відповідно до положень підпункту 195.1.3 пункту 195.3 статті 195 ПК України, мав право на застосування нульової ставки з податку на додану вартість у квітні-травні, липні-вересні 2016 року, оскільки у такому періоді Підприємство надавало послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи.

Крім того, у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані вище періоди було допущено механічну помилку, якій судами попередніх інстанцій надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Судами також встановлено, що в травні 2016 року позивач передав готові вироби ТОВ «Сквиртранс» для відправлення на фірму «"Basler Fashion GmbH» (Німеччина) згідно з Контрактом, що підтверджується відповідними актами здачі-прийому готових виробів. Проте, готова продукція в травні 2016 року на експорт не відправлялась.

Відтак висновки про порушення позивачем Порядку №21 в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, в результаті чого Підприємством зменшено суму податкового кредиту р.17 та р.21 декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року в розмірі 17348,00 грн, зроблені відповідачем виключно з урахуванням порушень, встановлених в акті перевірки від 16.06.2016 №728/10-02-15-01/32578056.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено декларацію з податку на додану вартість Підприємства за травень 2016 року та встановлено, що в рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість Підприємства за травень 2016 року перенесено значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду, тобто за квітень 2016 року, у розмірі 17348,00 грн.

Враховуючи спростування висновків відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2016 року в розмірі 20578,00 грн, а відповідне повідомлення-рішення Інспекції від 07.07.2016 №006891201, прийняте на підставі акту перевірки від 16.06.2016 №728/10-02-15-01/32578056 визнано протиправним та скасовано судом, колегія суддів погоджується із висновком судів про протиправність оскаржуваних рішень.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк