Ухвала

від 07.06.2023 по справі 240/40090/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 240/40090/21

адміністративне провадження № К/990/18552/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 240/40090/21 за адміністративним позовом Державного підприємства «Бердичівське лісове господарство» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 позов задоволено частково.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.11.2021 №000115130714, №000115150714, №000115170714.

18.05.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставами касаційного оскарження зазначило пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо:

суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, відповідач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 26.11.2018 у справі №803/2400/14, від 17.05.2019 у справі №2а-2271/11/0970, від 21.08.2019 у справі №814/299/18, від 18.09.2019 у справі №826/1228/18, від 25.09.2019 у справі №520/11437/18, від 22.05.2020 у справі №810/1379/16, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 04.11.2019 у справі №826/7915/17, від 30.01.2019 у справі №814/1145/18, від 14.02.2020 у справі №814/2448/14, від 28.02.2020 у справі №813/7022/13-а, від 18.06.2019 у справі №2а-1399/11/2670 та інших.

У наведених вище постановах висновки Верховного Суду, якщо їх узагальнити, полягають в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток з врахуванням витрат (зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат) та на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання платником податків у господарській діяльності, що, у свою чергу, пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків; господарські операції повинні відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені щодо такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліків. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліків, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Фактично зазначені висновки Верховного Суду стосуються правил оцінки доказів у справах щодо підтвердження реального характеру господарських операцій, фінансові показники яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках платника податків.

Результат розгляду конкретної справи залежить від сукупності встановлених судом обставин у справі на підставі оцінки доказів, зробленої відповідно до правил, визначених у постановах Верховного Суду, в тому числі і тих, на які посилається ГУ ДПС.

Відповідач у касаційній скарзі не зазначає, у чому полягає не врахування судом апеляційної інстанції цих висновків Верховного Суду, а лише наводить їх окремі фрагменти та зазначає обставини справи

Доводи ГУ ДПС щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, фактично стосуються не оспорювання висновку судів щодо правозастосування, а їх висновку щодо факту здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, тобто оцінки доказів у справі, відповідно до якої цей факт встановлено.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС, то у разі її зазначення, ГУ ДПС слід було навести конкретний перелік доказів, що не були дослідженні судами попередніх інстанцій. У касаційній скарзі, однак, такий перелік відсутній.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення з касаційною скаргою на зазначені вище судові рішення в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко