Ухвала

від 06.06.2023 по справі 200/16898/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

06 червня 2023 року

м. Київ

справа № 200/16898/13-ц

провадження № 61-8344ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Гапонова А. В., Космачевської Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Дозвілля», третя особа - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна»), товариства з обмеженою відповідальністю Магазин «Дозвілля» (далі - ТОВ Магазин «Дозвілля»), третя особа - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ), про визнання права власності.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення ІІ площею 153,6 кв. м, приміщення ІІІ площею 15 кв. м, всього площею 168,6 кв. м. Визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення ІІ площею 153,6 кв. м, приміщення ІІІ площею 15 кв. м, всього площею 168,6 кв. м, таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року виправлено описку в рішенні цього ж суду від 19 грудня 2013 року у спосіб зазначення найменування приміщень «приміщення І площею 15 кв. м, приміщення ІІ площею 153,6 кв. м» замість «приміщення ІІ площею 153,6 кв. м, приміщення ІІІ площею 15 кв. м».

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 квітня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

05 березня 2021 року, не погоджуючись з рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року, Дніпровська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року Дніпровській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасовано, передано справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що: «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII»;

незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

05 березня 2021 року Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року, в якій, серед іншого, просила поновити їй строк на апеляційне оскарження;

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року Дніпровській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року. Апеляційний суд вказав, що «Дніпровська міська рада звернулась із апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин пропуску даного строку. Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, суд вважає, що клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню»;

при поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не врахував, що Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу зі спливом одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, не зазначив виняткових обставин або причин для незастосування положень частини другої статті 358 ЦПК України, а тому не навів обґрунтування поновлення такого строку.

Оскарженою ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

в апеляційній скарзі від 05 березня 2021 року наведено клопотання про поновлення строк на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що рішення від 19 грудня 2013 року було ухвалене без їх участі, а копію рішення вони отримали лише 23 лютого 2021 року;

відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили;

згідно матеріалів справи 18 грудня 2013 року Дніпропетровська міська рада заявляла клопотання про розгляд справи призначеної на 19 грудня 2013 року без їх участі (т.1, а. с. 69). Крім того, в матеріалах справи наявні заяви Дніпропетровської міської ради від 29 грудня 2014 року про надсилання копії рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року (т. 1, а. с. 81) та копії ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року про виправлення описки (т. 1, а. с. 80). Тобто, вбачається, що Дніпровська міська рада була обізнана про наявність рішення по справі. Звернувшись з апеляційною скаргою 05 березня 2021 року, тобто після спливу більш як одного року з дня складення повного тексту судового рішення, Дніпровська міська рада до апеляційної скарги не долучила доказів на підтвердження обставин визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої статті 358 ЦПК України, правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року відсутні.

У червні 2023 року Дніпровська міська рада засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції при вирішенні питання поновлення Дніпровській міські ради процесуального строку на подання апеляційної скарги дійшов висновку, що Дніпровська міська рада була обізнана про розгляд зазначеної справи, подавала процесуальні заяви, такі як клопотання про розгляд справи призначеної на 19 грудня 2013 року без їх участі та про надсилання копії рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року та копії ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від ЗО квітня 2014 року про виправлення. Проте, судом залишено поза увагою ті обставини, що попри намагання Дніпровської міської ради скористатись своїм правом на подання апеляційної скарги на рішення суду, судом першої інстанції заяву про направлення копи рішення було проігноровано, оскаржуване рішення судом першої інстанції Дніпровській міські раді не направлено;

суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не навів мотивів, за яких вважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції безпідставними. Оскільки Дніпровська міська рада вжила вичерпних заходів задля отримання та подальшого оскарження. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року у справі № 200/16898/13-ц, та за вини суду, а саме з бездіяльності суду, копію рішення було отримано лише у 2021 році з подальшим поданням апеляційної скарги.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що:

«загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:

«відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що

«виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Апеляційний суд встановив, що: згідно матеріалів справи 18 грудня 2013 року Дніпропетровська міська рада заявляла клопотання про розгляд справи призначеної на 19 грудня 2013 року без їх участі (т.1, а. с. 69); в матеріалах справи наявні заяви Дніпропетровської міської ради від 29 грудня 2014 року про надсилання копії рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року (т. 1, а. с. 81) та копії ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року про виправлення описки (т. 1, а. с. 80); Дніпровська міська рада була обізнана про наявність рішення в справі.

За таких обставин, встановивши, що Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу 05 березня 2021 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Дозвілля», третя особа - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков