Рішення

від 18.05.2023 по справі 490/38/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/38/22

н\п 2/490/702/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Ребрина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради

про скасування наказу, зміну підстав звільнення, стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить:

- скасувати наказ в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради від 07.12.2021 року № 341-к «Про звільнення з роботи за скороченням штату», яким ОСОБА_1 було звільнено 07.12.2021р. з посади біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України;

- зобов`язати КНП «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1 , зазначивши, що запис про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, вказавши дату звільнення 07.12.2021 року;

- стягнути з КНП «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 07.12.2021 року;

- стягнути з КНП «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням з роботи у розмірі 50000 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що наказом № 10-К від 27.12.2018 року її було призначено на посаду біолога лабораторії Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг Миколаївської обласної ради у порядку переведення з посади завідувача клініко-діагностичної лабораторії Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1. Позивач вказує, що 07.12.2021 року на підставі наказу № 340-к від 06.12.2021 року вона вийшла з декретної відпустки. Звернувшись до відділу кадрів для оформлення необхідних документів для того, щоб приступити до роботи позивачці було повідомлено про те, що її посаду біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій опортуністичних інфекцій та інших захворювань з 01.11.2021 року вже скорочено, а тому в лабораторії їй працювати ніде. Цього ж дня позивача було ознайомлено з наказом від 24.10.2021 року № 211-л «Про попередження працівника про заплановане звільнення» повідомленням від 05.11.2021 року за № 1267/11 про заплановане звільнення в зв`язку із скороченням посади біолога з 01.11.2021 року та повідомлення про наявні вакантні посади. Позивач зазначила, що вона перебувала в шоковому стані, а тому була змушена написати заяву про звільнення з роботи тим же числом. Того ж дня наказом № 341-К від 07.12.2021 року позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вказує, що звільнивши її таким чином, а саме на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відповідач грубо порушив її права як працівника та вимоги трудового законодавства.

Так, щодо скорочення посади то позивач вказує, відповідач приймав рішення про скорочення лише однієї штатної посади біолога, що зумовлює необгрунтованість затвердження штатного розпису від 01.11.2021 року з виключенням двох штатних одиниць біолога, тому що виведення ставки 1,0 не є скороченням штату, оскільки залишені після виведення ставки посади біолога можливо розподілити між штатними одиницями в меншому розмірі.

За таких обставин скорочення третьої посади біолога на відбулося, що зумовлювало обов`язок відповідача залишити на роботі ОСОБА_1 , після виходу останньої з декретної відпустки. Окрім того позивач вказує, що відповідач не проводив консультацій з профспілкою, а посаду скоротив лише за 10 днів, що призвело до необгрунтованого звільнення позивача.

Позивач посилається на те, що із наказом «Про попередження працівника про заплановане звільнення» від 24.10.2021р. її було ознайомлено лише 07.12.2021р. В цей же день їй було вручено повідомлення від 05.11.2021р. про те, що з 01.11.2021р. посаду яку вона обіймає підлягає скороченню. При цьому в повідомленні відповідач зазначає, що попереджає позивача про заплановане звільнення за два місяці.

Щодо пропонування позивачу інших посад позивач вказує, що відповідач приховав наявні посади біолога в централізованій лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань, які позивач могла зайняти, натомість працевлаштувавши на одну з посад нового працівника ОСОБА_2 , яка була прийнята на посаду лише з 29.10.2021 року.

Посилаючись на те, що позивач вже працевлаштувалась на нову роботу, позивач не ставить вимогу про поновлення її на роботі та просить скасувати наказ № 341-к «Про звільнення з роботи за скороченням штату» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій роботодавця, позивачу були заподіянна моральна шкода( страждання), розмір компенсації щодо відшкодування якої позивач оцінює у 50000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив позов задоволити.

Представник відповідача надав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності та зазначив, що в діях відповідача відсутні порушення норм діючого законодавства, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом досліджено трудову книжку серії НОМЕР_1 згідно якої вбачається, що згідно наказу № 10-к від 27.12.2018 року ОСОБА_1 з 02.01.2019 року прийнята на посаду біолога Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг Миколаївської обласної ради в порядку переведення з Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1. Згідно наказу № 3-Л від 01.11.2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду біологу централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань КНП «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради. 07.12.2021 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом досліджено наказ КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 195-Л від 30.09.2021 року згідно якого у зв`язку з виробничою необхідністю виведено 1,0 ставку посади біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій , опортуністичних інфекцій та інших захворювань.

Судом досліджено наказ КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 207-Л від 20.10.2021 року згідно якого штатну одиницю біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань скорочено з 01.11.2021 року.

Судом досліджено наказ КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 211-Л від 24.10.2021 року «Про попередження працівника про заплановане звільнення» згідно якого наказано підготувати та вручити письмове повідомлення про наступне звільнення біологу централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань ОСОБА_1 після виходу з відпустки по догляду за дитиною у строк до 07.12.2021 року та запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади (за наявності ) у строк до 07.02.2022 року. Наказ містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з останнім 07.12.2021 року.

Судом досліджено штатний розпис КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» на 2021 року (вводиться в дію з 02.08.2021 року) згідно якого кількість штатних одиниць біолога становить 4 одиниці.

Судом досліджено штатний розпис КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» на 2021 року (вводиться в дію з 01.11.2021 року) згідно якого кількість штатних одиниць біолога становить 2 одиниці.

Судом досліджено повідомлення КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 1267/11 від 05.11.2021р. згідно якого ОСОБА_1 повідомлено,

що з 01.11.2021 року посада біолога, яку остання обіймає підлягає скороченню та попереджено про заплановане звільнення з займаної посади біолога за п. 1 ст. 40 КЗпП України за два місяці. Повідомлення містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з останнім 07.12.2021 року.

Судом досліджено наказ КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 34 ок від 06.12.2021 року «Про вихід на роботу ОСОБА_1 з 07.12.2021 року у зв`язку із закінчення відпустки по догляду за дитиною».

Судом досліджено повідомлення КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 1268/12 від 07.12.2021 року згідно якого ОСОБА_1 запроповано переведення на вакантні посади: сестра медична поліклініки, адміністратор системи, бухгалтер. Також попереджено, що у разі відмови від запропонованих посад останню буде звільнено 07.02.2022 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом досліджено заяву ОСОБА_1 від 07.12.2021 року про звільнення у зв`язку із повідомленням (попередженням) від 05.11.2021 року з яким остання ознайомлена 07.12.2021 року (скорочення посади біолога) так як в переліку вакантних посад не має відповідної для неї за фахом.

Судом досліджено лист КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 1329/12 від 21.12.2021 року згідно якого повідомлено, що на період 2019-2021 років на посаду біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій опортуністичних інфекцій та інших захворювань було прийнято осіб, саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 - в порядку переведення з Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1. На момент звільнення ОСОБА_1 07.12.2021 року посади біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань займали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Судом досліджено наказ КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 312-к від 29.10.2021 року згідно якого ОСОБА_2 прийнято з 01.11.2021 року на посаду біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 .

Судом досліджено довідку Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України згідно якої ОСОБА_1 працює в Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України з 01 липня 2022 року на посаді судового експерта сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічних досліджень та обліку.

Судом досліджено наказ КНП «Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради» № 341/к від 07.12.2021 року згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади біолога централізованої лабораторії діагностики ВІЛ-інфекцій, опортуністичних інфекцій та інших захворювань з 07.12.2021 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»п. 19 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

Відповідно дост.32 КЗпП Українипередбачено, що працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін). Попередження це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, або може відмовитися від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці з наслідками, що випливають. Двомісячний строк передбачений для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

Так, судом встановлено, що з повідомленням про скорочення посади від 05.11.2021р. позивач була ознайомлена 07.12.2021р. В цей же день наказом № 34/к від 07.12.2021 позивача було звільнено, що вказує на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу не було дотримано вимог закону, оскільки відповідач мав попередити позивача про скорочення чисельності штату та про можливе майбутнє звільнення за 2 місяці до до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 - ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За такого, суд погоджується з доводами позивача про те, що позивачу при скороченні штату не надано переважного права на залишення на роботі, оскільки остання має на утриманні двох дітей та має більший стаж роботи, ніж прийнята 29.10.2021 року на роботу ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині скасування наказу № 341-К «Про звільнення з роботи за скороченням штату» від 07.12.2021 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про внесення змін до трудової книжки, а саме здійснення запису про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, то суд зазначає наступне.

За змістомстатті 38 КЗпП Українипрацівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третястатті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору назвільнення за власним бажанням без посилання на частину третюстатті 38 КЗпП України.

Так в заяві про звільнення від 07.12.2021р. позивач ОСОБА_1 просить звільнити її у зв`язку із повідомленням (попередженням) від 05.11.2021р. про скорочення посади біолога, що фактично є заявою про звільнення за угодою сторін. Таким чином заява не містить вимогу про звільнення її за власним бажанням, тобто на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. А за такого підстави для внесення змін до трудової книжки щодо підстави звільнення позивача відсутні, а саме про звільнення позивача за ч.1 ст.38 КЗпП - не відповідає дійсним обставинами справи та волевиявленню позивача. Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про внесення змін до запису в трудову книжку щодо підстав звільнення з п.1ст.40 КЗпП України на ч.1ст.38 КЗпП України слід відмовити.

Також позивач ставить питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2021 року за весь час вимушеного прогулу.

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Статтею27 Закону України«Про оплату праці» передбачено,що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100(затв. постановою КМУ №100 від 08.02.1995р., далі Порядок) передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З наданоїпозивачем довідкивбачається,що заостанні місяціроботи,а самеза період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року позивачу було нараховано заробітну плату в розмірі 7002,57 грн.

За такого, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 502,57 грн.

Враховуючи, що позивач не ставить вимогу про поновлення її на роботі та те, що позивача не було попереджено про скорочення чисельності штату за 2 місяці, то суд вважає за можливе стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2021 року по 07 лютого 2022 року, що становить 21107,94 грн. (502,57х42 робочі дні = 21107,94 грн.).

Стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частинами 3,4ст.23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За таких обставинах у відповідності до ч.1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачем не надано обґрунтованих доказів щодо величини розміру компенсації завданої їй моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про те, що з урахуванням вимог розумності і справедливості задоволити вимоги позивача в цій частині частково та стягнути компенсацію моральної шкоди в розмірі 10553,00 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3178,00 грн.

Керуючись ст. ст.258,263-265,430 ЦПК України, суд

В ИР ІШ ИВ :

Позов задоволити частково.

Наказ № 341-К від 07.12.2021р. в.о.директора комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради про звільнення з роботи за скороченням штату (в частині ОСОБА_9 ) визнати незаконним та скасувати.

В задоволенні вимоги про внесення зміни в запис в трудовій книжці щодо підстав звільнення ОСОБА_1 відмовити .

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 21107 (Двадцять одну тисячу сто сім) грн. 94 коп. як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 21107,94 грн. провести з вирахуванням встановлених податків та зборів.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10553 грн.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг» Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3178,00грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя