Постанова

від 25.05.2023 по справі 455/23/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/23/20 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/811/3345/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м.Львів

Справа 455/23/20

Провадження № 22ц/811/3345/22

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1

розглянув справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Самбір 14 листопада 2022 року у складі судді Казана І.С., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 проподіл майнаподружжя, -

встановив:

3 січня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 10 листопада 1979 року. Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 3 травня 2018 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі сторони побудували житловий будинок, який відповідач зареєструвала на себе та надалі приватизувала земельну ділянку для обслуговування житлового будинку. Вважає, що він має право на половину вказаного майна, а тому просить ухвалити рішення, яким визнати його співвласником житлового будинку та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 як спільного майна подружжя; визнати за ним право власності на вказане майно.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року, з урахуванням додаткового рішення цього суду від 12 січня 2023 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці, призначеній для будівництва і обслуговування цього житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; поділено вказаний житловий будинок між ними по частці та визначено такий по частці порядок користування земельною ділянкою. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 . Вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували час початку будівництва спірного житлового будинку, час завершення цього будівництва, джерело. Звертає увагу, що позивач, заявивши позовну вимогу про визнання його співвласником житлового будинку, не надав доказів того, що такий будинок є неподільним майном, що відсутня згода щодо можливої грошової компенсації, передбаченої ч.ч. 4,5 ст. 71 СК України. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства, визнав житловий будинок спільною сумісною власністю та здійснив його поділ; визначив порядок користування земельною ділянкою. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10 листопада 1979 року зареєстрували шлюб, який 3 травня 2018 року розірвано рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області.

Згідно свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 21 червня 2010 року, виданого Нижанковицькою селищною радою Старосамбірського району Львівської області, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 а для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 4625155400:01:002:0124, - 24 травня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 .

Реєстрація права власності на спірний будинок проведена під час перебування сторін в шлюбі.

Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку набута відповідачем в порядку безоплатної приватизації.

Оскаржуване рішення мотивовано наступним.

Встановлено, що житловий будинок набутий відповідачем у період перебування у шлюбі, доказів, які б суперечили таким обставинам матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно допостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ» згідно із ст. ст.81,116 ЗКУкраїни окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

У відповідності до ч. 1 ст.81, ч. 1 п. 2 ст.89 ЗК Україниу спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі-продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами.

Судом першої інстанції задоволено позов ОСОБА_3 частково з урахуванням того, що земельна ділянка отримана відповідачем у порядку приватизації, спірний житловий будинок є майном подружжя. Суд визначив право спільного користування спірною земельною ділянкою за відповідним цільовим призначенням, оскільки вона не може бути об`єктом права спільної сумісної власності в минулому подружжя ОСОБА_4 , відтак не підлягає поділу між сторонами за рішенням суду. Також, суд прийшов до висновку про поділ будинку в частках (по ) і визначив порядок користування сторін спірною земельною ділянкою (по ), власником якої є ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що з 10 листопада 1979 року по 3 травня 2018 року сторони перебували в шлюбі.

Згідно свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 21 червня 2010 року, виданого Нижанковицькою селищною радою Старосамбірського району Львівської області, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 а для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 4625155400:01:002:0124, 24 травня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 .

Докази про початок і завершення будівництва будинку відсутні. Відтак, належить зробити висновок, що позивачем не доведено, що житловий будинок побудований сторонами під час шлюбу.

З наявної в матеріалах справи копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що датою прийняття рішення про реєстрацію права власності є 21 червня 2010 року. Однак, момент виникнення права власності на нерухоме майно не може пов`язуватись з його державною реєстрацією, адже сама реєстрація не є правовстановлюючим чинником, а тільки фактом визнання цього права з боку держави.

Відповідно до постанови Верховного Суді України від 5 квітня 2017 року у справі №367/5390/14-ц сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для його віднесення до об`єктів права спільної сумісної власності. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Суд повинен установити (а позивач довести) не лише факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про визнання його співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 та співвласником приватизованої відпвідачем земельної ділянки з кадастровим номером 4625155400:01:002:024.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 61 цього Кодексу об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у цій статті.

Згідно ізст.71СК Україниподіл майна,що єоб`єктом праваспільної сумісної власностіподружжя,здійснюється шляхомвиділення йогов натурі,а вразі неподільності присуджуєтьсяодному зподружжя,якщо іншене визначенедомовленістю між ними.або реалізуєтьсячерез виплатугрошової чиіншої матеріальної компенсаціївартості йогочастки (ч.2ст.364ЦК України). Такапозиція наведенау постановіВерховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі 6 - 1752цс15.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності у тому випадку, якщо річ (майно подружжя) є неподільною, і подружжя не дійшло згоди щодо грошової компенсації відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 71 СК України.

Вищий спеціалізований судУкраїни з розглядуцивільних такримінальних справу рішеннівід 1лютого 2017року (справа№ 541/642/13-ц)зазначив,що функція судуполягає врозподілі спільногомайна подружжята йоговиділі внатурі,ане визначенняідеальних частоку спільномумайні кожногоз подружжя,що невирішує спір по суті.

Позивач незаявляв вимогпро визначенняідеальних частоку спірнихоб`єктах нерухомості.Відтак, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства, визнав житловий будинок спільною сумісною власністю та здійснив його поділ , а також визначив порядок користування земельною ділянкою, хоч така вимога не заявлена.

Позивачем не надано суду доказів того, що спірний житловий будинок є неподільним майном, та про відсутність згоди щодо можливої грошової компенсації, передбаченої ч. 4, ч. 5 ст. 71 СК України.

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить задовольнити та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2977, 20 грн., сплачений при подачі апеляційної скарги.

Керуючись: ст. ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 співвласником земельної ділянки з кадастровим номером: 4625155400:01:002:0124 площею 0, 1252 га за адресою: АДРЕСА_1 , та співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого 21 червня 2010 року за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 2977, 20 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім грн. 20 коп.) сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 травня 2023 року.

Головуючий-

---

Т.І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк