Рішення

від 01.06.2023 по справі 508/117/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 508/117/23

Номер проведження 2/508/109/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року смт. Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Банташ Д.С.,

за участю: секретаря с/з - Мазарак Н.А.,

позивача- ОСОБА_1 ;

відповідача- ОСОБА_2 ;

представника третьої особи - Юрко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, Орган опіки та піклування в особі Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання неповнолітньої дитини. В обґрунтування якого вказував, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який вони розірвали згідно рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2023 року (справа № 508/16/23). За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час ОСОБА_2 мешкає окремо у своїх батьків. До теперішнього часу він та відповідач не дійшли згоди щодо місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 . Дитина проживає разом із позивачем за адресою його проживання.

Просив суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, за фактичною адресою проживання, на його самостійне утримання та виховання.

Ухвалою суду від 07 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 18.04.2023 року.

Ухвалою суду від 18 квітня 2023 року, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 травня 2023 року. Зобов`язано сторони забезпечити участь дитини ОСОБА_3 в судове засідання, з метою з`ясування її думки при вирішенні спору. Зобов`язано Службу у справах дітей Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області забезпечити участь психолога в судовому засіданні, під час з`ясування думки малолітньої дитини щодо питань вирішення спору.

Протокольною ухвалою суду від 17 травня 2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до 01.06.2023 року.

В судовому засіданні позивач пояснив, що після розлучення з відповідачем, вони мешкають окремо. Відповідач переїхала до своїх батьків де зараз і проживає. Діти залишилися мешкати разом з ним, для них створені всі умови для проживання. На позовних вимогах наполягав та просив визначити місце проживання доньки разом з ним.

Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи вважала позов обґрунтованим, посилаючись на висновок Органу опіки та піклування в особі Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області.

Через незабезпечення участі психолога в судове засіданні, з`ясування думки дитини ОСОБА_3 , щодо питань вирішення спору, судом не здійснювалося.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.05.2014 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а. с. 13).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.06.2009 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а. с. 14).

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 15.02.2023 у справі № 508/16/23, шлюб, зареєстрований 13 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Одеської області між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , актовий запис № 13, було розірвано (а. с. 19).

Згідно витягів з реєстру Територіальної громади (відомості про особу надані з відомчої інформаційної системи ДМС на підставі відомостей) за № 2023/000268488, № 2023/000268149, № 2023/000268100, вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 15,16,17)

Згідно витягу з реєстру Територіальної громади (відомості про особу надані з відомчої інформаційної системи ДМС на підставі відомостей) за № 2023/001620408, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 18)

З довідки Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 659 від 25.04.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї належать: ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . (а.с. 62)

Відповідно до характеристики від 25.04.2023 року, відносно ОСОБА_1 , за останній рік скарг, заяв та інших компроментуючих матеріалів, повідомлень про порушення громадського порядку та притягнення до адміністративної відповідальності до селищної ради не надходило. (а.с. 61)

Згідно довідки № 132 від 24.03.2023 року наданої Миколаївським ліцеєм Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3-Б класі Миколаївського ліцею Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області. (а.с. 63)

Згідно із висновком органу опіки та піклування Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 63 від 24.05.2023 року), визначено доцільним місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батькам дитини рекомендовано узгодити графік відвідування матері дитини та перебування дитини із матір`ю. Рекомендовано також, батькам здійснювати свої дії, керуючись інтересами дитини, враховуючи вік доньки, психологічний стан дитини, налагодити стосунки між собою для вирішення питань, пов`язаних із спільною дитиною. З висновку також вбачається, що відповідно до акту обстеження умов проживання від 12 травня 2023 року, складеного службою у справах дітей спільно із відділенням соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області за адресою де проживає неповнолітня ОСОБА_3 , створені усі належні умови для проживання, виховання та розвитку дівчинки, а зокрема у дитини наявна окрема кімната, ліжко, місце для власних речей, місце для самопідготовки. Кімната належним чином вмебльована, у дитини наявний одяг, взуття по сезону. (а.с. 75,76-78)

Відповідно до частин 2, 8, 9 статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною 1 ст.161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У частинах першій-третій статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, головним критерієм при вирішенні таких справ у першу чергу є інтереси дитини, а вже тільки потім право батьків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед необхідно виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.

При ухваленні рішення, суд враховує, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з обома батьками одночасно, тощо. Тому, при вирішенні цього спору вважає, що доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, щоб упевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання ОСОБА_3 , суд враховує об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема, обстеження умов проживання, поведінки батьків щодо дитини, тривалість проживання дитини з батьком, добросовісне виконання позивачем батьківських обов`язків, відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання неповнолітньої з батьком чи негативно впливали на її виховання та розвиток, а також висновок органу опіки та піклування.

Суд враховує, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, а також інтереси дитини, її вік, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, право дитини на щасливе та спокійне дитинство, забезпеченості ОСОБА_1 житлом та інших соціальних факторів, які вказують на його відношення до утримання і виховання дитини, ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, наміри і можливості виховувати дитину як повноцінних членів суспільства, виходить із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів, та дотримуючись балансу між інтересами, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, на підставі внутрішнього переконання, дійшов висновку про те, що місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 відповідатиме найкращому забезпеченню її інтересів.

Суд вважає, що зміна місця проживання ОСОБА_3 може негативно вплинути на дитину, для чого вагомих підстав немає.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині визначення дітей на його самостійне утримання та виховання задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Мати дитини, яка відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким остання буде проживати.

При цьому, визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з батьком не повинен впливати на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, їх життєвих обставин, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи положення діючого сімейного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, Орган опіки та піклування в особі Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 08 червня 2023 року.

Суддя Д.С. Банташ