Рішення

від 16.05.2023 по справі 638/11933/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11933/20

Провадження № 2/638/471/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В.В.,

за участю секретаря - Рєзніка І.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Максимовського С. О.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант-Груп», треті особи: приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант-Груп», треті особи: приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 ,. посилається на те, що вона є власницею нежитлових приміщень першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», загальною площею 253,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

05.09.2013між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Нестандартна Реклама» укладено договір кредитної лінії №18/2013, за яким ТОВ «Нестандартна Реклама» отримало від ПАТ «Енергобанк» на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відкличної не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 800 000 гривень терміном до 07.09.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом.

05.09.2013між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 (майновим поручителем за вищевказаним договором кредитної лінії) укладено іпотечний договір, предметом якого стали вищезазначені нежитлові приміщення. 18.02.2014 між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання Договору Іпотеки від 05.09.2013 у зв`язку з укладенням 12.02.2014 додаткового договору №1 до договору про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, за яким сторони дійшли згоди припинити дію Договору Іпотеки від 05.09.2013.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі №922/5065/15 з ТОВ «Нестандартна Реклама» на користь ПАТ «Енергобанк» стягнуто заборгованість за кредитом на загальну суму 515 790 грн. 46 коп.

Наприкінці 2019 року позивачу стало відомо про те, що вказаними нежитловими приміщеннями на теперішній час користуються невідомі особи, які зауважили, що придбали їх на законних підставах.

Після звернення до правоохоронних органів позивачу стало відомо, що 19.09.2016 між ТОВ «Інвест-Кредо» та ПАТ «Енергобанк» укладено

договір відступлення права вимоги за договором про надання кредитної лінії №18/2013 (за яким позивач виступає майновим поручителем). Після того право вимоги відступалося ОСОБА_7 , який в подальшому 23.12.2016 уклав договір з ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП»

про відступлення права вимоги

за іпотечним договором. ТОВ "Палант-Груп" зареєструвало за собою право власності на приміщення, які були предметом іпотечного договору, та потім уклало 31.08.2017 з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу майна, за яким ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» відчужує на користь ОСОБА_3

нежитлові приміщення першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в

літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що є підстави для визнання недійсним вказаного договору, оскільки він має фіктивний характер, укладений без відповідних прав з боку ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», всупереч вимог Договору Іпотеки, а розрахунку за відчуження майна не відбулося. Укладеним договором порушено право власності позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. Позивач просить суд визнати недійсним вказаний договір; скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» та ОСОБА_3 ; витребувати у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спірні нежитлові приміщення та повернути їх позивачу як законному власнику.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2017 він придбав у ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» нежитлові приміщення 1-го поверху 1 - 1 -: 1 - 13 площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», по АДРЕСА_1 . На момент укладання правочину вказані приміщення належали ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», яке в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та зареєструвало право власності на вказані приміщення. Доводи позивача про те, що ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» не могло стати власником нежитлових приміщень, оскільки як новий іпотекодержатель не сповістив позивача письмовим повідомленням про задоволення майнових вимог відповідач вважає необгрунтованими. 28.10.2016 на адресу ТОВ «Нестандартна реклама» та ОСОБА_2 була направлена вимога про виконання порушеного зобов`язання та повідомлення про намір задовольнити вимоги іпотекодержателя в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»», яка, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана ОСОБА_2 02.11.2016.

Зазначену вимогу було направлено ОСОБА_7 , який на той момент був іпотекодержателем на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.09.2016, тобто, ним було дотриманно вимоги частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, і, враховуючи те, що порушення не було усунуто у встановлені ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору строки, він набув права на стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Оскільки ОСОБА_7 відступив право вимоги ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» за нотаріальним договором про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором від 23.12.2016, то в силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і право на набуття власності на предмет іпотеки, оскільки попереднім кредитором були виконані необхідні для цього умови, визначені ст. 35 ЗУ «Про іпотеку». Оскільки спростовуються твердження позивача, що ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» не мало права на реєстрацію за собою права власності на іпотечне майно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП».

Крім того, відповідач ОСОБА_3 вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки вважає, що спірно майно вибуло у позивача 23.12.2016 після реєстрації права власності ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», натомість, з позовною заявою позивач звернувся в серпні 2020, тобто за межами трьорічного строку позовної давності. З посиланням на ч. 4 ст. 267 ЦК України відповідач зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої ним заявлено у спорі, є додатковою підставою для відмови у позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6 , адвокат Максимовський С. О. надав суду пояснення стосовно суті позовних вимог, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач визначив кінцевих власників спірного майна, яке просить суд в них витребувати та фактично припинити їх право власності, в якості третіх осіб замість відповідачів, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, в обгрунтування своїх доводів зазначив, що позивач не вказав всіх обставин, які мають значення для вирішення спору. А саме, позивачем не вказано, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.03.2016, у справі 539/8058/15-ц з позивача як з поручителя стягнуто 515 790 грн. коп. заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 18/2013. Крім того, позивач просить витребувати у третіх осіб, в тому числі у ОСОБА_6 , спірні нежитлові приміщення, проте, жодним чином не обгрунтовуючи зазначену позовну вимогу. Такі вимоги порушують право власності третьої особи, оскільки ОСОБА_6 є добросовісним набувачем права власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018, укладеного на відплатній основі між ним та ОСОБА_3 , на підставі якого він придбав 1/2 частку у праві власності на вказані приміщення, 1/4 з яких він володіє на теперішній час. На думку третьої особи, позивач, укладаючи договір іпотеки на спірні приміщення, передбачав можливість відчуження свого майна у разі порушення зобов`язання, а отже, не можна дійти висновку про вибуття майна позивача поза волею власника в цьому випадку. Позивач намагається перекласти тягар власної відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором (що підтверджується судовим рішеннями) на третю особу, який є добросовісним набувачем та придбав це майно за відплатним договором, який, навіть вживши усіх розумних заходів, виявивши обережність та обачність для з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна не міг передбачити такий розвиток подій. ОСОБА_6 вважає, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову у разі його обгрунтованості.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.11.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

23.03.2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження керівника апарату Дзержинського районного суду м. Харкова № 02-06/693 від 22.03.2021 справа № 638/11933/20 (номер провадження 2/638/382/21) передана на розгляд судді Щепіхіній В.В.

На підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2021 закрито провадження у цивільній справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАНТ-ГРУП» у зв`язку з припиненням діяльності товариства, також постановлено закрити підготовче провадження.

Особи, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи, про поважність причин неявки або про розгляд справи за його відсутності не направив, скористався правом надання відзиву.

Представник третьої особи ОСОБА_6 , адвокат Максимовський С. О., у задоволені позову просив відмовити, вказуючи на його безпідставність. В судовому засіданні надав пояснення щодо заявлених позовних вимог та повідомив, що заперечує проти їх задоволення в повному обсязі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи, про поважність причин неявки або про розгляд справи за його відсутністю не направила.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи, про поважність причин неявки або про розгляд справи за його відсутністю не направила.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І., в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи, про поважність причин неявки або про розгляд справи за її відсутністю не направила.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

ОСОБА_2 стала власником нежитлових приміщень першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі- продажу від 07.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. 07.09.2012 за реєстровим №2965.

05.09.2013між ПАТ "Енергобанк»" (ЄДРПОУ 19357762) та ТОВ «Нестандартна Реклама» (ЄДРПОУ 36373388) укладено договір кредитної лінії №18/2013 із змінами та доповненями, за яким ТОВ «Нестандартна Реклама» отримало від ПАТ «Енергобанк» на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відкличної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень терміном до 07.09.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 (двадцять три) % річних.

05.09.2013між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання виступила майновим поручителем за вищевказаним договором кредитної лінії №18/2013 між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Нестандартна Реклама». Згідно з умовами вказаного договору предметом іпотеки є нежитлові приміщення першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим же договором оціночна вартість предмета іпотеки склала 1 112 000 (один мільйон сто дванадцять тисяч) гривень. Іпотечний договір 05.09.2013 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим №1027 (надалі «Договір Іпотеки»).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі №922/5065/15 з ТОВ «Нестандартна Реклама» на користь ПАТ «Енергобанк» стягнуто заборгованість: за кредитом (прострочена) у розмірі 305 305,00 грн.; за відсотками - 106 365, 37 грн.; по комісії- 9600 грн.; пеню за прострочення сплати кредиту - 62 716, 02 грн.; пеню за прострочення сплати відсотків - 27 899, 89 грн.; пеню за прострочення сплати комісії - 3904 грн., судовий збір в сумі 10315,81 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.03.2016 у справі №639/8058/15-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Енергобанк» стягнуто заборгованість за договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013 та за договором поруки, укладеним 05.09.2013 між ОСОБА_2 та ПАТ «Енергобанк», у розмірі 515 790, 45 грн., судовий збір в сумі 5157,90 грн.

Згідно з положеннями ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановленими судом та такими, що не оспорюються сторонами у даній справи, суд вважає наявність заборгованості за договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, яка була стягнута первісним кредитором ПАТ "Енергобанк" в судовому порядку як з боржника ТОВ "Нестардатна реклама" за кредитним договором, так і з майнового поручителя ОСОБА_2 за договором поруки у розмірі 515 790, 45 грн.

15.07.2016 постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юститції у Харківській областівідкрито виконавче провадження за виконавчим листом №639/8058/15-п, виданим 03.06.2016. та запропонаовано ОСОБА_2 (боржнику) добровільно виконати рішення суду в строк до 22.07.2016. Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківськівй області 09.04.2019 звернуто стягнення на доходи боржника ( ОСОБА_2 ), що отримує дохід у ТОВ "Ренат 2009". Також з інформації про виконавче провадження, наданої представником позивача станом на 17.02.2022 вбачається, що 15.01.2022 головним державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Крім того, стягувачем у вказаному виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова за виконавчим листом від 03.06.2016, зазначено ПАТ "Енергобанк".

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість, яка була стягнута з позивача на підставі рішення суду від 21.03.2016, на теперішній час не погашена, її наявність та розмір учасниками справи не заперечувався. Доказів в підтвердження погашення вказаної заборгованості позивач не надав.

Крім того, судом встановлено, що 19.09.2016 між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" було укладено Договір про відступлення права вимог за Договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, а також було укладено Договір про відступлення права вимог за іпотечним договором. В подальшому 30.09.2016 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_7 укладено Договір про відступлення права вимог за Договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, а також 30.09.2016 було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

В подальшому, 23.12.2016 ОСОБА_7 уклав з ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» договір про відступлення права вимоги за договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013 та іпотечним договором, останній був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю.

23.12.2016 ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» в порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та зареєстрував право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху 1 - 1 -: 1 - 1 загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, 31.08.2017 на підставі договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 придбав у ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» вказані нежитлові приміщення та набув право власності на них.

Після цього, спірні нежитлові приміщення були продані відповідачем ОСОБА_3 третім особам, а саме ОСОБА_6 (на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018) та ОСОБА_5 (на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2018) у розмірі 1/2 частки у праві власності кожному. В подальшому вказані особи передали своє право власності частково ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки кожний.

Встановлені обставини в судовому засіданні не заперечувались сторонами та третью особою ОСОБА_6 , на підтвердження іншого доказів надано не було.

Позивач в своєму позові просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху 1 - 1 -: 1 - 1 загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», укладений 31.08.2017 між ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП" та ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП" в порушення вимог діючого законодавства неправомірно зареєструвало за собою право власності на спірні приміщення. ОСОБА_7 лише передав ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП" право вимоги за іпотечним договором, а не здійснив відчуження приміщень чи передачу права власності на предмет іпотеки. Перш ніж задовольнити майнові вимоги за рахунок іпотеки іпотекодержатель повинен сповістити про це іпотекодавця, надіславши письмове повідомлення, яке позивач не отримувала. Спірний правочин є удаваним, адже фактично між сторонами спірного договору не проведено розрахунків. Також, позивач просить суд скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «Паллант-Груп» та ОСОБА_3 ; витребувати у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спірні нежитлові приміщення та повернути їх позивачу як законному власнику.

Встановивши обставини та відповідні їм правовідносити, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 31.08.2017, укладеного між ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП" та ОСОБА_3 , продавець (ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП") передає у власність покупцю ( ОСОБА_3 ), а покупець приймає нежитлові приміщення 1-го поверху 1 - 1 -: 1 - 1 загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вищевказане майно належить продавцю згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, право власності зареєстровано ПН ХМНО ОСОБА_8 , 23.12.2016 року, номер запису про право власності 18299888, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 150060763101.

Отже, 23 грудня 2016 іпотекодержателя за іпотечним договором, де предметом договору є спірне майно, ОСОБА_7 змінено на нового іпотекодержателя ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП".

Відповідно до розділу "Терміни та їх тлумаченн", пунктів 1.1.-1.3. статті 1 "Предмет договору" іпотечного договору від 05.09.2013 позивач передав в іпотеку спірне майно в забезпечення зобов`язань, що випливають з кредитного договору №18/2013 від 05 вересня 2013 року, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Нестандарстна Реклама"".

Згідно з частинами 1, 3 статті 36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони іпотечного договору зробили відповідне застереження у розділі 7 «Звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя» іпотечного договору.

Відповідно до пункту 7.1 іпотечного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання в цілому або в його частині, та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, в цілому, або в тій чи іншій їх частині, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 7.2 Договору Іпотеки, у випадках, передбачених п.7.1 даного Договору, якщо Іпотекодержатель має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання відповідно до умов п.7.4 Договору, він направляє Іпотекодавцю (та Позичальнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця) письмову вимогу про усунення допущеного порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги, яка повинна містити попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки із зазначенням обраного Іпотекодержателем способу позасудового врегулювання.

Пунктами 7.4. та 7.5. Договору Іпотеки закріплено, що звернення стягнення на предмет Іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання по Кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та умовами цього договору. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п.7.4. цього договору.

За змістом абзацу 2 п.7.6.1 у випадку задоволення вимог іпотекодержателем шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки, іпотекодавець цим Договором підтверджує свою згоду на набуття Іпотекодержателем у власність Предмета Іпотеки з врахуванням строків пересилання поштових відправлень, але не раніше ніж на 31 (тридцять перший) календарний день з моменту відправлення Іпотекодержателем письмової вимоги, передбаченої п.7.2 цього договору.

Як встановлено судом, з моменту укладення іпотечного догвору в подальшому відбулося три відступлення прав за іпотечним договором від 05 вересня 2013 року, укладеним між позивачем та іпотекодержателем ПАТ "Енергобанк", що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями договорів передачі прав вимоги за іпотечним договором.

Зі змісту статті 24 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, станом на 23 грудня 2016 року іпотекодержателем спірного майна було ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», якому було передано право за іпотечним договором від ОСОБА_7 , якому було передано право - від ТОВ «ФК Інвест-Кредо», якому було передано право - від ПАТ «Енергобанк».

З огляду на це, 23 грудня 2016 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», як іпотекодержатель, набуло право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору у разі порушення позичальником кредитного договору та/або іпотекодавцем іпотечного договору. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 1 статті 33 Закону «Про іпотеку»).

В цей же день вказане товариство звернулося до державного реєстратора з заявою про реєстрацію права власності на спірне майно та таким чином задовольнило свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку невиконанням боржником основного зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі по тексту - Порядок №1127).

Порядком №1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 61 Порядку №1127 (в редакції, дійсній на момент реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 61 Порядку №1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Щодо дотримання ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» пункту 61 Порядку №1127 та надання державному реєстратору копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, то судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки в силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Визначена у частині 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що недотримання іпотекодержателем (ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП") вимог частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Тому, на думку суду, позов в цій частині заявлений позивачем обгрунтовано.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що вимогу про усунення порушень до іпотекодавця позивача ОСОБА_2 та боржника ТОВ "НЕСТАНДАРТНА РЕКЛАМА" надіслано не іпотекодержателем ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», а ОСОБА_7 , тобто попереднім іпотекодержателем, про що свідчать як копія самої вимоги, так і копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якої вбачається, що ОСОБА_2 02.11.2016 отримала її особисто. Таким чином, в матеріалах справи відсутня вимога іпотекодержателя ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» про усунення порушення і докази направлення такої вимоги, починаючи з 23 грудня 2016 року іпотекодавцю ОСОБА_2 та боржнику ТОВ "НЕСТАНДАРТНА РЕКЛАМА".

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» не дотримано процедуру, передбачену частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором не дотримано порядок, встановлений статтею 18 Закону України №1952-ІV та пунктом 61 Порядку №1127, тому позов в частині скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП" та ОСОБА_3 заявлений небезпідставно. При цьому посилання третьої особи на практику Верховного Суду та на те, що в цій частині позивачем обрано невірний спосіб захисту, суд відхиляє, оскільки, враховуючи зміни до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказана практика не є релевантною.

Проте, враховуючи, що зазначені вище позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху №1 - 1 -: 1 - 13 загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною 1 статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу частинами 1-3 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно із статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як встановлено вище, іпотекодержатель ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», який звернувся з метою реєстрації права власності, фактично не набув права власності на предмет іпотеки, а відповідно взагалі не міг звертатися до державного реєстратора для офіційного визнання та підтвердження цього набутого права, а в подальшому відчужувати предмет іпотеки ОСОБА_3 .

З огляду на це, суд вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 31.08.2017 був укладений від імені ТОВ «Паллант груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав, що має наслідком визнання його недійсним.

Водночас, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України.)

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встанорвленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об?єктивні (сам факт порушення права), так і суб?єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов?язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого нормами Цивільного процесуального кодексу України про обов?язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, лише одних заяв з боку позивача про те, що вона не знала про порушення своїх прав в конкретний момент недостатньо. Позивач ОСОБА_2 за загальними принципами змагальності сторін (ст.12 ЦПК України) та доказування (ст.ст.81, 83 ЦПК України) повинна також довести (надати докази) той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права.

Вказана правова позиція напрацьована судовою практикою, яка відображена у постановах Верховного суду від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17, а також у постановах Верховного суду України від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15.

При цьому, суд зауважує, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (частини 2, 3 ст. 261 ЦК). Норма ч.1 ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Укладаючи іпотечний договір, позивач погодилась щодо можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких, зокрема можливість передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного збов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому ст.37 ЗУ "Про іпотеку". Таким чином, позивач передбачав можливість відчуження свого майна у разі порушення зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не виконані умови основного зобов`язання за кредитним договором. Крім того, позивач отримала вимогу від іпотекодержателя ОСОБА_7 , в якій зазначено розмір заборгованості за кредитним договором №18/2013 від 05.09.2013, термін виконання вимоги про сплату боргу (30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги) та повідомлення про те, що у разі невиконання цієї вимоги, новий кредитор залишає за собою право та має намір задовольнити свої вимоги як іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки згідно ст.37 ЗУ "Про іпотеку" шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Вказану вимогу позивач отримала 02.11.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка міститься в матеріалах справи. Отже, про порушення її прав позивач могла дізнатися 02.12.2016 після спливу 30-тиденного строку, встановленого для усунення заборгованості за договором, коли іпотекодержатель мав право задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Вимога позивачем та боржником (позичальником) в установлений строк виконана не була, що не спростовано самим позивачем, доказів оплати суми боргу станом на 02.12.2016 позивач не надав, клопотання про поновлення строків позовної давності не заявляв.

Отже, враховуючи те, що майно позивача було обтяжене іпотекою, беручи до уваги презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, та те, що державою забезпечено усі можливості щодо доступу особи до інформації про стан таких прав, позивач, на думку суду, мав можливість з 02.12.2016 (навіть з 23.12.2016 після реєстрації права власності за ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП"), проявивши розумну обачність після отримання вимоги, поцікавитися про стан свого майна, тим більш враховуючи наявність стягнутої за рішеннями судів заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язання, за яке позивач поручився майном.

Таким чином, з огляду на встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності у разі звернення з вимогами про визнання правочину недійсним та витребування майна, позовна давність за вимогою про визнання спірного договору недійсним сплинула 02.12.2019, а позов в цій частині поданий після спливу строку позовної давності.

Європейский суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Європейської конвенції з прав людини, наголошує, що позовна давність - це законне право правопрушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного пеіроду післяскоєння правопрушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може стати в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, о мали місце у далекому минулому, сприраючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повнотук із спливом часу (рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії".

За приписами ч.ч. 2-4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідач ОСОБА_3 у відзиві просив суд застосувати строк позовної давності у три роки.

Судом встановлено обгрунтованість вимог позивача в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.08.2017 та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «Паллант-Груп» і ОСОБА_3 , проте, враховуючи вимоги ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України суд відмовляє в задоволенні таких позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про витребування у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 нежитлових приміщень першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», загальною площею 253,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , суд повідомляє наступне.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Проте, установлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивач, пред`являючи позов до суду, визначив предмет спору, до якого, в тому числі, включив вимогу про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння від осіб, які є третіми особами без самостійних вимог у даній справі. Залучення третьої особи (без самостійних вимог на предмет спору) передбачає її заінтересованість у результатах вирішення спору, яка виражається в ймовірності виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог з боку позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин під час розгляду справи, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати статус співвідповідача у справі, а не третьої особи.

В позовній заяві та під час розгляду спави позивач не навів обставин та матеріально-правової норми, якими він обгрунтовує позовні вимоги щодо витребування майна від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду необхідно з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного)володіння чужим майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 28.08.2020 (на день подання позову до суду) були власниками спірного майна. Представником ОСОБА_6 на момент ухвалення рішення також підтверджено, що ОСОБА_6 є власником спірного майна на праві часткової власності. Проте, позивач при поданні позову про витребування майна від вказаних осіб не визначив їх відповідачами у справі, а пред`явив вимоги про витребування майна до ОСОБА_3 та ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП". Під час розгляду справи клопотань про залучення співвідповідачами вказаних осіб позивачем не заявлено, заяв про зміну підстав або предмета позову позивачем не надано.

Положеннями пункту 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 №5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" передбачено, що при пред`явленні позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Встановивши, що позов в частині позовних вимог про витребування від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 нежитлових приміщень першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», загальною площею 253,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , пред`явлений до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні таких вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 11, 16, 257, 261, 388, 391, 575 Цивільного кодексу України, ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позова ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант-Груп», треті особи: приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2023.

Суддя В. В. Щепіхіна