Постанова

від 07.12.2023 по справі 638/11933/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Харків

справа № 638/11933/20

провадження № 22-ц/818/1448/23

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 ,

треті особи - приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року у складі судді Щепіхіної В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, після уточнення якого росила визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень першого поверху №1-1-:-1-13, в літ. «А-5», загальною площею 253,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ( надалі Нежитлові приміщення) недійсним, скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на Нежитлові приміщення за ТОВ «Паллант-Груп» та ОСОБА_2 , витребувати у ОСОБА_3 та передати позивачу Нежитлові приміщення.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач є власницею Нежитлових приміщень, які вона 05.09.2013 передала в іпотеку ПАТ «Енергобанк» в забезпечення виконання ТОВ «Нестандартна Реклама» умов договору кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, а саме повернення ПАТ «Енергобанк» позичених у останнього 800 000 гривень у термін до 07.09.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом.

18.02.2014 між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання Договору Іпотеки від 05.09.2013 у зв`язку з укладенням 12.02.2014 додаткового договору №1 до договору про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013 за яким сторони дійшли згоди припинити дію Договору Іпотеки від 05.09.2013.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі №922/5065/15 з ТОВ «Нестандартна Реклама» на користь ПАТ «Енергобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №18/2013 від 05.09.2013 на загальну суму515 790 грн. 46 коп.

Наприкінці 2019 року позивачу стало відомо про те, що Нежитловими приміщеннями користуються невідомі особи оскільки вважають, що придбали їх на законних підставах.

Після звернення до правоохоронних органів позивачу стало відомо, що 19.09.2016 між ТОВ «Інвест-Кредо» та ПАТ «Енергобанк» укладено договір відступлення права вимоги за договором про наданнякредитної лінії №18/2013. Після того право вимоги відступалося ОСОБА_7 , який в подальшому23.12.2016 уклав з ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором. ТОВ "Палант-Груп" зареєструвало за собою право власності на Нежитлові приміщення та 31.08.2017 уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу. Позивач вважає, що є підстави для визнання вказаного договору недійсним, оскількивін має фіктивний характер, укладений без відповідних прав з боку ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», всупереч вимог Договору Іпотеки, а розрахунку за відчуження майна не відбулося. Укладеним договором порушено право власності позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. Тому, необхідно витребувати у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спірні нежитлові приміщення та повернути їх позивачу як законному власнику, оскільки на час звернення до суду за ними зареєстровано на них право власності.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2021 провадження у цивільній справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАНТ-ГРУП» закрито у зв`язку з припиненням діяльності товариства.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» при зверненні стягнення на предмет іпотеки не дотримано процедуру, передбачену частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором не дотримано порядок, встановлений статтею 18 Закону України №1952-ІV та пунктом 61 Порядку №1127 тому позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.08.2017 та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «Паллант-Груп» і ОСОБА_2 є обґрунтованим. Проте, керуючись вимогами ст.,ст. 257, 261, 267 ЦК України суд відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності про застосування якої заявлено ОСОБА_2 . Вимоги про витребування ОСОБА_8 приміщень успіввласників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягають задоволенню оскільки позивач при поданні позову про витребування майна від вказаних осіб не визначив їх відповідачами у справі, а пред`явив вимоги про витребування майна до ОСОБА_2 та ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП". Під час розгляду справи клопотань про залучення співвідповідачами вказаних осіб позивачем не заявлено, заяв про зміну підстав або предмета позову позивачем не надано.

Частково не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 ,яка дієв інтересах ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу. Посилалась на те, що судом надано неправильну оцінку обставинам справи та застосовано ст. 257 ЦК України. Просила рішення в частині відмовив задоволенніпозовних вимогщодо визнаннянедійсним договорукупівлі -продажу Нежитловихприміщень від31.08.2017та скасуваннярішення державногореєстратора прореєстрацію прававласності заТОВ ТОВ«Паллант-Груп»та ОСОБА_2 скасувати таухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов висновку що позивачкою пропущений строк позовної давності з порушенням вимог закону. Суд не правильно встановив дату початку перебігу строку позовної давності за заявленими позивачкою вимогами та помилково вважав, що ОСОБА_1 пропустила строк захисту порушеного права щодо вимоги про визнання недійсним купівлі-продажу від 31.08.2017 року. Позивач звернулась з зазначеною вимогою 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 .. Тобто 3 роки спливали 31 серпня 2020 року. Крім цього, судом не враховано, що згідно з п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728. 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин було установлено з 12 березня 2020 до 30 червня 2023 року. Отже, за позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі - продажу Нежитлових приміщень, що посвідчений 31.08.2017 приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. за реєстраційним номером 2170 позовна давність не пропущена.

Щодо позовної вимоги про скасувати рішення державного реєстратора про реєстрації права власності за ТОВ «Паллант-Груп», то судом взагалі не встановлено, коли ОСОБА_1 дізналась про факт реєстрації права власності за ТОВ «Паллант-Груп» і коли отримала дійсну можливість про це дізнатися. Матеріали справи не містять жодного письмового доказу про сповіщення ОСОБА_1 про відступлення прав за основним та іпотечним договором на користь ТОВ «Паллант- Груп», не містять будь-яких доказів повідомлення ОСОБА_1 про вибуття спірних приміщень з її володіння. Суд визнав, що іпотекодержатель ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», який звернувся з метою реєстрації права власності, фактично не набув права власності на предмет іпотеки, а відповідно взагалі не міг звертатися до державного реєстратора для офіційного визнання та підтвердження цього набутого права, а в подальшому відчужувати предмет іпотеки ОСОБА_2 . З огляду на це, оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 31.08.2017 був укладений від імені ТОВ «Паллант-Груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав, що має наслідком визнання його недійсним. ТОВ «Паллант-Груп» щодо вимоги про скасування реєстрації права власності про застосування позовної давності не заявляв. Отже, суд застосував позовну давність без заяви сторони - відповідача ТОВ «Паллант - Груп».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими. Судом встановлено, що позивач передала спірні Нежитлові приміщення в іпотеку ПАТ « Енергобанк» в жовтні 2015 року. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.03.2016 з ОСОБА_1 , як поручителя було стягнуто заборгованість за кредитним договором №18/2013 від 05.09.2013. В подальшому ПАТ « Енергобанк» відступив право вимоги за цим договором і остаточним набувачем став ТОВ « Палант Груп». Останній 23.12.2016 зареєстрував за собою право власності на Нежитлові приміщення в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та 31.08.2017 продав їх ОСОБА_2 . Суд встановив, що було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з боку ТОВ « Палант Груп», тому останній не мав права укладати договір купівлі продажу. Таким чином суд правильно вважав, що початок перебігу строку позовної давності за вимогами ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та визнання правочину не дійсним потрібно рахувати з дня прийняття оскаржуваного рішення 23.12.2016. Одночасно представник ОСОБА_5 звертає увагу на те, що позивач фактично пред`явила віндикаційний позов, перебіг строку давності в якому пов`язується з моментом вибуття майна з власності позивача. При цьому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Спірне майно вибуло від позивачки 23.12.2016 , з дня реєстрації за ТОВ «Палант Груп»,а зпозовом вона звернулась лише 28.08.2020. Тому суд правильно застосував до спірних правовідносин строк позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні в частині що оскаржується виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати у зміні його мотивувальної частини.

Як встановлено судом ОСОБА_1 набула нежитлові приміщення першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 07.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. 07.09.2012 за реєстровим № 2965.

05.09.2013між ПАТ "Енергобанк»" (ЄДРПОУ 19357762) та ТОВ «Нестандартна Реклама» (ЄДРПОУ 36373388) укладено договір кредитної лінії №18/2013 із змінами та доповненями, за яким ТОВ «Нестандартна Реклама» отримало від ПАТ «Енергобанк» на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відкличної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень терміном до 07.09.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 (двадцять три) % річних.

05.09.2013між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання виступила майновим поручителем за вищевказаним договором кредитної лінії №18/2013 між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Нестандартна Реклама». Згідно з умовами вказаного договору предметом іпотеки єнежитлові приміщення першого поверху №1-1-:-1-13, загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим же договором оціночна вартість предмета іпотеки склала 1 112 000 (один мільйон сто дванадцять тисяч) гривень. Іпотечний договір05.09.2013 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим №1027 (надалі «Договір Іпотеки»).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі №922/5065/15 з ТОВ «Нестандартна Реклама» на користь ПАТ «Енергобанк» стягнуто заборгованість: за кредитом (прострочена) у розмірі 305 305,00 грн.; за відсотками - 106 365, 37 грн.; по комісії- 9600 грн.; пеню за прострочення сплати кредиту - 62 716, 02 грн.; пеню за прострочення сплати відсотків - 27 899, 89 грн.; пеню за прострочення сплати комісії - 3904 грн., судовий збір в сумі 10315,81 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.03.2016 у справі №639/8058/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» стягнуто заборгованість за договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013 та за договором поруки, укладеним 05.09.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Енергобанк», у розмірі 515 790, 45 грн., судовий збір в сумі 5157,90 грн.

15.07.2016 постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юститції у Харківській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №639/8058/15-п, виданим 03.06.2016. та запропонаовано ОСОБА_1 (боржнику) добровільно виконати рішення суду в строк до 22.07.2016. Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківськівй області 09.04.2019 звернуто стягнення на доходи боржника ( ОСОБА_1 ), що отримує дохід у ТОВ "Ренат 2009". Також з інформації про виконавче провадження, наданої представником позивача станом на 17.02.2022 вбачається, що 15.01.2022 головним державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Крім того, стягувачем у вказаному виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова за виконавчим листом від 03.06.2016, зазначено ПАТ "Енергобанк".

19.09.2016 між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" було укладено Договір про відступлення права вимог за Договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, а також було укладено Договір про відступлення права вимог за іпотечним договором. В подальшому 30.09.2016 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_7 укладено Договір про відступлення права вимог за Договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013, а також 30.09.2016 було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

В подальшому, 23.12.2016 ОСОБА_7 уклав з ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» договір про відступлення права вимоги за договором про надання кредитної лінії №18/2013 від 05.09.2013та іпотечним договором, останній був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю.

23.12.2016 ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» в порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та зареєстрував право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху 1 - 1 -: 1 - 1 загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, станом на 23 грудня 2016 року іпотекодержателем спірного майна було ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», якому було передано право за іпотечним договором від ОСОБА_7 , якому було передано право від ТОВ «ФК Інвест-Кредо», якому було передано право від ПАТ «Енергобанк».

В подальшому, 31.08.2017 на підставі договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_2 придбав у ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» вказані нежитлові приміщення та набув право власності на них.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 31.08.2017 продавець (ТОВ "ПАЛЛАНТ-ГРУП") передає у власність покупцю ( ОСОБА_2 ), а покупець приймає нежитлові приміщення1-го поверху 1 - 1 -: 1 - 1 загальною площею 253,5 кв.м. в літ. «А-5», розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вищевказане майно належить продавцю згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, право власності зареєстровано ПН ХМНО ОСОБА_10 , 23.12.2016 року, номер запису про право власності 18299888, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 150060763101.

Після цього, спірні нежитлові приміщення були продані відповідачем ОСОБА_2 третім особам, а саме ОСОБА_5 (на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018) та ОСОБА_4 (на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2018) у розмірі 1/2 частки у праві власності кожному. В подальшому вказані особи передали своє право власності частково ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки кожний.

Також судом встановлено, що вимогу про усунення порушень до іпотекодавця позивача ОСОБА_1 та боржника ТОВ "НЕСТАНДАРТНА РЕКЛАМА" надіслано не іпотекодержателем ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», а ОСОБА_7 , тобто попереднім іпотекодержателем, про що свідчать як копія самої вимоги, так і копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 02.11.2016 отримала її особисто. Таким чином, в матеріалах справи відсутня вимога іпотекодержателя ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» про усунення порушення і докази направлення такої вимоги, починаючи з 23 грудня 2016 року іпотекодавцю ОСОБА_1 та боржнику ТОВ «НЕСТАНДАРТНА РЕКЛАМА».

З огляду на це, з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» та ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 31.08.2017 був укладений від імені ТОВ «Паллант груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав, що має наслідком визнання його недійсним та скасування державної реєстрації права власності за останнім. Одночасно судом першої інстанції відмовлено у задоволенні цих позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

З вищезазначеним висновком суду судова колегія не погоджується.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до судуз позовом; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і другій статті 4 ЦПК України, чинного на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; аналогічний припис закріплений у частині першій статті 2 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача(див. пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а такожможливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій,не пов`язаних з порушенням володіння.

Законодавство визначає основні способи захисту цивільних прав, зокрема визнання права, правочину недіи?сним, припинення діі?, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

ОСОБА_1 обґрунтувала позов в оскаржуваній частині приписами статей 203, 215, 216 ЦК України, в яких визначенізагальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, загальні підстави і правові наслідки недійсності правочину та посилалась на порушення зазначеним правочином її права власності.

Разом з тим згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власниками Нежитлових приміщень на час розгляду справи по суті є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с.9-11).

Матеріали справи свідчать, що між позивачкою і кінцевими набувачами ОСОБА_8 приміщень відсутні договірні відносини.

Згідно висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 29 березня 2017 року у справі №6-3104цс16) приписи частини першої статті 216 ЦК України не застосовуються як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не можуть задовольнятися позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину

Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України.Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача(див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстраціїправа власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили,щодоправа власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису доДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на наведене судова колегія доходить висновку про те, що суд помилково вважав, що обраний позивачкою спосіб захисту призведе до поновлення її прав, але задоволені позову належить відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної даності. Позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`язку із не ефективністю обраного позивачкою способу захисту, який не призведе до поновлення її прав.

З огляду на зазначене апеляційна скарга ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року зміні. У задоволені позову ОСОБА_1 в оскаржуваній частині належить відмовити з мотивів наведених у цій постанові.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року змінити, викласти мотивувальну частину рішення в оскаржуваній частині в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.12.2023 р.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук