Постанова

від 29.05.2023 по справі 916/2430/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2430/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Сілаєва В.С.;

За участю представників сторін:

Від АТ «Державний ощадний банк України» - Новік В.М.;

Від ТОВ ««Мерітайм Вей» Шинкаренко Ю.В.;

Від ТОВ "ОЛУМ" не з`явився;

Від ТОВ "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023

по справі №916/2430/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ"

до відповідача: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

- Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА"

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерітайм Вей»

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

(суддя місцевого господарського суду: Литвинова В.В., Господарський суд Одеської області),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛУМ (далі ТОВ ОЛУМ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі АТ Ощадбанк) з вимогами про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за реєстровим № 772, вчиненого 13.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 16.11.2016 № 339/48-3, укладеним між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України, код ЄДРПОУ 00032129, та Товариством з обмеженою відповідальністю Олум, код ЄДРПОУ 40309507, а саме: основні засоби, розташовані за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4 та Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Портова, буд.13, до складу яких входить наступне обладнання та устаткування: 1) Верстат токарний (Из) інвентарний № 1304001: 2) Насос ЕЦВ інвентарний № 1304002; 3) Мельничка' ЛМТ прибор Ізмаїл інвентарний № 1304003; 4) Спектран IT прибор Ізмаїл інвентарний № 1304004; 5) Обладнання вагове бункерне інвентарний № 1304005; 6) Транспортер ленточний інвентарний № 1304006; 7) Транспортер ленточний інвентарний № 1304007; 8) Люлька монтажна інвентарний № 1304008; 9) Бункер зерновий інвентарний № 1304009; 10) Автомобіленавантажувач інвентарний № 1304010; 11) Автомобіленавантажувач інвентарний № 1304011; 12) Транспортер ленточний інвентарний № 1304012; 13) Циркулярна пила інвентарний № 1304013; 14) Станок закаточний інвентарний № 1304014; 15) Станок сверильний інвентарний № 1304015; 16) Апарат електросварочний інвентарний № 1304016; 17) Резервуар для рідкого палива інвентарний № 1304017; 18) Трансформатор інвентарний № 1304018; 19) Транспортер мост інвентарний № 1304019; 20) Зерносушилка інвентарний № 1304020; 21) Зерносушилка 2 інвентарний № 1304021; 22) Приемник пристрой а/м інвентарний № 1304022; 23) Прийомник пристрой а/м інвентарний № 1304023; 24) Пробоотборник інвентарний № 1304024; 25) Транспортер ленточний І інвентарний № 1304025; 26) Транспортер ленточний 2 інвентарний № 1304026; 27) Транспортер ленточний 3 інвентарний № 1304027; 28) Транспортер ленточний 4 інвентарний № 1304028; 29) Транспортер ленточний 5 інвентарний № 1304029; 30) Транспортер ленточний 6, інвентарний № 1304030; 31) Транспортер ленточний 7, інвентарний № 1304031; 32) Транспортер ленточний 8 інвентарний № 1304032; 33) Трансф. сварочний інвентарний № 1304033; 34) Авторазгружатель інвентарний №1304034; 35) Трансф. скрспк. інвентарний № 1304035; 36) Трансф. цепной 2 інвентарний № 1304036; 37) Трансф. Цепной 1 інвентарний №1304037; 38) Сепаратор інвентарний № 1304038; 39) Автоподъемник 2 інвентарний № 1304039; 40) Пасажир. ліфт інвентарний № 1304040; 41) Автонавантажувач інвентарний № 1304041; 42) Лебедка вагон інвентарний № 1304042; 43) Електротрансф. 1 інвентарний № 1304043; 44) Разделит. Шкаф інвентарний № 1304044; 45) Електротрансф. 2 інвентарний № 1304045; 46) Шнековий трансф. інвентарний № 1304046; 47) Пожарна мотопомпа інвентарний № 130407; 48) Ваги 1, інвентарний № 1304048; 49) Ваги 2, інвентарний № 1304049; 50) Ваги 3, інвентарний № 1304050; 51) Ваги 4, інвентарний № 1304051; 52) Норія 1 інвентарний № 1304052; 53) Норія 2 інвентарний № 1304053; 54) Норія 3 інвентарний № 1304054; 55) Норія 4 інвентарний № 1304055; 56) Норія 5 інвентарний № 1304056. Позивач зазначає, що виконавчий напис від 13.05.2019 № 772 вчинений для часткового погашення кредитної заборгованості (тіло кредиту) за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 у розмірі 10416 955,10 доларів США, а також витрат, понесених за вчинення виконавчого напису в сумі 110 000,00 грн. за рахунок предмета застави за Договором застави №339/48-3 від 16.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрованого в реєстрі №2549, укладеного між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ТОВ «ОЛУМ».

Позовні вимоги, із посиланням на статтю 15, частини першу, другу статті 16, статтю 18 Цивільного кодексу України, статті 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-XII, обґрунтовані неправомірністю вчинення виконавчого напису від 13.05.2019 за реєстровим номером 772 через спірність заборгованості.

Позивач зазначає, що виконавчий напис від 13.05.2019 № 772 вчинений для часткового погашення кредитної заборгованості (тіло кредиту) за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 у розмірі 10 416 955,10 доларів США, а також витрат, понесених за вчинення виконавчого напису в сумі 110 000,00 грн. за рахунок предмета застави за Договором застави №339/48-3 від 16.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрованого в реєстрі №2549, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ТОВ «ОЛУМ».

Позивач звертає увагу на те, що у виконавчому написі від 13.05.2019 №772 вказано строк, за який провадиться стягнення, а саме: з 11.02.2019 по 03.05.2019.

Однак, за твердженням Позивача, заборгованість боржника - ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 станом на 03.05.2019 була іншою, ніж зазначена у виконавчому написі.

ТОВ ОЛУМ посилається на преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі №916/1409/19, що набрало законної сили 28.09.2020, за позовом АТ Державний ощадний банк України до ТОВ ІСТ ОІЛС Україна, ОСОБА_1 , ТОВ АГРОІНВЕСТГРУП, ОСОБА_2 , ТОВ ОСНОВА-2008, ТОВ ФІНАГРО про солідарне стягнення 9495 511,02 доларів США та 51 773 756, 26 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис від 13.05.2019 №772 вчинено за наявності спору між сторонами Договору кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 щодо заборгованості по простроченому кредиту в сумі 1 505 143,55 доларів США (10 416 955,10 - 8 911 811,55 = 1 505 143,55), а також відсутності прозорості вимог кредитора до позичальника, яка б надавала можливість визначити зміст, умови виконання та дійсний розмір спірних зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

На переконання суду, матеріали справи є достатніми для підтвердження безспірності заборгованості позичальника за зобов`язанням, зокрема, Розрахунок заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 станом на 03.05.2019. Також нотаріусу були додатково надані банківські виписки за рахунками обліку заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1, якими підтверджено наявність заборгованості (тіло кредиту, проценти, комісії), і розрахунки сум пені та 3 % річних, саме в тих розмірах, які зазначені в заяві стягувача та у оспорюваному виконавчому написі від 13.05.2019 № 772.

Отже на момент вчинення виконавчого напису від 13.05.2019 №772, нотаріус мав можливість пересвідчитись у наявності безспірної заборгованості перед стягувачем саме у таких розмірах і за такий період, які були зазначені AT Ощадбанк у заяві від 11.05.2019, тобто правомірності вимог стягувача.

Суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що зі змісту наявної у матеріалах цієї справи, заяви про збільшення позовних вимог від 06.12.2019 №55/204/1276/101213/2019-00/вих, поданої у справі № 916/1409/19, вбачається, що розрахунок заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії № 323/48-1 від 07.11.2016 виконано банком станом на 02.12.2019. Однак, у прохальній частині наведеної заяви про збільшення позовних вимог від 06.12.2019 AT Ощадбанк замість дати 02.12.2019, станом на яку було виконано новий розрахунок, було вказано про наявність заборгованості у розмірі 9 495 511,02 доларів США та 51 773 75,26 гривень саме станом на 03.05.2019.

Тобто, зазначення у рішенні Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі № 916/1409/19 про існування заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна у певному розмірі станом на 03.05.2019 не є опискою, як про це вказує AT Ощадбанк, а є результатом помилки самого банку. Ця помилка банку є очевидною щодо строкових процентів, оскільки у справі № 916/1409/19 AT Ощадбанк просив стягнути заборгованість у розмірі 111 397,64 доларів США за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, яка об`єктивно не могла існувати станом на 03.05.2019.

Щодо такої підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису як наявність заборони на звернення стягнення на майно, суд зазначив, що така заборона повинна бути встановлена законодавством, як то, у Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, що є Додатком до Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII. Однак, майно заставодавця (Позивача) не входить до цього переліку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ОЛУМ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт в скарзі вказує, що з урахуванням вимог ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, правомірним вбачається висновок про те, що розмір заборгованості ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» перед АТ «Державний ощадний банк Україна» по простроченому кредиту за Договором кредитної лінії №323/48-1 від 07.11.2016 станом на 03.05.2019 складав 8911811 доларів США 55 центів. Разом з тим, за змістом виконавчого напису від 13.05.2019 за №772 приватним нотаріусом строк, за який проводиться стягнення, було визначено з 11.02.2019 по 03.05.2019, а розмір заборгованості у сумі 10416 955,10 дол США замість присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі №916/1409/19, яке набрало законної сили, 8 911 811,55 дол США.

На думку позивача, оскільки на момент звернення АТ «Державний ощадний банк України» до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, заборгованість позичальника за договором кредитної лінії не була безспірною, приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису від 13.05.2019 за реєстр. №772 була порушена обов`язкова умова вчинення нотаріусом нотаріальної дії, що передбачена вимогами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (з наступними змінами та доповненнями).

Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального законодавства України, грунтується на помилковому застосуванні (тлумаченні) норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

На переконання апелянта, наведені Господарським судом Одеської області за змістом рішення від 15.02.2023 по справі №916/1430/2 роз`яснення змісту описової та мотивувальної частин рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі №916/1409/19 не можуть спростувати ухвалене по суті іншим складом судове рішення у вказаній справі та тлумачити на користь однієї із сторін у спорі ті чи інші обставини, що досліджувались у справі №916/1409/19.

Заявник апеляційної скарги вказує, що повноваженнями щодо виправлення можливої описки чи арифметичної помилки в рішенні або роз`яснення судового рішення наділений суд, який розглядав справу №916/1409/19, а не склад суду, який розглянув дану справу, тому здійснене судом за змістом рішення від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 тлумачення тих чи інших обставин справи №916/1409/19 не спростовує доводів позивача щодо декларативного характеру безспірності вимог кредитора за змістом оспорюваного виконавчого напису від 13.05.2019 №772.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОЛУМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2430/22.

20.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2430/22.

03.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ "Державний ощадний банк України" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ОЛУМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22.

АТ «Державний ощадний банк України» у відзив і зазначив, що сума вимог стягувача у виконавчому написі не співпадає з сумою, яка визначена у рішенні Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 по справі №916/1409/19 через наявність описки у вказаному рішенні суду (що підтверджується заявою банку до суду про збільшення позовних вимог та розрахунком зоборгованості позивачльника станом на 02.12.2019), що свідчить про безспірність вимог банку при вчиненні приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. виконавчого напису, та відповідно, про необгрунтованість апеляційної скарги.

20.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерітайм Вей» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ".

Третя особа у відзиві зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність або необгрунтованість рішення суду першої інстанції. Сума вимог стягувача у виконавчих написах не співпадає з сумою, яка визначена у рішенні суду першої інстанції через наявність описки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 розгляд справи №916/2430/22 за апеляційною скаргою ТОВ "ОЛУМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 призначено на 29.05.2023 об 11-30 год.

12.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 задоволено клопотання АТ "Державний ощадний банк України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/2430/22 поза межами приміщення суду, розгляд справи №916/2430/22 призначено на 29.05.2023 об 11-30 год в режимі відеоконференції

26.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ОЛУМ» надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього через зайнятість адвоката у інших судових процесах.

В судове засідання 29.05.2023 з`явився представник відповідача та третьої особи ТОВ «Мерітайм Вей», які підтримали вимоги, викладені ними письмово у відзивах на апеляційну скаргу. Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з`явились, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ОЛУМ з 17.06.2016 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, реєстраційний номер 88247351106, загальною площею 11186,8 кв.м, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 4, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів від 15.06.2022 № 302815848 /т. І а.с. 19-20/.

Також, з 11.03.2016 ТОВ ОЛУМ на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, реєстраційний номер 871979851106, загальною площею 2 736,4 кв.м., які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 4, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів від 22.06.2022 № 303345181 (т. І а.с. 21-23).

07.11.2016 між ПАТ Державний ощадний банк України і ТОВ ІСТ ОІЛС Україна укладено Договір кредитної лінії № 323/48-1 (далі Договір кредитної лінії від 07.11.2016). (т. І а.с. 44-57).

21.04.2017 між ПАТ Державний ощадний банк України і ТОВ ІСТ ОІЛС Україна укладено Додатковий договір № 1 до Договору кредитної лінії від 07.11.2016. (т. І а.с. 64-67).

18.12.2017 між ПАТ Державний ощадний банк України і ТОВ ІСТ ОІЛС Україна укладено Додатковий договір № 2 до Договору кредитної лінії від 07.11.2016. (т. І а.с. 68-70).

21.12.2018 між ПАТ Державний ощадний банк України і ТОВ ІСТ ОІЛС Україна укладено Додатковий договір № 3 до Договору кредитної лінії від 07.11.2016. (т. І а.с. 71-72).

Відповідно до преамбули, пунктів 2.1, 2.2 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 Банк (AT Ощадбанк) зобов`язується надати на умовах цього договору, а Позичальник (ТОВ ІСТ ОІЛС Україна) зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку і на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами/частинами траншів з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 07.11.2019.

Згідно із пунктом 2.3, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 Договору кредитної лінії від 07.11.2016, у редакції Додаткового договору від 21.04.2017 № 1, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 13480000,00 доларів США. Сторони погодили збільшення/зменшення Діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком: до 07.11.2019 (включно) 13 480 000,00 доларів США; з 08.11.2019 (включно) нуль доларів США. З метою дотримання Діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору Позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу в сумі, що буде необхідною для дотримання Діючого ліміту кредитування та такий наступний період. У разі якщо Діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш/частину траншу у межах Діючого ліміту кредитування лише за умови погашення Основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за договором.

Відповідно до підпункту 2.7.1.1 підпункту 2.7.1 пункту 2.7 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідно плату (проценти), в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом, сторони повинні користуватися наступним: розмір процентної ставки 10,75 процентів річних, за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в підпункті 2.7.1.2 цього договору.

Підпунктом 2.7.1.2 підпункту 2.7.1 пункту 2.7 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 визначено розмір процентної ставки 15 процентів річних, який застосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язання(ань) встановленого пунктами 5.3.7, 5.3.17 цього договору.

Згідно із підпунктом 2.7.6 пункту 2.7 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 проценти нараховуються методом факт/360 на Основну суму борту та за строк фактичного користування Кредитом, а саме:

За умовами пп. 2.7.6.1. Процентна ставка в розмірі, зазначеному в підпункті 2.7.1.1 цього Договору, нараховується починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення Основної суми боргу за цим Договором. При нарахуванні процентів день Кредиту (траншу/частини траншу) приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом (траншем/частиною траншу), а день повернення Кредиту (траншу/частини траншу) до розрахунку процентів не включається.

Підпунктом 2.7.6.2. передбачено, що процентна ставка в розмірі, зазначеному в підпункті 2.7.1.2. цього Договору, нараховується за умови наявності порушення Позичальником зобов`язань, встановлених пунктами 5.3.17 цього Договору починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому за результатами проведеного аналізу Банком встановлено порушення Позичальником зобов`язань встановлених пунктами 5.3.7, 5.3.17 цього Договору, до останнього дня (включно) місяця, що передує місяцю, в якому Банком за результатами проведеного аналізу встановлено відсутність порушення Позичальником зобов`язань встановлених пунктами 5.3.7 та 5.3.17 цього Договору.

У підпункті 2.7.7 пункту 2.7 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 визначено порядок сплати процентів: нараховані з першого дня видачі кредиту (траншу/частини траншу) або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником кредиту (траншу/частини траншу) проценти сплачуються Позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього Договору або настання остаточного терміну повернення кредиту одночасно з погашенням всієї основної суми боргу. Перший раз Позичальник сплачує проценти не пізніше 10.12.2016.

Відповідно до підпункту 2.10.2 пункту 2.10 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 за обслуговування кредиту, сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі еквівалентному 1 000,00 доларів США щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту одночасно з погашенням всієї Основної суми боргу.

Згідно із підпунктом 1 підпункту 3.3.1, пункту 3.3 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або Майновими поручителями/Поручителями взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Договором про відкриття покритого акредитиву та/або Документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, відкликати Кредит та вимагати (в порядку, визначеному п. 3.3.2 Договору) повернення суми Кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування Кредитом разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором, у тому числі, але не виключно, якщо: Позичальник вчасно не здійснив погашення Основної суми боргу або її частини, або не сплатив проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором та /або Договором про відкриття покритого акредитиву та/або за будь-яким іншим договором який укладений Позичальником з Банком з метою будь-якої кредитної операції.

Підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 передбачено, що відкликання Банком Кредиту з підстав, визначених підпунктом 3.3.1 Договору здійснюється шляхом направлення позичальнику в порядку, визначеному пунктом 10.4 даного Договору, вимоги про відкликання Кредиту.

Підпунктом 3.3.3 пункту 3.3 Договору кредитної лінії від 07.11.2016, у редакції Додаткового договору від 15.02.2019 № 4, встановлено, що Позичальник зобов`язаний не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати направлення Банком вимоги про відкликання кредиту здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором (в тому числі повернути Основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом, а також інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього Договору.

Згідно із підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 Договору кредитної лінії від 07.11.2016, у редакції Додаткового договору від 21.04.2017 № 1, Банк має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до Документів забезпечення та задовольнити в повному обсязі за рахунок його вартості свої вимоги за цим договором (в повному обсязі або частково) за рахунок іншого майна, що перебуває у власності Позичальника, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором та/або будь-яким іншим договором, який укладений Позичальником з Банком з метою здійснення будь-якої активної операції.

Відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком (установою АТ Ощадбанк). У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі, передбачені договором, та відшкодувати завдані збитки.

Пунктом 7.1 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені у зв`язку з цим збитки понад штрафні санкції, визначені пунктом 7.2 цього Договору.

Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 за порушення Позичальником строків виконання Зобов`язання щодо погашення Основної суми боргу та/або процентів за користування Кредитом сплачується пеня на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Пунктом 10.6 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2016 між ПАТ Державний ощадний банк України і ТОВ ОЛУМ укладено Договір застави обладнання № 339/48-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. 16.11.2016, зареєстровано в реєстрі за № 2549 (далі Договір застави від 16.11.2016). (т. І а.с. 35-39).

21.04.2017 між ПАТ Державний ощадний банк України і ТОВ ОЛУМ укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору застави від 16.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. 21.04.2017, зареєстровано в реєстрі за № 857 /т. І а.с. 42/.

Відповідно до пункту 1.1 договору застави від 16.11.2016 Заставодавець (ТОВ ОЛУМ), з метою забезпечення належного виконання Зобов`язання, що випливає з Кредитного договору передає в заставу, а Заставодержатель (АТ Ощадбанк) цим приймає в заставу в порядку і на умовах визначених у цьому Договорі, Предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Заставою, встановленою цим Договором, також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат відповідно до умов цього Договору та документально підтверджених збитків Заставодержателя, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Заставодавцем умов цього договору, а також вимоги Заставодержателя щодо відшкодування витрат Заставодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Кредитним договором та зі зверненням стягнення на Предмет застави за цим Договором, а також документально підтверджених витрат на утримання і збереження Предмета застави, зазначеного в п.1.2. цього договору.

Предметом застави за цим Договором є основні засоби обладнання та устаткування, що розташоване за адресою Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Портова 4 та вул.Портова, 13, перелік яких наведений в Додатку №1 до цього договору.

Згідно визначень та скорочень, що використовуються в договорі застави обладнання №339/48-3 від 16.11.2016 під зобов`язанням Позичальника сторонами розуміються: кредитні кошти, отримані в рахунок кредитної лінії у розмірі 8 780 000 доларів США із терміном повернення не пізніше 07.11.2019р; сплата заставодержателю процентів за користування кредитними коштами; сплата заставодержателю комісійної винагороди, штрафних санкцій та відшкодування збитків, понесених у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором кредитної лінії №323/48-1 від 07.11.2016.

Відповідно до умов п. 6.1 договору застави обладнання №339/48-3 від 16.11.2016 заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави у випадках, передбачених умовами цього договору та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо позичальник не поверне (повністю або частково) заставодержателю грошові кошти, надані банком згідно з кредитним договором, комісійні винагороди, неустойки (пені, штрафи) та інші платежі, що передбачені та/або випливають із зобов`язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання. Також заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання строку виконання зобов`язання у випадках, визначених цим договором та законодавством, зокрема, в разі, якщо будь-яка з запевнень та гарантій, наданих заставодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною та/або інша особа набула права стягнення на предмет застави.

Поряд із зазначеним, питання умов та порядку звернення стягнення на предмет застави сторонами були врегульовані умовами п.п. 6.2 - 6.13 договору застави обладнання №339/48-3 від 16.11.2016.

В свою чергу, перелік та характеристика майна, що є предметом застави за договором застави обладнання №339/48-3 від 16.11.2016р., його сторонами були визначені у додатку № 1 до даного договору.

В подальшому, умовами п. 1 додаткового договору №1 від 21.04.2017р. сторонами були внесені зміни до договору застави обладнання №339/48-3 від 16.11.2016р., якими під зобов`язанням позичальника по договору кредитної лінії №323/48-1 від 07.11.2016 визначено кредитні кошти, отримані в рахунок кредитної лінії у розмірі 13 480 000 доларів США із терміном повернення не пізніше 07.11.2019.

AT Ощадбанк було надіслано на адресу ТОВ ІСТ ОІЛС Україна Вимогу про відкликання кредиту від 27.02.2019 № 55/2-07/240/18252/2019-00/Вих, в якій на підставі підпунктів 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 пункту 3.3 Договору кредитної лінії від 07.11.2016 банк вимагав повернення всієї суми кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування кредитом та інших платежів в розмірі, згідно розрахунку заборгованості станом на 27.02.2019, 10 626 238,79 доларів США та 88 725,99 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 10 416 955,10 доларів США; загальна заборгованість за процентами 209 283,69 доларів США; загальна заборгованість за комісією 26 982,63 гривень; загальна сума пені 53 740,16 гривень; загальна сума 3 % річних (ст. 625 ЦК України) 8 003,20 гривень, у строк не пізніше п`яти календарних днів з дати направлення Банком вимоги про відкликання кредиту. (т. І а.с. 211-212).

Надіслання на адресу ТОВ ІСТ ОІЛС Україна Вимоги про відкликання кредиту від 27.02.2019 № 55/2-07/240/18252/2019-00/Вих підтверджується: Описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля з датою 27.02.2019, поштовою накладною від 27.02.2019 № 042125395320, фіскальним чеком від 27.02.2019. (т. І а.с. 213).

07.03.2019 AT Ощадбанк було надіслано на адресу ТОВ ІСТ ОІЛС Україна Вимогу про усунення порушення зобов`язань від 06.03.2019 № 55/2-07/284/20399/2019-00/Вих, в якій банк повідомляв про наявність у позичальника заборгованості за Договором кредитної лінії від 07.11.2016, яка станом на 06.03.2019 становила 10 649 112,51 доларів США та 413 998,27 гривень, в тому числі: заборгованість по кредиту 10 416 955,10 доларів США; заборгованість по прострочених процентах 215 504,92 доларів США; заборгованість по строкових процентах (за період з 01.03.2019 по 05.03.2019) 15 553,09 доларів США; загальна заборгованість за комісією 53 524,75 гривень; пеня за несвоєчасну сплату процентів 78 869,74 гривень; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу 275 635,71 гривень; пеня за несвоєчасне погашення комісії 639,42 гривень; 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів 243,21 доларів США; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 856,19 доларів США; 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії 5 328,65 гривень.

Також у вказаній вимозі повідомлялося про наявність у ТОВ ІСТ ОІЛС Україна заборгованості за іншим Договором кредитної лінії від 18.12.2017 № 505/48-1, яка станом на 06.03.2019 становила 8 949 716,64 доларів США та 338022,06 гривень. А всього за двома кредитними договорами, станом на 06.03.2019, заборгованість позичальника перед банком становила 19 598 829,15 доларів США та 752 020,33 грн.

У цій Вимозі від 06.03.2019 AT Ощадбанк вимагав від ТОВ ІСТ ОІЛС Україна усунути порушення за кредитними договорами шляхом сплати всієї суми простроченої заборгованості, в строк, що не перевищуватиме тридцять календарних днів з дати направлення даної вимоги. А також банк попередив позичальника, що в разі невиконання даної вимоги у встановлений строк, він буде змушений звернути стягнення на предмети застави за переліченими вище договорами застави у спосіб, передбачений статтею 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, а саме, реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

АТ „Ощадбанк попередив, що в разі невиконання даної вимоги у встановлений строк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами в будь-який спосіб, за вибором банка, що передбачено іпотечними договорами та/або законодавством України, в тому числі, але не виключно: у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; на підставі судового рішення; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб передбачений статтями 37 та 38 Закону України Про іпотеку. (т. І а.с. 214-215)

Надіслання на адресу ТОВ ІСТ ОІЛС Україна Вимоги про усунення порушення зобов`язань від 06.03.2019 № 55/2-07/284/20399/2019-00/Вих підтверджується: описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля з датою 07.03.2019, поштовою накладною від 07.03.2019 №0100162924987, фіскальним чеком від 07.03.2019. (т. І а.с. 216).

12.03.2019 AT Ощадбанк було надіслано на адресу ТОВ ОЛУМ Вимогу про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання від 12.03.2019 № 55/2-07/317/21423/2019-00/Вих, в якій банк повідомляв про невиконання ТОВ ІСТ ОІЛС Україна своїх зобов`язань за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 і наявність у позичальника за цим договором заборгованості, яка станом на 06.03.2019 становила 10 649 112,51 доларів США та 413 998,27 гривень, в тому числі: заборгованість по кредиту 10 416 955,10 доларів США; заборгованість по прострочених процентах 215 504,92 доларів США; заборгованість по строкових процентах (за період з 01.03.2019 по 05.03.2019) 15 553,09 доларів США; загальна заборгованість за комісією 53 524,75 гривень; пеня за несвоєчасну сплату процентів 78 869,74 гривень; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу 275 635,71 гривень; пеня за несвоєчасне погашення комісії 639,42 гривень; 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів 243,21 доларів США; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 856,19 доларів США; 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії 5 328,65 гривень.

У цій Вимозі від 12.03.2019 AT Ощадбанк вимагав від ТОВ ОЛУМ виконати порушене зобов`язання за кредитним договором шляхом сплати всієї суми простроченої заборгованості, яка станом на 06.03.2019 становить 10633559 доларів 42 центи США та 413998 грн. 27 копійок, або передати Предмет застави у володіння АТ «Ощадбанк» в строк, що не перевищуватиме тридцять календарних днів з дати направлення даної вимоги. (т. І а.с. 217-218).

Надіслання на адресу ТОВ ОЛУМ Вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання від 12.03.2019 №55/2-07/317/21423/2019-00/Вих підтверджується: Описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля з датою 12.03.2019, поштовою накладною від 12.03.2019 № 0100169305999, фіскальним чеком від 12.03.2019. (т. І а.с. 219).

Як вбачається з матеріалів справи, AT Ощадбанк звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. із заявою про вчинення виконавчого напису від 11.05.2019 № 55/2-09/582/38929/2019-00/Вих, в якій просило вчинити виконавчий напис на копії договору застави № 339/48-3 від 16.11.2016 укладеного між ПАТ Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ: 00032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г) та ТОВ ОЛУМ (код ЄДРПОУ: 40309507, адреса згідно ЄДРПОУ: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2549, з метою звернення стягнення на предмет застави, а саме: основні засоби обладнання та устаткування, що розташоване за адресами: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Портова буд.4 та вул.Портова буд.13, переліченого в заяві, що належить на праві власності ТОВ ОЛУМ, в рахунок часткового задоволення вимог АТ Ощадбанк з часткового погашення кредитної заборгованості (тіло кредиту) за Договором кредитної лінії № 323/48-1 від 07.11.2016 (зі змінами та доповненнями), укладеним між ТОВ ІСТ ОІЛС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ: 37089765, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 32/3) та ПАТ Державний ощадний банк України, в сумі 10 416 955,10 доларів США, та витрати понесені АТ Ощадбанк за вчинення виконавчого напису. Строк, за який провадиться стягнення з 11.02.2019 по 03.05.2019. (т. I а.с. 126-128).

До заяви про вчинення виконавчого напису від 11.05.2019 № 55/2-09/582/38929/2019-00/Вих були додані: 1) засвідчена копія Договору кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1; 2) нотаріальна копія Договору застави від 16.11.2016 № 339/48-3 (з усіма змінами та доповненнями) та його оригінал для огляду; 3) копія Вимоги про відкликання кредиту від 27.02.2019 № 55/2-07/240/18252/2019-00/Вих з доказами її направлення на адресу позичальника; 4) копія Вимоги про усунення порушення зобов`язань від 06.03.2019 № 55/2-07/284/20399/2019-00/Вих з доказами її направлення на адресу позичальника; 5) копія повідомлення про усунення порушення зобов`язання від 12.03.2019 № 55/2-07/317/21423/2019-00/Вих з доказами її направлення на адресу засвтавокодавця; 6) Розрахунок заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 станом на 03.05.2019; 7) виписки по рахункам обліку заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1; 8) копія довіреності заступника голови правління AT Ощадбанк; 9) копія довіреності на представника AT Ощадбанк, який засвідчив копії документів; 10) копія Витягу ДРОРМ від 12.03.2019.

Згідно із доданим до Заяви про вчинення виконавчого напису від 11.05.2019 №55/2-09/582/38929/2019-00/Вих розрахунком заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії № 323/48-1 від 07.11.2016, вона станом на 03.05.2019 становить: 10 949 253,22 доларів США та 16 805 491,71 гривень, в тому числі: заборгованість по кредиту 10 416 955,10 доларів США; заборгованість по прострочених процентах 350 057,26 доларів США; заборгованість по строкових процентах (за період з 01.04.2019 по 30.04.2019) 130 211,94 доларів США; загальна заборгованість за комісією 106 228,97 гривень (еквівалент 4 000,00 доларів США, згідно п. 2.10.2 договору); пеня за несвоєчасну сплату процентів 485 817,30 гривень; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу 16 208 814,88 гривень; пеня за несвоєчасне погашення комісії 4 273,21 гривень; 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів 1 513,71 доларів США; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 50 515,21 доларів США; 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії 357,35 гривень.

У Додатку до розрахунку заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії № 323/48-1 від 07.11.2016 наведений розрахунок сум пені та 3 % річних.

На підставі заяви AT Ощадбанк про вчинення виконавчого напису від 11.05.2019 №55/2-09/582/38929/2019-00/Вих і доданих до неї документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. вчинено Виконавчий напис від 13.05.2019 зареєстрований в реєстрі за № 772.

В ньому зазначено, що він вчинений на підставі статей 87, 88 Закону Про нотаріат, статті 1050 Цивільного кодексу України та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, з метою часткового погашення заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна перед ПАТ Державний ощадний банк України (Стягувач), а саме, часткового погашення кредитної заборгованості (тіло кредиту) за Договором кредитної лінії № 323/48-1 від 07.11.2016 в сумі 10 416 955,10 доларів США, та витрат понесених AT Ощадбанк за вчинення виконавчого напису у сумі 110 000,00 гривень, за рахунок предмета застави за Договором застави № 339/48-3 від 16.11.2016 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 2549, укладеним між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ ОЛУМ (Боржник).

У Виконавчому написі від 13.05.2019 № 772 запропоновано звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № 339/48-3 від 16.11.2016 укладеним між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ ОЛУМ.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно із частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов`язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, пунктами 1, 3 частини першої, зазначеної статті передбачені припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про заставу, застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України).

Статтею 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Умови вчинення виконавчих написів визначені у статті 88 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (висновок щодо застосування цієї правової норми сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17).

Аналогічні положення містяться у пункті 3.1 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок).

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Основними (обов`язковими) умовами для вчинення нотаріусом виконавчого напису є: 1) наявність (існування) заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем станом на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, безспірність такої заборгованості; 2) дотримання заявником при пред`явлені нотаріусу вимоги, за якою видається виконавчий напис, встановленого законом строку давності.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц у подібних правовідносинах.

Отже, станом на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинні існувати відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, а також сама заборгованість (інша відповідальність боржника перед стягувачем), яка має бути безспірною. Наявність заборгованості та її безспірність - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із Заявою про вчинення виконавчого напису від 11.05.2019 № 55/2-09/582/38929/2019-00/Вих AT Ощадбанк були надані документи, які за умовами підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Договору застави від 16.11.2016 є достатніми для підтвердження безспірності заборгованості позичальника за зобов`язанням, зокрема, Розрахунок заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 № 323/48-1 станом на 03.05.2019.

Крім того нотаріусу були додатково надані банківські виписки по рахункам обліку заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії від 07.11.2016 №323/48-1, якими підтверджено наявність заборгованості (тіло кредиту, проценти, комісії), і розрахунки сум пені та 3 % річних, саме в тих розмірах, які зазначені в заяві стягувача та у оспорюваному виконавчому написі від 13.05.2019 № 772.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент вчинення виконавчого напису №772, приватний нотаріус мав можливість пересвідчитись у наявності безспірної заборгованості перед стягувачем саме у таких розмірах і за такий період, які були зазначені Банком у заявах, тобто правомірності вимог стягувача.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази наявності невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на 13.05.2019, дату вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Наявність заборгованості та її безспірність - обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом за наслідками перевірки доводів учасників справи та оцінки наданих ними доказів.

Щодо розбіжності розміру заборгованості за Договором кредитної лінії № 323/48-1 від 07.11.2016 станом на 03.05.2019, наведеною в оспорюваному виконавчому написі від 13.05.2019 № 772, із сумами, вказаними у рішенні Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі № 916/1409/19, що набрало законної сили 28.09.2020, за позовом АТ Державний ощадний банк України до ТОВ ІСТ ОІЛС Україна, ОСОБА_1 , ТОВ АГРОІНВЕСТГРУП, ОСОБА_2 , ТОВ ОСНОВА-2008, ТОВ ФІНАГРО про солідарне стягнення 9 495 511,02 доларів США та 51 773 756, 26 грн., слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду, в межах справи №916/1409/19 Банком була подана, а судом прийнята до розгляду заява про збільшення позовних вимог, згідно якої Банк просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 9495511,02 доларів США та 51773756,26 гривень, у тому числі:

- заборгованість по простроченому кредиту - 8911811,55 доларів США;

- заборгованість по прострочених процентах - 237797,12 доларів США;

- заборгованість по строкових процентах (за період з 01.11.2019 по 30.11.2019) - 111397,64 доларів США;

- загальна заборгованість за комісією - 909987,60 грн;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 2818854,52 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу - 47995257,87 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення комісії - 44977,91 грн;

- 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів - 10043,09 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 224461,62 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії - 4678,36 грн.

Зі змісту наявної у матеріалах даної справи вищевказаної заяви вбачається, що розрахунок заборгованості ТОВ «ІСТ ОІЛС Україна» за Договором кредитної лінії виконано Банком саме станом на 02.12.2019.

У додатку № 1 до цього розрахунку містяться відомості про погашення основного боргу 19.09.2019 на суму 1505143,55 доларів США, а також сплату у період з 19.09.2019 по 29.09.2019 процентів в сумі 1014138,16 доларів США, нарахованих за період з 01.01.2019 по 01.08.2019 у загальному розмірі 1363332,92 доларів США.

Натомість, у прохальній частині наведеної заяви зазначається про наявність заборгованості станом на 03.05.2019.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі №916/1409/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, позов Банку задоволено повністю.

Колегія суддів зауважує, що задовольняючи позов у справі № 916/1409/19, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також виходив з правильності розрахунків Банку, тобто розрахунків, які фактично виконані Банком саме станом на 02.12.2019.

Також колегією суддів враховується, що в межах справи № 916/1409/19 Банк просив стягнути заборгованість по строкових процентів у розмірі 111397,64 доларів США за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, тобто така заборгованість об`єктивно не могла існувати станом на 03.05.2019, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши обставини даної справи в сукупності, зокрема те, що у поданій Банком і прийнятій судом до розгляду в межах справи № 916/1409/19 заяві про збільшення позовних вимог розрахунок заборгованості ТОВ «ІСТ ОІЛС Україна» фактично виконано саме станом на 02.12.2019, а також те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі № 916/1409/19, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 28.09.2020, позов Банку повнісю задоволено, у тому числі, з підстав обґрунтованості та правильності розрахунку Банку, тобто розрахунку саме станом на 02.12.2019, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у прохальній частині наведеної заяви про збільшення позовних вимог про наявність заборгованості станом на 03.05.2019, фактично, є лише технічною опискою Банку і не свідчить про спірний характер заборгованості, відповідно, про наявність підстав для визнання виконавчого напису №772 таким, що не підлягає виконанню, з цих підстав.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у рішенні Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі № 916/1409/19 про заборгованість станом на 03.05.2019 не є встановлення судом преюдиційних обставин, які не доказуються при розгляді справи даної відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а є лише цитуванням зазначеної вище помилки Банку.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі № 916/1409/19 не було встановлено преюдиціальних обставин щодо існування заборгованості ТОВ ІСТ ОІЛС Україна за Договором кредитної лінії № 323/48-1від 07.11.2016 у певному розмірі саме станом на 03.05.2019.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Частиною першою статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною сьомою статті 20 Закону України Про заставу від 02.10.1992 №2654-XII, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Нотаріально посвідчені договори застави, що передбачають право звернення стягнення на предмет застави у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання включені до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, прийнятої відповідно до статті 87 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-XII.

Отже, звернення стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченим договором застави є правомірним, за винятком коли майно, що є предметом застави, належить державному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності. Звернення на таке майно здійснюється виключно на підставі рішення суду. Однак, у даному випадку, заставодавець (Позивач) не відноситься до вказаної категорії підприємств.

Що стосується такої підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису як наявність заборони на звернення стягнення на майно, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що така заборона повинна бути встановлена законодавством, а саме - у Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, що є Додатком до Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII. Разом з тим, майно заставодавця (Позивача) не входить до цього переліку.

Крім того, згідно із пунктом 19 статті 34 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-XII вчинення виконавчих написів є нотаріальною дією.

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновок викладений у пункті 20 постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, згідно із яким, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Окрім того, згідно із пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавчий напис нотаріуса як виконавчий документ не є безпосередньою підставою для виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків (правовідношення), зокрема права власності.

Такою підставою відповідно до пункту 8 розділу X Порядок розрахунків за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, у випадку придбання нерухомого майна, буде свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, і видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що арешт спірного нерухомого майна не був перешкодою для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису.

Підсумовуючи наведене вище, з огляду на доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2430/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

С.І. Колоколов