Постанова

від 07.06.2023 по справі 910/6459/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. Справа№ 910/6459/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Сокуренко Є.С.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "АРТ-СВІТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 (повний текст рішення складено 16.03.2023)

у справі № 910/6459/21 (суддя Усатенко І.В.)

За позовом Приватного підприємства "АРТ-СВІТ"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчук Олег Миколайович

про визнання іпотеки такою, що припинена та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 році Приватне підприємство "АРТ-СВІТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про:

- визнання іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 такою, що припинена;

- зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що внаслідок припинення зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 року № МА-36-07 шляхом повного її виконання, зобов`язання за договором іпотеки від 17.12.2007 року, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитною угодою, припинилося, отже, іпотека є такою, що припинена відповідно до положень статті 17 Закону України "Про іпотеку". При цьому позивач посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2019 року у справі № 202/32532/13-ц, стосовно дострокового погашення позичальником заборгованості перед АТ "КБ "ПриватБанк" за кредитною угодою від 17.12.2007 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року позов задоволено повністю. Визнано іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 такою, що припинена. Знято заборону відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320), присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" судовий збір - 4 540, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що наявні правові підстави для припинення іпотеки, оскільки основне зобов`язання припинено у зв`язку з його виконанням боржником. При цьому, як зазначили суди, обставини дострокового погашення позичальником - Лічутіним Є. Ю. зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 року є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, позаяк такі обставини встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 202/32532/13-ц. Суди також зазначили, що оскільки наявність обтяження іпотекою належного позивачеві на праві власності майна передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, то, окрім визнання іпотеки припиненою, наявні підстави для зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 23.08.2022 року № 910/6459/21 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року і рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року у справі № 910/6459/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зазанчив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов`язані з доказуванням (наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 року у справі №916/3170/14 та від 26.06.2018 року у справі № 910/22867/15). А по-друге, без дослідження та надання оцінки судовим рішенням у справі № 202/32532/13-ц (ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 року і рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2013 року), перегляд яких здійснювався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема щодо предмета та підстав позову у вказаній цивільній справі, а саме чи стосувався спір у справі № 202/32532/13-ц обставин надання банком кредиту позичальникові та невиконання ним належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором стосовно повернення кредиту, отриманого за договором про видачу траншу від 17.01.2008 року № МА-36/2-07. Отже, Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування всіх обставин, встановлених зокрема й судами першої та другої інстанцій в межах справи № 202/32532/13-ц, оскільки, це впливає на преюдиційність встановлених судами обставин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 15 890 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори траншу № 1 та № 2 були укладені в рамках кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року і є її невід`ємними частинами. Втім, наявність чи відсутність заборгованості за договором траншу № 2 не була предметом розгляду у справі № 202/32532/13-ц, а встановлені обставини щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ "КБ "Приватбанк" стосуються лише договору траншу № 1, а не кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року в цілому, дія якої в тому числі розповсюджується і щодо зобов`язань, які виникли з договору траншу № 2. Отже, підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, щодо встановлення відсутності кредитної заборгованості і як наслідок припинення іпотеки на підставі обставин, встановлених при розгляді справи № 202/32532/13-ц, наразі відсутні, оскільки, відсутність боргу у позичальника у справі № 202/32532/13-ц була встановлена лише щодо зобов`язань за договором траншу № 1. Водночас, місцевий господарський суд встановив, що докази припинення основного зобов`язання за кредитною угодою № МА-36/07 від 17.12.2007 року (зокрема договором траншу № 2) до матеріалів справи надані не були, тому відсутні підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 17.12.2007 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "АРТ-СВІТ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, висновки викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, як наслідок місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема скаржник наголошує, що висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №202/32532/13-ц красномовно свідчать про те, що всі засоби забезпечення виконання зобов`язань мають бути припинені, зокрема і договір іпотеки. Також скаржник наголошує, що засіб забезпечення, яким є договір іпотеки від 17.12.2007 року не розповсюджується на кредит більше 100 000, 00 доларів США, а кредитний договір в забезпечення якого було укладено договір іпотеки виконаний 17.01.2008 року. Скаржник також звертає увагу, що в договорі іпотеки зазначено, що він укладається в забезпечення виконання основного зобов`язання саме по кредитному договору №МА-36-07 від 17.12.2007 року, а не будь-якому іншому договору. Окрім цього, позивача звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №202/32532/13-ц зазначила, що доказів того, що ОСОБА_1 було видано кредит в іншому, більшому розмірі і він залишився не погашеним, матеріали справи не містять. Отже, скаржник також зазначає, що обтяження на підставі договору іпотеки обмежує право власності позивача на належне йому майно, а бездіяльність відповідача має прямим наслідком порушення прав позивача, як власника майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 760 грн. 00 коп.

14.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6459/21.

24.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6459/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року, розгляд справи призначено на 07.06.2023 року.

05.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

В судовому засіданні 07.06.2023 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитну угоду № МА-36-07. (т.1, а.с. 87-93).

Згідно п. 1.1 угоди предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання банком, у рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Кредит надається при наявності вільних кредитних коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену в п. 1.2 даної угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу. Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід`ємною частиною даної угоди. Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2. угоди загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди: 100 000,00 доларів США.

Пунктом 1.3. угоди передбачено, що термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 14.12.2012. Зазначений термін може бути змінений згідно п. 2.3.3, 2.4.1 даної годи.

Згідно з п. 3.1.1. угоди виконання зобов`язань позичальника за цією угодою і договорами про видачу траншів забезпечується, зокрема договором іпотеки № б/н від 17.12.2007 року.

Відповідно до п. 7.1. угоди, вона, в частині п. 4.5 набирає чинності з моменту підписання. В інших частинах - з моменту укладення договорів про видачу траншів і надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє до повного виконання зобов`язань позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, неустойки за цією угодою і договорам про видачу траншів.

Також з матеріалів справи вбачається, що 17.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (іпотекодержатель) (змінено найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та Приватним підприємством "Арт-Світ" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком О.М. 17.12.2007 року та зареєстровано в реєстрі за № 3981 (далі - договір іпотеки). (т.1, а.с. 102-105).

Згідно п. 1 договору іпотеки предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 року № МА-36-07 перед іпотекодержателем в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця з: - повернення кредиту у сумі 100 000,00 доларів США до 14.12.2012 року; - сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних; - сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку не погашеної заборгованості по кредиту; - сплати пені у порядку та розмірі, визначених п. 6 кредитного договору; - сплати штрафу; - винагороди за оформлення кредитного договору.

Також, відповідно до п. 7 договору іпотеки в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - предмет іпотеки: нежитлові будівлі : гараж, загальною площею 665,9 кв. м, будівля агромайстерні, загальною площею 1217,50 кв. м, котельня, загальною площею 115,3 кв. м, склад ПММ, загальною площею 15,0 кв. м, артсвердловина, загальною площею 8,2 кв. м, водонапірна башта, які розташовані за адресою: селище Червоне, Андрушівського району, Житомирської області, вулиця Радгоспна, номер 26.

В пункті 12 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 492 375, 00 грн.

Згідно з п. 30 договору іпотеки термін дії договору іпотеки до повного виконання іпотекодавцем та іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього.

Крім цього, 17.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № МА-36-07 (далі - договір траншу № 1) відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в п. 1.2 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007. Кошти, надані банком у рамках даного договору (далі транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в п. 1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у даному договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов`язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов`язання згідно цього договору і кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 у повному обсязі. (п. 1.1 договору траншу № 1). (т.1, а.с. 94-95).

Відповідно до п. 1.2. договору траншу №1 сума траншу кредиту: 100 000,00 доларів США.

Пунктом 1.3. договору траншу №1 визначено, що термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п. 2.3.3, 2.4.1 Кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Крім цього в розділі 3 договору траншу № 1 визначено, що виконання зобов`язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Згідно з п. 5.1. договору траншу №1 договір набирає чинності з моменту підписання даного договору обома сторонами і діє разом із кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007 року в обсязі перерахованих за даним договором коштів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Пунктом 6.2. договору траншу №1 передбачено, що даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Додатком № 1 до договору траншу № 1 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період з 21.01.2008 року по 16.12.2010 року на загальну суму 123 480, 55 доларів США (100 000, 00 кредиту та 23 480, 55 відсотків за користування кредитом). (т.1, а.с. 96).

В матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 19.12.2007 року № 1 на суму 100 000,00 доларів США з призначенням платежу: видача кредиту згідно кредитного договору № МА-36-07 від 17.12.2007 року. (т.1, а.с. 122).

Крім цього в матеріалах справи наявний прибутковий касовий ордер № 1 від 18.01.2008 року відповідно до якого позичальник повернув суму кредитних коштів у розмірі 100 000,00 доларів США 18.01.2008 року о 09:17. (т.1, а.с. 26).

Також, в подальшому, 17.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № МА-36/2-07 (далі - договір траншу № 2) відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в п. 1.2 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007. Кошти, надані банком у рамках даного договору (далі транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в п. 1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у даному договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов`язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов`язання згідно цього договору і кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 у повному обсязі. (п. 1.1 договору траншу № 2). (т.1, а.с. 98).

Відповідно до п. 1.2. договору траншу № 2 сума траншу кредиту: 100000,00 доларів США.

Згідно з п. 1.3. договору траншу № 2 термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п. 2.3.3, 2.4.1 Кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007.

В розділі 3 договору траншу № 2 визначено, що виконання зобов`язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Пунктом 5.1. договору траншу № 2 передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання даного договору обома сторонами і діє разом із кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007 в обсязі перерахованих за даним договором коштів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до п. 6.2. договору траншу № 2 даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Додатком № 1 до договору траншу № 2 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період з 20.02.2008 року по 14.12.2012 року на загальну суму 139 619, 71 доларів США (100 000, 00 кредиту та 39 549, 95 відсотків за користування кредитом). (т.1, а.с. 100).

В матеріалах справи наявний видатковий ордер від 18.01.2008 року №1 на суму 100 000, 00 доларів США, з призначенням платежу: видача кредиту згідно кредитного договору № МА-06/2-07, час проведення 10:46. (т.1, а.с. 123).

Окрім того, в матеріалах справи наявні банківська виписка за період з 17.01.2008 року по 19.09.2022 року та меморіальні ордери щодо руху кредитних коштів за кредитною угодою від 17.12.2007 року № МА-36-07. (т.2, а.с. 136-182).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 від 17.12.2007 року є припиненим у зв`язку з погашенням ОСОБА_1 заборгованості за вказаним правочином, то додаткове зобов`язання за іпотечним договором також слід вважати припиненим, отже іпотека є такою, що припинена відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку". Натомість у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек записів про обтяження містяться відомості про заборону відчуження майна за договором іпотеки від 17.12.2007 року. За твердженням позивача, вказані обтяження обмежують його право власності на належне йому майно. При цьому, позивача наголошує, що відсутність зобов`язань за кредитним договором встановлено судами у справі № 202/32532/13-ц.

Місцевий господарський суд на виконання вказівок Верховного Суду, під час нового розгляду дослідив обставини, що встановлені судами першої та другої інстанцій в межах справи № 202/32532/13-ц та дійшов висновку, що договори траншу № 1 та № 2 були укладені в рамках кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року і є її невід`ємними частинами, а доказів припинення основного зобов`язання за кредитною угодою № МА-36/07 від 17.12.2007 року (зокрема договором траншу № 2) до матеріалів справи не надано, тому відсутні підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 17.12.2007 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За положеннями частини першої статті 593 Цивільного кодексу України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 Цивільного кодексу України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14 та у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц.

За приписами статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі виконання. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, як вже було зазначено вище, позивач вважає, що зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 від 17.12.2007 року є припиненим у зв`язку з погашенням ОСОБА_1 заборгованості за вказаним правочином, а тому додаткове зобов`язання за іпотечним договором також слід вважати припиненим, отже іпотека є такою, що припинена відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, позивач наголошує, що відсутність зобов`язань за кредитним договором позивач підтверджується судами у справі № 202/32532/13-ц.

Колегія суддів зазначає, що 17.12.2007 року між позивачем, як іпотекодавцем, та відповідачем, як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07 в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. (п. 1 договору іпотеки).

Згідно з п. 2 іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця з:

- повернення кредиту у сумі 100000,00 доларів США до 14.12.2012;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних;

- сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку не погашеної заборгованості по кредиту;

- сплати пені у порядку та розмірі, визначених п. 6 кредитного договору;

- сплати штрафу; - винагороди за оформлення кредитного договору.

Відповідно до п. 7 договору іпотеки, в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: нежитлові будівлі: гараж, загальною площею 665,9 кв.м., будівлю агромайстерні, загальною площею 1217,5 кв.м., котельню, загальною площею 115,3 кв.м., склад ПММ, загальною площею 15,0 кв.м., артсвердловину, загальною площею 8,2 кв.м., водонапірну башту, які розташовані за адресою: вулиця Радгоспна, 26, селище Червоне, Андрушівського району, Житомирської області. Цільове призначення предмету іпотеки: нежилі будівлі.

Водночас, наявний в матеріалах справи кредитний договір від 17.12.2007 року № MA-36-07, в забезпечення виконання зобов`язань за яким укладено договір іпотеки від 17.12.2007, пунктом 1.1 передбачає, що предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання банком , у рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику; надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену у п. 1.2 даної угоди.

Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, в термін і на умовах, передбачених у даній угоді , а також у договорі про видачу траншу.

Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту; кожний договір про видачу траншу є невід`ємною частиною даної угоди.

Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит , сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Отже, сторони в кредитній угоді погодили, що надання кредиту здійснюється шляхом укладання окремих додаткових угод, а саме договорів про видачу траншу.

Також, відповідно до п. 1.2. кредитного договору загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди - 100 000 дол. США.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 кредитного договору банк зобов`язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу, у вигляді траншів кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обумовлену п. 1.2 даної угоди, за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.10 даної угоди (стосовно підписання договору забезпечення).

Згідно з п.п. 2.2.1 п. 2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредитів, відсотків і винагороди в порядку і терміни згідно графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що складаються з кожним договором про видачу траншу окремо і є невід`ємною частиною кожного договору про видачу траншу.

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за цією угодою і договорами про видачу траншів забезпечується, зокрема договором іпотеки б/н від 17.12.2007 року.

Відтак, колегія суддів зазначає, що умови кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07 передбачено (п.п. 2.1.1 п. 2.1), що банк зобов`язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу, у вигляді траншів кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обумовлену п. 1.2 даної угоди (100 000 дол. США), за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.10 даної угоди (стосовно підписання договору забезпечення), тому колегія суддів вважає, що сторони узгодили між собою надання кредиту траншами, а розмір окремого траншу не може перевищувати 100 000 дол. США, враховуючи наявність умови щодо сукупної величини сальдо, яка не має перевищувати суму, обумовлену у п. 1.2.

Отже, на підставі кредитної угоди, 17.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № МА-36-07.

Відповідно до п. 1.2. договору траншу №1 сума траншу кредиту: 100 000,00 доларів США.

В розділі 3 договору траншу № 1 визначено, що виконання зобов`язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Пунктом 6.2. договору траншу №1 передбачено, що даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Додатком № 1 до договору траншу № 1 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період з 21.01.2008 року по 16.12.2010 року на загальну суму 123 480, 55 доларів США (100 000, 00 кредиту та 23 480, 55 відсотків за користування кредитом). (т.1, а.с. 96).

Банком було видано кредит на суму 100 000,00 доларів США, що вбачається із видаткового касового ордеру від 19.12.2007 року № 1, який в подальшому позивальником було повернуто, що вбачається з прибуткового касового ордеру № 1 від 18.01.2008 року. (т.1, а.с. 122, 26).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що банк на виконання кредитного договору, шляхом укладання договору траншу №1 надав позивальнику кредит в сумі 100 000 доларів США, який в подальшому позивальнику повернув.

Крім цього, 17.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № МА-36/2-07.

Відповідно до п. 1.2. договору траншу № 2 сума траншу кредиту: 100000,00 доларів США.

В розділі 3 договору траншу № 2 визначено, що виконання зобов`язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Відповідно до п. 6.2. договору траншу № 2 даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року.

Додатком № 1 до договору траншу № 2 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період з 20.02.2008 року по 14.12.2012 року на загальну суму 139 619, 71 доларів США (100 000, 00 кредиту та 39 549, 95 відсотків за користування кредитом). (т.1, а.с. 100).

З матеріалів справи вбачається, що банк відповідно до видаткового ордеру від 18.01.2008 року №1 з призначенням платежу: «видача кредиту згідно кредитного договору № МА-06/2-07, час проведення 10:46» надав кредит позичальнику в сумі 100 000 доларів США. (т.1, а.с. 123).

Отже, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що банк надав позивальнику кредит в сумі 100 000 доларів США вдруге, а саме на виконання договору про видачу траншу № МА-06/2-07, однак матеріали справи не місять доказів повернення даного траншу.

Колегія суддів зазначає, що договори траншу № 1 та № 2 були укладені в рамках кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року і є її невід`ємними частинами.

Також, розділи 3 обох договорів траншу щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою відсилають до розділу 3 кредитної угоди, в якому передбачено забезпечення кредиту шляхом укладення в тому числі договору іпотеки № б/н від 17.12.2007 року. (п. 3.1.1. кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що для забезпечення виконання зобов`язань за всіма подальшими укладеними в рамках кредитної угоди договорами траншу відсутня необхідність укладення окремих договорів забезпечення, оскільки, дія договорів забезпечення, в тому числі іпотечного договору від 17.12.2007 року розповсюджується на всі договори траншу, які є невід`ємними частинами кредитної угоди № МА-36-07 від 27.12.2007 року.

Крім цього, колегія суддів підкреслює, що відповідно до п. 1 договору іпотеки, даним договором забезпечено виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають саме з кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07, зобов`язання, якого відповідно до п. 3.1.1. забезпечено договором іпотеки від 17.12.2007 року.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17.12.2007 року, такою, що припинена, оскільки позивачем не доведено факт припинення основного зобов`язання по кредитному договору від 17.12.2007 року № MA-36-07.

Колегія суддів зазначає, що 17.12.2007 року між позивачем, як іпотекодавцем, та відповідачем, як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07 в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. (п. 1 договору іпотеки).

Щодо висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №202/32532/13-ц, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в постанові від 04.09.2019 року Великою Палатою Верховного Суду встановлено:

«Суди установили, що 17 грудня 2007 року ПАТ КБ "Приватбанк" укладено із ОСОБА_1 кредитний договір № МА-36-07, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 14 грудня 2012 року (пункти 1.1, 1.2 договору).

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07, 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки № МА-36-07, а 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Акцент-Банк" - договір поруки № 167.

17 січня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про видачу траншу № МА-36/2-07, згідно з пунктом 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п. 1.2 кредитного договору № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року. Сума траншу - 100 000,00 доларів США.

18 січня 2008 року ОСОБА_1 достроково виконав зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 (т. 1, а. с. 172).»

«З матеріалів справи убачається, що 17 та 18 січня 2008 року ОСОБА_1 здійснено погашення кредиту та відсотків по кредиту саме згідно з кредитним договором, а не згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07.

Доказів того, що кредит було видано в іншому, більшому розмірі і він залишився не погашеним, матеріали справи не містять, про що правильно зробили висновок суди на підставі принципу змагальності.

Враховуючи, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № МА-36-07, яка погашена позичальником достроково, Велика Плата Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.»

Колегія суддів зазначає, що в постанові від 04.09.2019 року Великою Палатою Верховного Суду встановлено факт того, що 17 та 18 січня 2008 року ОСОБА_1 здійснено погашення кредиту та відсотків по кредиту саме згідно з кредитним договором, а не згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07 від 17.01.2008 року.

Тобто, висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року, свідчать про те, що позичальником було погашено заборгованість згідно кредитного договору, а не згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07, що жодним чином не нівелює і не спростовує обов`язок позичальника погасити заборгованість згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07 від 17.01.2008 року, який є невід`ємною частиною кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07, що чітко обумовлено в. 1.1, п.п. 2.2.1 п. 2.2 вказаного договору, і виконання зобов`язання за яким забезпечено іпотекою згідно іпотечного договору, укладеного між позивачем, як іпотекодавцем, та відповідачем, як іпотекодержателем, а надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором відбулось у забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07 (п. 1 договору іпотеки).

Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові від 04.09.2019 року Великою Палатою Верховного Суду чітко зазначено, що "Доказів того, що кредит було видано в іншому, більшому розмірі і він залишився не погашеним, матеріали справи не містять, про що правильно зробили висновок суди на підставі принципу змагальності".

Тобто, з викладеного вбачається, що справа №202/32532/13-ц та дана справа №910/6459/21 мають різний обсяг доказів, оскільки, як вже було зазначено вище, матеріали справи №910/6459/21 містять докази того, що банком було видано в іншому, більшому розмірі і він залишився не погашеним.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання, забезпечене іпотекою за договором іпотеки 17.12.2007 року не є таким, що припинилося в силу приписів статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, а оскільки зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору № МА-36-07 від 17.12.2007 року, невід`ємною частиною якого є договір про видачу траншу № МА-36/2-07 від 17.01.2008 року, що чітко обумовлено в. 1.1, п.п. 2.2.1 п. 2.2 кредитного договору, - не припинилось, відповідно, обумовлені законом та договором правові підстави для визнання іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 такою, що припинена, як і підстави для зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320) - відсутні і не були доведені позивачем належними, допустимими та достатніми засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 такою, що припинена, та зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320) - задоволенню не підлягають.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року у справі №910/6459/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року у справі № 910/6459/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6459/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко