Постанова

від 12.09.2023 по справі 910/6459/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6459/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Бочарової Г. О.,

відповідача - Сокуренка Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "АРТ-СВІТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 (суддя Усатенко І. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "АРТ-СВІТ"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчук Олег Миколайович,

про визнання іпотеки такою, що припинена та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У квітні 2021 року Приватне підприємство "АРТ-СВІТ" (далі - ПП "АРТ-СВІТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк") про визнання іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 17.12.2007 (далі - договір іпотеки від 17.12.2007, іпотечний договір), посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем (далі - приватний нотаріус) за реєстровим номером 3981, такою, що припинена; та зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6246320).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок припинення зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 № МА-36-07 (далі - кредитна угода, кредитний договір від 17.12.2007) шляхом повного її виконання, зобов`язання за договором іпотеки від 17.12.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитною угодою, припинилося, отже, іпотека є такою, що припинена відповідно до положень статті 17 Закону України "Про іпотеку". При цьому позивач посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц, стосовно дострокового погашення позичальником заборгованості перед АТ "КБ "ПриватБанк" за кредитною угодою від 17.12.2007.

1.2. АТ "КБ "ПриватБанк" у відзиві на позов позовні вимоги не визнало, вважаючи їх необґрунтованими, просило в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на тому, що позивач не довів обставин повного виконання позичальником зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 та договором про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07 (далі - договір про видачу траншу № 2); висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц не повинні сприйматися як обов`язкові для цієї справи, оскільки надані сторонами докази у справі повинні бути оцінені судом у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

1.3. АТ "КБ "ПриватБанк" подало до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

2.2. При первісному розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022, позов задоволено повністю.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наявні правові підстави для припинення іпотеки, оскільки основне зобов`язання припинено у зв`язку з його виконанням боржником. При цьому, як зазначив суд, обставини дострокового погашення позичальником - ОСОБА_1 зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, позаяк такі обставини встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц.

Водночас суд зауважив на тому, що оскільки наявність обтяження іпотекою належного позивачеві на праві власності майна передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, то, окрім визнання іпотеки припиненою, наявні підстави для зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Поза тим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 391 Цивільного кодексу України, а отже, на позовні вимоги у цій справі позовна давність не поширюється.

2.3. Постановою Верховного Суду від 23.08.2022 зазначені постанова та рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав допущення судами порушення норм процесуального права та неповноти судового дослідження.

2.4. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що договір про видачу траншу від 17.12.2007 № МА-36-07 (далі - договір про видачу траншу № 1) і договір про видачу траншу № 2 були укладені в рамках кредитної угоди і є її невід`ємними частинами; наявність чи відсутність заборгованості за договором про видачу траншу № 2 не була предметом розгляду у справі № 202/32532/13-ц, а встановлені у ній обставини щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ "КБ "ПриватБанк" стосуються лише договору про видачу траншу № 1, а не кредитної угоди в цілому, дія якої в тому числі розповсюджується і на зобов`язання, які виникли з договору про видачу траншу № 2. Отже, підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо встановлення відсутності кредитної заборгованості і, як наслідок, припинення іпотеки на підставі обставин, встановлених під час розгляду справи № 202/32532/13-ц, наразі відсутні, оскільки відсутність боргу у позичальника у справі № 202/32532/13-ц була встановлена лише щодо зобов`язань за договором про видачу траншу № 1. Водночас місцевий господарський суд установив, що доказів припинення основного зобов`язання за кредитною угодою, зокрема за договором про видачу траншу № 2, у матеріалах справи немає, тому відсутні підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 17.12.2007. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що оскільки у позові слід відмовити по суті за його необґрунтованістю, підстав для застосування позовної давності у наведеному випадку немає.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами місцевого господарського суду про відмову у позові.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ПП "АРТ-СВІТ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що оскаржувані рішення та постанова були ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме суди не застосували норми, закону, які підлягали застосуванню; підставою подання касаційної скарги визначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц щодо того, що засіб забезпечення виконання зобов`язань за договором, а у наведеному випадку - іпотека, має бути припинено. Скаржник наголошує на помилковості висновків судів про те, що правовідносини за договором іпотеки наразі продовжують існувати. При цьому він стверджує, що іпотечний договір було укладено виключно в рамках забезпечення кредиту в 100 000,00 доларів США, які були сплачені позичальником ОСОБА_1 , але не в рамках договорів про видачу траншу; із метою забезпечення договору про видачу траншу № 2 відповідач мав можливість ініціювати укладання інших договорів поруки і іпотеки.

3.2. Від АТ "КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 17.12.2007 між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (банк) (далі - ЗАТ "КБ "ПриватБанк", змінено найменування на АТ "КБ "ПриватБанк") і ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитну угоду, предметом якої згідно з пунктом 1.1 є загальні умови і порядок надання банком кредиту позичальнику у рамках програми мікрокредитування. Кредит надається при наявності вільних кредитних коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо за якими не буде перевищувати суму, обговорену в пункті 1.2 цієї угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у цій угоді, а також у договорі про видачу траншу. Умови видачі - сума кожної частини, термін за кожним траншем кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід`ємною частиною даної угоди. Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної кредитної угоди загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди - 100 000,00 доларів США.

Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 14.12.2012. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами 2.3.3, 2.4.1 цієї угоди (пункт 1.3 кредитної угоди).

Згідно з пунктом 3.1.1 кредитної угоди виконання зобов`язань позичальника за цією угодою і договорами про видачу траншів забезпечується, зокрема, договором іпотеки від 17.12.2007.

Відповідно до пункту 7.1 кредитної угоди така угода в частині пункту 4.5 набирає чинності з моменту підписання. В інших частинах - із моменту укладення договорів про видачу траншів і надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє до повного виконання зобов`язань позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, неустойки за цією угодою і договорам про видачу траншів.

Також суди установили та підтверджено матеріалами справи, що 17.12.2007 між ЗАТ "КБ "ПриватБанк" (іпотекодержатель) і Приватним підприємством "АРТ-СВІТ" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений 17.12.2007 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3981, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 7 цього договору, на забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007.

За змістом пунктом 2 вказаного договору іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця з повернення кредиту у сумі 100 000,00 доларів США до 14.12.2012; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних; сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; сплати пені у порядку та розмірі, визначених у пункті 6 кредитного договору; сплати штрафу; винагороди за оформлення кредитного договору.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору іпотеки на забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме нежитлові будівлі - гараж загальною площею 665,9 м2, будівлю агромайстерні загальною площею 1217,5 м2, котельню загальною площею 115,3 м2, склад ПММ загальною площею 15,0 м2, артсвердловину загальною площею 8,2 м2, водонапірну башту, які розташовані за адресою: с-ще Червоне, Андрушівський р-н, Житомирська обл., вул. Радгоспна, 26. Цільове призначення предмету іпотеки - нежилі будівлі.

В пункті 12 цього договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки становить 492 375, 00 грн.

Згідно з пунктом 30 іпотечного договору термін дії договору іпотеки - до повного виконання іпотекодавцем та іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Разом із тим, як установили суди попередніх інстанцій, 17.12.2007 між ЗАТ "КБ "ПриватБанк" (банк) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № 1, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в пункті 1.2 кредитної угоди. Кошти, надані банком у рамках даного договору (транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, зазначеної в пункті 1.2 кредитної угоди, на термін і на умовах, передбачених у цьому договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов`язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов`язання згідно з цим договором і кредитною угодою у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.2 договору про видачу траншу № 1 сума траншу кредиту - 100 000,00 доларів США.

У пункті 1.3 договору про видачу траншу № 1 передбачено, що термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до цього договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно з пунктами 2.3.3, 2.4.1 кредитної угоди.

Крім цього в розділі 3 договору про видачу траншу № 1 визначено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди.

Згідно з пунктом 5.1 договору про видачу траншу № 1 такий договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє разом із кредитною угодою в обсязі перерахованих за цим договором коштів до повного виконання зобов`язань сторонами.

У пункті 6.2 договору про видачу траншу № 1 сторони обумовили, що цей договір є невід`ємною частиною кредитної угоди.

Додатком № 1 до договору про видачу траншу № 1 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період із 21.01.2008 по 16.12.2010 на загальну суму 123 480,55 доларів США (з яких: 100 000,00 доларів США кредиту та 23 480,55 доларів США відсотків за користування кредитом).

Суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 19.12.2007 № 1 на суму 100 000,00 доларів США з призначенням платежу: "видача кредиту згідно кредитного договору МА-36-07 від 17.12.2007". Також в матеріалах справи є прибутковий касовий ордер від 18.01.2008 № 1, відповідно до якого позичальник повернув суму кредитних коштів у розмірі 100 000,00 доларів США 18.01.2008 о 09:17.

Окрім цього, попередні судові інстанції установили та це підтверджено матеріалами справи, що в подальшому, 17.01.2008 між ЗАТ "КБ "ПриватБанк" (банк) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № 2, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в пункті 1.2 кредитної угоди. Кошти, надані банком у рамках цього договору (транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в пункті 1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у цьому договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов`язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту у встановлені таким договором терміни, а також виконати свої зобов`язання за цим договором і кредитною угодою у повному обсязі.

У пункті 1.2 договору про видачу траншу № 2 сторони визначили, що сума траншу кредиту становить 100 000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 1.3 договору про видачу траншу № 2 термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до цього договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно з пунктами 2.3.3, 2.4.1 кредитної угоди.

В розділі 3 договору про видачу траншу № 2 "Забезпечення кредиту" визначено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє разом із кредитною угодою в обсязі перерахованих за цим договором коштів до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 5.1 договору про видачу траншу № 2).

У пункті 6.2 договору про видачу траншу № 2 сторони обумовили, що цей договір є невід`ємною частиною кредитної угоди.

Додатком № 1 до договору про видачу траншу № 2 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період із 20.02.2008 по 14.12.2012 на загальну суму 139 619,71 доларів США (з яких: 100 000,00 доларів США кредиту та 39 549,95 доларів США відсотків за користування кредитом).

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи наявний видатковий ордер від 18.01.2008 № 1 на суму 100 000,00 доларів США з призначенням платежу: "видача кредиту згідно кредитного договору від № МА-36/2-07 від 17.08.2008", час проведення 10:46. Окрім цього, в матеріалах справи є банківська виписка з рахунку ОСОБА_1 за період із 17.01.2008 по 19.09.2022 та меморіальні ордери щодо руху кредитних коштів за кредитною угодою.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ПП "АРТ-СВІТ" заявлені до АТ "КБ "ПриватБанк" про визнання іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 17.12.2007, такою, що припинена, та зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Як на підставу позову позивач посилався на дострокове погашення позичальником заборгованості за кредитною угодою від 17.12.2007, а отже, оскільки зобов`язання за кредитною угодою припинилося його належним виконанням, що, як вважав позивач, встановлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц, то і додаткове зобов`язання за договором іпотеки від 17.12.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за вказаною кредитною угодою, також слід вважати припиненим. Водночас у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек записів про обтяження містяться відомості про заборону відчуження майна за договором іпотеки від 17.12.2007 і вказані обтяження, за твердженням позивача, обмежують його право власності на належне йому майно.

4.4. Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив із недоведення позивачем факту виконання зобов`язань за кредитною угодою, а саме погашення у повному обсязі кредиту за договором про видачу траншу № 2, укладеного в рамках кредитної угоди та який є її невід`ємною частиною, у зв`язку з чим, за висновком суду, відсутні підстави для визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки від 17.12.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитною угодою, а отже, немає і підстав для заняття заборони відчуження предмета іпотеки.

4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку на підставі положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

4.6. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили із того, що Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За положеннями частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною 1 статті 593 Цивільного кодексу України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14 та у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц.

За приписами статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У розумінні наведених норм іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі виконання. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

4.7. Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку умовам кредитної угоди, договорам про видачу траншів, договору іпотеки, а також доводам обох сторін, виконавши обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.08.2022 у цій справі, попередні судові інстанції установили, що сторони в кредитній угоді погодили, що надання кредиту здійснюється шляхом укладання окремих додаткових угод, а саме договорів про видачу траншу, тобто сторони узгодили між собою надання кредиту траншами, при цьому розмір окремого траншу не може перевищувати 100 000 доларів США, враховуючи наявність умови щодо сукупної величини сальдо, яка не має перевищувати суму, обумовлену у пункті 1.2 кредитної угоди.

Також суди установили, що банк на виконання кредитної угоди шляхом укладання договору траншу № 1 надав позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредит на суму 100 000,00 доларів США (видатковий касовий ордер від 19.12.2007 № 1), який в подальшому він повернув (прибутковий касовий ордер від 18.01.2008 № 1). Разом із тим, попередні судові інстанції установили і те, що на підставі кредитної угоди на виконання договору про видачу траншу № 2 банк вдруге надав позичальнику кредит в сумі 100 000,00 доларів США, доказів повернення якого у матеріалах справи немає. Отже, судами було констатовано непогашення кредиту, отриманого за кредитною угодою за договором про видачу траншу № 2.

Водночас господарські суди акцентували увагу на тому, що обидва договори про видачу траншу № 1 і № 2 були укладені в рамках кредитної угоди і є її невід`ємними частинами; розділи 3 цих обох договорів про видачу траншу щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою відсилають до розділу 3 кредитної угоди, в якому передбачено забезпечення кредиту шляхом укладення, в тому числі, договору іпотеки від 17.12.2007. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, для забезпечення виконання зобов`язань за всіма укладеними у подальшому в рамках кредитної угоди договорами про видачу траншу відсутня необхідність укладення окремих договорів забезпечення, оскільки дія договорів забезпечення, в тому числі договору іпотеки від 17.12.2007, розповсюджується на всі договори про видачу траншу, які є невід`ємними частинами кредитної угоди.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що договором іпотеки від 17.12.2007 забезпечено виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають саме з кредитного договору від 17.12.2007 (пункт 3.1.1 кредитної угоди).

4.8. Разом із тим, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи на виконання обов`язкових вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 23.08.2022 у цій справі, дослідили та надали оцінку судовим рішенням у справі № 202/32532/13-ц, зважаючи у тому числі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у вказаній справі. Зокрема, попередні судові інстанції констатували, що наявність чи відсутність заборгованості за договором про видачу траншу № 2 не була предметом розгляду у справі № 202/32532/13-ц, а встановлені обставини щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ "КБ "ПриватБанк" стосуються лише договору про видачу траншу № 1, а не кредитної угоди в цілому, дія якої в тому числі розповсюджується і на зобов`язання, які виникли з договору про видачу траншу № 2.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, в постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що 17 та 18 січня 2008 року ОСОБА_1 здійснив погашення кредиту та відсотків за кредитом саме згідно з кредитним договором, а не згідно з договором про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07 (договір про видачу траншу № 2), що жодним чином не нівелює і не звільняє позичальника від обов`язку погасити заборгованість згідно з договором про видачу траншу № 2, який є невід`ємною частиною кредитного договору від 17.12.2007, що обумовлено в пунктах 1.1, 2.2.1 вказаного договору, і виконання зобов`язання за яким забезпечено іпотекою згідно з іпотечним договором, укладеним між позивачем як іпотекодавцем і відповідачем як іпотекодержателем, а надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором відбулось на забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 (пункт 1 іпотечного договору). У вказаній постанові також було наведено застереження про те, що доказів того, що кредит було видано в іншому, більшому розмірі і він залишився непогашеним, матеріали справи не містять, про що правильно зробили висновок суди на підставі принципу змагальності.

Натомість, як зазначив суд апеляційної інстанції, у цій справі, що розглядається, наявні у ній докази та встановлені обставини свідчать про видачу банком кредиту на підставі кредитної угоди згідно з договором про видачу траншу № 2 у сумі 100 000,00 доларів США, тобто в іншому, більшому розмірі, і такий кредит залишився непогашеним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що правових підстав для задоволення позову у наведеному випадку немає, позаяк зобов`язання, забезпечене іпотекою за договором іпотеки 17.12.2007, не є таким, що припинилося в силу положень статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України, а відтак, оскільки зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору від 17.12.2007, невід`ємною частиною якого є договір про видачу траншу № 2, що чітко обумовлено в кредитному договорі, - не припинилося, то, відповідно, обумовлені законом та договором правові підстави для визнання іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору такою, що припинена, як і підстави для зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні і не були доведені позивачем належними, допустимими та достатніми засобами доказування в розумінні положень статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.

4.9 . Як уже зазначалося, скаржник оскаржив судові рішення у цій справі до суду касаційної інстанції, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на ухвалення оскаржених судових рішень без врахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц, оскільки вони спростовуються змістом оскаржених судових рішень у цій справі, що розглядається. Так, суди попередніх інстанцій на виконання обов`язкових вказівок Верховного Суду, вміщених у постанові від 23.08.2022 у цій справі, що розглядається, під час нового розгляду справи дослідили та надали оцінку судовим рішенням у справі № 202/32532/13-ц, та установили, що наявність чи відсутність заборгованості за договором про видачу траншу № 2 не була предметом розгляду у вказаній цивільній справі, а встановлені обставини щодо відсутності заборгованості у позичальника перед АТ "КБ "ПриватБанк" стосуються лише договору про видачу траншу № 1, а не кредитної угоди в цілому, дія якої в тому числі розповсюджується і на зобов`язання, які виникли з договору про видачу траншу № 2. За висновками попередніх судових інстанцій, договори про видачу траншу № 1 та № 2 були укладені в рамках кредитної угоди і є її невід`ємними частинами; доказів припинення основного зобов`язання за кредитною угодою, зокрема, договором про видачу траншу № 2, у матеріалах справи немає, тому відсутні підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 17.12.2007.

Як свідчить зміст касаційної скарги, доводи позивача зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів та з`ясування обставин вже встановлених судами, що, з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства і те, що підстава касаційного оскарження, зазначена скаржником у касаційній скарзі не отримала підтвердження, ухвалені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/6459/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак