Постанова

від 31.05.2023 по справі 911/3362/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 911/3362/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022

у справі № 911/3362/21 (суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгран ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23"

про стягнення 1 229 181,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгран ЛТД" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2019 № 21/02-1 в загальному розмірі 1 229 181,64 грн, з яких: 900 000,00 грн - основний борг, 113 761,64 грн - три проценти річних, 215 420,00 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем (як позичальником) умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2019 № 21/02-1 в частині повернення грошових коштів у розмірі 900 000,00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання за вищенаведеним договором позики, позивач нарахував до стягнення з відповідача 113 761,64 грн трьох процентів річних та 215 420,00 грн інфляційних втрат за загальний період з 11.04.2019 по 12.11.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "СМК № 23" на користь ТОВ "Інгран ЛТД" 113 761,64 грн трьох процентів річних, 215 420,00 грн інфляційних втрат, 18 437,73 грн витрат на сплату судового збору та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Закрито провадження у справі № 911/3362/21 в частині позовних вимог ТОВ "Інгран ЛТД" до ТОВ "СМК № 23" прo стягнення 900 000,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд у зв`язку з погашенням відповідачем основної заборгованості під час розгляду спору місцевим судом, дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вказаних вимог на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у частині стягнення 113 761,64 грн трьох процентів річних та 215 420,00 грн інфляційних втрат за заявлені періоди є правомірним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "СМК № 23" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/3362/21 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення по справі, місцевий господарський суд неповно дослідив обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що сторони при укладенні договору позики не мали на меті саме надання позики. ОСОБА_1 та його підприємства надавали кошти в обмін на зобов`язання ТОВ "СМК "23" залучити їх в якості єдиного постачальника гранітних виробів на об`єкт "Капітальний ремонт Софіївської площі", однак проект реалізовано не було. Як тільки кошти було повернуто третіми особами ТОВ "СМК № 23", останнє одразу розпочало повернення внесеної позивачем суми. Вважає, що судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено клопотання про зупинення провадження у справі, чим фактично позбавлено ТОВ "СМК № 23" права на захист своїх законних прав та інтересів та постановлено рішення лише за тими доказами, які були подані відповідачем до суду, без об`єктивної оцінки всіх доказів по справі в їх сукупності. Зауважує, що ухвалюючи рішення в частині присудження витрат на правничу допомогу, судом не враховано вимоги зазначених відповідачем норм права, що є обов`язковими для врахування та застосування, оскільки матеріали позовної зави не містять ні відповідного обґрунтування їх співмірності, ні розрахунків, ні належних та допустимих доказів їх понесення стороною саме по даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ "СМК № 23" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2022 відкладено розгляд питань про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/3362/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3362/21.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 23.09.2022, надійшли матеріали справи № 911/3362/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі №911/3362/21 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

05.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі №911/3362/21; призначено справу до розгляду на 14.02.2023.

23.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/3362/21 у повному обсязі. Вказує, що зазначені в апеляційній скарзі обставини не доведено належними та допустимими доказами, оскільки відповідач посилається виключно на факти усних домовленостей між директорами підприємств, про що не надано жодного доказу ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. Факт повернення позивачу коштів у повному обсязі додатково підтверджує, що відповідач визнає покладені на них зобов`язання за спірним договором позики, а будь-які домовленості не у письмовому вигляді не можуть спростувати умови договору, які погоджені сторонами. Також вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7261/22 за позовом ТОВ "СМК № 23" до ТОВ "Інгран ЛТД" про визнання недійсним договору позики від 21.02.2019 № 21/02-1 в частині пункту 1.3, яким визначено дату повернення позики - 10.04.2019, у задоволенні позову відмовлено. Стверджує, що представником позивача на виконання вимог закону було надано всі необхідні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу разом із вказівкою на обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 розгляд справи № 911/3362/21 за апеляційною скаргою ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 відкладено на 14.03.2023.

10.03.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких відповідач зазначив, що задоволення позовних вимог ТОВ "Інгран ЛТД", фактично, призведе до стягнення грошових коштів з українського підприємства на користь громадян держави-агресора та їх родичів, а також що ТОВ "СМК № 23" протягом 2022-2023 років потрапило під дію форс-мажорних обставин та перебуває у дуже несприятливих умовах для ведення господарської діяльності.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 апеляційна скарга у справі № 911/3362/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 справу № 911/3362/21 за апеляційною скаргою ТОВ "СМК № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.; розгляд апеляційної скарги ТОВ "СМК № 23" призначено на 08.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Спеціалізована механізована колона № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/3362/21 відкладено на 31.05.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.02.2019 між ТОВ "Інгран ЛТД" (позикодавець) та ТОВ "СМК № 23" (позичальник) укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 21/02-1, за умовами якого позикодавець надає позичальникові позику у сумі 1 600 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути суму позики у повному розмірі на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору позикодавець надає позичальникові позику на строк, що починається з моменту фактичної передачі коштів, що підтверджується відповідним платіжним дорученням про перерахування грошових коштів і закінчується 10.04.2019 (включно).

Строк визначений в пункті 1.3 договору може бути продовжений лише за письмовою згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору (пункт 1.4 договору).

Моментом надання позики є момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору позичальник зобов`язується не пізніше строку зазначеного в пункті 1.3 цього договору повернути позикодавцеві суму позики в повному обсязі.

Моментом (днем) повернення суми позики вважається день фактичного перерахування грошових коштів з поточного рахунку позичальника на поточний рахунок позикодавця (пункт 3.3 договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін ті діє до 31.12.2019 (пункт 6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ "Інгран ЛТД" перерахувало грошові кошти у розмірі 1 600 000,00 грн на зазначений у договорі поточний рахунок TOB "СМК № 23", що підтверджується копіями платіжних доручень від 22.02.2019 № 562 на суму 1 000 000,00 грн та № 564 на суму 600 000,00 грн, наявними у матеріалах справи.

За умовами спірного договору останнім днем повернення позики у загальній сумі 1 600 000,00 грн було - 10.04.2019.

Як зазначає позивач, 01.04.2019 він звернувся до відповідача з листом № 01/04-1, у якому нагадав, що термін повернення позики спливає та просив своєчасно повернути грошові кошти, вказуючи про те, що відповідно до пункту 3.5 договору позичальник має право повернути позику раніше строку, зазначеного в пункті 1.3 договору.

19.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 19/06-1 з проханням повернути грошові кошти у сумі 1 600 000,00 грн, оскільки термін повернення позики сплив 10.04.2019. Вищевказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

20.01.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, вимагаючи невідкладно повернути грошові кошти.

12.05.2021 відповідач на виконання вимог договору перерахував частину заборгованості в розмірі 700 000,00 грн на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями № 9079 на суму 400 000,00 грн та № 9078 на суму 300 000,00 грн.

У зв`язку з тим, що ТОВ "СМК № 23" не виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повернення наданих ТОВ "Інгран ЛТД" грошових коштів, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь, зокрема, 900 000 грн неповернутих грошових коштів. Крім того, позивачем в порядку статті 625 ЦК України на суму заборгованості нараховано 113 761,64 грн трьох процентів річних та 215 420,00 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2019 № 21/02-1.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір позики (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2019 № 21/02-1.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором позики.

Відповідно до розрахунку позивача наведеного у позові, заборгованість відповідача за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2019 № 21/02-1 станом на час звернення до суду становила 900 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач здійснив оплату заборгованості за договором у сумі 900 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: від 08.12.2021 № 9928 на суму 124 006,05 грн, від 30.12.2021 № 10013 на суму 300 000,00 грн, від 31.01.2022 № 10105 на суму 475 993,95 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 900 000,00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі №911/3362/21 в частині позовних вимог про стягнення наведеної суми у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім іншого, як вже зазначалось, з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 113 761,64 грн трьох процентів річних та 215 420,00 грн інфляційних втрат, які нараховані за період прострочення з 11.04.2019 по 12.11.2021.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення грошових коштів підтверджено матеріалами справи.

За приписами частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені місцевим господарським судом розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 11.04.2019 по 12.11.2021 колегія суддів зауважує, що відповідні розрахунки є арифметично правильними.

Також, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки таке клопотання є безпідставним і подане з пропуском строку на вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки відповідач міг і мав вирішити питання про оскарження договору раніше, однак подав відповідний позов після закриття підготовчого провадження у справі, що розглядається, і провадження у справі № 910/7261/22 не відкрито. Крім того, оскарження договору позики з підстав, що наведені відповідачем у клопотанні про зупинення не перешкоджають розгляду справи і в разі вирішення спору у справі № 910/7261/22 відповідні обставини можуть бути нововиявленими для даного спору.

Слід зауважити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7261/22 у задоволенні позовних вимог ТОВ "СМК № 23 до ТОВ "Інгран ЛТД" про визнання недійсним договору позики № 21/02-1 від 21.02.2019 в частині пункту 1.3 відмовлено.

Вищенаведене рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7261/22 набрало законної сили та до суду вищої інстанції не оскаржувалося.

Щодо посилань скаржника на те, що протягом 2022-2023 років ТОВ "СМК № 23" потрапило під дію форс-мажорних обставин, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством відповідальності за повне або часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчене Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом і такі обставини, які сторони не могли передбачити і відвернути розумними діями. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.

Натомість, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин форс-мажору у встановлені пунктом 5.3 договору порядку та строки.

Належним доказом виникнення форс-мажору та строку їхньої тривалості для сторін цього договору визначатимуться відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України, а також іншими уповноваженими державними органами (у разі можливості отримання такого підтвердження) (пункт 6 договору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Існування листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача щодо оплати поставленого товару, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що останнім днем повернення позики було - 10.04.2019, компенсаційні виплати за порушення такого зобов`язання нараховувались з 11.04.2019 по 12.11.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану.

Доводи відповідача, що задоволення позовних вимог ТОВ "Інгран ЛТД" призведе до стягнення грошових коштів з українського підприємства на користь громадян держави-агресора, відхиляються судом у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю, оскільки вказані доводи не підкріплені жодними належними та допустимими доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України).

Згідно з приписами частини 2 статті 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму витрат, понесених на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

До позовної заяви позивачем були додані документи, які підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків для подання доказів понесення таких витрат.

За змістом частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За приписами частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Так, на підставі долучених до матеріалів справи документів, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що 02.11.2020 між Адвокатським об`єднанням "Єукон" (об`єднання) та ТОВ "Інгран ЛТД" (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 210/20 (далі - договір), за умовами якого об`єднання за завданням клієнта зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, здійснюючи захист прав, свобод та законних інтересів клієнта під час розгляду державними органами (або будь-якими іншими особами) будь-яких питань, цивільних справ, господарських справ, адміністративних справ, кримінальних справ, які стосуються клієнта.

Надання об`єднанням послуг в межах договору може здійснюватись на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору, або за письмовим завданням (дорученням) клієнта (пункт 4.1 договору).

18.11.2020 між об`єднанням та клієнтом підписано додаткову угоду № 1 до договору у якій сторони узгодили, що об`єднання зобов`язується надати правову допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти належним чином та оплатити її в повному обсязі відповідно до пункту 2 цієї угоди.

Клієнт замовляє виконання і оплачує, а об`єднання зобов`язується надати послуги щодо підготовки позовної заяви та представництва інтересів клієнта у судовій справі про стягнення коштів з ТОВ "СМК № 23" відповідно до договору поворотної фінансової допомоги від 21.02.2019 № 21/02-1 у суді першої інстанції (пункт 1.1 додаткової угоди).

Відповідно пункту 2.1 додаткової угоди вартість послуг об`єднання передбачених пунктом 1.1 даної додаткової угоди становить - 15 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.4 додаткової угоди на підтвердження факту надання об`єднанням клієнтові правової (правничої) допомоги відповідно до умов цього договору та додаткової угоди складається акт прийому-передачі наданих послуг. У разі відсутності заперечень щодо якості наданих послуг, клієнт зобов`язаний направити об`єднанню підписаний примірник отриманого акта прийому-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту його отримання. У випадку не направлення клієнтом акта прийому-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту його отримання об`єднанню, такий акт вважається підписаним, а послуги отриманими.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2022 об`єднанням у період з 18.11.2020 по 21.06.2022 надано, а клієнтом прийнято послуги з правової допомоги у загальному розмірі 15 000,00 грн. Послуги надані об`єднанням в повному обсязі і у встановлені терміни. Зауважень у клієнта по наданим послугам до об`єднання немає.

Таким чином, представлені позивачем документи щодо сплати вартості послуг на професійну правничу допомогу адвоката, наданих в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції, є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Відповідач жодних заперечень про розмір витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції не надав.

Таким чином, оскільки ціна наданих виконавцем послуг була узгоджена ним з позивачем у визначеному сторонами розмірі, надані ТОВ "Інгран ЛТД" документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат, судова колегія дійшла висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення по справі, місцевий господарський суд неповно дослідив обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі №911/3362/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/3362/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/3362/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23".

4. Справу № 911/3362/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 08.06.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак