ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05 червня 2023 року Справа № 902/147/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гурівецьке"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.03.2023
(ухвалене о 12:30 год. у м. Вінниці, повний текст складено 23.03.2023)
у справі № 902/147/23 (суддя Маслій І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз"
до Приватного підприємства "Гурівецьке"
про стягнення 1 982 699 грн 03 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Мазур О.В.;
від відповідача - Кучерява І.П.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Гурівецьке" про стягнення 1 982 699 грн 03 коп. з яких: 1 330 441 грн 69 коп. - основного боргу, 384 846 грн 13 коп. - пені та 267 411 грн 21 коп. - відсотків річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договорів поставки №47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022, в частині повної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.03.2023 у справі № 902/147/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Гурівецьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" 1 330 441 грн 69 коп. - основного боргу, 192 423 грн 07 коп. - пені, 133 705 грн 61 коп. - відсотків річних та 29 740 грн 50 коп. - витрат на сплату судового збору. В позові в частині стягнення 192 423 грн 07 коп. - пені та 133 705 грн 61 коп. відсотків річних відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд вказав, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договорами поставки у визначені в Специфікаціях строки, не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 1 085 991 грн 98 коп., тому позивач на день складання позовної заяви здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням курсової різниці відповідно до умов правочинів, а суд перевіривши розрахунок суми основного боргу з урахуванням курсової різниці, помилок в розрахунку позивача не виявив та дійшов висновку, що основний борг в сумі 1 330 441 грн 69 коп. підлягає задоволенню, як такий що підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам договорів.
Також, суд погодився із обґрунтованістю позовних вимог в частині пені та відсотків річних, однак, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про зменшення їх розміру на 50%.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд також застосував відповідні положення ст. ст. 2, 3, 11, 13, 80, 91, 92, 97, 98, 99, 145, 147, 203, 215, 237, 241, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 546, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 89, 173, 175, 189, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Приватне підприємство "Гурівецьке", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 15.03.2023 у справі №902/147/23 в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалено при неповноті встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків встановленим обставинам, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з таких підстав.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.02.2023 у справі № 902/147/23 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 17.02.2023.
Вказана ухвала надійшла поштою скаржнику 10.02.2023, однак в цей час, єдина уповноважена особа - керівник підприємства перебував у завчасно запланованому відрядженні. Тому, відповідач з поважних причин пропустив встановлений судом строк на подання процесуальних документів та перед другим судовим засіданням, 15.03.2023, подав до суду першої інстанції: клопотання про витребування доказів; клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; заяву про зменшення неустойки; клопотання про відкладення розгляду справи і поновлення строку на подання відзиву та доказів.
Договори поставки, на підставі яких позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості є спірними.
В оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що оспорювані правочини є недійсними та вчинені керівником ПП "Гурівецьке" з перевищенням повноважень без погодження рішення власників.
Такі висновки суду призвели до неповного встановлення всіх обставини справи, та, відповідно, невідповідності висновків фактичним обставинам.
У положеннях Статуту ПП "Гурівецьке" передбачено, що укладення правочинів на суму понад 50 000 грн повинно бути погоджено зборами власників. Натомість, збори власників ПП "Гурівецьке" не приймали рішення про погодження вищевказаних правочинів.
Поряд з цим, у цій справі предметом розгляду було стягнення заборгованості, за договором поставки № 47-З-ЗЗР на підставі складених специфікацій, та лише дві з дев`яти специфікацій сформовано на суму менше 50 000 грн водночас, загалом поставка за вказаним договором однозначно перевищує обмеження, встановленими у Статуті підприємства.
Також предметом розгляду було стягнення заборгованості за договором поставки № 60-З-ЗЗР на підставі складених специфікацій, та лише одна із чотирьох специфікацій сформовано на суму менше 50 000 грн, водночас, аналогічно як і до попереднього договору, загалом поставка за вказаним договором однозначно перевищує обмеження, встановленими у Статуті підприємства.
Тобто, вищевказані договори та специфікації до них були підписані на суму, яка перевищує суму правочину. на який необхідно отримати погодження зборів власників.
Відтак, зазначені правочини вчинені без волевиявлення відповідача.
Враховуючи обізнаність ТОВ "Агро Віз" із положеннями Статуту ПП "Гурівецьке", позивачу було відомо про обмеження повноважень керівника на укладення правочинів, оскільки позивач, проявивши розумну обачність та дослідивши Статут відповідача, повинен був знати про відповідно передбачений порядок їх укладення..
У спірних правочинах (специфікаціях) відсутні будь-які посилання на рішення зборів власників ПП "Гурівецьке", що додатково свідчить про те, що подібні рішення не були підставою вчинення спірних правочинів.
Судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 241 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Прив`язувати ціну, визначену у гривнях, до курсу іноземної валюти у внутрішньо українських договорах не відповідає ст. 198 Господарського кодексу України. Аналогічні норми містить і вищевказаній ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, відповідно до якої ціна в договорі зазначається у гривнях, а в іноземній валюті виражаються ціни у зовнішньоекономічних договорах за згодою сторін.
Оскільки, відповідач не у повній мірі скористався своїми процесуальними правами, тому звертається до суду апеляційної інстанції з клопотанням витребувати та дослідити реєстраційну справу ПП "Гурівецьке", в якій містяться всі редакції Статуту ПП " Гурівецьке" та рішення зборів власників. Адже, при розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшовши висновків про недоведеність підписання договору з перевищенням повноважень, не перевірив коло осіб, у яких існують повноваження на представництво перед третіми особами. А також з клопотанням залучити до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - власників підприємства.
Скаржник одночасно із апеляційною скаргою подав суду клопотання:
- про витребування доказів;
- про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
В клопотанні про витребування доказів, заявник просить витребувати у Хмільницькій райдержадміністрації Вінницької області для огляду в судовому засіданні у паперовій формі матеріали реєстраційної справи Приватного підприємства "Гурівецьке".
Таке клопотання мотивоване тим, що відповідач зауважує, що договори, які є матеріально-правовою підставою стягнення боргу, укладено з перевищенням повноважень, без погодження власниками.
Обмеження на укладення правочинів встановлено положеннями Статуту, а всі редакції статуту, а також рішення власників містяться у реєстраційній справі, що знаходиться у суб`єкта державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що забезпечують зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, яким є - Хмільницька райдержадміністрація Вінницької області.
З метою повного і об`єктивного встановлення усіх обставин справи, за переконанням відповідача, доцільно дослідити реєстраційну справу ПП "Гурівецьке", в якій містяться всі редакції Статуту ПП "Гурівецьке" та рішення зборів власників.
У задоволенні відповідного клопотання було відмовлено судом першої інстанції з тих причин, що таке клопотання подано після закриття підготовчого провадження.
Заявник з поважних причин пропустив встановлений судом строк на подання процесуальних документів (перебування керівника у відряджені, відсутність інших уповноважених представників) та перед другим судовим засіданням, 15.03.2023, подав до суду першої інстанції: низку клопотань, серед яких клопотання про витребування доказів.
Однак, суд першої інстанції, окрім клопотання про зменшення неустойки, всі інші клопотання залишив без задоволення.
У клопотанні про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заявник просить суд залучити в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору власників приватного підприємства "Гурівецьке", якими є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Означене клопотання обґрунтоване тим, що окрім відсутності волевиявлення, спірним є розрахунок ціни позову, який проведено позивачем з урахуванням курсу іноземної валюти, в результаті чого збільшено заборгованість. Розрахунок суми заборгованості зроблено з прив`язкою до еквіваленту у іноземній валюті, в той час як законним засобом платежу є гривня.
Рішенням власників було зобов`язано керівника вжити заходів для врегулювання спору та, серед іншого, вжити заходів для залучення власників до участі у справі, оскільки з огляду на організаційно-правову форму відповідача права власників не обмежуються лише немайновими корпоративними правами та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на їх майнові права та інтереси.
Також зазначає про подання такого клопотання суду першої інстанції та залишення його без задоволення, з причин порушення процесуальних строків.
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
ТОВ "Агро Віз", не було нічого відомо про те, що директор відповідача Чорний С.М. (є директором з 23.10.2018) діяв з перевищенням повноважень при підписанні вищевказаних договорів поставки та специфікацій до них.
Договори поставки є чинними, у встановленому законом порядку вони не визнавалися недійсними, а тому скаржник зобов`язаний сплатити заборгованість за отриманий ним товар.
Закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Скаржник жодним чином не довів, що позивач знав про відсутність повноважень у директора ПП "Гурівецьке" Чорного С.М., а відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оспорювані правочини не є недійсними та не вчинені керівником ПП "Гурівецьке" з перевищенням повноважень, без погодження рішення власників.
Положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
В апеляційній скарзі вказано про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виявилося в незадоволенні його клопотань про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання відзиву і доказів №б/н від 14.03.2023, про витребування доказів №б/н від 14.03.2023 та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Суд першої інстанції належним чином розглянув вказані клопотання та обґрунтовано вказав, що клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату відповідачем жодним чином не обґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає.
В свою чергу, клопотання відповідача про витребування доказів та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, були подані поза межами строків визначених господарським процесуальним кодексом України, а відтак суд також обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Щодо ж до подачі скаржником клопотань про витребування доказів та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору разом з апеляційною скаргою, то відповідач просить відмовити у їх задоволенні внаслідок їх необґрунтованості.
З огляду на викладене позивач просить відмовити у задоволенні клопотань Приватного підприємства "Гурівецьке" про витребування доказів та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гурівецьке" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Окрім того, ТОВ "Агро Віз" просить продовжити (поновити) Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства у справі №902/147/23, з тих підстав, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, якою було відкрито апеляційне провадження, ні на поштову адресу, ні на електронну адресу позивача чи його представника не надходила.
В той же час, 28.04.2023 директором позивача було виявлено на пошті електронний лист від Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, який автоматично потрапив у спам, а відтак його і не було виявлено У вказаному листі була лише ухвала про призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції від 18.04.2023, натомість ухвала про відкриття апеляційного провадження на адресу не надходила.
Продовжує, що з текстом ухвали про відкриття апеляційного провадження вдалося ознайомитись лише 28.04.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно із п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. ч. 1- 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Апеляційний господарський суд вказує, що оскільки з Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 позивач ознайомився лише 28.04.2023, то п`ятиденний строк для подання позивачу відзиву/письмових пояснень на апеляційну скаргу, який нею встановлений, слід обраховувати саме з цієї дати.
Оскільки відзив поданий 28.04.2023, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для продовження (поновлення) Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства у справі №902/147/23.
Також, Приватне підприємство "Гурівецьке" подало суду клопотання, відповідно до якого просить зупинити провадження у справі №902/147/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №902/537/23 за позовом Приватного підприємства "Гурівецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" про визнання недійсними правочинів.
Обґрунтовуючи таке клопотання позивач вказує, що у цій справі, предметом позову було стягнення заборгованості за Договором поставки засобів захисту рослин №47-3-ЗЗР від 12.04.2021 та за Договором поставки засобів захисту рослин № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 з відповідними специфікаціями до них.
Вказані договори укладено на суму, яка майже у 40 разів перевищує суму правочину, на який необхідно отримати погодження зборів власників. У цьому випадку, оспорювані договори не погоджені зборами власників та підписано особою з перевищенням наданих повноважень. Відтак, зазначені вище договори укладено без волевиявлення ПП "Гурівецьке".
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.04.2023 відкрито провадження у справі № 902/537/23 за позовом ПП "Гурівецьке" до ТОВ "Агро Віз" про визнання правочинів недійсними, підготовче засідання у справі призначено на 08.05.2023 о 14:30 год.
Предметом позову у справі № 902/537/23 є визнання недійсними Договору поставки засобів захисту рослин №47-3-ЗЗР від 12.04.2021 та за Договору поставки засобів захисту рослин № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 з відповідними специфікаціями до них.
Оскільки вказані договори є матеріально-правовими підставами стягнення заборгованості у справі №902/147/23, відтак, розгляд справи про стягнення заборгованості (у справі №902/147/23) безпосередньо залежить від результатів розгляду справи про визнання договорів недійсними ( у справі №902/537/23), адже, у випадку встановлення недійсності правочину, нівелюється правова підстава для стягнення коштів за таким правочнном.
Пов`язаність вищевказаних судових справ полягає у тому, що рішення у справі №902/537/23 встановить законність або ж незаконність договорів, на підставі яких ґрунтуються вимоги про стягнення заборгованості у даній справі №902/147/23. що. в свою чергу, безпосередньо впливає на оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
В справі №902/537/23 підлягають вирішенню питання, що стосуються підстав вимог у цій справі №902/147/23 і від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цін господарській справі.
Тому, за переконанням відповідача є необхідність зупинити провадження у справі про стягнення заборгованості (№902/147/23) до розгляду справи про визнання правочинів недійсними (№ 902/537/23).
Позивач подав заперечення на таке клопотання, у якому вказує, що в цьому випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи №902/147/23 як обов`язкова умова для зупинення провадження у справі.
Позовні вимоги по цій справі ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з договорів поставки, які є діючими та підлягають дослідженню господарським судом в силу положень статей 209, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Укладені між ТОВ "Агро Віз" та ПП "Гурівецьке" договори поставки від 12.04.2021 №47-3-33P та від 18.05.2022 року № 60-З-ЗЗР на даний час є дійсними і такими, що підлягають виконанню, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України. При цьому після укладення договорів поставки відповідачем ПП "Гурівецьке" вчинялися дії з їх виконання і мало місце схвалення правочинів.
Задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі буде суперечити нормам ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо прана на розгляд справи впродовж розумного строку.
Враховуючи вказане просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 902/147/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №902/537/23 за позовом ПП "Гурівецьке" до ТОВ "Агро Віз" про визнання правочинів недійсними.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 05.06.2023 представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Пояснила, що подання відзиву та клопотань з пропуском строку відбулося з поважних причин, однак суд безпідставно вказане не врахував. Просила задовольнити клопотання про витребування доказів, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та зупинення провадження у справі. Вказала, що рішення Господарського суду Вінницької області від 15.03.2023 у справі № 902/147/23 слід належить скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, надуманими, а оскаржене рішення законним та обґрунтованими, таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Просив суд відмовити в задоволенні клопотань відповідача, та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглядаючи клопотання відповідача суд зауважує таке.
Щодо клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
За змістом ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
В той же час, клопотання відповідача не містить обґрунтувань щодо неможливості отримання відповідного доказу, із зазначенням вчинених відповідачем дій (заходів) щодо отримання відповідного доказу чи причин неможливості його отримання самостійно.
Окрім того, в матеріалах справи наявна копія Статуту Приватного підприємства "Гурівецьке", яка подана відповідачем, є належним чином завірена та проти редакції цієї копії не заперечує позивач (а. с. 103-116)
З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Щодо клопотання про залучення третіх осіб.
В силу ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Суд зауважує, що спір у цій справі виник у зв`язку із укладанням та виконанням правочинів- договорів поставки №47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 між суб`єктами господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" та Приватним підприємства "Гурівецьке".
Відповідно до п. п. 7.18-7.19 Статуту ПП "Гурівецьке" власники підприємства не відповідають за його зобов`язаннями своїм особистим майном і несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю підприємства, у межах вартості активів підприємства. Підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та власників.
Вимоги в справі № 902/147/23 заявлені не до власників юридичної особи, а безпосередньо до самої юридичної особи, яка самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, перед своїми контрагентами.
Наведена скаржником підстава для залучення власників рішення власників щодо зобов`язання керівника вжити заходів щодо їх залучення до участі в справі, не є підставою для залучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до участі в цій справі, в якості третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Тому, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Гурівецьке" про залучення третіх осіб.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі.
Згідно з п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати, як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Відповідач ПП "Гурівецьке" в клопотанні про зупинення провадження у справі не обґрунтувало, в чому ж саме полягає саме неможливість розгляду справи, а лише посилається на їх пов`язаність.
Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на приписи частини четвертої, шостої статті 75 ГПК України, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).
При цьому сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справі поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Окремо, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач звертався до відповідача з листами від 22.02.2022 № 03 та від 01.12.2022 № 22, які одержані відповідачем, в яких зазначав про наявність заборгованості по договорам та необхідністю оплати, при цьому наголошував що буде змушений звернутись до суду (а. с. 59-61).
Пізніше, в лютому 2023, позивач подав позов в цій справі (а. с. 1-77) та 15.03.2023 в цій справі було ухвалене оскаржене рішення (а. с. 133-149).
Відповідно до листа, в якому суду апеляційної інстанції подана апеляційна скарга в цій справі, скаржник звернувся до поштового відділення 29.03.2023. При цьому сама апеляційна скарга датована 28.03.2023 (а. с. 168-175, 186).
Між тим, провадження в справі № 902/537/22 відкрите ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.04.2023 (а. с. 204-206). Із вказаної ухвали вбачається, що позовна заява датована 13.04.2023, а надійшла вона на адресу суду - 19.04.2023.
Суд зазначає, що відповідач, будучи стороною правочинів, мав змогу їх оскаржити, як до відкриття провадження в цій справі, так і в межах цієї справи, шляхом подання зустрічного позову, у встановленому ГПК України порядку або після відкриття провадження в цій справі, в межах окремого провадження.
Однак, відповідач вирішив оспорити відповідні правочини лише після подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в справі № 902/147/23.
Підсумовуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 902/147/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №902/537/23 за позовом ПП "Гурівецьке" до ТОВ "Агро Віз" про визнання правочинів недійсними.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (Постачальник) та Приватним підприємством "Гурівецьке" (Покупець) було укладено Договори поставки засобів захисту рослин № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 (а. с. 15-16, 44-45), які є ідентичними, згідно п. 1.1. яких Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договорів).
Приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити Постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості (п. 3.3. Договорів).
Ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях. Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного Договору. Сторони Домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в євро-долар). Еквівалент ціни товару в євро-долар визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу євро-долар на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації. Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначається шляхом множення еквівалента ціни товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати. Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору. Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати. При цьому курс продажу євро на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу євро опублікованого на сайті. Положення цього пункту 4.4. застосовуються при збільшенні курсу продажу євро на МВРУ до гривні на 1 і більше %. Для розрахунків по цьому договору Постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов`язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін (п. 4.1. - 4.4. Договорів).
Постачальник зобов`язаний, зокрема передавати товар у власність Покупця у строки та у місці призначення, зазначені у специфікаціях (п. 5.1. Договорів).
Покупець зобов`язаний, зокрема приймати товар в строки та на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним Договором та додатками до нього (п. 5.2. Договорів).
За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим Договором та у відповідності з діючим законодавством України. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України (п. 6.1. та п. 6.2. Договорів).
У випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних (п. 6.4. Договорів).
Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (п. 6.5. Договорів).
Усі додатки до цього Договору, що укладені на виконання умов Договору є його невід`ємною частиною (п. 8.1. Договорів).
Відповідно до п. 8.5. Договору № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2021, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.
Відповідно до п. 8.5. Договору № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2021, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.
На виконання умов Договору № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 сторонами обопільно підписано Специфікації (а. с. 17-25):
- № 6 від 17.05.2021 на суму 192 868 грн 56 коп.;
- № 7 від 20.05.2021 на суму 38 475 грн;
- № 8 від 26.05.2021 на суму 157 605 грн;
- № 11 від 14.06.2021 на суму 82 800 грн 78 коп.;
- № 12 від 15.06.2021 на суму 108 981 грн 06 коп.;
- № 13 від 16.06.2021 на суму 90 794 грн 70 коп.;
- № 14 від 17.06.2021 на суму 56 578 грн 80 коп.;
- № 16 від 22.06.2021 на суму 32 530 грн 74 коп.;
- № 17 від 22.06.2021 на суму 120 988 грн 74 коп.
Вказаними специфікаціями до Договору поставки від 12.04.2021 №47-3-ЗЗР визначено, Найменування (асортимент) товару, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці без ПДВ в грн., загальна сума без ПДВ в грн., Курс продажу долара на МВРУ, еквівалент ціни товару в доларах без ПДВ, еквівалент вартості товару у доларах без ПДВ, умови оплати, строк поставки, умови поставки та місце поставки, упаковка та маркування
Відповідно до вказаних специфікацій остаточний розрахунок (100%) має відбутися до 30.10.2021.
На виконання умов Договору від 12.04.2021 №47-3-ЗЗР позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно вище зазначених Специфікацій на загальну суму 881 623 грн 38 коп. (сума на дату підписання специфікацій), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними обопільно підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств (а. с. 35-43).
На виконання умов Договору № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 сторонами обопільно підписано Специфікації (а. с. 46-49):
- № 1 від 24.05.2022 на суму 223 814 грн 04 коп.;
- № 2 від 27.07.2022 на суму 110 052 грн 66 коп.;
- № 4 від 27.07.2022 на суму 1 196 грн 54 коп.;
- № 5 від 27.07.2022 на суму 139 305 грн 36 коп.
Вказаними специфікаціями до Договору поставки від 18.05.2022 року №60-3-ЗЗР визначено, Найменування (асортимент) товару, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці без ПДВ в грн., загальна сума без ПДВ в грн., Курс продажу долара на МВРУ, еквівалент ціни товару в доларах без ПДВ, еквівалент вартості товару у доларах без ПДВ, умови оплати, строк поставки, умови поставки та місце поставки, упаковка та маркування
Відповідно до вказаних специфікацій остаточний розрахунок (100%) має відбутися до 30.11.2022.
На виконання умов Договору від 18.05.2022 №60-3-ЗЗР позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно вище зазначених Специфікацій на загальну суму 474 368 грн 60 коп. (сума на дату підписання специфікацій), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними обопільно підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств (а. с. 54-57).
Як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме за Специфікацією № 6 від 17.05.2021 по Договору № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 на суму 63 000 грн, залишок заборгованості за специфікацією складає 129 868 грн 56 коп. та за Специфікацією № 1 від 24.05.2022 по Договору № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 на суму 207 000 грн, залишок заборгованості за специфікацією складає 16 814 грн 04 коп.
Таким чином станом на 30.10.2021 відповідач не сплатив вартість отриманого товару по Договору № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та Специфікацій до нього на суму 818 623 грн 38 коп., а станом на 30.11.2022 відповідач не сплатив вартість отриманого товару по Договору № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 та Специфікацій до нього на суму 267 368 грн 60 коп., що в загальному розмірі по двох договорах становила 1 085 991 грн 98 коп.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких зазначав про наявність заборгованості по договорам та необхідністю оплати, при цьому наголошував що буде змушений звернутись до суду (а. с. 59-60).
Вказане стало підставою для звернення до суду із цим позовом, зокрема, позивач заявив до стягнення суму основного боргу з урахуванням курсової різниці, а також нарахував та заявив до стягнення суми пені та відсотків річних.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Щодо посилання відповідача про спірність укладених між сторонами договорів, оскільки їх підписання відбулось без погодження зборів власників.
Як вбачається, спір у цій справі виник між ТОВ "Агро Віз" та ПП "Гурівецьке" щодо виконання відповідачем умов договорів поставок та специфікацій до них, в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
Вище встановлено, що Договір поставки № 47-З-ЗЗР було укладено 12.04.2021 (специфікації укладено в період 17.05.2021-22.06.2021), а Договір поставки № 60-З-ЗЗР укладено - 18.05.2022 (специфікації укладено в період 24.05.2022-27.07.2022).
Тобто, 12.04.2021 та в період 17.05.2021-22.06.2021 було укладено Договір поставки №47-З-ЗЗР та підписано специфікації до нього, а більш ніж через рік часу 18.05.2022 було укладений інший правочин - Договір поставки № 60-З-ЗЗР та в період 24.05.2022-27.07.2022 підписано чотири специфікації.
В судовому засіданні 05.06.2023 представник відповідача пояснила, що загальні збори власника проводяться два рази на рік, або додатково за наявності потреби, зокрема узгодження укладання правочинів директором на суму більше 50 000 грн.
Судом враховується, що матеріалами справи не підтверджено, що власники ПП "Гурівецьке" після укладання першого договору 12.04.2021 вчиняли будь які дії, які б стверджували про незгоду із таким правочином, натомість більш ніж через рік, підприємство уклало аналогічний договір із тим же контрагентом.
Подальше заперечення щодо наявності в директора повноважень для підписання Договорів поставки засобів захисту рослин № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 виникло лише після подання позову в цій справі.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Окрім того, суд вказує, що предметом цього спору є стягнення заборгованості за Договорами поставки засобів захисту рослин № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 та специфікацій до них, а не визнання недійсними вказаних правочинів, а тому в коло доказування входять обставини щодо виконання сторонами своїх зобов`язань.
Поруч з наведеним, судом враховано те, що відповідачем не заперечується отримання товару та його подальше використання в своїй господарській діяльності, що в свою чергу, з врахуванням ст. 241 ЦК України, свідчить про схвалення правочину приватним підприємством.
Також, станом на момент апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції договори поставки №47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 є дійсними.
Щодо позовних вимог.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договорів поставки засобів захисту рослин № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021 та № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 та специфікацій до них.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до специфікацій до договорів поставки, сторони обумовили ціну товару, з прив`язкою до іноземної валюти долару США.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
За змістом ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, частина 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо неможливості прив`язування ціни до іноземної валюти в незовнішньоекономічному контракті не відповідають нормам законодавства.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 4.4. Договорів сторони визначили, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати. При цьому курс продажу євро на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу євро опублікованого на сайті http://finance.ua/ua/currency/#interbank.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Крім того, за змістом чч.2, 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договорами поставки у визначені в Специфікаціях строки, не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 1 085 991 грн 98 коп., тому позивач на день складання позовної заяви здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням курсової різниці відповідно до п. 4.4. Договорів по Специфікаціям № 6 від 17.05.2021 на суму 129 868 грн 56 коп. (з урахуванням проведеної відповідачем оплати в розмірі 63 000 грн), № 7 від 20.05.2021 на суму 38 475 грн, № 8 від 26.05.2021 на суму 157 605 грн, № 11 від 14.06.2021 на суму 82 800 грн 78 коп., № 12 від 15.06.2021 на суму 108 981 грн 06 коп., № 13 від 16.06.2021 на суму 90 794 грн 70 коп., № 14 від 17.06.2021 на суму 56 578 грн 80 коп., № 16 від 22.06.2021 на суму 32 530 грн 74 коп., № 17 від 22.06.2021 на суму 120 988 грн 74 коп. по Договору № 47-З-ЗЗР від 12.04.2021, оскільки на день підписання даних специфікацій курс 1 долара США становив 28 грн 50 коп., а станом на день складання позовної заяви становив 36 грн 93 коп. та по Специфікації № 1 від 24.05.2022 на суму 16 814 грн 04 коп. (з урахуванням проведеної відповідачем оплати в розмірі 207 000 грн) по Договору № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022, оскільки на день підписання специфікації курс 1 долара США становив 32 грн 47 коп., а станом на день складання позовної заяви становив 36 грн 93 коп.
При цьому по трьох специфікаціях по договору № 60-З-ЗЗР від 18.05.2022 позивачем не застосовано курсова різниця оскільки в даних специфікаціях курс 1 долара США становив 36 грн 93 коп. як на день підписання специфікації так і на день складання позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми основного боргу з урахуванням курсової різниці, помилок в розрахунку позивача не виявив, тому основний борг в сумі 1 330 441 грн 69 коп. підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі як такий що підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам договорів.
При цьому, судом також враховано, що відповідачем не надано власного контррозрахунку щодо позов в цій частині.
Вище вказано, що позивач нарахував та заявив до стягнення суми пені та відсотків річних.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді, грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.4. Договорів у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.
Крім того в п. 6.5. Договорів сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Тобто, сторони, при укладанні договорів, збільшили відсотки річні, а також збільшили термін періоду нарахування та позовної давності щодо пені.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення пені та 25% річних (обраховані з суми основного боргу без врахування курсової різниці), погоджується із судом першої інстанції про правомірність позовних вимог щодо стягнення 384 846 грн 13 коп. - пені та 267 411 грн 21 коп.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
Щодо зменшення судом першої інстанції сум пені та відсотків річних, то рішення в цій частині не переглядається, оскільки скаржник не наводить підстав незгоди із оскарженим рішенням в цій частині, а відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відносно тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав, суд вказує таке.
Ухвалою Господарського суду від 03.02.2023 відкрито провадження у справі №902/147/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2023 (а. с. 85-86).
Така ухвала була отримана скаржником 10.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленням (а. с. 93).
Доводи скаржника, що у цей період директор приватного підприємства перебував у запланованому відрядженні не беруться до уваги, оскільки фактичне перебування у відпустці не підтверджено іншими доказами, крім як наказом ПП "Гурівецьке" № 8 від 08.02.2023, який сам по собі не може бути доказом фактичного відлучення (проїзні документи, укладання правочинів та інше).
Окрім того, директор та/або власники мали вжити всіх заходів щодо визначення уповноважених осіб, на період тривалої відсутності директора (20 календарних днів) для належного функціонування підприємства.
Тому, відсутність директора або іншої уповноваженої особи не може бути підставою для визнання поважними причин неподання клопотань, у встановлені приписами ГПК України порядку та строки.
Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідач не був позбавлений права залучити адвокатів для участі справи в суді першої інстанції, як ним вчинено при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, а саме в апеляційній інстанції відповідач бере участь у справі через представника адвоката Кучеряву І.П.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права, так як залишення без задоволення клопотань відповідача про витребування доказів та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору стало наслідками дій відповідача щодо організації відносин на підприємстві.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 15.03.2023 у справі № 902/147/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гурівецьке" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гурівецьке" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 15.03.2023 у справі № 902/147/23 - без змін.
2. Справу № 902/147/23 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "07" червня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2023 |
Оприлюднено | 09.06.2023 |
Номер документу | 111397426 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Петухов М.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні